Івана Купала у селі Завишень

Локальні особливості свята Івана Купала в селі Завишень[ред.]

У системі українського календарно-обрядового фольклору окремий цикл складають купальські пісні, які виконують під час свята Івана Купала, яке відзначають майже всі землеробські народи Європи майже однаковими ритуалами. «Надзвичайною поетичністю і мальовничістю відзначаються купальські пісні, що виконувалися, коли плели вінки і ворожили. Під час свята дівчата водили хороводи з піснями та іграми. Більшість з них присвячена темі кохання, сватання, шлюбу, що за своїм змістом та основними мотивами є своєрідним продовженням веснянок і петрівок». З часом зі змінами соціально-економічного характеру спостерігаємо і зміни у пісенних текстах. Важливим емоційно-естетичним, художнім компонентом свята Івана Купала є хороводи та пісні, які виконуються учасниками дійства.

Купальська обрядова пісенність на Сокальщині збережена дуже слабо — інформатори все частіше пригадують лише окремі уривки текстів, а також стерлася жанрово-видова розмаїтість: чи то купальська пісня, чи балада, чи ще якась інша. У багатьох селах про виконання власне купальських пісень і зовсім не чули. Натомість самі обрядодії збереглися у регіоні значно краще і повніше. Можливо, причина цього — побутування схожих звичаїв та обрядів у поляків та на Волині. Відомо, що у Польщі обряди напередодні св. Яна називалися «собуткою», відзначалися багатством та різноманітністю і мали магічний характер. Не останню роль у плані збереження залишків купальських обрядодій на Cокальщині, зокрема у селі Завишень, відіграє і діяльність творчих колективів, проведення масових заходів, приурочених до цього свята. Такі імпрези, зберігаючи та культивуючи народну звичаєвість з одного боку, з іншого — шкодять автентичним елементам купальського обряду, адже будучи одним із найбільш видовищних серед календарної звичаєвості, свято Купала легко та швидко піддається модернізації, впливам клубної творчості.

Купальські обрядодійства в селі Завишень[ред.]

Польові дослідження автора, учасників художньої самодіяльності Народного дому села Завишень та працівників культури дають можливість проаналізувати особливості свята Івана Купала. Вони фіксують такі компоненти і атрибути купальського свята як вінкоплетини, встановлення ритуального деревця і хороводи навколо нього, розпалювання вогнів та перестрибування через них, про які згадує дослідник Ю. Климець . Варто зазначити, що такі ж атрибути та обрядові дії зберігаються у с. Завишень досі.

У звичаях та обрядах завишенців чітко простежується вшанування вогню, як сили, що має особливий вплив на долю і життя людини. Місце для купальського багаття обирали обов'язково біля води. З одного боку — це було безпечно, про що завжди дбали наші предки, а з другого — пошанування води, природи і вогню були основними атрибутами свята

Заготовляли дрова, складали ватру, розпалювали вогнище хлопці. Один з хлопців, який мав найбільший авторитет у селі, розпалював вогонь. Важливо було запалити вогонь одним сірником. Це було добрим знаком для всієї громади.

Оригінальні і подібні до тих, які збереглися у с. Завишень звичаї святкування Івана Купала на Слобожанщині описує Олекса Воропай: «В деяких слободах зберігся стародавній звичай купатися в ріках перед тим, як стрибати через вогонь. „…перестрибують, звичайно, парами: хлопець із дівчиною“. Перед тим як стрибати через вогонь, парубок здіймає з голови дівчини вінок і кладе собі на голову, а на дівчину одягає свою шапку. Отак, обмінявшись, беруться за руки й стрибають. Перестрибнувши, пара проходить навколо „Купала“ й стає позаду інших учасників гри, розмінявшись шапкою і вінком.

Важливим купальським обрядом було збирання квітів, плетіння вінків і пускання їх на воду. У надвечір'я дівчата ворожать на судженого — кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок — це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують). Ще вважалося доброю ознакою, якщо два вінки зійдуться докупи, тоді точно бути в парі.

Отже, свято Івана Купала у с. Завишень має певну специфіку: розташування Купала (прив'язування до тички); церемонію з Мареною; розпалювання вогню одним сірником; магічна сила води (купання у річці, напування худоби); пускання вінків за узгодження пари (хлопець і дівчина).

Особливості купальського фольклору села Завишень[ред.]

Купальський фольклор різноманітний за своїми жанрами. Тому цю різноманітність ми можемо прослідкувати у нашому записаному матеріалі.

Купайло, за язичницькими віруваннями, Бог шлюбу і земних плодів, тому у прислів'ях переважають мотиви про заміжжя, прощання з вільним життям, де головним образом є „вінець“. У с. Завишень жартують за допомогою прислів'їв: „Красить дівчину вінець та молодець“, „Тоді дівка пишна, як заміж вийшла“; „Заміж іти — не дощову погоду перестояти“, „Ох, подивіться, аби так не вийшло, що за старця чи за вола, тільки щоб дома не була“.

