Welcome to EverybodyWiki 😃 ! Nuvola apps kgpg.png Log in or ➕👤 create an account to improve, watchlist or create an article like a 🏭 company page or a 👨👩 bio (yours ?)...

Морозов Петро Миронович

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

МОРОЗОВ Петро Миронович (15 червня 1926 — 21 червня 2011) — криворізький маркшейдер, протестантський проповідник, майстер на всі руки, колекціонер, фотограф.

Біографія[ред.]

Петро Морозов народився 15 червня 1926 року в селі Жовтневе (Брянська область) в сім'ї робітника Мирона Морозова.

Жовтневе (до 1927 р.— Графовка) — село Суразького району Брянської області, Влазовічського сільського поселення. Число господарств 217; переважна народність — росіяни; населення за даними переписом 1926 року: чоловічої статі — 586, жіночої статі — 598, разом 1184 людини. Відстань до повітового центру — 37 км, до амбулаторії, найближчого телеграфного відділення, найближчої залізничної станції — 16 км (Сураж).

Файл:Родина Морозова Петра.jpg
Кривий Ріг, весна 1941

Батько Морозов Мирон Петрович (1891–1975) та мати Макаренко Ганна Юхимівна (1893–1974), мали 6 дітей: Тетяна, Катерина, Любов, Маруся, Семен і Петро.

У 1933 році Мирон Петрович разом з усією родиною переїхав до Кривого Рогу.

У цей час на Криворіжжі було здійснено технічну реконструкцію рудників: з 1933 по 1940 рік ввели в дію 12 крупних шахт. Прискорена індустріалізація сприяла зростанню чисельності робітничого класу проходить за рахунок вихідців з України і Росії. Голодомор 1932–1933 років призвів до значного притоку населення з села на шахти та інші промислові підприємства Кривбасу.

Навчання[ред.]

У 1934 році Петро вступив в 1-й клас середньої школи №11, де в 1941 році закінчив 7 класів.

Школа містилася на Дзержинці за адресою: Мудрьонівське селище, буд.7 (сьогодні це приміщення Саксаганського міського районного військового комісаріату на вулиці Технічній, 36).

У 1953 році вступив у 8 клас школи робітничої молоді №26, де закінчив 10 класів у 1955 році.

Школа №26 (вулиця Володимира Бизова (Якіра), 7А) була побудована у 1936 році на території рудника ім. Дзержинського. ШРМ — загальноосвітній навчальний заклад в СРСР для навчання без відриву від виробництва молодих робітників, які не отримали в дитинстві достатнього початкової шкільної освіти. ШРМ дозволяла учню вийти на освітній рівень середньої школи 10–11 класів. Такі навчальні заклади діяли з 1920-х рр., являли собою школи для старших підлітків і юнацтва, молодих робітників, які працюють в містах на підприємствах.

«За время своей работы на шахте "Коммунар" тов. Морозов П. М. проявил себя дисциплинированным, трудолюбивым работником, технически грамотно выполняет производственные задания.

Файл:Характеристика Морозова П. М.jpg
Характеристика на тов. МОРОЗОВА П.М.

В общественной - политической жизни шахты активного участия не принимает. (Характеристика на мастера маркшейдера шахты "Коммунар" РУ им. Дзержинского тов. МОРОЗОВА П. М. Характеристика дана для предъявления в КГРТ)»[1]

Етапування до Німеччини[ред.]

У жовтні 1943 р. Петра Морозова німецькі окупанти силоміць вигнали етапом з міста і гнали на Захід по зимовому бездоріжжю. Після початку другої світової війни, після введення директиви рейхсмаршала Г. Герінга про використання в інтересах німецької економіки праці військовополонених і цивільних робітників з окупованих радянських територій, з 1943 р в Рейх повинні були відправитися всі, хто народився в 1926–27 рр. Нова кампанія додаткового вербування почалася в жовтні 1942 р. Аби прискорити набір робочої сили для потреб військової промисловості, Е. Кох видав розпорядження про припинення навчання підлітками після 15 років. Всі школярі, починаючи з цього віку, підлягали закону про обов'язкову працю і могли бути етаповані до Німеччини. Примусові депортації до Німеччини торкнулися більшості сімей Криворіжжя. Згідно з підрахунками Карела Беркгофа, до серпня 1943 р з регіону вивезли кожного сорокового жителя (2,5%).[2]

Трудова діяльність[ред.]

