Життєвий шлях, викладацька та громадська діяльність видатного вітчизняного археолога Д.Я. Телегіна
На сучасному етапі історичного розвитку дедалі більший інтерес викликають питання, що стосуються давньої історії та походження кожного народу. Вивчення «дописемного» минулого людства досить складна справа, тому на перше місце виступають археологічні матеріали.
У зв’язку з цим великого значення на даний час набувають постаті та творчість тих людей, які досліджували ці питання, керуючись у своїх пошуках фактами та наявними джерелами.
Серед науковців, чиї праці збагатили скарбницю вітчизняної та зарубіжної історичної науки, одне з чільних місць займають дослідження знаного фахівця у галузі первісної археології, доктора історичних наук, професора, академіка Російської Народної Академії Наук Дмитра Яковича Телегіна (1919-2011 рр.), наукова, громадсько-культурна та педагогічна спадщина якого є значним додатком у розвитку та популяризації вітчизняної археологічної науки і разом з тим потребує повного висвітлення в українській історіографії.
Дмитро Якович Телегін – один з найвідоміших українських вчених-археологів, фахівець у галузі кам’яного віку, енеоліту, доби раннього заліза, середньовічних та ранньомодерних старожитностей, автор численних праць та підручників, активний громадський діяч.
Життя Д.Я. Телегіна було доволі складним та насиченим. Аналізуючи життєвий шлях видатного археолога, можна виділити кілька періодів, в основі яких лежать доленосні події в житті науковця, що так чи інакше вплинули на його біографію. Доцільно, з нашої точки зору, виділити такі етапи в його біографії.
Перший, розпочався із дня народження Дмитра Яковича (26 жовтня 1919 р.) і тривав до закінчення ним історичного факультету Чернівецького університету (2 липня 1949 рр.). Саме в цей період формувались наукові уподобання та погляди вченого, а також майбутня профспрямованість.
Другий етап у житті вченого розпочинається вступом до аспірантури Інституту археології АН УРСР і тривав до кінця 80-х рр. ХХ ст. Характеризується значними здобутками вченого на науковій та громадській ниві. В цей період Д.Я. Телегін займався вивченням проблем, що стосуються періоду палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту-бронзи, вивчав проблем слов’ян та періоду Київської Русі.
Третій етап – це період, що почався із кінця 80-х рр. ХХ ст. і тривав до дня смерті вченого (1 січня 2011 р.). В цей період вчений цікавився козацькою проблематикою, яка стала новою віхою в його дослідженнях. Звісно, вчений по мірі можливостей продовжував займатися попередніми археологічними періодами, а також надалі пов’язував свою діяльність із науковими установами та наукою загалом.
Етапи життєвого шляху Дмитра Яковича Телегіна:[ред.]
Народився Дмитро Якович Телегін 26 жовтня 1919 р. у с. Плисово, Зміївського р-ну, Харківської обл., в простій селянській родині. Батьки Дмитра Яковича мали небагато землі, пару коней та корову. Поки дорослі працювали на лані, основним заняттям влітку ще малого Дмитра був випас ягнят, взимку ж він ходив до школи, яку вдалось закінчити до початку колективізації.
У зв’язку з колективізацією у сім’ї Телегіних до когоспу «Колос» забрали коней, корову і ягнят. Тому від голодомору багатодітній родині Д. Телегіна, в якій було 9 дітей довелось тікати на Донбас [28, с. 181]. Хоча і там було не набагато краще, зате давали по 400 г хліба на день [80, с. 3].
Закінчивши в 1934 р. Костянтинівську семирічку Дмитро Телегін в 1936 р. там же закінчив курси вчителів початкової школи. Згодом з 1936 по 1939 рр. працював вчителем початкової і неповної середньої шкіл в селах В.-Янісольського р-ну Сталінської обл., а разом з цим навчався на заочному відділенні Мар’їнської педшколи. У період з 1939 р. по 1941 р. Д.Я. Телегін навчався на історичному факультеті Слов’янського учительського інституту (нині Донбаський державний педагогічний університет), пізніше працював директором школи в с. Красне Сталінської області [3, арк. 2; 81, р. 1].
Із початком радянсько-німецької війни Д.Я. Телегін був мобілізований до Червоної армії (жовтень 1941 р.). За станом здоров’я він був призначений помічником командира взводу в Окремому полку спецробіт, де і перебував з 1 листопада 1941 р. по 1 травня 1942 р. А з 1 травня 1942 р. по 1 червня 1946 р. призначений замісником начальника складів в Управлінні начальника тилу Червоної армії [3, арк. 22]. Впродовж служби проявив себе з найкращої сторони, за належне виконання військового обов’язку Дмитро Телегін був нагороджений медаллю «За взяття Кенігсберга» (5 грудня 1945 р.), медаллю «За перемогу над Німеччиною» (1946 р.) [3, арк. 23]. Д. Телегін, закінчивши піхотне училище спочатку воював у складі штурмового батальйону, а перемогу зустрів у травні 1945 р. у місті Кенігсберг (нині м. Калінінград, Калінінградської області РФ) у складі Другого Білоруського фронту у званні старшого сержанта [22; 17, с. 111; 80, с. 3].
