Welcome to EverybodyWiki 😃 ! Nuvola apps kgpg.png Log in or ➕👤 create an account to improve, watchlist or create an article like a 🏭 company page or a 👨👩 bio (yours ?)...

Дериглазов Артем Ігорович

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук
Помилка скрипту: Не існує модуля «Transclude».
Помилка скрипту: Не існує модуля «If empty».
Помилка скрипту: Не існує модуля «Wikidata».
Помилка скрипту: Не існує модуля «InfoboxImage».
  • s: [{{localurl:Помилка скрипту: Не існує модуля «Wikidata/Interproject».}}?uselang=uk Роботи] у Вікіджерелах
  • q: [{{localurl:Помилка скрипту: Не існує модуля «Wikidata/Interproject».}}?uselang=uk Висловлювання] у Вікіцитатах
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «Wikidata».Помилка виразу: неочікуваний оператор <

Помилка скрипту: Не існує модуля «Check for unknown parameters».Помилка скрипту: Не існує модуля «CategoryForProfession». Помилка скрипту: Не існує модуля «If empty».

Дериглазов Артем Ігорович (Сторінка Шаблон:Comment/styles.css не має контенту.<span class="ts-comment-commentedText" title="Помилка скрипту: Не існує модуля «String».">нар. 17 червня 1989, Лозова, Харківська область, Україна) — український публіцист, письменник, поет.[1]

Арештований в липні 2010 року [2][3]. При затриманні чинив опір, вступивши в перестрілку зі співробітниками міліції [4]. Засуджений до довічного позбавлення волі за вбивство співробітника міліції і нанесення середньої тяжкості шкоди здоров'ю двом іншим[5]. Крім цього у вироку фігурував незаконний обіг зброї - справа припинена у зв'язку з термінами давності. Спочатку Артем і Ігор (його батько) Дериглазови підозрювалися в підготовці замаху на президента України Віктора Януковича і президента Росії Дмитра Медведєва під час візиту останнього до України для підписання Харківських угод [6][7][8], а також в серії збройних пограбувань банків[9][10]. Офіційно звинувачення в готуванні до вбивства вищих посадових осіб висунуто не було, а справу по пограбуванню банків не було розглянуто в суді навіть після десяти років з моменту арешту Дериглазова-молодшого[11][12].


Позиція самого Артема Дериглазова щодо інкримінованих йому злочинів не постійна через тиск на нього - на різних етапах слідства і суду він визнавав звинувачення повністю[13][14], частково[15] або не визнавав зовсім[16] [17]. Дериглазов неодноразово заявляв про застосування до нього тортур[12] [18], в своїх публічних листах регулярно піддавав гострій критиці роботу різних державних структур, в першу чергу - МВС, судів і пенітенціарної служби [18] [19][20][21][22]

Біографія[ред.]

Народився 17 червня 1989 року в місті Лозова Харківської області Української РСР.

З 2005 по 2009 рік навчався в НАУ "ХАІ" за спеціальністю "Прикладна лінгвістика".

Має навички поводження з вогнепальною зброєю, брав участь в змаганнях з практичної стрільби і займав призові місця[2][23]

Кримінальна справа[ред.]

07 липня 2010 на території району Олексіївка міста Харкова співробітники міліції зупинили для перевірки документів перехожого, чия поведінка здалася їм підозрілою, але той розпилив їм в обличчя перцевий газ і почав тікати. Під час переслідування один із співробітників застосував табельний ПМ, а невідомий - автомат Калашникова. В результаті перестрілки сержант патрульно-постової служби Евлахов був убитий на місці. [24]

08 липня 2010 року наряд міліції прибув до приватного будинку за адресою м Харків, вул. Семафорна, 19, де проживала сім'я Дериглазова. За офіційною версією співробітники міліції виявили в будинку незареєстровану зброю, після чого Артем Дериглазов здійснив збройний опір і поранив двох міліціонерів. За словами тодішнього начальника міського управління МВС Олександра Баранника, батько і син Дериглазови забарикадувалися на горищі і вели звідти вогонь з кулемета. У суді потерпілі заявляли, що Артем Дериглазов намагався їх вбити, а коли у нього закінчилися патрони, бив їх прикладом. [25][26]

