Welcome to EverybodyWiki 😃 ! Nuvola apps kgpg.png Log in or ➕👤 create an account to improve, watchlist or create an article like a 🏭 company page or a 👨👩 bio (yours ?)...

Любо, братцы, любо

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук
Помилка скрипту: Не існує модуля «Transclude».
Любо, братцы, любоPicto infobox music.png
Помилка скрипту: Не існує модуля «Wikidata».
Музичне відео
«Любо, братцы, любо» на сайті YouTubeПомилка скрипту: Не існує модуля «Check for unknown parameters».

«Любо, братцы, любо…» — народна козача пісня, яку співали козаки в Росії та яку досі виконують в усьому світі.

Козача Версія[ред.]

Першочергово пісня, напевно була присвячена битві донських казаків із ногайцями в 1783 році.

'«Текст»' Як на дикий берег, та на Чорний Ерік, Вигнали татари сорок тисяч конів….

Как на дикий берег, да на Чёрный Ерик, Выгнали татары сорок тысяч лошадей…

Сорокатисячна кількість коней пояснюється традиційно тим, що в ногайському війську кожний всадник 16-тисячного війска вів по двоє «вороних конів».

Скоріше за все, ця версія не має нічого спільного з дійсністю, а мова в пісні іде про зовсім іншу війну.

В кінці Російсько-турецької війни, в 1774 році, Матвій Іванович Платов (1753—1818), майбутній легендарний отаман Всевеликого війська Донського, а в той час ще полковник, вів один з полків донських козаків (штатний склал полку — 501 людина) в авангарді обозу з біженцями, які йшли з Кубані, за продовольством для постачанея російських військ на Кавказькій лінії. Командиром другого авангардного казачого полку був полковник Степан Ларіонов. Очолював обоз полковник Бухвостов.

Біля степу біля річки Калалах (в перекладі з тюркського — Велика Грязь) на транспорт несподівано напали об'єдинані ногайська та кримськотатарська орди численісттю в 10 тисяч вершників. Кожний вершник вів ще по три «вороні» (тобто в поводу) коні (одну змінну верхову і двоє вьючних), так як при набігах ні ногайці, ні татари, так же як і донські козаки, обозів не використовували.

І першочергово пісння починалася наступнимм словами:

На Великой Грязи, там где Чёрный Ерик,
Татарва нагнала сорок тысяч лошадей. (чи за  іншою версією: Выгнали ногаи сорок тысяч лошадей.)
И взмутился Ерик, и покрылся берег

Сотнями порубанных, пострелянных людей!

На Великій Грязі, там де Чорний Ерік,
Татарва нагнала сорок тисяч Конів(за іншою версією:Вивели ногаї тисяч сорок конів)
І збуриввіся Ерік, та покрився берег

сотнями порубанных, постріляних людей!

Поставивши традиційний для козачої тактики оборони гуляй-город із обозів з мішками із мукою, тисяча козаків двоє днів тримала активну оборону. Після залпів з рушниць, для того щоб дати захисникам час на перезарядку рушниць, козаки ішли врукопашний бій. І дочекалися підмоги — «З нашим отаманом не приходится тужити!» Донські козаки третьего арьергардного полку, очолюваного полковником Уваровим, не дочекаючись эскадронів охтирських гусарів драгун, які рухалися із обозом, першими пішли на виручку полкам Платова та Ларіонова. 300 козаків з піками наперевіс «лавою» атакували татар та ногайців із тилу, чим визвали у ворога паніку. Багатотисячне військо Давлет Гірея було розсіяно. На берегу залишились лежати «порубаними та постріляними» більше 500 босурман. Козаки втратили вбитими 82 людини та третину коней.

Жена погорюет — выйдет за другого!
За моего товарища, забудет про меня!
Дружина погорює — вийде за іншого!
За мого товариша, забуде про мене!

П. С. Кврсанов, друг М. И. Платова, мав у бою. А його вдова Марфа Дмитрієвна (в дівоцтві Мартинова) — вийшла заміж за Платова. Перша дружина Платова — Надія Степанівна (в дівоцтві Єфремова) (1751) родила в 26 років. Ім'я народженного сина — Іван Матвійоч Платов. Син ж П. С. Кірсанова — Кірсан (Хрисанф) Павлович Кірсанов, був вихований отаманом М. И. Платовым, згодом — командир легендарного Атаманського імени Отамана графа Платова казачого полку.

