Жінки-мисткині

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук
Автопортрет Лабіль-Жияр з двома ученицями. 1785 рік

Хоча жінки-мисткині були залучені до виготовлення мистецтва протягом всієї історії, їхня робота у порівняннях з рівнем чоловіків часто нівелюється та недооцінюється. Розповсюджені стереотипи щодо статей, викликані медіа, наприклад, ніби ткацтво та текстильні мистецтва перш за все пов'язані з жінками, незважаючи на те, що до промислової революції були гендерно-нейтральними (так, у Британії, Естонії чоловіки досі займаються в'язанням; у 19 ст. чоловік-ткач — буденність, відображена на полотнах Ван Гога; у В'єтнамі вишивання картин  — часто чоловіче заняття). Крім того, форми мистецтва, що отримали це розрізнення, здебільшого знижуються до таких категорій, як «ремесла», рідше, ніж образотворче мистецтво.[1]

Жінки в мистецтві зустрічалися з викликами через гендерні упередження в мейнстрімному художньому світі.[1] Вони часто стикалися з труднощами в навчанні, подорожах і продажі своїх робіт, як і в отриманні визнання. З кінця 1960-х і 1970-х феміністичні мисткині та історикині мистецтва створили Феміністичний мистецький рух, відкрито звернений на реабілітацію ролі жінок у художньому світі та дослідження доробку жінок у мистецтві та суспільстві.[1]

Умовність розподілу на «чоловічі» і «жіночі» заняття перетиналась жінками майже у всіх галузях мистецтва. В історії знайшлося місце для жінок-мисткинь, хоча їх налічувалося критично мало — через елітарність, дороговизну та недоступність мистецьких освіти і фаху.

Доісторичні часи[ред.]

Відомостей про те, ким були мисткині доісторичних часів, не збереглося, проте дослідження численних ранніх етнографів та культурних антропологів свідчать, що жінки часто очолювали групи робочих у неолітичних культурах, де створювали кераміку, текстиль, кошики, розписані поверхні та прикраси. Типовою була колаборація для великих проектів. Екстраполяція на твори мистецтва та навички епохи палеоліту свідчить про те, що ці культури наслідували подібні моделі. Наскельний живопис цієї епохи часто включає рукописні зображення, 75 % яких ідентифікуються як жіночі.[2]

Стародавні часи[ред.]

Індія[ред.]

«Біля трьох тисяч років тому, жінки — і тільки жінки — (регіону) Мітхіли створювали релігійні картини богів і богинь індуїстського пантеону. Не буде перебільшенням сказати, що це мистецтво є виразом найбільш щирого аспекту Індійської цивілізації.»[3]

Давня Греція[ред.]

Мозаїка Александра (Битва при Іссі)

Багато джерел говорять про важливість різноманітних текстильних творів мистецтва, що створювались, переважно, жінками для давньогрецького суспільства. На жаль, такі об'єкти недовговічні, через що, на відміну від більш "чоловічих" скульптури і архітектури, вони практично не збереглися донині[4].

Відомі зображення жінок, що грають на музичних інструментах. Ймовірно, жінкам дозволялося грати не на всіх інструментах. Деякі, такі як ліра, могли використовуватися будь-ким, деякі (арфа) — тільки жінками. Зображень деяких інструментів в руках жінок не знайдено[4].

Жінки не тільки грали на музичних інструментах, але і писали музику для них — відомі такі давньогрецькі композиторки як Сафо і Носсіда[4].

Серед найбільш ранніх європейських історичних документів, що стосуються конкретних мисткинь, Пліній Старший створив, можливо, перший перелік жінок-художниць у європейській історії, що включав Єлену Єгипетську. Деякі сучасні дослідники вважають, що оригінальне полотно, репродукцією з якого є мозаїка Александра, могло бути саме її роботою[5]. Інші художниці в переліку — Тімарете, Ейрена (Eirene), Каліпсо, Арістарете, Iaia, Oлімпія.

Хоча від їхніх робіт майже нічого не залишилось, на зразку давньогрецького горчарства Сaputi hydria, що зберігається в Torno Collection (Мілан), зображено жінок, що працюють поряд з чоловіками на занятті з розмальовування ваз[4].

Середньовіччя[ред.]

Ідентифікація мисткинь у середньовіччі є проблемною, оскільки мистецькі твори того часу часто не підписувалися. Серед творів, стать автора яких можна визначити, можна виділити наступні:

  • Манускрипти та ілюстрації до них, створені у жіночих монастирях. Авторство таких робіт також майже неможливо встановити, але, з впевненістю можна вважати, що вони були створені монахинями і іншими церковними посадовицями[6].
  • Гобелени і вишивки. Таке мистецтво вважалося допустимим для жінок у середньовічній Європі. Багато відомих тканих картин (наприклад, гобелен з Байо[7]) вважаються створеними жінками[6].

Відродження і барокко[ред.]