Сам Дериглазов стверджував, що невідомі озброєні чоловіки в цивільному напали на його батька, побили його і надягли на нього наручники. Коли він вийшов на крики, по ньому відкрили вогонь з пістолетів, після чого він, обороняючись, почав стріляти їм по руках, щоб вибити зброю. У процесі вогневого контакту він отримав два вогнепальних поранення і впав, після чого двоє чоловіків били його ногами поки він не втратив свідомість.[18][27]

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, співробітники міліції Жданов і Гвоздик отримали вогнепальні поранення в правий лікоть і праве плече. Артем Дериглазов отримав вогнепальне поранення грудної клітини з пошкодженням правої легені і вогнепальне поранення лівої руки. Всі троє були доставлені в ХКБ ім. Мещанінова, де співробітників міліції відвідали міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, мер Харкова Геннадій Кернес і губернатор Харківської області Михайло Добкін.[28]

Батько Дериглазова, його сестра і її подруга були доставлені в Дзержинський райвідділ міліції, де, за їхніми словами, піддавалися фізичному і психологічному тиску. Ігор Дериглазов неодноразово заявляв про застосування до нього тортур, в результаті яких він зізнався в підготовці замаху на президентів Медведєва і Януковича. Згідно з результатами медичного обстеження за час перебування в Дзержинському райвідділі Ігор Дериглазов отримав перелом трьох ребер. Відбувши адміністративний арешт строком в 12 діб, він був відпущений на свободу [6][7][8][29][30]. Хоча керівництво обласного МВС заявляло про причетність Ігоря Дериглазова до виготовлення зброї і нападів на інкасаторів у подальшому ніяких звинувачень йому пред'явлено не було [14][25]. Пізніше рішенням Апеляційного суду адміністративний арешт Ігоря Дериглазова був визнаний незаконним. На неодноразові заяви Ігоря Дериглазова про тортури прокуратура відмовляла в порушенні кримінальної справи оскільки, на їхню думку, той таким чином "прагне дискредитувати міліцію"[31].

Відразу після арешту Артем заперечував свою провину по всіх інкримінованих йому епізодах[16], однак через деякий час визнав себе винним у вбивстві сержанта Евлахова і замах і на вбивство Жданова і Гвоздика. Крім цього він зізнався в пограбуванні 4 банківських відділень в місті Харкові[32][33][34]. Прокурор Харківської області Геннадій Тюрін через ЗМІ заявив, що пограбування здійснювалися спільно з московськими скінхедами[35][36]

Начальник міського управління міліції Олександр Баранник заявив, що автомат, з якого був убитий сержант Евлахов, нібито виготовив батько Артема, Ігор Дериглазов [14].

Єгор Семенов, який на той момент був адвокатом Дериглазова дав інтерв'ю газеті "Час", де повністю підтвердив версію прокуратури. Він заявив, що його підзахисний винен в інкримінованих злочинах і отримає довічний вирок. Крім того він повідомив, що Дериглазов йшов на Олексіївку з метою бити іноземців неслов'янського походження, зокрема африканців і громадян Китаю і В'єтнаму, а автомат взяв з собою на той випадок, якщо потенційна жертва чинитиме опір[37].

Застосування тортур[ред.]

Незадовго до закінчення слідства і передачі справи в суд Артем відмовився від послуг всіх раніше задіяних у справі адвокатів, мотивувавши своє рішення тим, що вони не захищали його, а діяли в змові з міліцією і чинили на нього психологічний тиск. Зокрема, за його словами, адвокат Семенов давав про нього наклепницькі інтерв'ю в газети, адвокат Панова просила під час обрання запобіжного заходу заарештувати його[38], а адвокат Говтва вживав спиртні напої спільно зі слідчим Антоняном. Відмовившись від усіх раніше даних свідчень, він заявив про свою невинність, а також про застосування до нього тортур[12][17].