В звязку з Кавказькою війною місце дії пісні та атакуюча сторона помінялися:

Как на грозный Терек
Да на высокий берег
Ехали казаки,
Сорок тысяч лошадей.
Як грозний Тепер
Да на високий берег
Їхали козаки,Сорок тисяч конів

Сюжет є близький до більш древньої пісні «Чорний ворон»: смертельно ранений в бою козак прощається з життям.

Кіноверсія[ред.]

Одним з перших прикладів використання пісні та місцем де вона звучить є фільм 1942 року. Це картина «Александр Пархоменко».

Автором музики  є Микита Володимирович Богословський (також автор музики до пісень «Уоюблене місто», «Сплять кургант темні», «Темна ніч», «Шаланди», «Днем і в ночі», «Чому ж ти мені не зустрілася?»).

Автор тексту в титрах не вказаний. По деяким даним ним являється Борис Савельєвич Ласкін (автор текстів до пісень «Три танкіста», «Сплять кургани темні», «Марш танкістів»).

Можливо приспів та пара цитат були взяті з реально існуючих інших пісень — а основний був текст написаний поетом.

Махновська версія[ред.]

Любо, братцы, любо (махновська звучить у фільмі)

Як батько заграє, ворог враз ридає. То іти до кого молодому козаку. Червоні ліворуч, білії праворуч. Піду я до батька на гражданськую війну.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить.

Із-за балки лунко, лунко в береги Вдарили одразу короткії батоги. Батько нахилився, коня у кар’єр. «Висікти сволоту!» — цівку плечем впер.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить.

А першая куля, а першая куля Порснула по мні, та спасли ремні. А другая куля, а другая куля Вранила коня, ще й за світа дня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить.

А третяя куля, а третяя куля Зранила мене, мого коня нехай мине. Як терпець урвався, вже не налякать. Тільки б дотягнутися, а на смерть начхать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить.

Несумуйте батьку, нічого пенять Ті хто виноваті вже навіки сплять А що да не владнале та не домайстрували Буде тго зілля нащим дітям дорубать

Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить.

Годі на сьогодні, батько, храбрувать, Коні натомились, хлопці хочуть спать. Нічого не шкода, ні врага-ірода Шкода лише волі та буланого коня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить.

Сучасні Виконання та версії[ред.]

В 1970-ті — 2010-ті році пісння «Любо, братці, любо…» входить в репертуар бвгатьох виуонавців та колективів. Серед них: Народний ансамбель пісні та танців «Метелеця», Казачий круг, Кубанський козачий хор, «Монгол Шуудан», «Дягель & Монголи», Жанна Бічевська, Максим Трошин, Пелагея, «Лісоповал» (Сергій Азаров), Йосиф Кобзон, гурт «Гуляй поле», гурт «Гражданская оборона» («танкістська» версія, альбом «Реанімація»), Сергій Любавін, Александр Скляр, брати Жемчужні, гурт «Пікнік», також її співав Ігор Тальков (варіант схожий з казачим) та гурт «Кіпєлов», Ігор Растєряєв, Віталий Гасаєв, група «Руссия», Тарас Житинський. Песня "Любо, братцы, любо" в оригинале всегда звучала на украинском языке, ведь в армии Нестора Махно 98% бойцов были этническими украинскими. И эта песня была чем-то вроде махновского гимна, а сейчас является фольклором для анархистов всего мира.

Існує версія та деякі дослідники вважають, що пісння "Любо, братці, любо" - знаменита повстанська пісння часу боротьби за Українську державність 1917-1921 років. Однак російська "Вікіпедія" та деякі досоідники з Росіїї вважають що пісня "авторствп донських козаків" і тому не збирається уступати право на свою версію. Сьогодні досі точаться суперечки у який час виникла пісня та на якій мові зірвалась першочергово. Тобто дата 1783 року та російські слова не є точними та потребують ретельного розбору даних. Видання "Обозреватель" наводить альтернативну початкову дату винекнення пісні 1917-1921 роки

Текст пісні[ред.]