15 січня 1945 року вступив на роботу в окремий робочий батальйон №1407 при РУ ім. Дзержинського на посаді інспектора гр. обліку, де працював до 27 грудня 1946 р.

Тимчасові трудові колективи були створені в роки другої світової війни у вигляді робочих батальйонів, включених в систему НКВС CCCР. З 1945 року починається поповнення робочих батальйонів за рахунок прибуття в СРСР з Німеччини або окупованих нею країн радянських громадян (військовополонених і остарбайтерів), звільнених з німецького полону і репатрійованих назад на Батьківщину.

З 27 грудня 1946 був переведений в якості робочого маркшейдерської відділу на шахту «Комунар» РУ ім. Дзержинського (підприємство гірничодобувної галузі з видобутку та переробки залізних руд на базі Криворізького залізорудного басейну).

Маркшейдерська служба шахти забезпечує на основі маркшейдерської зйомки та вимірів ведення маркшейдерської документації та її періодичне поповнення для відображення с тану гірничих робіт, змін у ситуаційному плані поверхні, та бере участь у розробці програм розвитку гірничих робіт і контролює їх виконання з дотриманням вимог безпеки та охорони надр.

У 1951 році вступив на курси відповідальних помічників маркшейдера при КГРТ без відриву від виробництва, які закінчив у 1952 року і був переведений на посаду зйомщика маркшейдерських робіт. Зйомщик є основним помічником дільничного маркшейдера при виконанні маркшейдерських робіт. За дорученням маркшейдера він може самостійно виконувати виконання замірів, інструментальний і окомірний контроль за правильністю проведення виробок по заданому маркшейдером напрямку і продовження заданих напрямків, ведення геологічних зарисовок гірничих виробок та інші. Зйомщик, як старший серед робочих маркшейдерського відділу, несе відповідальність за станом і збереженістю маркшейдерського інструментарію, допомагають маркшейдеру в процесі роботи (закріплюють точки, виставляють сигнали, освітлюють точки спостереження і т. д.), а після закінчення робіт доставляють інструмент в маркшейдерській відділ, чистять його і змащують.

Файл:Маркшейдерський відділ шахти "Комунар".jpg
маркшейдерський відділ шахти "Комунар"


«Как честный и добросовестно относящийся к своим обязанностям работник тов. Морозов П.М. 3-4 месяца в году замещает участкового маркшейдера. Хорошо разбирается в системах работ. ... Как съемщик, тов. Морозов П.М. в маркшейдерском отделе ш. Коммунар-Победа по знанию дела и по количеству выполняемых работ считается наилучшим» (Характеристика на съемщика маркшейдерского отдела шахты Коммунар-Победа Р. У. им. Дзержинского т. Морозова Петра Мироновича, 13.07.1955)


У 1962 році Петро був переведений на посаду майстра маркшейдера шахти «Комунар», РУ ім. Дзержинського.

На маркшейдері лежить відповідальність за дотримання всіх проектних параметрів систем розробки корисних копалин, всіх параметрів і деформацій будівель і споруд в шахті і на поверхні гірничого підприємства. Крім певних знань, умінь і навичок, він зобов'язаний володіти дуже врівноваженим характером, бути нескінченно педантичним, акуратним і точним у виконанні своїх обов'язків, знати техніку безпеки.

Християнське життя[ред.]

Файл:Християнська молодь.jpg
Петро був глибоко віруючою людиною, був активним членом протестантської церкви

Петро був глибоко віруючою людиною, був активним членом протестантської церкви. В наслідок цього перебував під пресингом і підозрою.

В характеристиці на шахті "Комунар" зазначалося: «Является членом секты баптистов».

У 30-х роках прокотилася перша хвиля репресій проти протестантів. З 1933 року і до початку війни євангельські зібрання були офіційно заборонені, але віруючі таємно збиралися окремими групами для спільної молитви.

