Любо, братцы, любо

Любо, братцы, любо
	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Сингл Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Випущений	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Записаний	1783
Жанр	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Мова	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Композитор	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Тривалість	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Лейбл	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Продюсер	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Музичне відео
	«Любо, братцы, любо» на сайті YouTube

«Любо, братцы, любо…» — народна козача пісня, яку співали козаки в Росії та яку досі виконують в усьому світі.

Козача Версія[ред.]

Першочергово пісня, напевно була присвячена битві донських казаків із ногайцями в 1783 році.

'«Текст»' Як на дикий берег, та на Чорний Ерік, Вигнали татари сорок тисяч конів….

Как на дикий берег, да на Чёрный Ерик, Выгнали татары сорок тысяч лошадей…

Сорокатисячна кількість коней пояснюється традиційно тим, що в ногайському війську кожний всадник 16-тисячного війска вів по двоє «вороних конів».

Скоріше за все, ця версія не має нічого спільного з дійсністю, а мова в пісні іде про зовсім іншу війну.

В кінці Російсько-турецької війни, в 1774 році, Матвій Іванович Платов (1753—1818), майбутній легендарний отаман Всевеликого війська Донського, а в той час ще полковник, вів один з полків донських козаків (штатний склал полку — 501 людина) в авангарді обозу з біженцями, які йшли з Кубані, за продовольством для постачанея російських військ на Кавказькій лінії. Командиром другого авангардного казачого полку був полковник Степан Ларіонов. Очолював обоз полковник Бухвостов.

Біля степу біля річки Калалах (в перекладі з тюркського — Велика Грязь) на транспорт несподівано напали об'єдинані ногайська та кримськотатарська орди численісттю в 10 тисяч вершників. Кожний вершник вів ще по три «вороні» (тобто в поводу) коні (одну змінну верхову і двоє вьючних), так як при набігах ні ногайці, ні татари, так же як і донські козаки, обозів не використовували.

І першочергово пісння починалася наступнимм словами:

На Великой Грязи, там где Чёрный Ерик,
Татарва нагнала сорок тысяч лошадей. (чи за  іншою версією: Выгнали ногаи сорок тысяч лошадей.)
И взмутился Ерик, и покрылся берег

Сотнями порубанных, пострелянных людей!

На Великій Грязі, там де Чорний Ерік,
Татарва нагнала сорок тисяч Конів(за іншою версією:Вивели ногаї тисяч сорок конів)
І збуриввіся Ерік, та покрився берег

сотнями порубанных, постріляних людей!

Поставивши традиційний для козачої тактики оборони гуляй-город із обозів з мішками із мукою, тисяча козаків двоє днів тримала активну оборону. Після залпів з рушниць, для того щоб дати захисникам час на перезарядку рушниць, козаки ішли врукопашний бій. І дочекалися підмоги — «З нашим отаманом не приходится тужити!» Донські козаки третьего арьергардного полку, очолюваного полковником Уваровим, не дочекаючись эскадронів охтирських гусарів драгун, які рухалися із обозом, першими пішли на виручку полкам Платова та Ларіонова. 300 козаків з піками наперевіс «лавою» атакували татар та ногайців із тилу, чим визвали у ворога паніку. Багатотисячне військо Давлет Гірея було розсіяно. На берегу залишились лежати «порубаними та постріляними» більше 500 босурман. Козаки втратили вбитими 82 людини та третину коней.

Жена погорюет — выйдет за другого!
За моего товарища, забудет про меня!

Дружина погорює — вийде за іншого!
За мого товариша, забуде про мене!

П. С. Кврсанов, друг М. И. Платова, мав у бою. А його вдова Марфа Дмитрієвна (в дівоцтві Мартинова) — вийшла заміж за Платова. Перша дружина Платова — Надія Степанівна (в дівоцтві Єфремова) (1751) родила в 26 років. Ім'я народженного сина — Іван Матвійоч Платов. Син ж П. С. Кірсанова — Кірсан (Хрисанф) Павлович Кірсанов, був вихований отаманом М. И. Платовым, згодом — командир легендарного Атаманського імени Отамана графа Платова казачого полку.

В звязку з Кавказькою війною місце дії пісні та атакуюча сторона помінялися:

Как на грозный Терек
Да на высокий берег
Ехали казаки,
Сорок тысяч лошадей.

Як грозний Тепер
Да на високий берег
Їхали козаки,Сорок тисяч конів

Сюжет є близький до більш древньої пісні «Чорний ворон»: смертельно ранений в бою козак прощається з життям.

Кіноверсія[ред.]

Одним з перших прикладів використання пісні та місцем де вона звучить є фільм 1942 року. Це картина «Александр Пархоменко».

Автором музики є Микита Володимирович Богословський (також автор музики до пісень «Уоюблене місто», «Сплять кургант темні», «Темна ніч», «Шаланди», «Днем і в ночі», «Чому ж ти мені не зустрілася?»).

Автор тексту в титрах не вказаний. По деяким даним ним являється Борис Савельєвич Ласкін (автор текстів до пісень «Три танкіста», «Сплять кургани темні», «Марш танкістів»).

Можливо приспів та пара цитат були взяті з реально існуючих інших пісень — а основний був текст написаний поетом.

Махновська версія[ред.]

Любо, братцы, любо (махновська звучить у фільмі)

Як батько заграє, ворог враз ридає. То іти до кого молодому козаку. Червоні ліворуч, білії праворуч. Піду я до батька на гражданськую війну.