Надзвичайною поетичністю і мальовничістю відзначаються купальські пісні, що виконувалися тоді, коли по ріці пливли вінки і дівчата ворожили. Вони пускали свої вінки на воду і дивились: у який бік попливе, туди дівка заміж піде, а якщо потоне, це віщувало розлуку з милим або смерть: „Пливи вінок за водою, пливе доля за тобою“.

Під час свята дівчата водили хороводи з піснями та іграми. Більшість з них присвячена темі кохання, сватання, шлюбу, що за своїм змістом та основними мотивами є своєрідним продовженням веснянок і петрівок. Художнє втілення інтимних почуттів відзначається щирістю й ніжністю емоційного колориту, і водночас надзвичайною простотою і реалістичністю. Виняткового ліризму купальським пісням надають емоційно наснажена лексика: слова із здрібніло-пестливими суфіксами пучечки, віночок, барвіночок, дощик, Маренонька; яскраві епітети: „Красна дівчина“, „барвіночок зелений“, та образні порівняння з світом природи. „Вінок“ виступає образом долі у купальських піснях, тому дівчата бережливо ставляться до нього:

Щоб мій віночок та не згорів,
Щоб мій віночок живий зостався
Та милому в руки, щоб дістався.

У піснях переважають жартівливі і сатиричні мотиви:

Ой у городі лопух, лопух,
Щось нашим хлопцям живіт опух.

“Ой нехай пухне, нехай знають», «Ой, дівчата, погляньте на цих соколів, такі дужі, а сопуть, як міхи». У дотепних піснях постає образ Купала: «Весь обідраний, наче пси покусали», «ночувало в стрісі// Зимувало в пір'ячку// Літувало в зіллячку»

З купальських текстів, записаних у селі Завишень, видно протистояння гуртів молоді:

Хлопці співають:

На Івана Купайла
Гуска в борщ упала.
Хлопці не поспіли —
Дівки гуску з’їли!
(Двічі.)

Дівчата співають:

Купала Івана,
Жаба в борщ упала.
Хлопці витягали,
Зуби поламали.

У цей день земля має найбільшу силу, яку віддає цілющим травам, тому і у сучасному фольклорі с. Завишень є багато згадок про рослини, зокрема про ті, які найчастіше трапляються у цій місцевості: лопух, горіх, барвінок.

У Купальському обряді представлений ще й жанр легенди. Цікавою є легенди про гадюччя та про квітку папороті (записав В. Гейко, див. Додаток Б). У них прослідковуються фантастичні мотиви, пов'язані з віруваннями людей у добрих і злих духів, наділення папороті чудодійними властивостями.

Характерними ознаками купальського обряду є народні прикмети, які побутують у селі Завишень. Усі вони ще раз підтверджують основну ідею купальського обряду — бажання добра. Наприклад: «Якщо зустрінеш сонце на Купала, коли воно „грається“, — матимеш достатки до наступного Купала», «Коли високо здіймається полум'я від вогнів — буде хороший урожай».

Отже, для купальського обряду села Завишень характерні жанри: пісні, прислів'я і приказки, легенди. Провідними темами досліджуваного фольклору є культ сонця, природи, квітів; вшанування води, вогню; добір пари; вічне прагнення людини знайти своє щастя.

Символічно-умовні дії сучасного побутування свята Івана Купала в селі Завишень[ред.]

Серед народних свят, що відзначаються влітку, одним з найулюбленіших серед жителів с. Завишень, вважається свято Івана Купала. Ставлення до цього свята, як до одного з найбільш величних і важливих серед річного циклу, підтверджують власні польові записи. Проаналізуємо купальські атрибути, звичаї та обряди, характерні для села Завишень. Для аналізу використані відеофрагменти 1982 та 2015 років

У праці С. Килимника «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» подано чітко визначені основні мотиви свята Івана Купала, які перегукуються із мотивами с. Завишень:

Проводи літа — символ смерті бога та завмирання його на зиму.
Зачаклування щастя та добробуту людині — найвищого врожаю, що символізує найсильнішу вегетаційну силу зросту хлібних злаків.
Символізує підбір пари до одруження та очищення водою й вогнем молоді.
Основний мотив культу Сонця.
Основний мотив культу Землі.
Мотив прийняття до роду й родини.
Мотив гетеризму, що особливо виявлений в білоруських та російських купальських обрядах у формі кумівства та ін.
Культ покійників, хоч тепер слабо виявлений в купальських обрядах та піснях та, зокрема, у селі Завишень.

За той час, який минув від фіксування основного матеріалу, аналізованого у праці С. Килимника минуло понад сто років. Очевидно, що певні втрати і у пісенному, і у смислово-символічному трактуванні деяких атрибутів чи обрядових дій Івана Купала відчутні навіть у нашому селі, зокрема і у наведених мотивах, тощо.