В одному з текстів, опублікованому ЗМІ, Артем розповів, що співробітники міліції били його по голові, тиснули на післяопераційні шрами, підвішували на наручниках, позбавляли сну і їжі. Крім того, він більше місяця провів у лікарні пристібнутим до ліжка наручниками за руки та ноги. Після переведення в СІЗО він був побитий палицями до втрати свідомості і на 10 діб поміщений до кімнати без вікон, освітлення і вентиляції, де також знаходився пристібнутим до нар за руки та ноги [32][18].

У слідчому ізоляторі Дериглазова неодноразово поміщали в карцер за вигадані порушення внутрішнього розпорядку; за відмову від надання затребуваних слідчим показань він був побитий ув'язненим, який співпрацював з адміністрацією СІЗО[39][40].

Заяви Дериглазова про тортури розглядав слідчий прокуратури Харківської області Антонян, він же вів кримінальну справу стосовно Дериглазова за фактом вбивства, замаху на вбивство і пограбування банків. Згідно з його висновком, ні він сам, ні співробітники міліції , які брали участь в розслідуванні тортур не застосовували. Крім того, він закрив справу щодо співробітників міліції Жданова і Гвоздика за фактом заподіяння Дериглазову небезпечних для життя тяжких тілесних ушкоджень у вигляді вогнепального поранення грудної клітини за відсутністю в їх діях складу злочину[12]. Артем Дериглазов так само заявляв про погрози з боку слідчого Антоняна, в разі його відмови від раніше даних свідчень, залучити в якості обвинуваченого у справі про вбивство його батька Ігоря[40].

Дериглазов неодноразово заявляв, що під тортурами його змушували підписувати безліч документів, частину з яких він навіть не читав. У документах йшлося про скоєння ним розбійних нападів на банки і інкасаторів, вбивств, підготовці замаху на президентів Росії і України[12][18].

У грудні 2010 року Ігор Дериглазов організував прес-конференцію на тему застосування тортур співробітниками правоохоронних органів. Він повідомив, що в Дзержинському райвідділі його били протягом трьох днів, підвішували на дибу і таким чином довели його до спроби вчинити самогубство - він спробував вистрибнути у вікно, однак цьому перешкодили решітки. За словами співробітників міліції їх встановили після того, як у вікно вистрибнув інший затриманий. Під тортурами Ігоря Дериглазова змусили обмовити себе і підписати визнання вини в різних злочинах, в тому числі в підготовці підриву кортежу президентів Медведєва і Януковича під час підписання Харківських угод[8][6][7][29][41]. Пізніше, Ігор Дериглазов заявляв, що йому погрожували родичі загиблого співробітника міліції, а на Артема в слідчому ізоляторі чинять психологічний і фізичний тиск[32].

Суд і вирок[ред.]

У грудні 2010 року справу було передано до Червонозаводського районного суду м.Харкова. Згідно з обвинувальним висновком, Дериглазов спочатку розпорошив газовий балончик, а потім відкрив вогонь з автомата по співробітниках міліції оскільки прагнув уникнути відповідальності за 4 раніше скоєні розбійні напади.

За час розгляду справи в суді Дериглазов неодноразово скаржився на незаконні дії з боку конвою - конвоїри били його і заламували руки, чим викликали загострення захворювань хребта[42][43] , а так само на процесуальні порушення з боку судді Нікуліної - вона кричала на підсудного і погрожувала свідкам. Засідання постійно переривалися - в зал суду доводилося викликати швидку допомогу. Через сильний біль в спині підсудного доставляли до суду на ношах, під час засідань він слухав допити свідків лежачи. Адвокат Ворошкова подавала скарги на дії судді Нікуліної, оскільки та тривалий час відмовлялася призупинити судовий розгляд для лікування Дериглазова[44][45].