У часи Відродження жінки все ще вважалися менш здібними до "високого" мистецтва, такого як малювання картин. У той час, як художників-чоловіків почали виділяти і прославляти (в Італії у 15 столітті найвидатніших митців нагороджували званням virtuoso — проте жодна жінка не отримала його), жінок все ще вважали скоріше об'єктом, що може зображуватися на картині, ніж людиною, що може її створити, не зважаючи на те, що деякі з них внесли вагомий вклад в історію мистецтв[8]. Серед визначних мисткинь того часу, які змогли подолати цей супротив можна назвати Софонісбу Ангвіссолу, Лавінію Фонтану і Артемізію Джентілескі. Полотна, написані жінками, тематично відрізнялися від створених чоловіками — художниці частіше зверталися до "феміністичних" тем, зображуючи жінок у дії (наприклад, у таких класичних сюжетах як "Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено».[9].

Навчання для жінок того часу було ускладнене, тому більшість з них належала до трьох груп: монахині (Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено».), багаті жінки з аристократичних сімей, що могли дозволити собі персональне навчання (Софонісба Ангвіссола), доньки художників (найбільш розповсюджений варіант — з таких сімей походили Левіна Теерлінк, Артемізія Джентілескі, Катеріна ван Гемессен та багато інших художниць)[10].

Роботи мисткинь того часу у подальшому часто вважали менш важливими, ніж пподібні за якістю роботи їх колег-чоловіків. Також, не рідко їх помилково атрибували більш відомим художникам-чоловікам[10].

Ампір[ред.]

У Франції 18 століття працює ціла низка майстринь — від Розальби Кар'єри до Віже-Лебрен, Лабіль-Жияр і майстринь ампіру.

Французька революція 1789-1793 рр. сприяла розкутості художньої ініціативи низових мисткинь та жінок з дрібних дворянських родин. Слава Жака-Луї Давіда спричинила притік учнів до його майстерні (за пізніми підрахунками, офіційно зараховано 430 осіб)[11]. Постійно зростала і кількість жінок-художниць, більшість займались портретами чи жанровими картинами. 1791 року в Салоні зафіксовано 19 жінок-художниць, 1802 року вже сорок, 1810 року їх виставлялось сімдесят[12]. Аби врегулювати новоявлене перевиробництво, жіноче мистецтво поєднали в виробництвом і обклали податком.[13] При цьому мистецька критика жорстко висміювала майстринь-аматорок, оберігаючи елітний фах від «вторгнення», викривала вторинність сюжетів та обмеженість виразних засобів. Якість більшості робіт це дозволяла, через відсутність освіти (знань анатомії) та практики (навичок перспективи). Типові сюжети, натурницями для яких виступали художниці та їх оточення, відображають жіноче повсякдення: «Пані за вишиванням», «Ескіз голівки», «Портрет пані з книгою», «Пані з лірою (гітарою)», «Молода художниця за малюванням». Найбільш обдаровані з художниць стали помітними мистецькими авторитетами (Елізабет Віже-Лебрен, Аделаїда Лабіль-Жияр, Маргарита Жерар).

Мистецтво 20 століття[ред.]

Вдруге вибуховий прихід жінок в мистецтво відбувся в 20 столітті.

Примітки[ред.]

  1. 1,0 1,1 1,2 Aktins, Robert. «Feminist art.» Museum of Contemporary Art, Los Angeles.1997 (retrieved 23 Aug 2011)
  2. «Were the First Artists Mostly Women?» «National Geographic», October 9, 2013
  3. Vequaud, Ives, Women Painters of Mithila, Thames and Hudson, Ltd., London, 1977 p. 9
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Tekhnitides: Women Artists in Ancient Greece
  5. Helena(англ.)
  6. 6,0 6,1 Medieval Women Artists(англ.)
  7. The Norman Conquest (англ.)
  8. These Women Artists Influenced the Renaissance and Baroque(англ.)
  9. In the Sixteenth Century, Two Women Painters Challenged Gender Roles(англ.)
  10. 10,0 10,1 Female artists in the renaissance(англ.)
  11. Бенуа Ф. «Искусство франции эпохи Революции и первой Империи», М.-Л., 1940, с. 360.
  12. Бенуа Ф. «Искусство франции эпохи Революции и первой Империи», М.-Л., 1940, с. 176—177.
  13. Бенуа Ф. «Искусство франции эпохи Революции и первой Империи», М.-Л., 1940, с. 146.

Посилання[ред.]

Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Portal/images/other' not found.

Джерела[ред.]

  • Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
  • 100 найвідоміших українців /Бедрик-Білан Х., Безносик А., Гнатюк М. та ін. — К.: Орфей, 2005. — С. 539—544
  • Автор-составитель Лапшин В., альбом «Серебрякова», М, 1969 (рос)
  • Местечкін Г. «Ганна Собачко», 1965.
  • Марія Примаченко. Альбом. — Київ, 1994


This article "Жінки-мисткині" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Жінки-мисткині.