«'Как на грозный Терек да на высокий берег, Выгнали казаки сорок тысяч лошадей. И покрылось поле, и покрылся берег Сотнями порубаных, постреляных людей. Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Атаман узнает, кого не хватает — Сотенку пополнит, да забудет про меня. Жалко только волюшку да во широком полюшке, Солнышка горячего да верного коня. Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! А первая пуля, а первая пуля, А первая пуля в ногу ранила коня. А вторая пуля, а вторая пуля, А вторая пуля в сердце ранила меня. Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Жинка погорюет, выйдет за другого, За мово товарища, забудет про меня. Жалко только волю во широком поле, Жалко мать-старушку да буланого коня. Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Будет дождь холодный, будет дождь холодный, Будет дождь холодный мои кости обмывать. Будет ворон чёрный, будет ворон чёрный, Будет ворон чёрный мои волосы клевать. Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Как на вольный Терек, как на грозный Терек Выгнали казаки сорок тысяч лошадей. И покрылось поле, и покрылся берег Сотнями порубаных, постреляных людей. Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, Любо, братцы, жить! С нашим атаманом любо голову сложить!»'

Український переклад[ред.]

'«Як на грізний Терек да на високий берег, Вигнали козаки сорок тисяч конів. І покрилось поле, та покрився берег Сотнями порубаних, постріляних людей. Любо, братці, любо, Любо, братці, жити ! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, Любо, братці, жити ! З нашим отаманом не приходиться тужити! Отаман дізнається, кого не хватає — Сотню  поповнить, та забуде про мене. Жалко тілько волю та широкім полі, Солнышка горячего да верного коня. Любо, братці, любо, Любо, братці, жити ! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, Любо, братці, жити ! З нашим отаманом не приходиться тужити! А перша пуля, а перша пуля, А перша пуля в ногу ранила коня. А друга пуля, а друга пуля, А друга пуля в сердце поранила мене. Любо, братці, любо, Любо, братці, жити ! З нашим атаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити ! Жінка погорює, за іншого вийде, За мого товариша, забуде про мене. Жалко тільки волю в широкому полі, Жалко мать-стареньку та вороного коня. Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Буде дождь холодний, буде дождь холодний, Буде дождь холодний мої кістки обмывати. Буде ворон чорний, буде ворон чорний, Будет ворон чёрный мои волосы клювати. Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Як на вільний Терек, як на грозний Терек Вигнали казаки сорок тисяч коней. І покрилось поле, і покрився берег Сотнями порубаних, постріляних людей. Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом любо голову зложити!'»

Можливий перший варіант[ред.]

Текст[ред.]

На Великой Грязи, там где Черный Ерик Выгнали ногаи сорок тысяч лошадей. И покрылся берег, и покрылся берег Сотнями порубаных, пострелянных людей. Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! За царя, за веру буйну голову сложить! А первая пуля, а первая пуля, А первая пуля дура ранила коня. А вторая пуля, а вторая пуля, А вторая пуля прямо в сердце у меня. Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! За царя, за веру буйну голову сложить! А в станице жинка выйдет за другого, За мово товарища, забудет про меня. Жалко только волю во широком поле, Жалко мать-старушку да буланого коня. Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! За царя, за веру буйну голову сложить! Кудри мои русые, очи мои ясные, Травами, бурьяном, да полынью порастут. Кости мои белые, сердце мое смелое, Коршуны да вороны по степи разнесут. Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! За царя, за веру буйну голову сложить! Атаман наш знает кого выбирает, Эскадрон пополнят да умчатся без меня, Им досталась воля, да казачья доля, Мне ж досталась пыльная, горячая земля Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! С нашим атаманом не приходится тужить! Любо, братцы, любо, любо, братцы, жить! С нашим атаманом любо голову сложить!

Переклад Українською[ред.]