Після демобілізації Дмитро Якович вирішив вступити на історичний факультет у Чернівецького Державного університету, який відіграв важливу роль в його становленні, як археолога і дослідника. Там він навчався з 1946 по 1949 рр. На жаль про це є тільки короткі відомості в довідковій літературі, а в деяких публікаціях зустрічається помилкове твердження, що вчений закінчив Чернігівський, а не Чернівецький університет [70].
На момент вступу він добре володів українською, російською та слабше німецькою мовами, був неодруженим [3, арк. 23]. Ставши студентом одразу другого курсу історичного факультету, майбутній археолог виявляв здібності до навчання та почав активно займатися археологією.
Зважаючи на важку матеріальну скруту, Д. Телегін неодноразово прохав декана історичного факультету звільнити його від плати за навчання, що і було зроблено [3, арк. 6]. Знову ж таки у зв’язку з матеріальними труднощами Д.Я. Телегіну було дозволено складати іспити та заліки за третій курс у межах весняної сесії та літнього періоду 1947 р. Успішно склавши всі іспити і заліки, Дмитро Якович з вересня 1947 р. став студентом IV-го курсу [3, арк. 8].
Під час навчання у виші він зарекомендував себе здібним молодим науковцем, якого особливо зацікавила наука про археологічні старожитності, Дмитро Якович посилено оволодівав історичними знаннями та упродовж двох років був членом археологічної секції Краєзнавчого товариства при Чернівецькому краєзнавчому музеї. Як член археологічної секції він брав активну участь у археологічних розвідках Чернівецького музею, які були проведені під керівництвом Б.О. Тимощука в 1947-1948 рр. на території області [3, арк. 19]. Так, восени 1948 р. він працював над вивченням археологічних пам’яток літописного Василева [73, с. 176].
Д. Телегін самостійно провів камеральну обробку археологічних матеріалів з трипільського поселення в с. Дарабани Хотинського р-ну Чернівецької обл. добутих під час розкопок Чеслава Амбражевича в 1942 р. Долучився також до опрацювання колекції археологічних матеріалів із фондів Чернівецького краєзнавчого музею, отриманих під час вивчення поселення трипільської культури в с. Шипинці й підготував про це одну з своїх перших наукових доповідей «Шипинське поселення трипільської культури» [3, арк. 19].
Як член археологічного гуртка, організованого на історичному факультеті Дмитро Телегін долучився до основної форми його роботи – археологічних розвідок і розкопок на місцях стоянок первісної людини на території Чернівецької обл. В якості підготовчої роботи студентами цього гуртка були зачитані доповіді на теми: «Археологічні дослідження краю», «Трипільська культура».
28 травня 1948 р. гурток під керівництвом викладача М. Петриченко вперше вийшов у поле. Об’єктом дослідження було трипільське поселення в с. Шипинці. Не дивлячись не те, що дана археологічна розвідка була одноденною, її учасники змогли домогтись значних результатів. Так, у першому закладеному шурфі на глибині 0,75 м було знайдено 2 фрагменти тонкостінного посуду з поліхромною орнаментацією, що є нетиповою для с. Шипинці. Інший археологічний матеріал представлений знаряддями праці: неолітичним крем’яним ножем, пластинкою і скребачкою. Всі найцінніші фрагменти кераміки і знаряддя на місці їх знахідки були замальовані в щоденнику розвідки, занесені на археологічну карту, сфотографовані та взяті для поповнення університетського археологічного кабінету. Свої враження і фактичний матеріал по ходу археологічної розвідки Дмитро Телегін висвітлив у газетній замітці [72].
Під час навчання в університеті (серпень 1948 р.) майбутній учений, а тоді ще студент IV-го курсу, працював у складі археологічних експедиції Інституту історії матеріальної культури (згодом Інститут археології) АН СРСР і Інституту археології АН УРСР. За час роботи в експедиціях Д.Я Телегін показав себе здібним, серйозним, вдумливим співробітником з великою увагою і добросовісним відношенням до обраної спеціальності. За це він отримав схвальні відгуки від начальника експедиції в направленій до університету характеристиці [3, арк. 20].