У суді Дериглазов відмовився визнати провину в пограбуванні банків, щодо вбивства і замаху на вбивство вину визнав частково. Він заявив, що не пам'ятає, як опинився на Олексіївці і чому вступив в перестрілку з сержантом Евлаховим, а в Гвоздика і Жданова стріляв, не знаючи що ті є співробітниками міліції: його дії були оборонною реакцією на їхні постріли і побиття Дериглазова-старшого. При цьому, підсудний наполягав, що умислу на вбивство не мав і завдав потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості [15].

Перед судовими засіданнями Артема Дериглазова неодноразово поміщали в карцер. Ігор Дериглазов заявляв, що співробітники міліції погрожували влаштувати його синові прес в слідчому ізоляторі якщо він не буде заперечувати причетність до скоєння злочинів[46][47].

Сторона захисту неодноразово подавала клопотання про проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи. Одне з них було задоволено. Дериглазова повинні були відправити до експертної установи в Дніпропетровську, однак експертиза була проведена в Донецьку, в експертному центрі МВС. Дериглазов заявляв, що під час проведення експертизи до нього ставилися упереджено і говорили, що його слід знищити. Згідно з результатами експертизи ніяких психічних розладів у Дериглазова не виявлено, в момент скоєння злочину він усвідомлював свої дії, примусового лікування не потребує. Захист вимагав визнати дане рішення незаконним у зв'язку з тим, що місце проведення експертизи не відповідає зазначеному в постанові суду. Суд вимоги захисту відхилив[48][49][50] .

30 жовтня 2012 суд визнав Дериглазова А. І. винним в скоєнні вбивства, замаху на вбивство, незаконне виготовлення і зберігання зброї і засудив до довічного позбавлення волі[51][52].

Даний вирок був оскаржений[53] і в травні 2013 скасований Апеляційним судом Харківської області. Причинами скасування стали: винесення вироку незаконним складом суду, відсутність в матеріалах справи частини протоколів судових засідань. Крім того, в рішенні Апеляційного суду зазначено, що Дериглазов обвинувачується в замаху на вбивство Жданова і Гвоздика, проте судом першої інстанції не доведена наявність умислу на вбивство і не вказані причини, через які замах не було доведено до кінця[54].

У червні 2013 кримінальна справа була передана в Червонозаводський районний суд на новий розгляд. За підсумком розгляду 15 червня 2015 року Дериглазов був засуджений до 15 років позбавлення волі[55].

Даний вирок був оскаржений як стороною обвинувачення, так і стороною захисту. Під час розгляду адвокат Ворошкова заявляла відвід головуючому судді Плетньову з тієї підстави, що той вимагав від неї хабар. Замість самовідводу, Плетньов відвів з процесу саму адвоката Ворошкову. 03 квітня 2017 року Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції і повторно засудив Дериглазова до довічного позбавлення волі. Текст вироку був засекречений і заборонений до публікації[56].

Після оголошення вироку Дериглазов заявив, що дане рішення є незаконним і політично мотивованим. За словами Дериглазова «суддя Плетньов є прихильником комуністичних поглядів і під час засідання на телефоні у нього грав гімн СРСР», крім цього він «друг Михайла Добкіна і Геннадія Кернеса»[57]. При цьому, достовірно відомо, що Плетньов неодноразово ставав об'єктом корупційних скандалів і журналістських розслідувань, а також підозрювався в пособництві звільненню з під варти бойовиків-сепаратистів, які захопили Харківську ОДА в 2014 році[58][59][60][61][62][63][64][65][66][67]. У 2018 році Володимир Плетньов не пройшов кваліфікаційну переатестацію суддів і звільнився. Відразу після звільнення Плетньов заявив, що Дериглазов - «фашист», який міг звільнитися за законом Савченко. Так само він завів відеоблог на Youtube, в якому розповів, що сам у минулому був співробітником міліції[68], а так само розповідав про відвідини пам'ятного знака загиблим міліціонерам, де особливо акцентував увагу на прізвищі потерпілого у справі Дериглазова і хвалився тим, що саме він виніс вирок у цій справі[69].

