You can edit almost every page by Creating an account. Otherwise, see the FAQ.

Дари Святого Духа

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

Дари́ Свято́го Ду́ха (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) — тривалі диспозиції, які роблять людину здатною до прийняття послуху натхненням Святого Духа[1] — завдяки їм здобувається чутливість до керівництва Духа. Дари дають змогу християнину в стані благодаті реагувати на дію Святого Духа, який інколи діє у вельми закритий спосіб.

Біблійні свідчення[ред.]

Об’явлена наука Святого Письма про дари Святого Духа міститься в класичному тексті Іс 11, 1-3:

І вийде паросток із пня Ессея, і гілка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух знання й страху Господнього

Ці слова є пророцтвом про прихід Ісуса Христа. Це він є „паростком” і „гілкою”, інакше кажучи – Він сила і краса Бога. На Особу Христа у всій повноті сходить Святий Дух зі своєю благодаттю і семи дарами вже в хвилі Втілення.

В наведеному вище пророцтві сказано, що сім дарів Св. Духа мало зійти на Сина Давида. Душа Ісуса Христа була по суті одвічним і досконалим взірцем людської душі. В Його обожествленій душі було – за одним винятком – це саме помешкання ласки, як дії Св. Духа, як і в кожному з нас. Була в ній присутність Святого Духа, була освячуюча благодать Святого Духа, не було в ній віри, бо Христос мав завжди благословенне бачення Бога. Була однак надія, бо справа Втілення і Відкуплення, поки було зреалізоване, залишалося майбутньою справою. Була також в Його душі найвища досконала любов. Були в ній також сім дарів Святого Духа. Отже, Святий Дух насамперед у всій своїй повноті спочиває на Голові Церкви, якою є Ісус Христос, а з цієї голови спливає на ціле Містичне Тіло. Але Церква має не лише тіло, має також душу. Церква є Тілом Ісуса (пор. Еф 4, 16). Цією душею є присутність Святого Духа, який вливає чесноти віри, надії та любові, освячуючу благодать, який дає свої дари. Божа любов, яку вливає Святий Дух в серце Церкви, є гарантом єдності Церкви. Те, чому ми присвятимо тепер наші роздуми, це не дари в Христі чи Церкві, але дари в кожному члені Церкви. Ті сім дарів мешкає в кожному з нас. Ці дари невід'ємно поєднуються з любов'ю і з освячуючою благодаттю. Людина, яка втрачає цю благодать, втрачає також дари.

Традиція[ред.]

Отці Церкви дуже часто коментували ці слова Святого Письма, а почавши від ІІІ століття Традиція виразно стверджує, що сім дарів Святого Духа є у всіх справедливих. Особливо Святий Августин поясняє цю науку коментуючи Нагірну Проповідь. Він показує взаємне відношення євангелічних блаженств і семи дарів. Боязнь є першим ступенем духовного життя; мудрість є його завершенням. Між цими двома кінцями Святий Августин вирізняє подвійний етап очищаючого приготування до мудрості: дальше приготування через практику моральних чеснот, які відповідають дару побожності, мужності, вміння, ради, а пізніше – приготування безпосереднє, в якому душа очищується завдяки більш освітленій вірою через дар розуму, завдяки міцнішій надії утвердженій даром мужності і завдяки палаючій любові. Перше приготування називається чинним життям, а друге – життям споглядання, оскільки моральна діяльність тут цілковито підпорядковується вірі освітленої через споглядання, яку завершить колись досконала мудрість.

Якщо йдеться про вчення Церкви, то на Тридентському Соборі говорилося (6 сесія, розд. 7), що “дієвою причиною нашого оправдання є Бог, який в своєму милосерді очищає нас і освячує (пор. 1 Кор 6, 11) через помазання і печать обіцяного нам Святого Духа, який є задатком нашої спадщини (Еф 1, 13). Катехизм Тридентського Собору уточнює цей пункт, вираховуючи 7 дарів згідно з Іс 11, 2 і додає: “Ці дари Святого Духа є для нас неначе божественне джерело, з якого черпаємо живе пізнання принципів християнського життя, і через них також можемо пізнати, чи Святий Дух живе в нас”. Пор. Рим 8, 16.

Врешті, свідчення Традиції знаходить свій прекрасний вираз в енцикліці Лева ХІІІ про Святого Духа (Divinum illud munus, 9 травня 1897), де сказано, що для доповнення нашого надприродного життя нам потрібно сім дарів Святого Духа.