Разом із тим у виші Д.Я. Телегін удосконалював свою педагогічну майстерність. Восени 1948 р., він, вже будучи п’ятикурсником, проходив педагогічну практику при 1-й середній школі м. Чернівці. Студент провів 3 практичних уроки, із яких два були оцінені на «відмінно». При цьому він виявив хорошу теоретичну та методичну підготовку, проводив виховну роботу у прикріпленому класі, організував і провів екскурсію до Чернівецького краєзнавчого музею [3, арк. 11].
Активно займаючись науковою роботою в університеті, Д.Я. Телегін двічі виступав на загальноуніверситетських студентських наукових конференціях: на першій – з доповіддю на тему: «Слово о полку Ігоревім» і «Боротьба руських князівств з половцями», і на третій студентській конференції – з доповіддю «Нові дані про поширення трипільської культури в Чернівецькій області», за яку був нагороджений похвальною грамотою [3, арк. 14].
Д. Телегін працював над дипломною роботою «Трипільське поселення Шипинці», в ході написання якої показав відмінне знання літератури, солідне орієнтування в археологічному матеріалі, його наукову обробку і уміння робити самостійні висновки. На думку С. Пустовалова та О. Титової: «Саме трипілля обумовило захоплення молодого археолога первісністю на десятиліття» [29, с. 299-300].
В період навчання студент Телегін отримував лише відмінні і добрі оцінки та хороші характеристики (див. дод. В, В.1, В.2) [3, арк. 41, 17]. На основі складання державного іспиту («Основи марксизму – ленінізму», «Історія СРСР», «Захист дипломної роботи») 2 липня 1949 р. Д.Я. Телегіну було присвоєно кваліфікацію «історика» та виданий тимчасовий диплом про закінчення Чернівецького державного університету [3, арк. 42, 44]. Та вже 3 липня того ж року він написав заяву на ім’я ректора ЧДУ з проханням видати диплом про закінчення, який згідно положення він мав подати для вступу до аспірантури Інституту археології АН УРСР [3, арк. 43].
Навчання в Чернівецькому державному університеті стало важливим етапом у формуванні наукової спрямованості майбутнього вченого, сприяло його зацікавленості археологією, а багатий на археологічні знахідки буковинський край сприяв виробленню навичок пошуку та дослідження археологічних пам’яток. Саме під час навчання в Чернівецькому державному університеті Дмитро Якович познайомився із своєю майбутньою дружиною Ліною Іллівною Скибою [80, с. 3]. Все своє життя Д.Я. Телегін пам’ятав про свою «alma mater», яка відкрила йому шлях у світ науки.
Науково-викладацька діяльність вченого та оцінка:[ред.]
Із вступу до аспірантури розпочався новий (умовно другий) етап у житті вченого. Він характеризується активною науковою та громадською діяльністю Д.Я. Телегіна.
Після закінчення історичного факультету в Чернівцях, наступним кроком була аспірантура. З часів вступу до аспірантури Інституту археології Академії наук УРСР (наказ про зарахування підписав тодішній президент Академії наук УРСР академік О.В. Палладін) у 1949 р., плідна науково-дослідна і науково-організаційна діяльність Дмитра Яковича була тісно пов’язана з цією установою [29, с. 300]. Спочатку він працював на посаді молодшого (з 1952 р.), а потім старшого наукового співробітника (з 1958 р.) [12, с. 152].
Невдовзі після отримання докторського ступеня Д.Я. Телегін був призначений керівником відділу первісної археології (з 1968 р.) Інституту археології АН Української РСР, а потім археології кам’яного віку, де Д.Я. Телегін плідно працював до 1986 р. [14, с. 143-145]. Вийшовши на заслужений відпочинок за віком Д. Телегін продовжив успішне співробітництво з Інститутом археології АН УРСР спочатку як провідний науковий співробітник на громадських засадах, а потім як консультант [78, с. 320; 13, с. 143].
