Добров Геннадій Михайлович/90

Як здійснювати прорив у світову науку: Сase Доброва

Приділена увага такому етапу життєдіяльності Г.М. Доброва як входження у світову наукову спільноту. Наведено перелік публікацій Доброва у різних країнах і висвітлена його активність у міжнародних наукових організаціях та проектах.

До підготовки цього матеріалу мене спонукала зустріч з приводу 90 літ від народження Геннадія Михайловича Доброва. Зібралися як ветерани, які на початку 60-х років минулого століття склали ядро всесвітньо відомої наукової школи наукознавства, так і науковці, що приєднувалися до колективу в наступні роки. Напередодні зустрічі переглядав спадщину Доброва і матеріали про його життєдіяльність накопичені за 30 років по відходу з життя. Зазирнув у статтю Вікіпедії із переліком здобутків Доброва і побачив прогалину, яку мусив був заповнити. Поза увагою дослідників творчості Доброва (була підготовлена, зокрема, дисертація про наукову школу Доброва [1]) залишився феномен, який можна означити як “прорив у світ”. Суть феномену була в тому, що Добров спочатку особисто, а згодом із однодумцями вивів науковий напрям на світову арену передових досліджень. Зробити подібне не так просто навіть у наш час за сприятливих умов глобалізації, відкритості кордонів, легкості комунікацій, інтеграції науковців у міжнародні колективи. А уявіть собі напружений період холодної війни 1946-1991 років (1956 – танки в Будапешті, 1961 – Берлінський мур; 1962 – Карибська криза; 1968 – танки в Празі, 1979 – військове вторгнення в Афганістан + ГУЛАГ і постійні переслідування дисидентів) і тотальну закритість СРСР: ніяких людських контактів і надходження інформації - “залізна завіса”! І в такий час Добров не тільки виводить українське наукознавство у світ, а привертає активну увагу міжнародної наукової спільноти! На фоні несприйняття світом будь-кого із “Совітів” Добров завоював міжнародне визнання як науковець найвищого рівня. Але важливо не тільки наголосити на такому феномені, а проаналізувати перебіг процесу не тільки заради цікавості, а задля повчальності для сьогодення і майбутнього. Отже, сідаємо в машину часу і рухаємося разом з Добровим, починаючи від 1929 року. Народився в Артемівську (зараз Бахмут), тобто і за сучасним виміром то є провінція. Починав працювати кіномеханіком, але, на щастя, потрапив на навчання до Київського політеху, а згодом до аспірантури, тобто обрав інтелектуальну діяльність. У 1953 році – кандидатська дисертація з історії вугільного комбайнобудування, дослідженням якої займався до 1960-го року. Активно працював в комсомолі (1955-1961 рр.), що було корисним практикумом роботи з людьми і згодом відіграло важливу роль в умінні керувати науковими колективами. І тут в період 1962 — 1964 років відбувається зміна курсу від історичних досліджень до Science of Science, яку можна означити “на підступах до наукознавства” [2; 3; 4; 5]. І далі на протязі 25 років до передчасної смерті – тріумфальне завоювання наукового світу!

Яким чином хлопець з провінції за умов ізоляції країни здійснив прорив у складній галузі гуманітарних знань? В технічних і природничих науках заявити про себе простіше, тому що отримувані результати досліджень мають об'єктивну природу: їх можна верифікувати і відтворити на відміну від соціальних наук. Забігаючи наперед, зазначимо, що за 30 років після першого виходу Доброва на міжнародну арену аналогічний прорив зробив саме представник точних наук - академік НАНУ Юрій Юрійович Глеба [6]. Принагідно наголосимо, що не буває внутрішньої (для домашнього вжитку) і зовнішньої (світової) науки. Існує єдиний науковий main stream і той, хто до нього не потрапляє, залишається поза межами єдиної світової науки.

Ретроспективний аналіз виходу Доброва у “світ широкий” показує цікаву і повчальну реалізацію процесу. Чітко виокремлюються послідовні кроки, які в сукупності призвели до успіху. Їх можна означити, використовуючи військову термінологію, як три напрями прориву (дивись рисунок).

Уявімо, що вас ніхто у світі не знає: не чув, не бачив, не читав … Якщо ви виїдете за кордон і влаштуєте voyage відомими науковими центрами із самопрезентацією “Я видатний дослідник!”, то реакції на декларативні заяви не буде із зрозумілих причин – ви просто невідома конячка. Із чого ж розпочинати?

