Державний захист

Державний захист — один з фундаментальних обов'язків і функцій держави, що полягає у наданні можливості безпечного існування та розвитку об'єктів (наприклад, пам'яток природи чи історії), суб'єктів (наприклад, національних меншин, певних суспільних груп людей, що зазнають дискримінації, тварин, осіб, які займають вищі керівні посади, суддів тощо), явищ, національних ознак народу (як-от культури, мови) та ін., що потребують збереження чи захисту, стимулювання розвитку з боку держави шляхом розробки, втілення та контролю функціонування певних механізмів, закріплених у законодавстві та нормативно-правовій системі і спрямованих на досягнення цієї мети. Державний захист — широке поняття, насамперед, через велику кількість галузей, на які поширюється.

Галузі державного захисту[ред.]

Кожна країна має свою систему держзахисту, відмінну від інших. З процесом уніфікації законодавчих систем вони можуть бути подібними, але все одно матимуть різниці. Окрема держава може акцентувати увагу на певних галузях захисту, та приділяти мало уваги іншим. Загалом державний захист поділяється на такі галузі:

соціальний захист населення;
цивільний захист населення;
захист територіальної цілісності, незалежності та суверенітету;
захист національної культури, мови, освіти;
захист демократії та протидія корупції;
захист приватного майна;
захист дітей, сім'ї, материнства і батьківства;
захист людей з обмеженими можливостями;
захист людей похилого віку;
захист вітчизняного виробництва;
захист громадян держави, які перебувають за її межами;
захист свободи політичних та релігійних поглядів;
захист від політичних переслідувань;
захист праці та безпеки діяльності;
захист державної таємниці;
захист персональних даних, конфеденційності та приватності;
захист авторських прав та інтелектуальної власності;
захист людей, що потрапили в складні життєві обставини;
захист споживачів;
захист малого та середнього бізнесу;
захист меншин (національних, етнічних, релігійних, расових, ЛГБТ+ тощо)
захист екології та довкілля;
захист об'єктів світової спадщини, пам'яток природи та архітектури, туристичних пам'яток та визначних місць;
захист недоторканності вищих посадових осіб та суддів;
захист тварин;
захист медіапростору;
захист монофункціональних міст та депресивних регіонів;
захист від монополізації ринку;
захист (гарантування) вкладів фізичних осіб;
медичний захист населення;

Механізми державного захисту[ред.]

Ефективний державний захист передбачає:

закріплення певних механізмів його здійснення у законодавстві та нормативно-правовій системі;
встановлення адміністративних чи кримінальних покарань за вчинення дій, що спрямовані проти нього;
моніторинг та нагляд за функціонуванням цих механізмів;
інформаційна робота;
встановлення інших стимулів для дотримання виконання встановлених законом програм.