Дмитро Телегін у 60-ті рр. ХХ ст. започаткував археологічний учнівський гурток при Інституті археології, який діяв понад 15 років. Там учні слухали лекції з проблем археології провідних учених Інституту, їздили в експедиції. Таким чином учений намагався внести свій вклад у підготовку галузевих фахівців. Більше десяти колишніх гуртківців згодом захистили кандидатські і навіть докторські дисертації. А під керівництвом самого Д. Телегіна понад 10 археологів закінчили аспірантуру і захистили дисертації [80, с. 6]. Багато кандидатів та докторів наук з теплотою згадують ці заняття, які допомогли визначити їм майбутній фах [29, с. 303]. Особи, що знали і спілкувались із Д. Телегіним із теплотою згадують його як наставника по науковій роботі і просто хорошу людину. На думку к.і.н. Сергія Пустовалова, якому багато років доводилось працювати з Д.Я. Телегіним, його яскрава особистість проявляється не тільки у наукових монографіях, а й у повсякденному житті. Вчений був завжди привітний і доброзичливий, згадував про нього С. Пустовалов. Це виявилось хоча б у тому, що вже досвідчений вчений, із своїми заклопотаннями не пошкодував для молодого 19-річного юнака часу і дослідницького матеріалу, сам сприяючи щоб останній його отримав. С. Пустовалов пригадує, що Дмитро Якович завжди ретельно планував свої експедиції, а процедура підготовки до виїзду була відпрацьована роками до автоматизму. Дмитро Якович завжди разом із усіма членами експедиції переносив усі незручності та примхи природи, сам бував на курганах, особисто розчищав поховання, наглядав за технікою, правильно організовував відпочинок після роботи на розкопах, а саме після вечері, біля багаття читали уголос роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита», допрацьовували креслення, писали щоденники, тощо. Вчений ніколи не підвищував на когось голос, виявляв делікатність і повагу до чужої думки. Завжди був до себе вимогливий, прокидався він дуже рано, працював над своїми текстами і часто допомагав черговому готувати сніданок. Д. Телегін вмів відзначати всіх свої помічників та досягнення інших людей, щиро ділитись своїми знаннями, досвідом, умінням [27, с. 10-15]. С. Балакін повідомляє про надзвичайну працездатність, людяність та дисциплінованість відомого археолога Д.Я. Телегіна [6, с. 16-21].
Заслужений працівник культури України С. І. Татаринов, який призначався Дмитром Яковичем керівником загонів експедицій згадував про Д. Телегіна, як про людяну особистість та писав: «...Тому понад 30 років вважав і вважаю Д.Я. Телегіна своїм добрим ангелом-хранителем в науці і вчителем...» [83]. Д.Я. Телегін був людиною, яку поважали, тому на ювілеї отримував численні привітання від своїх знайомих, колег.
Д. Телегін був призначений науковим керівником нині відомої дослідниці археологічних старожитностей О. Титової, яка вступила до аспірантури Інституту археології. Поряд із цим вченим О. Титова працювала фактично до останніх днів життя цього відомого українського вченого. Темою дисертаційного дослідження, успішно захищеного 1985 р., стала культурна і хронологічна характеристика неоліту Середнього Подніпров’я. Разом із своєю підопічною Д.Я. Телегін проводив археологічні охоронні розвідки у зоні розмиву Дніпровських водосховищ [15, с. 9]. Багато нині відомих вчених вважають Д.Я. Телегіна своїм учителем у плані вузької спеціалізації, серед них: А.С Бєляєв., Л Залізняк., В Степанчук., Д Нужний., О Кротова., С. Пустовалов, Г. Охріменко, В. Степаненко. Зауважимо, що мало хто з його учнів ішов стопами в неолітичну проблематику. Його вихованці, в основному освоювали кадровий потенціал інших напрямків, все це було зумовлено об’єктивними та суб’єктивними чинниками [6, с. 20].
Низка зарубіжних дослідників, серед яких Дж. Меллорі, М. Ліллі (Велика Британія), Д. Ентоні (США), вважають Д.Я. Телегіна своїм наставником та вчителем у вивченні проблем археології Східної Європи [29, с. 305].
Згодом Д.Я. Телегін організував курси підвищення кваліфікації музейних працівників та краєзнавців, через які пройшли сотні співробітників музеїв та аматорів. Ці курси здійснювалися на базі археологічних експедицій та поєднували у собі теорію та наочну польову практику [29, с. 303]. Програма курсів була розрахована на 120 годин лекційних занять та півтора місяця польової практики в одній із експедицій Інституту археології АН УРСР [60, с. 117]. Так, у 1970 р. у плані роботи секції пам’яток археології при Республіканському правлінні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (далі УТОПІК) вперше було зазначено про необхідність проведення місячних курсів підвищення кваліфікації громадських археологічних кадрів республіки. Таку ініціативу УТОПІК підтримав Інститут археології АН УРСР і Міністерство культури УРСР. Інститутом археології за сприяння Д. Телегіна було надано приміщення, забезпечено необхідною літературою і наочними посібниками. Для читання лекцій були виділені провідні науковці Інституту археології АН УРСР [36, с. 52].
В 1971 р. слухачі курсів підвищення кваліфікації археологічних кадрів при ІА АН УРСР після закінчення лекцій виїхали в кількості 19 чоловік для проходження практичних занять в польових умовах. Серед них були представники майже всіх областей УРСР, відряджені на курси обласними організаціями УТОПІК.
Як об’єкт вивчення було обрано поселення трипільської культури в с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області [67, с. 54].
