Грицюк Юрій Володимирович

Помилка скрипту: Не існує модуля «If empty».
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
	]
Основна інформація
Повне ім'я	Юрій Володимирович Грицюк
Дата народження	Помилка скрипту: Не існує модуля «Infocards».
Місце народження	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Дата смерті	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Місце смерті	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Поховання	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. : [[Файл:{{ #property:p1442}}\|140px\|alt=зображення місця поховання\|center]]
Роки активності	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Громадянство	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Національність	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Віросповідання	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Професії	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Освіта	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Вчителі	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Відомі учні	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Співацький голос	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Жанр	Поп, Танцювальна музика, Диско, R&B, Електронна, Фолк
Нагороди	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Автограф	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
	[[Помилка скрипту: Не існує модуля «Wikidata/Interproject».\|Твори]] у Вікіджерелах; [[Помилка скрипту: Не існує модуля «Wikidata/Interproject».\|Цитати]] у Вікіцитатах; Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.

Юрій Володимирович Грицюк (рос. Юрий Владимирович Грицюк; рік народ. 1974) — український співак, композитор.

Біографія[ред.]

Народився 14 березня 1974 року. Виховувався у школі-інтернат. У 10-річному віці почав писати вірші. У 15 років написав свою першу пісню. На даний момент працює з декількома відомими українськими виконавцями як композитор і автор пісень. Закінчує навчання в Київському національному інституті культури. У 2011 році отримав звання «Заслужений діяч естрадного мистецтва України». Одружений, виховує двох доньок...

Так стисло й коротко можна розповісти про Юрія Грицюка. Але життєвий шлях цього унікального музиканта все одно не впишеш в рамки традиційних біографій. Занадто багато в ньому випробувань, парадоксів і навіть казкових перемог. Юрій Грицюк – людина, яка зробила себе сама. А ще - музикант, творчість якого може перевернути ваше життя. Його пісні дуже чесні, щирі і справжні, тому з перших акордів і слів підкорюють серця...

Музика у спадок[ред.]

Перше, що Юрій Грицюк пам'ятає про себе маленького – це пісні. Багато їх завжди співали мама з батьком. Любов до співу батьки прищепили синові, а до того подарували йому перший музичний інструмент – гармошку.

- На жаль, я не пам'ятаю маму. Я залишився без матері, коли мені було шість років. Але сусіди розповідають, як вона чудово співала, а я тут же починав їй підігравати на своїй гармошці

- згадує Юрій Грицюк.

- Кажуть, так гарно виходило, що всі відразу зрозуміли: росте музикант.

З шісти років Юрій виховувався у школі-інтернат... Там і настав його перший зоряний час. У третьому класі почав писати вірші, які потай від учителів відправляв в газету «Піонерська правда». З газети почали приходити товсті листи-схвалення, а дирекція тільки могла розвести руками, адже головні сюрпризи юного дарування були ще попереду. У 15 років Юрій Грицюк остаточно вирішив присвятити своє життя музиці. На шляху до мрії стояло єдине «але» – треба знайти обладнання, на якому можна вчитися. В інтернаті, ясна річ, його не було, а на постійні прохання директор відмахувався обіцянками, які й не збирався виконувати. Тоді Юрій написав великий лист обласному депутату, розповів про бажання навчатися музиці і попросив допомогти з музичним обладнанням для школи-інтернату. В кінці листа на п'яти сторінках Юрій зібрав підписи всіх учнів школи-інтернату -( більше 400 підписів). І дуже скоро, завдяки його енергії та ентузіазму, в школі з'явилася музичне обладнання. А через деякий час Юрій став справжньою зіркою інтернатівських концертів і танців.

- Грати на гітарі, фортепіано, а пізніше - і синтезаторі, я навчився сам. Не було грошей піти в музичну школу, зате було величезне завзяття до музики. І це головне!

- впевнений Юрій Грицюк.

- Адже якщо чогось дуже хочеш, немає нічого неможливого!

Однією ногою в группі «Ласковый май»[ред.]

Після інтернату, мрії про музику привели Юрія Грицюка в одне з Вінницьких профтех-училищ. Вибір припав на цей навчальний заклад з кількох, які не мають відношення до навчання причин. Там було музичне обладнання і весь свій вільний час можна було присвячувати музиці. Це і стало вирішальним фактором. В училищі Юрій познайомився зі своїми педагогами - музикантами, майбутніми наставниками. Вони швиденько організували групу і незабаром почали працювати на концертах і танцювальних вечорах.

Тоді на піку популярності у всьому СНД була група «Ласковый май». Так що наставники Юрія Грицюка вміло використовували популярний спосіб: їх підопічний, мало того, що був тезкою і ровесником всіма обожнюваного Шатунова, був дуже на нього схожий, співав голосом Шатунова, ще й як він, виріс в інтернаті.

- Був веселий час. Коли на концертах оголошували: «Пісні групи «Ласковый май» виконує вихованець дитячого будинку...», - моє прізвище вже ніхто не чув – такий стояв крик!

- згадує Юрій Грицюк.