Відповідь дає маркетинг: передувати товару має інформація-реклама. Природно, що розпочав Добров з інформаційних меседжів у вигляді публікацій (рис.).

Т Р И Н А П Р Я М И П Р О Р И В У

“СВІТЛОВІ ПРОМЕНІ” (інформаційні сигнали)

Особисте входження в міжнародну спільноту

Активна діяльність на світовому рівні; визнання і попит

Рис. 1. Комплекс стратегічних складових процесу входження дослідника у світову наукову спільноту

Нижче в таблиці подані назви і місця розміщення закордонних публікацій Доброва за період 1962 - 1978 років. Перше, що впадає в око, це нарощування публікаційної активності: від чотирьох публікацій у 1965 році до одинадцяти у 1978 році. Другий момент - на фоні потоку невеликих публікацій з'являються і послідовно видаються в різних країнах переклади фундаментальних праць: - Наука о науке; - Организация и эффективность науки; - Актуальные проблемы науковедения; - Потенциал науки. Принагідно зазначимо, що з часом “Наука о науке” була видана в 17 країнах, а от українською мовою так і не побачила світ, бо Геннадій Михайлович пішов з життя до набуття Україною незалежності. І третій цікавий момент публікаційної активності Доброва – географічний. Поряд із такими західноєвропейськими містами виходу публікацій як Париж, Лондон, Штутгарт, Гренобль переважають за кількістю видань країни колишнього соцтабору: Польща, Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка, Чехословаччина. Хоча ці країни належали до зони контролю Москви і КДБ, вони де факто були транзитним коридором між Сходом і Заходом – та ж залізна завіса, але із шпаринами. Наприклад, в цих країнах відбувалися Всесвітні наукові конгреси, де соціалістичні вчені зустрічалися із західними, візити яких до СРСР як представників ворожої буржуазної лженауки були заборонені. Тому Добров мав можливість опосередковано рухатись на Захід – до прогресивної світової науки.

Другий напрям прориву: особисте входження в міжнародну спільноту. Паралельно із серією інформаційних спалахів, які можна прирівняти до своєрідної артпідготовки, зростала інтенсивність особистих контактів Доброва із науковцями міжнародної спільноти.

Таблиця

Перший напрям: інформаційні сигнали

(Геннадий Михайлович Добров (1929-1989): Библиогр. указ. - Киев: Наук. думка, 1990 )

Чому для прориву у науковий світ важлива саме така послідовність: спочатку публікації, а опісля - особисті контакти? Звернемося до іншого case. Ось фрагмент інтерв'ю Юрія Глеби: “Два роки мене не випускали з країни. І ось, нарешті, в 1977 році я став другим радянським біологом, якому дозволили стажування в Західній Німеччині. Ще до моєї поїздки в журналі “Доповіді Академії наук” була опублікована найважливіша в моєму академічному житті стаття. Журнал у ті часи не перекладався, тому на Заході його ніхто не читав. Але згодом завдяки цій публікації пріоритет нашої української групи був помічений і знайшов визнання світовою наукою, коли я опублікував роботи вже в Німеччині” [7].

Наскільки значущими в науковому світі є особисті контакти? На занятті з аспірантами, яке було присвячене технології виступу, Добров поставив несподіване запитання: "Чи може німа людина бути науковцем?" І сам, відповідаючи на нього, пояснив, що виступ є невід'ємним елементом процесу дослідження, тому німак виконувати дослідження може, але повноцінному процесу його завершення буде заважати відсутність етапу "проговорення".

Контактування науковців здійснюються у двох формах: публічний виступ і міжособистісні стосунки, серед яких виокремлюється як надзвичайно ефективне неформальне спілкування. Публічні виступи відбуваються під час конгресів, конференцій, семінарів, дискусій, обговорень тощо. Якщо публікації не несуть емоційної компоненти, то під час виступів або індивідуального спілкування суто науковий контент іманентно супроводжується емоційним впливом. Володіючи харизматичним даром, Добров швидко причаровував людей, завдяки чому поширював зону свого впливу і авторитету. Характерним прикладом є дружні стосунки із Дереком Прайсом, який навіть побував в гостях у Доброва в Києві і є всесвітньо відомим істориком науки і одним із піонерів наукометрії [8; 9].