Ці курси стали постійно діючими. Цикл лекцій що читався, включав основні відомості з історії і культури давніх мешканців території України, починаючи від кам’яного віку, епохи міді-бронзи, скіфо-сарматського часу і закінчуючи ранньослов’янським періодом і Київською Руссю. Також читались лекції із питань палеоантропології і палеоботаніки, про геофізичні методи розвідки і датування пам’яток археології за допомогою пилкового аналізу, а також проблем обліку і охорони пам’яток на місцях. За 10 років роботи курсів довідки про підвищення кваліфікації одержали більше 250 осіб, частина із колишніх курсантів стали справжніми археологами. Зокрема О.О. Кротова, С.М. Ляшко, які працювали науковцями в ІА АН УРСР, а також С.П. Юрченко – старший викладач у Полтавському педінституті, де читала курс з основ археології на історичному факультеті [36, с. 52].
Д.Я. Телегін переймаючись підготовкою дослідницьких кадрів у регіонах, високо оцінив проведену у лютому 1973 р обласну конференцію у Донецьку, присвячену 100-річчю з дня народження відомого краєзнавця Донеччини М.В. Сібільова [56, с. 115-116].
Дмитро Якович зосереджував основні зусилля співробітників та учнів на вирішенні найважливіших проблем населення України у кам’яну добу. При цьому проявився його організаторський талант. Кожному він умів знайти свою ділянку роботи, зацікавити проблемою [29, с. 301].
Крім роботи в Інституті археології АН УРСР, Д. Телегін з 1973 р. по 1980 р. викладав на історичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка на кафедрі археології і музеєзнавства курс «Основи археології УРСР», а також спеціальні курси по історії мезоліту та неоліту України. До того ж у 1974 р. організував при кафедрі госпдоговірну археологічну експедицію Науково-дослідницької частини Київського університету, що працювала до 1994 р. (див. дод. И) [82]. Під час викладання на історичному факультеті, вченим спеціально до курсу лекцій «Основи археології» цього було складено «Таблиці ілюстрацій», розраховані для використання їх на лекціях з археології, використання вчителями, краєзнавцями та іншими зацікавленими особами. Вони охоплювали періоди археології від кам’яного віку до раннього середньовіччя та вміщували карти поширення пам’яток археології і археологічних культур України, хронологічні схеми, плани стародавніх поселень і могильників, зразки стародавнього образотворчого мистецтва, реконструкції жител, одягу тощо [69].
Також вчений викладав у Київському художньому інституті за спеціально складеною ним програмою. Набутий досвід викладання був використаний Дмитром Яковичем під час створення сумісно з І.С. Винокуром підручника «Археологія України», що витримав два видання (1994, 2004 рр.,), а у 2008 р. вийшло доповнене і перероблене друге видання [14, с. 143-145]. У підручнику вміщено дані про безцінні археологічні скарби України, наведено загальновизнані погляди вчених на походження, генетичну спорідненість, взаємовплив археологічних культур, що були поширені на території нашої країни протягом тисячоліть – від епохи палеоліту до пізнього середньовіччя. Окремий розділ присвячено пам’яткам часів запорізького козацтва [8; 9]. Дане видання отримало чимало позитивних відгуків, зокрема І.Ф. Ковальова схвально відреагувала на появу в підручнику 13-го розділу, який має назву «Пам’ятки козацьких часів». Позитивні відгуки отримав підручник та його перевидання від І. Чернякова [79, с. 111-113] та Ю.М. Малєєва [21, с. 113-114].
Учений-археолог втілював себе у різних галузях діяльності, пов’язаних з археологією та історією. Він був редактором першого тому «Археології Української РСР» (1971) р. та 1985 р.) [4]. За видання (Археологія Української РСР 1971 р.) у складі творчої групи (всього 9 учених) Дмитро Якович 13 грудня 1977 р. отримав Диплом та Почесний знак ставши таким чином лауреатом Державної премії УРСР[78, с. 320].
В 1978 р. за успіхи у підготовці наукових кадрів вченому присвоїли наукове звання професора [13, с. 142].
З 1980 р. і впродовж 20 років Д. Телегін очолював секцію пам’яток археології УТОПІК [78, с. 320]. Працюючи там, Дмитро Телегін розробив методичні рекомендації по виявленню і обстеженню пам’яток кам’яного віку та епохи міді-бронзи, призначені для широкого кола читачів, а особливо для краєзнавців та випадкових відкривачів. Брошура дає відповіді на питання, що робити у випадках випадкового відкриття, кому повідомляти у таких випадках, як зібрати повну інформацію про об’єкт, як проводити нагляд за пам’яткою до прибуття археологів-професіоналів. Також розробник подав опис пам’яток і матеріалів первісної епохи (кам’яний вік, епоха міді-бронзи) [68].