Святу в селі Завишень передує велика підготовка всієї громади. Кожен має виконати певні доручення, які сприятимуть згуртуванню громади, взаєморозумінню, відповідальності, єдності поколінь. Молодь і діти попередньо дізнаються у старожилів або в тих, хто вже був учасником свята, особливості певних ритуалів, звичаїв, традицій, вивчають купальські пісні тощо. Вранці, 6 липня, дівчата гуртуються для плетіння вінків, йдуть до лісу чи в поле, збирають квіти

Окрім того, хлопці роблять опудало Купала, шукають деревце чи гілля на Марену, а дівчата збирають квіти, стрічки для її прикрашання.

На свято Купала приходять всім селом. Участь у святі не потребує якоїсь особливої майстерності і не розраховано на публіку, а, насамперед, задовольняє власні естетичні запити самих учасників свята. Доступність масових пісень і розваг спонукає усіх до вільного творчого самовияву. З'являються музики, починаються масові танці, ігри, хороводи.

Свято починається з прикрашання дівчатами Марени. Дівчата, одягнуті в традиційні народні костюми (вишиванки, плахти, кептарі) з вінками на головах, співають.

Панує веселий настрій, дівчата милуються уквітчаною Мареною. Очікують хлопців. Вони несуть одягненого Купала, співають. Дівчата водять хороводи навколо Марени, співаючи жартівливих пісень. Зі свого боку, хлопці намагаються їм всіляко завадити та відібрати купальське деревце. Щоб не дати хлопцям Купала та нашкодити їм, дівчата кличуть Водяного, який є позитивним героєм у селі Завишень і разом з русалками уособлює водну стихію. Дівчата розбігаються в усі сторони, хлопці ловлять їх і несуть до вогню. Там вони стають навколо вогнища, йдуть за сонцем і співають купальських хороводних пісень.

Символічно-умовні дії, характерні для свята Івана Купала у с. Завишень поділяються на етапи: підготовчий — виготовлення Марени і Купала (плетіння вінків); основне дійство — діалог з переспівами (образи-символи — Купала, Марени, Водяний), виконання купальних і хороводних пісень (тема кохання); завершальний — розповідь повір'їв, купання, пускання вінків на воду, похід за квіткою папороті.

Джерела[ред.]

Болтарович З. Українська народна медицина: Історія і практика. — К: Абрис, 1994. — 320 с.
Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. — К: Довіра, 1992. — 416 ст.
Воропай О, Килимник С, Климець Ю, Чебанюк О. Пісні трудового року // Календарно-обрядові пісні. Упорядкуванння, вступна стаття та примітки О. Ю. Чебанюк — К: Видавництво художньої літератури: Дніпро. — 1987. — 392 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу // Етнографічний нарис. — Українське видавництво: Мюнхен 1966, — 448с.
Гончаренко Г. Купальські вогні //Українська культура. — 1999. — № 6. — С.16-19.
Давидюк В. Ф. «Купала, Купала, де ти літовала?» / В. Ф. Давидюк // Поліська дома. Вип. ІІІ: Літо / [зібрав, упорядк. і прокомент. В. Давидюк]. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2008. –104 с.
Камінський В. Свято Купала на Волинському Поліссі // Етнографічний вісник. –Київ, 1927. — Ч. 3. — Кн. 5
Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Книга ІІ. Том третій (Весняний цикл). Том четвертий (Літній цикл). К: Обереги, 1994. — 528 с.
Климець Ю. Д. Купальська обрядовість на Україні. — К., 1990. — 142 с.
Культура і побут населення України: навч. посібник / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. — 2-е вид., доп. та перероб.– К.: Либідь, 1993.– 281 с.
Ліс А. С. Каляндарна-абрадавая творчасць беларусаў. Сістэма жанраў. Эстэтычны аспект. — Мінск: Беларуская навука, 1998. — 192с.
Максимович М. Дні та місяці українського селянина: пер. з рос. — К..: Обереги, 2002.– 189 с.
Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. Історично-релігійна монографія. — К: ІТ «Обереги», 1992—424 с.
Скоробагатько С. Різдво Іоанна Прєдтєчі / Скоробагатько С. // Сільські вісті. — 1999. — 6 липня.
Скуратівський В. Про свято Івана Купала: Традиції та свята нашого народу / Василь Скуратівський // Розкажіть онуку. — 2005. — № 11.
Скуратівський В. Т. Місяцелік: український народний календар / В. Скуратівський. — К. :Мистецтво, 1993. — 208 с.
Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М. Ф. Гетьманець. — Харків: Веста: Ранок, 2003. — 210 с.
Українка Леся. Купала на Волині. Упоряд.: В. Комзюк, Н. Пушкар. — Ковель: ТОВ «Ковельська міська друкарня», 2016. — 44 с.
Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — К.: Либідь, –1993 . — 246 с.

This article "Івана Купала у селі Завишень" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Івана Купала у селі Завишень.

Facebook Page

🐤 Twitter Follow us on Twitter !

Read or create/edit this page in another language[ред.]

Івана Купала у селі Завишень in English