Тим, хто жив за радянських часів, відомо значення слів "виїзний" і "невиїзний": дякувати Богу, Добров був "виїзний". Ось перелік країн, де він побував, починаючи від першої поїздки до Німецької Демократичної Республіки у 1957 році: Австрія, Велика Британія, Бельгія, Бразилія, Індія, Народна Республіка Болгарія, Польська Народна Республіка, Сполучені Штати Америки, Франція, Чехословацька Соціалістична Республіка. Цей перелік зафіксований станом на 1970 рік, після цього було ще багато країн, але нам важливо наголосити на відомій сентенції: спочатку людина працює на авторитет, а потім авторитет працює на людину. Отже в наступні роки уже авторитет працював на Доброва! Наслідком публікаційної активності, участі в конгресах і конференціях та особистого спілкування стало членство в Міжнародних академіях (Міжнародна Академія історії науки, Париж, 1965 рік, Міжнародна Академія гуманітарних і природничих наук, Берн, 1972 рік), а також в редколегіях міжнародних наукових журналів, зокрема в Scientometrics (Будапешт -Амстердам).

Третій напрям: активна діяльність на світовому рівні (визнання і попит)

Починаючи із 1968 року Добров співпрацював з урядами соціалістичних країн в якості радника Комітету по науково-технічному співробітництву Ради Економічної Взаємодопомоги, надаючи практичні рекомендації з питань організації науки. В наступні роки вже в якості експерта ЮНЕСКО Добров побував в різних країнах, зокрема в 1972 році в Іраку, готуючи офіційні документи з удосконалення наукової політики і освіти [10; 11].

Окремо слід звернути увагу на унікальний як для середини 70-их років приклад залучення радянського вченого до міжнародної наукової еліти. У 1972 році за ініціативи США і СРСР та за їхнім фінансуванням був створений Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA), що розташовувався в містечку Лаксенбург біля Відня. Згодом до країн-засновників приєдналися Австрія, Китай, Німеччина, Індія, Республіка Корея, Норвегія, Швеція, Японія та інші. Інститут є неурядовою установою, яка виконує дослідження з проблем довкілля, економіки, технологій та соціальної сфери. Науковий персонал інституту працює на умовах ротації: країни учасники делегують дослідників на контрактній основі. Добров був першим із науковців СРСР, який працював в інституті із 1976 по 1979 роки, обіймаючи найвищий посадовий рівень дослідника - керівник напряму. Результати виконаних Добровим досліджень за ці роки, узагальнення світового та вітчизняного досвіду опубліковані у 35 роботах, які були видані у 12 країнах, найважливіші з яких подано нижче [12 - 17]. В 1978 році Добров брав участь у роботі міжнародної конференції соціологів науки у США, де його доповідь "Міжнародні перспективи системних оцінок технологій" викликала велику зацікавленість світової спільноти і вчений отримав багато пропозицій до участі в міжнародних форумах та розміщення публікацій від редколегій відомих журналів. Але найвищим визнанням міжнародного авторитету наукової школи Доброва стало залучення колективу до виконання дослідницьких проектів світового масштабу.

Проект “Міжнародне порівняльне дослідження організації і діяльності наукових груп” (International Comparanive Study on Organisation and Performance of Research Units) був започаткований Відділенням науково-технічної політики Секретаріату ЮНЕСКО у відповідь на глобальні виклики соціально-економічного розвитку країн світу [18, с.31-32]. В проекті, що охопив період 1971 - 1986 років, брало участь 18 країн з Європи, Азії, Америки, Афріки. Україна єдина з усіх республік СРСР була запрошена до участі в зазначеному проекті. Унікальність дослідницького проекту ICSOPRU полягала в сборі даних методом особистого опитування всіх членів дослідницьких груп за стандартизованою анкетою. Всього в Україні було опитано майже 1400 представників 233-ох груп із 13 науково-дослідних інститутів [19; 20; 21]. На замовлення ЮНЕСКО в Києві була видана монографія, в якій з використанням результатів проекту узагальнено досвід багатьох країн і наукових організацій з метою формування і використання потенціалу національної науки задля розвитку всіх країн-членів ЮНЕСКО [18].

Наостанок слід звернути увагу на таку важливу подію в процесі конвергенції національної і світової науки у певній галузі знань як випуск багатомовних термінологічних словників. Такі видання суттєво полегшують залучення науковців до фахового тезаурусу передових досліджень. За ініціативи і участі Доброва у 1984 році був виданий російсько-німецько-англійський словник з наукознавства і наукової політики обсягом майже тисячу сторінок [22].