З 1994 р. і по 2009 р. Д. Телегін працював на посаді провідного наукового співробітника у Національному Києво-Печерському історично-культурному заповіднику [80, с. 6; 75, с. 116]. Працюючи у заповіднику Д.Я. Телегін став ініціатором створення щорічника «Лаврський альманах», ставши його головним редактором. Окрім цього вчений був ініціатором створення багатьох інших наукових видань: журналів «Археологія», «Короткі повідомлення Інституту археології», щорічника «Праці центру пам’яткознавства» [28, с. 182].
Наукові досягнення Д.Я. Телегіна були відзначені кількома нагородами. У 1994 р. вчений став лауреатом Міжнародної премії «Золотий скіф», а згодом і лауреатом премії ім. В. Хвойки Українського товариства охорони пам’яток історії і культури (1995 р.) [78, с. 320].
Завдяки своїй репутації висококласного спеціаліста та дослідника 29 березня 1997 р. Д.Я. Телегіна було обрано академіком Російської Народної Академії наук по спеціальності відділення історія культури, археологія[22].
Отож, вчений-археолог реалізовував себе у тих напрямках, що потребували його таланту і вмінь. Він, окрім власне профільної роботи редагував журнали, деякі ним же засновані. За час свого життя вчений встиг показати себе із кращої сторони, як перед колегами, так і перед громадськістю, за значні успіхи був неодноразово відзначений державними нагородами, а своїм характером та відношенням до людей заслужив велику повагу у колег та тих людей, що були знайомі з ученим.
Список використаної літератури:[ред.]
1. Історія племен дніпро-донецької культури (V-III тис. до н.е.) // Архів Інституту Археології НАН України. – Ф.№12. – Інв. 530. – 434 арк.
2. Неолітичні пам’ятки на Середньому Дінці // Архів Інституту Археології НАН України. – Ф.№12. – Інв. 356. – 317 арк.
3. Особиста справа студента Телегіна Д.Я. (1946-1949) // Архів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. – Інв. № 159. – 44 арк.
4. Археология Украинской ССР. – К.: Наукова думка, 1985. – Т.1. – 586 с.
5. Археологія УРСР. – К., 1971. – Т.І. – 451 с.
6. Балакин С.А. Человек неиссякаемой творческой энергии // Людина, вчений, наставник: до 85 річчя Д.Я. Телегіна. – К., 2004. – С. 16-21.
7. Бойко Л.О. Внесок членів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури у справу збереження надбань минулого // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – К.: Міленіум, 2010. – №2. – С. 56-59.
8. Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України. – К.: Вища школа, 1994. – 318 с.
9. Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України: підручник для студ. іст. спец. вищ. навч. закладів. Видання друге, доповнене і перероблене. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2008. – 480 с.
10. Гераськова Л.С., Резниченко В.А., Телегин Д.Я. Национальная программа электронного учета, поиска и публикации недвижимых археологических памятников Украины: Информационно-поисковая система «Памятник»: Пособие пользователя. – Луганск: Шлях, 2000. – 72 с.
11. Гераськова Л.С., Резніченко В.А., Телегін Д.Я. Національна програма електронного обліку, пошуку та публікації нерухомих археологічних пам’яток України. Інформаційно-пошукова система «Пам’ятка»: До методики складання бази археологічних пам’яток України. Львівська і Харківська області (експериментальний варіант). – Луганськ: Шлях, 2001. – 53 с.
12. До 70-річчя Дмитра Яковича Телегіна // Археологія – 1989. – №4 – С. 152-153.
13. До 80-річчя Дмитра Яковича Телегіна // Археологія. – 1999. – №3. – С. 142-145.
14. Залізняк Л. Дмитро Якович Телегін // Археологія. – 2011. – № 1. – С. 143-145.
15. Історія крізь життя (до 60-річчя від дня народження Олени Миколаївни Титової) // Біобібліографічний покажчик / Титова О.М., Гріффен Л.О., Бичковська Г.М., Зозуля С.Ю.; Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2012. – 72 с.
16. Конча С. Шляхом першовідкривача. До 85-річчя Дмитра Телегіна // Українознавство – К.: Українська Видавнича Спілка, 2003. – С. 209.
17. Конча С.В. До 85-річчя Дмитра Яковича Телегіна // Археологія. – 2004. – № 4. – С. 111-113.
18. Конча С.В. Шляхом першовідкривача. До 85-річчя Дмитра Телегіна // Людина, вчений, наставник: до 85 річчя Д.Я. Тєлєгіна. – К., 2004. – С. 29-30.
19. Конча С.В.,Титова О.М. Людина творчого пошуку (До 85-річчя Д.Я.Телегіна) // Кам’яна доба. – К.:Шлях, 2005. – Вип.7. – С. 6-10.