Вирок апеляційного суду було оскаржено стороною захисту, проте 20 березня 2018 року Верховний Суд відхилив касаційні скарги і залишив вирок без змін. У зв'язку з цим суддя Плетньов розмістив окреме повідомлення на сайті Апеляційного суду Харківської області[70].

На сьогодні на вирок подана скарга до Європейського суду з прав людини[71].

"Російський слід"[ред.]

Під час слідства адвокат Семенов заявляв про зв'язки Дериглазова з російськими скінхедами. Сам Дериглазов даний факт заперечував і подав у відношенні адвоката і газети "Час" судовий позов про захист честі, гідності та ділової репутації[72].

Представники прокуратури Харківської області так само неодноразово заявляли про вчинення Дериглазовим чотирьох розбійних нападів спільно з московськими скінхедами[73][74]. Начальник слідчого відділу прокуратури Харківської області Микола Беляков заявив, що Дериглазов і сам є послідовником расистів і радикальних скінхедів[75] , однак в подальшому даний факт нічим підтверджений не був, а всі епізоди розбоїв були відправлені Червонозаводським районним судом міста Харкова на додаткове розслідування в зв'язку тим, що слідство у справі було проведено формально і не в повному обсязі[76][77]

В ході судових засідань свідки з числа банківських службовців заявили, що Дериглазов не є одним з осіб які здійснювали розбійні напади[78][79]. Надалі справу було передано до Дзержинського районного суду, де так і не було розглянуто [11].

Артем Дериглазов заявляв, що влітку 2011 року до нього в харківський слідчий ізолятор прибули співробітники ФСБ і ЦПЕ МВС РФ, які з застосуванням фізичної сили вимагали від нього впізнати по фото і дати свідчення на деяких невідомих йому людей[80]. Як з'ясувалося пізніше, серед цікавили російських правоохоронців був учасник «Бойової Організації Російських Націоналістів» Олексій Коршунов, який переховувався в Україні[81][82].

Діяльність в ув'язненні[ред.]

Артем Дериглазов - автор численних текстів і віршів, які публікувалися в інтернеті. Його творчість публікується в блозі на сайті одного з українських новинних агентств[83], а так само в особистому телеграм-каналі[84]. До видання готується автобіографічна повість "По той бік свободи". Крім цього, анонсований вихід збірки віршів.

Тематика творів Дериглазова обширна. Він пише про в'язниці і долі людей, з якими познайомився в ув'язненні, про актуальні політичні питання і історичні події.

У лютому 2014 року підозрювався адміністрацією СІЗО в підготовці бунту на підтримку «Майдану»[85]. Про даний факт згадується в декількох його текстах, а художній твір "Лютневий вогонь" цілком присвячено даній події[86][80]. Народний депутат Микола Катеринчук в березні 2014 року подавав запит в якому вказував на неприпустимість притягнення Дериглазова до відповідальності за даним фактом.

Брав участь в конкурсі на посаду прес-секретаря президента України Володимира Зеленського[87].

Здобуває другу вищу освіту за спеціальністю "Правознавство"[88].

Активно займається правозахисною діяльністю. Автор численних судових позовів проти адміністрації слідчого ізолятора[89] і посібників для підслідних про те, як складати позови про захист своїх прав.

Артем Дериглазов записував відеозвернення англійською мовою в якому заявляв про застосування до нього тортур і свою невинуватість [11].

У 2019 Володимир Плетньов, який засудив Артема Дериглазова до довічного позбавлення волі, брав участь у виборах народних депутатів України від партії "Опозиційна платформа - за життя"[90]. У зв'язку з цим Артем записав відеоролик зі зверненням до нього у віршованій формі[91].