Підсумовуючи Case Доброва по входженню у світову науку, маємо не забувати, що стратегії і технології спрацьовують за однієї умови – наявності таланту. Доречно пригадати слова П.Л.Капіци про Резерфорда: “История науки показывает, что крупный ученый — это необязательно большой человек, но крупный учитель не может не быть большим человеком” [23, с.28].

Література

1. 1. Васина М.В. Историко–научный анализ становления науковедчкских исследований в Украинской ССР (1966–1986 гг.): Автореф. дис. … канд. экон. наук / Место защиты. – Киев, 1990. – 17 с.
2. Investigations on the History of Science and Technology in the Ukraine. – Paris: Hermann, 1962. – Р. 1–2.
3. 3. Век великих надежд: Судьбы научно-технического прогресса XX столетия / Г.М. Добров, А.Ю. Голян-Никольский. – Киев: Наук. думка, 1964.
4. 4. О предвидении развития науки // Вопр. философии. – 1964. – № 10. – С. 71–82.
5. 5. Шляхи української науки / О.Н. Щербань, Г.М. Добров. – К.: Т-во «Знання» УРСР, 1964.
6. 6. Глеба Ю.Ю. Біографічна довідка. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Глеба_Юрій_Юрійович
7. 7. Інтерв'ю з Ю.Глебою. – Режим доступу: https://vesti-ukr.com/strana/238794-jurij-hleba
8. 8. Derek J. de Solla Price. (1961). Science Since Babylon. New Haven and London Yale University Press. -149 p.
9. 9. Derek J. de Solla Price. (1963). Little Science, Big Science. New York: Columbia University Press.
10. 10. Ирак: Цели и средства государственной политики в отношении науки. – Киев, 1972. – 55 с. – (Препр. / АН УССР. Ин-т кибернетики; 72–80).
11. 11. Republic of Irak: Science Policy. – Paris: UNESCO, March 1973. – Serial № 2863/RMO.
12. 12. Системные оценки новых технологий при принятии решений // IIASA Working Paper WR–77. – New York, 1977. – 75 p.
13. 13. Международные перспективы системных оценок технологий // IIASA Workshop, July 18–22, 1977, IIАSА Conference Publications CP78–8. – New York. – 56 p.
14. 14. Управление научно-техническим прогрессом как объект системного анализа // Res. and Develop. Manag. – 1978. – № 8. – P. 139–149.
15. 15. Управление исследованиями, разработками, нововведениями / Г.М. Добров, Р. Рэндольф // IIASA INFAC Workshop. – London, 1979.
16. 16. Управление технологическими нововведениями / Г.М. Добров, М. Макманус, А. Стражак // IIASA, СР 79–6, 1979. – London, 1979. – 23 p.
17. 17. Тechnology as a Form of Organization // Int. Soc. Sci. J. (UNESCO). – 1979. – Vol. 31, № 4. – P. 589–605.
18. 18. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность / Г.М. Добров, В.Е. Тонкаль, А.А. Савельев, Б.А. Малицкий; Отв. ред. В.Е. Тонкаль, Г.М. Добров; АН УССР, Центр исслед. науч.-техн. потенциала и истории науки. – Киев: Наук. думка, 1987. – 347 с.
19. 19. Опыт участия АН УССР в проекте ЮНЕСКО "Международное сравнительное исследование организации и деятельности исследовательских групп": Информ. справка. – Киев: Наук. думка, 1982. – 29 с.
20. 20. Ефективність діяльності наукових груп. Міжнародний семінар ЮНЕСКО у Києві / Г.М. Добров, А.О. Савельєв // Вісник АН УРСР. – 1983. – № 8. – С. 96–97.
21. 21. Comparative Analysis and Estimation of Competence of Research Units / G.M. Dobrov, V.E. Tonkal // Scientometrics. – 1985. – Vol. 7, № 3–6. – P. 309–325.
22. 22. Русско-немецко-английский словарь по науковедению и научной политике / Г. Кребер, Г.М. Добров и др. – Берлин: Народ. хоз-во, 1984. – 920 с.
23. Резерфорд — ученый и учитель. - М.: Наука, 1973.

This article "Добров Геннадій Михайлович/90" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Добров Геннадій Михайлович/90.

---

 Facebook Page

🐤 Twitter Follow us on Twitter !

Read or create/edit this page in another language

• Добров Геннадій Михайлович/90 in English