На Великій Грязі, там де Чорний Ерік Вигнали ногаї сорок тисяч конів. І покрився берег, і покрився берег Сотнями порубаних, постріляних людей. Любо, братці, любо, любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, любо, братці, жити! За царя, за віру буйну голову складу! А першая пуля, а перша пуля, А перша пуля дура ранила коня. А друга пуля, а вторая пуля, А друга пуля прямо в сердце у мені попаде. Любо, братці, любо, любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, любо, братці, жити! За царя, за віру буйну голову складу! А в станиці жінка за іншого вийде, За мого товариша, забуде про мене. Жалко тільки волю в широкому полі, Жалко мать-стареньку та вороного коня. Любо, братці, любо, любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиттся тужити! Любо, братці, любо, любо, братці, жити! За царя, за веру буйну голову сложить! Кудри мои русые, очи мои ясные, Травами, бурьяном, та полиннью поростуть. Кості мої білі, сердце моє сміливе, Коршуни та ворони по степу разнесуть. Любо, братці, любо, любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, любо, братці, жити! За царя, за віру буйну голову скласти! Отаман наш знає кого выбирає, Ескадрон поповнять та піде без мене, Їм дісталась воля, та козацька доля, Менц ж дісталась пильна, гаряча земля Любо, братці, любо, любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, любо, братці, жити! З нашим отаманом любо голову зложити!

Інші Варіанти тексту[ред.]

Відоиа також в багатьох інших варіантах, в яких поміняний приспів: Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити!

Згаданий вище текст використовувався в пісні Ігоря Талькова «Бывший подъесаул».(укр: «Колишній під'єсаул»)

Також, як варіант: Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом любо голову зложити!

Також існує наступній варіант приспіву: Любо, братці, любо, Любо, братці, жити! З нашим отаманом не приходиться тужити! Любо, братці, любо, Любо, братці, жить! За царя, за віру буйну голову зложити!

В куплеті про жінку є ще варіант: Жена погорюет, выйдет за другого, За мово товарища, как будто за меня…

Жінка погорює, вийде за іншого, За мого товариша, як ніби за мене…

Казацький хор виконує більш «грубий» варіант: А жена узнает — выйдет за другого, За мово товарища, забудет про меня…

А жінка дізнається — вийде за іншого, За мого товариша, забуде про мене…

У Жанни Бічьовської, та деяких інших виконавців, зустрічаєтьсч інший помилковий варіант

Мені дісталась пильна, горюча земля

Також інколи зустрічаються і дивна послідовність куплетів — коли герой спочатку померає, а потім в нього (і в його коня) попадає пуля.

Існує такоже варіант, де замість «порубаних людей» співається «порубаних коней».

Версія Тараса Житецького[ред.]

Любо, братці, любо

І. Як батько заграє, ворог враз ридає То є іти до кого молодому козаку Червоні ліворуч, а білі праворуч А я піду до Батька на гражданськую войну

Любо, братці, любо, любо, братці, жить З нашим отаманом не приходиться тужить

ІІ. Із-за валки лунко, лунко в береги Вдарили одразу короткі батоги Батько нахилився, коня у кар’єр Висікти сволоту, - цівку плечем впер

Тай-дай, та-да-да, тай-да-да-да-да

ІІІ. А першая куля, а першая куля Порснула по мені, та спасли ремні А другая куля, а другая куля Ранила коня ще засвітло дня

Любо, братці, любо, любо, братці, жить З нашим отаманом не приходиться тужить

ІV. А третяя куля, а третяя куля Цілила в мене, - мого коня мине Як терпець урвався, то не налякать Тільки дотягнуться, а на смерть начхать

Тай-дай, та-да-да, тай-да-да-да-да…

V. Не сумуйте, Батьку, нічого пенять Ті, хто винуваті, - вже навіки сплять А що не владнали, та не домайстрювали Буде того зілля нашим дітям дорубать

Любо, братці, любо, любо, братці, жить З нашим отаманом не приходиться тужить

VI. Годі на сьогодні, браття, храбрувать Коні потомились, хлопці хочуть спать Нічого не шкода, ні врага-ірода Шкода тільки волі та буланого коня

Любо, братці, любо, любо, братці, жить З нашим отаманом не приходиться тужить Любо, братці, любо, любо, братці, жить З нашим отаманом не приходиться тужить.

Використання в кінематографі[ред.]

В фільмі 1942 року «Александр Пархоменко» «Любо, братцы, любо…» ця пісня показана як улюблена пісня Нестора Махна.

Коли пісня прозвучала в цьому фільмі вона здобула значну популярність, появились «танкістські» переробки пісні: Болванкой в танк ударило, Болванкой в танк ударило, Болванкой в танк ударило, И лопнула броня. И мелкими осколками, И мелкими осколками, И мелкими осколками Поранило меня…

Ой, любо, братцы, любо, Любо, братцы жить. В танковой бригаде Не приходится тужить…

Очнулся я в болоте, Очнулся я в болоте, Очнулся я в болоте, Глядь вяжут раны мне. А танк с броней пробитой, А танк с броней пробитой, А танк с броней пробитой, Догорает в стороне.