- Дівчата просто з розуму сходили, а їх ображені кавалери навіть влаштовували бойкоти. Пам'ятаю, на одному з концертів пів-залу хлопців просто встали і вийшли, а потім забарикадували вихід з залу. Так - що нам для того, щоб виїхати, довелося викликати міліцію.

У той же час керівник «Ласкового мая» Андрій Разін, "розтиражував" групу настільки, що кількість "юриев шатуновых" обчислювалася десятками. В один з таких колективів був запрошений Юрій Грицюк. На музичній тусовці він познайомився з однією людиною, яка приїхала з Ленінграда і працювала у філармонії. Побачивши Юрія, почувши його голос, дізнавшись про схожість доль з Шатуновим, авантюрний знайомий запропонував Юрію їздити з концертами «Ласкового мая» по Україні а пізніше навіть вів переговори про гастролі в Польщі.

- Але далі слів справа не пішла. Думаю, це і на краще,

- каже Юрій.

- Адже я пішов не чужою, а – власною дорогою.

«Ах, це весілля!..»[ред.]

По закінченню навчання перед Юрієм стало питання, що робити далі і як заробити собі на життя. Відповідь прийшла сама собою: знайомі запросили його в колектив, що виступає на весіллях і в ресторанах, а також дозволили жити в кімнаті, де зберігали обладнання. Більше року Юрію, за відсутністю грошей, довелося спати на складених колонках і ящиках з-під обладнання, розтягувати залишки весільного короваю від весілля до весілля.. Але і це не затьмарювало музиканта, адже худо-бідно, але головне – він займався улюбленою справою. Скоро він перейшов у інший музичний колектив, переїхав у нову орендовану кімнату і навіть почав відкладати по долару-два на власний синтезатор.

Так працюючи рік за роком у різних музичних колективах, Юрій почав займатися невеликим бізнесом – продажем музичних інструментів. Незабаром бізнес почав займати все більше часу і весільно-ресторанно-концертне життя довелося на деякий час відкласти.

Через декілька років Юрій Грицюк відкрив власний магазин. Магазин музичних інструментів "Метроном". А трохи пізніше почав працювати з зірками нашої естради, забезпечуючи їх звуковим і світловим обладнанням та сценою.

І завжди, закінчуючи технічні моменти роботи, він ловив себе на думці, що міг по годині, не помічаючи часу, просто стояти і, немов заворожений, дивитися на сцену.

- У підсумку після концертів спілкуючись з безліччю зірок українського шоу - бізнесу, я настільки надихався, що ночами безперервно писав і писав пісні,

- ділиться Юрій Грицюк.

Творчість. Місія[ред.]

У 2011 році Юрій Грицюк записав свій перший альбом. Це був альбом інструментальної музики "Відкрий своє серце". Завдяки випуску цього альбому композиторський талант Юрія Грицюка оцінила не тільки вся Україна, але й країни близького зарубіжжя. Зворушливі і неймовірно красиві композиції знайшли безліч шанувальників, а головна композиція альбому «Відкрий своє серце» завоювала другу премію в жанрі інструментальної музики міжнародного конкурсу «Я - зірка». Паралельно Юрій Грицюк проявив себе і як естрадний виконавець. Неодноразово виступав як спеціальний гість на фестивалі «Пісенний вернісаж» у Києві, кілька разів представляв концертні програми в рідній Вінниці. За плечима Юрія безліч різних концертів.

І як результат – в 2011 році Юрій Грицюк був нагороджений почесним званням «Заслужений діяч естрадного мистецтва України», а незабаром був обраний головою Вінницького обласного відділення Творчої Спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України».

- На жаль, українській естрадній творчості в останні роки почали приділяти все менше і менше уваги. Дуже хочеться змінити ситуацію і повернути естраді ту місію, якій люди завжди були віддані, - це щирість, доброта і душевність

Зараз Юрій готує шанувальникам естрадної пісні сюрприз – міжнародний дитячо-юнацький фестиваль "Місячне колесо", який об'єднає юних талантів з десятків країн світу. А своїх шанувальників уже в травні обіцяє порадувати пісенним альбомом. Ну і, звичайно, триває його співпраця з відомими українськими виконавцями. Зокрема, народний артист України Микола Гнатюк готує до запису другу пісню авторства Юрія Грицюка, запевняючи, що зворушлива пісня «Хата», однозначно стане таким же хітом, як вже майже народна пісня «Мамо, моя мамо», яку Юрій написав для нього більше десяти років тому.

- Я довго нікому не наважувався показати свої пісні: все соромився, оскільки завжди дуже критично до себе ставлюся. Але в середині 90-х набрався хоробрості і показав «Мамо, моя мамо» Миколі Гнатюку. А через тиждень він орендував студію, щоб записати цю пісню,

- ділиться Юрій Грицюк.

- Я шалено радий, що пісня полюбилася людям. Моя найбільша мрія, можна сказати місія, в цьому і полягає: дуже хочу написати ще багато гарних пісень, які будуть подобатися людям.

Посилання[ред.]

This article "Грицюк Юрій Володимирович" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Грицюк Юрій Володимирович.

Facebook Page

🐤 Twitter Follow us on Twitter !

Read or create/edit this page in another language[ред.]

Грицюк Юрій Володимирович in English