20. Литвин М.Н. Проблеми збереження культурно-історичної спадщини в творчому доробку доктора історичних наук, професора Д.Я.Телегіна // Лаврський Альманах. – 2008. – Вип.22. – С. 188-191.
21. Малєєв Ю.М., Вінокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України. – Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2004 // Археологія. – 2005. – Вип.2. – С. 113-114.
22. Нариси та замітки з археології: вибрані статті за останні 60 років. Телегін Д.Я – К.: НКПІКЗ, «Фенікс», 2007. – 280 с., 16 с. іл.
23. Нечитайло А.Л. К 85-летию Д.Я.Телегина // Людина, вчений, наставник: до 85 річчя Д.Я. Телегіна. – К., 2004. – С. 8-9.
24. Попович М. Чорні копачі: полювання за старожитностями // Вісник науково-історичного клубу ПНПУ ім. В.Г.Короленка. – 2012. – №2. – жовтень.
25. Приходнюк О.М. Дмитро Якович Тєлєгін – дослідник та інтерпретатор слов’янських старожитностей // Людина, вчений, наставник: до 85 річчя Д.Я. Телегіна. – К., 2004. – С. 26-28.
26. Пустовалов С.Ж. Біоритми та наукова творчість // Наукові записки. Серія: Теорія та історія культури. – К.: Академія, 2005, Т. 40. – С. 34-37.
27. Пустовалов С.Ж. Д.Я.Тєлєгін – людина і вчений // Людина, вчений, наставник: до 85 річчя Д.Я. Телегіна. – К., 2004. – С. 10-15.
28. Пустовалов С.Ж. Памяти Дмитрия Яковлевича Телегина // РА. – 2011. – №4. – С. 181-183.
29. Пустовалов C.Ж., Титова О.М. Життя – подвиг в ім’я науки // Праці центру пам’яткознавства. – 2011. – Вип. 19. – С. 299-306.
30. Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я. Довідник з археології України. Полтавська область. – К.:Наукова думка,1982. – 107 с.
31. Сохранить Кармир-блур // Советская культура. – 1980. – 19 сентября.
32. Телегин Д.Я. Актуальные вопросы охраны памятников археологии Донбасса // Актуальные проблемы охраны и исследований археологических памятников в центральном Донбассе. – Перевальск, 1988. – С. 3-4.
33. Телегин Д.Я. Там где вырос Киев. – К.: Наукова думка, 1982. – 96 с.
34. Телегин Д.Я., Коляда Ю.Б. Об основных направлениях работы областных секций памятников археологии Украинского общества охраны памятников истории и культуры // Проблемы исследования памятников археологии Северского Донца – Луганск, 1990 – С. 9-11.
35. Телегин Д.Я. Некоторые вопросы охраны памятников археологии Полтавщины // Охрана и исследование памятников археологии Полтавщины. – Полтава, 1988. – С. 5-6.
36. Телегін Д. Археологічним курсам – десять років // Пам’ятники України. – 1980. – №1. – С. 52.
37. Телегін Д. Височів на Решетилівщині курган // Культура і життя. – 1968. – 29 вересня.
38. Телегін Д. Виявляти і охороняти археологічні пам’ятки // Радянська освіта. – 1959. – 11 липня.
39. Телегін Д. Дещо про археологію…тіньову // Вечірній Київ. – 1999. – 14 жовтня.
40. Телегін Д. З глибини віків: Племена кам’яного віку на Україні. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – 72 с.
41. Телегін Д. Зберегти древні пам’ятки // Сільські вісті. – 1980. – 3 січня.
42. Телегін Д. Зберігайте археологічні пам’ятки // Ранок. – 1966. – №7 (15). – липень.
43. Телегін Д. І пам’ятник, і пам’ятка // Літературна Україна. – 1976. – №92 (3410). – 16 листопада.
44. Телегін Д. Не спитавшись броду… // Сільські вісті. – 1980. – 3 лютого.
45. Телегін Д. Непрочитані сторінки історії // Культура і життя. – 1968. – 29 грудня.
46. Телегін Д. Охороняється державою // Робітнича газета. – 1979. – 24 серпня.
47. Телегін Д. Пам’ятники історії – під охорону // Приорільська правда. – 1971. – 9 жовтня.
48. Телегін Д. Реєстр археологічних пам’яток Уманщини // Археологія. – 1973. – №9. – С. 114.
49. Телегін Д. Слово за археологами // Культура і життя. – 1987. – 5 липня.
50. Телегін Д. Червона Слобода має свій музей // Україна. – 1959. – №13.
51. Телегін Д. Щоб не повторився злочин // Пам’ятки України. – 1988. – №4. – С. 32-33.