Ой, любо, братцы, любо, Любо, братцы жить. В танковой бригаде Не приходится тужить…

И вот нас вызывают, И вот нас вызывают, И вот нас вызывают, В особый наш отдел. Скажи, а почему ты, Скажи, а почему ты, Скажи, а почему ты, Вместе с танком не сгорел.

Ой, любо, братцы, любо, Любо, братцы жить. В танковой бригаде Не приходится тужить…

Вы меня простите, Вы меня простите, Вы меня простите, Я им говорю. В следующей атаке, В следующей атаке, В следующей атаке, Обязательно сгорю.

Ой, любо, братцы, любо, Любо, братцы жить. В танковой бригаде Не приходится тужить

А на утро взял я, А на утро взял я, А на утро взял я Да слово и сдержал, Вместе с новым танком На опушке до-го-рал…

Ой, любо, братцы, любо, Любо, братцы жить. В танковой бригаде Не приходится тужить…

Болванкою в танк вдарило, Болванкою в танк вдарило, Болванкою в танк вдарило, І лопнула броня. І меленькими осколками, І меленькими осколками, В меленькими осколками Поранило мене…

Ой, любо, братці, любо, Любо, братці жити. В танковоій бригаді Не приходиться тужити…

Оклимавмя я в болоті, Оклимавмя я в болоті, Оклимався я в болоті, Дивлюсь вяжуть мені рани. А танк з броньою пробитою, А танк с броньою пробитою, А танк з броньою пробитою, Догораж в стороні.

Ой, любо, братці, любо, Любо, братці жити. В танковій бригаді Не приходиться тужити…

І ось нас виклкають, І ось нас викликають, І ось нас викликають, В особий відділ наш . Скажи, а чому ти, Скажи, а чому ти, Скажи, а чому ти, Разом з танком не згорів.

Ой, любо, братці, любо, Любо, братці жити. В танковій бригаді Не приходиться тужити…

Ви мене пробачте, Ви мене пробачте, Ви мене пробачте, Я їм говорю. В наступній атаці, В наступній атаці В нвступній атаці, Обов'язково згорю.

Ой, любо, братці, любо, Любо, братці жити. В танковій бригаді Не приходиться тужити

А на ранок взяв я, А на ранок взяв я, А на ранок взяв я Та слово і стримав, Разом щ новим танком На галявині до-го-рав…

Ой, любо, братці, любо, Любо, братці жити. В танковій бригаді Не приходиться тужити…

Згадев про даний варіант пісні містяться в книзі Михайла Дудіна «Де наша не пропадала» 1979 р. видавництва, в описі подій Радянсько-фінської війни 1939—1940 р. Також даний варіант пісні був вперше виконаний Зиновієм Гердтом в передачі «В нашу гавань заходили корабли» (Ефир на каналі НТВ від 1999.09.25). Широку популярність та відомістт даний варіант здобув у виконані Е. Летова (альбом «Реанімація»).

Колишній Під'єсаул[ред.]

Бывший подъесаул (Колишній Під'єсаул)

Музика та слова Ігоря Талькова

Бывший подъесаул уходил воевать На проклятье отца и молчание брата. Он ответил «Так надо, но вам не понять» Тихо обнял жену и добавил «Так надо!» Он вскочил на коня, проскакал пол-версты Но, как вкопанный встал у речного затона И река приняла ордена и кресты И накрыла волна золотые погоны Ветер сильно подул, вздыбил водную гладь Зашумела листва, встрепенулась природа И услышал казак: «Ты идешь воевать за народную власть со своим же народом» И услышал казак: «Ты идешь воевать за народную власть со своим же народом» Он встряхнул головой и молитву прочел И коню до костей шпоры врезал с досады. А конь шарахнулся так, как от ладана черт От затона, где в ил оседали награды. Любо, братцы, любо Любо, братцы жить! С нашим атаманом не приходится тужить   И носило его по родной стороне, Где леса и поля превратились в плацдармы   Бывший подъесаул преуспел в той войне   И закончил её на посту командарма.   Но, природа мудра и Всевышнего глаз   Видит каждый наш шаг на тернистой дороге   Наступает момент, когда каждый из нас   У последней черты вспоминает о Боге.   Вспомнил и командарм о проклятии отца   И, как Божий наказ у реки не послушал   Когда щелкнул затвор и девять граммов свинца    Отпустили на суд его грешную душу   А затон все хранит в глубине ордена   И вросли в берега золотые погоны   На года, на века да на все времена   Непорушеный памятью Тихого Дону

Українській Переклад[ред.]