“Справедливому, який живе життям благодаті і діючого через чесноти як через відповідні влади, необхідно сім дарів, які називаються дарами Святого Духа. Через ці дари людський дух є піднесений і має здатність до охочого слухання Його натхнень і спонуків. Тому ці дари є настільки ефективні, що ведуть людину до найвищого ступеня святості; є так піднеслі, що триватимуть навіть в небі, хоча в досконалішій ступені. Силою своїх харизм (…) доводять душу до осягнення євангелічних блаженств, які як квіти розквітаючі на весні, є знаками звіщаючими вічне щастя ...”

“Оскільки ці дари є так великі – говорить далі Лев ХІІІ – і оскільки показують безмірну доброту Святого Духа у відношенні до нас, зобов’язують вони нас до вираження Йому найбільшої честі і послуху. Вірні зроблять це найкращим чином, якщо щодень будуть старатися краще його пізнати, любити, закликати... Важливою справою є невпинно пригадувати численні добродійства, які постійно спливають на нас з цього божественного джерела... Треба любити Святого Духа, бо Він є Богом... а також тому, він є першою, субстанційною, вічною Любов’ю, а немає нікого гіднішого любові, як Любов. Обдарує нас щедро своїми дарами, бо оскільки невдячність закриває долонь добродія, то вдячність навпаки її відкриває... Треба благати Його витривало і з довірою, щоб нас освітлював щораз більше, щоб нас розпалював вогнем своєї любові, щоб ми оживлені вірою і любов’ю, ревно прямували до вічної нагороди, бо Він є завдатком нашої спадщини”.

Святий Тома Аквінський про Дари Святого Духа[ред.]

Св. Тома доводить нам насамперед три справи:

  1. що дари є габітуальними тривалими диспозиціями (вправностями), якісно відмінні від чеснот;
  2. що вони є необхідні до спасіння;
  3. що є пов’язані з любов’ю і разом з нею зростають

Щоб відрізнити дари від чеснот, треба йти за тим, що говорить нам Святе Письмо (Іс 11, 2), яке називає їх духами [2]. Ці слова ясно вказують на те, що сім згаданих духів є в нас через натхненням Бога, тобто зовнішній спонук Святого Духа. Треба, отже, зауважити, що людину спонукає до дії подвійна сила: одна внутрішня, є нею розум; друга – зовнішня, є нею Бог [3].

Очевидно, що людські чесноти вдосконалюють людину, так що у внутрішньому та зовнішньому житті керується вона розумом (тут мова йде в надприродному порядку про розум освітлений вірою; саме таким чином влита розсудливість керує моральними влитими чеснотами). Мусять бути в ній вищі досконалості, які є пристосовані до того, щоб могли бути доторкнуті Богом, і ці досконалості є названі дарами не лише тому, що влиті є Богом, але тому, що завдяки їм людина є здатна до охочого прийняття Божого натхнення згідно зі словами Ісаї (50, 5).

З цього видно, що дари Святого Духа не є актами ані актуальними зворушеннями, але рисами, тобто постійними влитими диспозиціями (вправностями), які спричиняють, що людина є готова підлягати натхненням Святого Духа. Дари чинять людину здатною до послуху Святому Духові (завдяки вітрилам, які є податні на вітер, корабель може йти вперед). Йдеться про те, що вміти розкрити ці вітрила у відповідний час та належно розіп'яти, щоб скористати із вітру. Про цей образ вітру говорить сам Ісус: Йо 3, 8.

Ми не знаємо добре – як говорить Св. Тома – де дійсно повстає вітер, який віє, ані де сягає його віяння; так само не знаємо де точно починається Боже натхнення ані до якого ступеня досконалості воно довело б нас, якщо б ми були йому цілковито слухняні. Можна бути тільки недбалим пасивним обсерватором вітру, маючи завинуті вітрила тоді, коли вони повинні бути розгорнуті.

Згідно зі сказаним, більшість теологів разом зі св. Томою вважає, що дари дійсно відрізняються від влитих чеснот, тому що різні причини ними керують: Святий Дух і розум освітлений вірою. Це два окремі правила, які встановляють різні формальні мотиви. А основним принципом є те, що вправності (habitus) визначається через їхній предмет та формальний мотив. Людський спосіб дії виникає з людського правила, надлюдський спосіб - з надлюдської, тобто Божої засади, з натхнення Святого Духа.

Святий Тома в «Теологічній Сумі» говорить, що дари Святого Духа є необхідні до спасіння.

Природа дарів[ред.]