52. Телегін Д.Радяться краєзнавці Чернігівщини // Пам’ятники України. – 1974. – №4. – Нариси та замітки з археології: вибрані статті за останні 60 років. Телегін Д.Я – К.: НКПІКЗ, «Фенікс», 2007. – С. 144-145.
53. Телегін Д.Я. Вартові тисячоліть. – К.: Наукова думка, 1991. – 80 с.
54. Телегін Д.Я. Встановлення знаків на городищах і курганах України // Археологія. – 1972. – №7. – С. 103-105.
55. Телегін Д.Я. Давня кам’яна скульптура. – К.: Мистецтво, 1972. – 28 с.
56. Телегін Д.Я. Донецька обласна археологічна конференція // Археологія. – 1975. – №15. – С. 115-116.
57. Телегін Д.Я. Досвід і практика організації археологічних досліджень на новобудовах // Археологія. – 1973. – №12,. – С. 101.
58. Телегін Д.Я. Закон про охорону пам’яток історії і культури та проблема організації охоронних розкопок археологічних об’єктів на Україні // Археологія. – 1978. – №26. – С. 100-104.
59. Телегін Д.Я. Законодавство про пам’ятники історії та культури // Археологія. – 1971. – №1. – С. 114-115.
60. Телегін Д.Я. Курси підвищення кваліфікації археологічних кадрів // Археологія. – 1971. – №1. – С. 117.
61. Телегін Д.Я. Основні проблеми охорони пам’яток археології на сучасному етапі. – К.: Знання, 1978. – 23 с.
62. Телегін Д.Я. Охоронні знаки археологічних пам’яток // Пам’ятники України. – 1971. – №3. – С. 39.
63. Телегін Д.Я. Про принцип і практику поділу на групи археологічних пам’яток // УІЖ. – 1972. – №4. – С. 116-118.
64. Телегін Д.Я. Про що розповідають кургани (матеріали на допомогу лекторові). –К., 1970.
65. Телегін Д.Я. Про що розповідають кургани. – К.: Наукова думка, 1971. – 67 с.
66. Телегін Д.Я. Речі говорять. – К.: Наукова думка, 1978. – 103 с.
67. Телегін Д.Я. Цвек О.В. Польова практика слухачів Курсів підвищення кваліфікації у 1971 р. // Археологія. – 1973. – №10. – С. 54-55.
68. Телегін Д.Я.Методичні рекомендації по виявленню і обстеженню пам’яток кам’яного віку та епохи міді-бронзи. Українське товариство охорони пам’яток історії та культури. – К., 1985. – Вип.4. – 10 с.
69. Телегін Д.Я.Таблиці ілюстрацій до курсу «Основи археології» для студентів історичного факультету. К.:КДУ, 1982. – 44 с.
70. Телегін Д.Я. Каталог наукових друкованих праць. 1952-2000. – Луганськ: Шлях, 2001. – 24 с.
71. Телєгін Д. Увагу пам’яткам археології // Культура і життя. – 1970. – №27 (1584). – 2 квітня.
72. Телєгін Д. Успіхи нашої археологічної розвідки // За сталінські кадри (Чернівці). – 1948. – 7 червня.
73. Тимощук Б.О. Найкраща моя знахідка. – Чернівці: Зелена Буковина, 2009. – 264 с.
74. Титова О. Козацькі старожитності у дослідженнях Дмитра Телегіна // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – 2012. – Вип. 21, Ч. 1. – С. 155-158.
75. Титова О. Пам’яті відомого українського археолога і пам’яткознавця Дмитра Яковича Телегіна // Відлуння віків. – 2011. – № 1-2 (14-15). – С. 115-116.
76. Титова О.М. Д.Я. Тєлєгін і неоліт // Людина, вчений, наставник: до 85 річчя Д.Я. Телегіна. – К., 2004. – С. 24-25.
77. Титова О.М. Життя – горіння // Людина, вчений, наставник: до 85 річчя Д.Я. Телегіна. – К., 2004. – С. 22-23.
78. Українські історики ХХ століття. – Київ – Львів, 2003. – Вип. 2. – Ч. 1. – 396 с.
79. Черняков І.Т., Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України. – Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2004 // Археологія. – 2005. – Вип.2. – С. 111-113.
80. Черняхівська О.М. Бесіда з ювіляром // Людина, вчений, наставник: до 85 річчя Д.Я. Телегіна. – К., 2004. – С. 3-7.
81. Potekhina І., Mallory J.P., Dmytro (Dmitry) Ya. Telegin // The Journal of Indo-European Studies. – 2011. – Vol 39. – Nr. 1-2. – P. 1-3.
This article "Життєвий шлях, викладацька та громадська діяльність видатного вітчизняного археолога Д.Я. Телегіна" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Життєвий шлях, викладацька та громадська діяльність видатного вітчизняного археолога Д.Я. Телегіна.
