Глинський індустріальний технікум
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (листопад 2012) |
Історія Глинського індустріального технікуму (Роменський р-н., Сумська обл..) бере початок з 9 квітня 1900 року, коли Роменське земляцтво організувало в с. Глинськ показову гончарну майстерню. Майстернею виконувалися різні замовлення – від плювальниць та суден в 1908 р. для земської лікарні до 600 керамічних великодніх яєць для імператриці. Крім того, виготовлялися на продаж банки для варення, миски, тарілки, сервізи та ін. В 1909 р. майстерня була реорганізована в трирічну школу інструкторів гончарного виробництва. До викладання були залучені німецькі фахівці – Гофман, Ульріх, Біфельд, Реріх. Випускники - майстри гончарного виробництва або інструктори гончарно-майолікового виробництва направлялися на різні керамічні підприємства імперії. В 1910-11 р. на виставці в Петербурзі школа була нагороджена грамотою та срібною медаллю. Вона брала участь також у повітових, губернських виставках. Два вироби, котрі отримали золоту медаль на виставці у Парижі, знаходяться в музеї „Ермітаж” (Санкт-Петербург). Інші зразки мистецтва глинських гончарів і тепер зберігаються в фондах музеїв України та приватних колекціях. Тільки в Національному музеї-заповіднику українського гончарства, що в Опішному, зберігаються 169 виробів глинських гончарів Івана Драча, Іларіона Гоголя, Петра Короля, Трохима Мазохи та ін.
В 1918 р. школа інструкторів гончарного виробництва була в черговий раз реорганізована, цього разу в художньо-керамічну школу. Завідував нею професор Л.Крамаренко, видатний український художник 1920-1930-х років. В 1920 р., після встановлення радянської влади, художньо-керамічна школа була переведена до Міжгір’я, що під Києвом. Туди переїхали її завідувач Л. Крамаренко і майже всі учні. Більшість же працівників школи лишилися в Глинську. 30 серпня 1930 р. керамшкола була реорганізована у Глинський склопорцеляновий технікум і перейшла у відання московського тресту „Союзсклопорцеляна”. В 1932 р. технікум був переданий трестові „Укрсклопорцеляна”, а в травні 1933 р. ліквідований. Ті з учнів порцелянового відділення, які вижили під час голодомору, були переведені до Будянського технікуму, а скляного – в Гусь-Хрустальний, до Росії. Після Німецько-радянської війни рішенням Ради міністрів УРСР від 17 вересня 1947 року на місці склопорцелянового технікуму був організований Глинський індустріальний технікум, який знаходився в селі Глинську до 1966 року. Технікум готував спеціалістів для промисловості будівельних матеріалів за двома спеціальностями: “Технологія кераміки” і “Відкрита розробка родовищ корисних копалин”. У 1966 році технікум був реорганізований у Роменський індустріальний технікум і переведений з села Глинськ до міста Ромни, а в його приміщеннях було розміщене сільське професійно-технічне училище.
This article "Глинський індустріальний технікум" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Глинський індустріальний технікум.