Описати їх можна в такий спосіб: як освячуюча благодать означає в душі присутність і силу Святого Духа, через які ця людина стає святою, Так тих сім дарів – це сім диспозицій, даних душі, постійно в ній живучих, які побуджують діяльність волі і роблять її здатною до викликання певних духовних актів. Наслідком цих семи дарів є „розпалення” дії благодаті. Латинське слово „elicere”, яке в цьому випадку вживає теологія, а яке ми перекладаємо як розпалювати, означає дію видобуття або кресання (вогню). Коли крешемо іскру з кременя, то добуваємо вогонь. Іскра яка виходить з кременя не вичерпує укритого в ньому вогню, навіть його не поменшує. Так само акти благодаті викликані через сім дарів Святого Духа не лише не вичерпують, але збільшують і помножують наше освячення. Отже, ці дари нерозривно пов’язані з благодаттю, а вона є помножувана через дію. Наприклад, коли дар уміння розпалює акти віри, то зміцнюється чеснота віри; коли дар сили „роздмухує” акти надії, дозріває чеснота надії. Коли дар страху Господнього розпалює акти любові – розпалюється і поширюється чеснота любові. Любов, про яку тут мова (caritas) за джерело має любов Бога і є дана серцю людини разом з освячуючою благодаттю. Віра, надія, любов – це три чесноти прищеплені душі Богом і які допомагають людині в єднанні з Богом. Сім дарів Святого Духа – це натомість сім влад або сім джерел дії, які уактивнюють віру, надію, любов, а також керують ними в дії. Вогонь в кремені, знаходиться завжди, але його треба викресати. Так само освячуюча благодать св. Духа є в зростаючій душі завжди, але не завжди вона є активна, треба її уактивнити або розбудити отих сім дарів.

В цьому погляді існує між природою і ласкою виразна схожість. Від природи маємо три влади душі: владу розуму, владу кохання і владу волі. Віра, надія, любов роблять досконалими розум, серце і волю. Це три надприродні чесноти, які підносять до досконалості три природні влади душі. Так само сім дарів Святого Духа «креше» з трьох чеснот та з трьох природних влад акти, які тісно єднають душу з Богом, акти, які роблять душу досконалою.

Бачимо, на чому полягає природа цих дарів. Це влади, які дають певну легкість, спонукають душу до активності, яка відповідає так природним, як і надприродним досконалостям. Називаємо їх дарами Святого Духа, бо сам Дух діє тут на нас своєю в нас присутністю. Як скрипка не дає голосу, поки вміла рука не викреше з неї гармонії, яка є утаєна в її струнах, так само і людська душа, хоча має в собі велику здатність перебування в гармонії з волею Бога, не проявить тієї влади власними силами, без допомоги Digitus Dei, Божого пальця, який приводить в дію так природні, як і надприродні здатності, влади і почуття.

Струни скрипки не мають жодної активної влади самі в собі. Самі з себе не є здатні дати початок звукові, ні рухові. Але людська душа є елементом дії, а воля має можливість дати початок актам, тому може сама ініціювати свої природні дії. Отже, досконалість душі проявляється в двох елементах: дії на неї Святого Божого Духа, а також добровільне (позбавлене застережень) підпорядкування себе і відповідь волі на дію благодаті.

Сім дарів Духа Святого, якими духовно квітне і благоприкрашається Христова Церква:

  • 1. Страх Божий — дух страху Божого (синівське благоговіння перед Богом).
  • 2. Знання — дух пізнання (дар пророчий і пастирський).
  • 3. Мужність — дух сили (дар сили духовної, кріпость душі і сила волі).
  • 4. Рада — дух поради (дар духовного водительства, наставництва).
  • 5. Розум — дух розуміння (чуйність душі до всього доброго й святого).
  • 6. Мудрість — дух мудрості (уміння жити за заповідями Божими).
  • 7. Побожність — Дух Господній (дар благочестя й праведності).

Дари Духа Святого здобуваються молитвою, вірою та добрими ділами. Ними також запечатуються діти та дорослі (якщо миропомазання відбувається у зрілому віці) в християнському таїнстві Миропомазання. У Православній Церкві Миропомазання, через яке подаються дари Святого Духа, відбувається відразу після Хрещення, як правило на 40 день після народження. У Римо-Католицькій Церкві Миропомазання дітей дарами Святого Духа затримують до 14 річного віку.

Плоди Святого Духа[ред.]

Дари Святого Духа відрізняються від Плодів. Нараховують 9 плодів Святого Духа:

Примітки[ред.]

  1. ККЦ 1830
  2. S. Th. I-a II-ae, q. 68, a. 1
  3. I-a II-ae, q. 9, a. 4 i 6

Література[ред.]



This article "Дари Святого Духа" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Дари Святого Духа.



Read or create/edit this page in another language[ред.]