Колишній під'єсаул пішра воювати На прокляття батька та мовчання брата. Він відповів «Так треба, але вам не зрозуміти» Тихо обняв жінку та добавки «Так треба!» Він вскочив на коня, проскакав пів-милі Але, як вкопаний встав біля річкового затону І річка прийняла ордени та хрести І накрила хвиля золоті погони Вітер сильно подув, вздибив водну гладь Зашуміли лисття, ожила природа І почув козак: «Ти ідешь воювати за народну владу із своїм ж народом» І почув козак: «Ти йдешь воювати за народну владу із своїм ж народом» Він встряхнув головою і молитву прочитав І коню до кісток шпори врізав з жаллю. А кінь шарахнувся так, як від ладану чорт Від затону, де в іл осідали нагородм. Любо, братцв, любо Любо, братці жити! З нашим отаманом не приходиться тужити І носило його по рідній стороні, Де ліси та поля перетворилися в плацдарми Колишній під'єсаул став успішним в цій війні І закінчив її на посту командарма. Але, природа мудра і Всевищнього око Бачитт кажний наш крок на тернистій дорозі Наступає момент, коли кожнтй з нас Біля останьої перепони згадує про Бога. Згадав і командарм про прокляття батька І, як Божиц наказ біля ріки не послухав Коли клацнувши затвор і дев'ять грамів свинця  Відпустили на суд його грішну душу А затон все зберігає в глубині ордени І вросли в береги золотті погони На роки, на віки та на всі часи Непорушною памяттю Тихого Дону.

Посилання[ред.]

  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • 'Lyubo, bratsy, lyubo by Kuban Cossack Choir на сайті YouTubeПомилка скрипту: Не існує модуля «Check for unknown parameters».

https://m.youtube.com/watch?v=TfWYsM1vzOo

https://m.youtube.com/watch?v=cImjwSl6kl0#searching

https://m.youtube.com/watch?v=fwmZBG7jC7M#searching

https://m.youtube.com/watch?v=vNob3bttDxo#searching

https://m.youtube.com/watch?v=qks6aM8GCtA#searching

https://m.youtube.com/watch?v=mcT55VsFrig#searching

https://m.youtube.com/watch?v=nXVovKMP-7Y#searching

https://2009.kaz-krug.ru/pesniarch/69-lubobratsi.html

https://aphorisms.su/pesni/ukrainskie_pesni/ljubo_bratcy_ljubo.html

https://www.ar25.org/article/lyubo-bratci-lyubo-abo-5-ukrayinskyh-pisen-yaki-rosiyany-pryvlasnyly-sobi.html

https://books.google.com.ua/books?id=T9t0CQAAQBAJ&pg=PT284&lpg=PT284&dq=любо+братцы+любо+украинский+вариант&source=bl&ots=kpyekv1ahk&sig=stIlLP2ApiYsrRbWTA1wZwFCED8&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwjtqqTsn73bAhUmApoKHayfA-s4ChDoATAJegQIABAB#v=onepage&q=любо%20братцы%20любо%20украинский%20вариант&f=false

https://books.google.com.ua/books?id=T9t0CQAAQBAJ&pg=PT284&lpg=PT284&dq=любо+братцы+любо+украинский+вариант&source=bl&ots=kpyekv1ahk&sig=stIlLP2ApiYsrRbWTA1wZwFCED8&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwjtqqTsn73bAhUmApoKHayfA-s4ChDoATAJegQIABAB#v=onepage&q=любо%20братцы%20любо%20украинский%20вариант&f=false


This article "Любо, братцы, любо" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Любо, братцы, любо.



Read or create/edit this page in another language

Куки допомагають нам здійснювати наші сервіси. Використовуючи наші сервіси, Ви погоджуєтесь на використання куків.