Не дивлячись на погрози карцером з боку адміністрації слідчого ізолятора, яка домагалася 100% явки на виборах Президента України, Дериглазов відмовився брати участь в голосуванні на знак протесту проти несправедливості державної систем в цілому і пенітенціарної служби зокрема. Був єдиним ув'язненим в СІЗО, який не голосував[92][93].

У березні 2020 року подав позови проти Кабінету Міністрів України і Міністерства юстиції України, в яких вимагав скасувати накази, що порушують права ув'язнених в частині харчування та санітарно-гігієнічних норм[94].

У 2019 подавав позов до міської ради з вимогою ініціювати заборону проведення гей-параду в Харкові[95].

У квітні 2020 року подав позов проти Президента України Володимира Зеленського з вимогою провести декомунізацію назв районних судів[94].

Громадська підтримка[ред.]

Комітет визволення політв'язнів визнав Артема Дериглазова політв'язнем, а судове слідство у його справі - політично вмотивованим[96].

З 2015 суди відвідували представники націоналістичних організацій - зокрема «Азов» / «Національний Корпус», «Правий Сектор», «Традиція і порядок», "Добровольчий рух "ОУН"", "Комітет визволення політв'язнів"[97][85].

На підтримку Дериглазова публічно висловлювалися народні депутати Олег Петренко[98] і Ігор Луценко[99], громадський діяч Олег Однороженко[100], а також ряд ветеранів «антитерористичної операції».

Офіційне видання політичної партії "Національний корпус" опублікувало статтю, в якій вирок Дериглазова був названий упередженим і непомірно жорстким[101].

Народний депутат Ігор Мосійчук включив Дериглазова в список політв'язнів, що підлягають амністії, однак зазначений законопроект не був прийнятий Верховною Радою[102].

У липні 2017 року відбулися марш в підтримку Артема Дериглазова[103][104] і благодійна акція здачі крові на підтримку цього маршу[105].

У 2017 році місті Києві було намальовано графіті "Життя Дериглазову". Також, Артема Дериглазова закликали звільнити під час музичних концертів.

На підтримку Артема висловлювався письменник Володимир Нестеренко.

У 2020 році портрети Артема Дериглазова публікували в ході флеш-мобу "Маю право на захист"[106].

Примітки[ред.]

  1. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  2. 2,0 2,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  3. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  4. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  5. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  6. 6,0 6,1 6,2 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  7. 7,0 7,1 7,2 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  8. 8,0 8,1 8,2 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  9. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  10. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  11. 11,0 11,1 11,2 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  12. 12,0 12,1 12,2 12,3 12,4 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  13. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  14. 14,0 14,1 14,2 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  15. 15,0 15,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  16. 16,0 16,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  17. 17,0 17,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  18. 18,0 18,1 18,2 18,3 18,4 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  19. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  20. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  21. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  22. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  23. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  24. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  25. 25,0 25,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  26. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  27. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  28. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  29. 29,0 29,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  30. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  31. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  32. 32,0 32,1 32,2 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  33. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  34. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  35. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  36. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  37. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  38. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  39. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  40. 40,0 40,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  41. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  42. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  43. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  44. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  45. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  46. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  47. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  48. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  49. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  50. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  51. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  52. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  53. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  54. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  55. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  56. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  57. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  58. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  59. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  60. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  61. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  62. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  63. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  64. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  65. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  66. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  67. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  68. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  69. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  70. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  71. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  72. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  73. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  74. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  75. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  76. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  77. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  78. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  79. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  80. 80,0 80,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  81. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  82. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  83. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  84. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  85. 85,0 85,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  86. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  87. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  88. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  89. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  90. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  91. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  92. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  93. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  94. 94,0 94,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  95. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  96. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  97. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  98. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  99. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  100. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  101. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  102. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  103. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  104. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  105. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  106. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».


This article "Дериглазов Артем Ігорович" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Дериглазов Артем Ігорович.



Read or create/edit this page in another language

Куки допомагають нам здійснювати наші сервіси. Використовуючи наші сервіси, Ви погоджуєтесь на використання куків.