Послаблення гонінь на християн намітилося в роки Другої світової війни. В окупованих Німеччиною областях оживало релігійне життя. З метою закріпити духовний союз євангельських християн і баптистів, було вирішено скликати Шостий Всеукраїнський з'їзд, який проходив 18-20 липня 1943 в Дніпропетровську. Присутні делегати розповіли, що в Східній Україні здійснюють служіння 713 громад з чисельністю до 32 000 членів. Тут, на з'їзді було утворено Дніпропетровське Всеукраїнське об'єднання євангельських християн - баптистів.

Хрущовська "відлига" відзначилася пожвавленням церковного життя, збільшенням кількості віруючих. Однак цей період тривав недовго. З кінця п'ятдесятих почався новий етап утисків, який тривав до кінця вісімдесятих років. Хоч вони і не супроводжувалися, як в сталінські часи, вбивствами і посиланням в концтабори, проте, переслідували цілком зрозумілу мету: ліквідацію громад адміністративним шляхом. Знову була паралізована робота серед дітей та молоді, пригнічені всі місіонерські і благі ініціативи, діяльність громад була обмежена тільки богослужіннями і зборами для вивчення Біблії. Віруючу молодь не допускали до вищих навчальних закладів. Дітей взагалі забороняли приводити на збори. Не дивлячись на ці заборони (як з боку державної, так і з боку церковної влади), Петро і Марія завжди сміливо водили своїх дітей Олександра (1953 р.н.) і Юлію (1958 р.н.) до церкви.

Хоббі[ред.]

  • Фотографія. Петро був не тільки талановитим фотографом, але й робив повний цикл фотовиробництва: власноруч проявлення чорно-білої фотоплівки, друк фотографій в темній кімнаті при світлі червоної лампи, ванночки, фіксаж, проявник, об'єктиви, фотозбільшувачі, прищіпки для сушки і багато іншого. [3]
  • Малювання. Малював здебільшого простим олівцем на папері. За жанровими напрямки — малював портрети, включаючи автопортрет.
  • Шрифтовик-оформлювач. Малював вручну уривки з Біблії, на полотні в рамці, для прикраси стін протестантських Домів Молитви.
  • Кактусофіл — колекціонував і вирощував кактуси. Одночасно в колекції було більше 100 рослин.
  • Акваріумістика — колекціонування акваріумних рибок, водяних тварин і рослин, які живуть в закритих водоймах. Одночасно було два акваріуми на 100 л і 200 л.
  • Канарки. Одночасно могло бути 2–3 клітки з цим співочими пташками.
  • Колекціонував природні камені, мінерали (включаючи рудні породи), кристали. Займався їх обробкою в домашніх умовах: розрізати камінь, відшліфувати, відполірувати, обробити по задуманої формі. Виготовляв з каменю: брошки, кулони, підвіски, сережки, печатки, фігурки, сувенірні вироби, шкатулки.
  • Філателія — колекціонування і вивчення знаків поштової оплати (марки, конверти, поштові картки і листівки).
  • Нумізматика — колекціонування монет і предметів грошового обігу.
  • Годинникар — ремонт настінних, наручних, кишенькових та інших годинників.
  • Чоботар — майстер по ремонту взуття.


Сімейне життя[ред.]

Файл:Морозов Петро Миронович, донька Юля, дружина Марія Антонівна, син Олександр.jpg
Морозов Петро Миронович, донька Юля, дружина Марія Антонівна, син Олександр

В 1952 році Морозовим Петро Миронович одружився з Тернопольською Марією Антонівною. Вони народили і виховали двох дітей (Олександр і Юлія), 5 онуків (Юлій, Роман, Олеся, Гаррі, Альбіна), та 2 (зараз вже з 6) правнуків.

Проживали на вулиці Книжній, 44.

Сім'я була небагатою. Але все це не завадило дідові бути неймовірно активною і різносторонньою особистістю.

В 1974 році померла мати Петра — Ганна Юхимівна.

В 1975 році помер батько Петра — Мирон Петрович.

22 червня 2011 року закінчилося земне життя Морозова Петра Мироновича.

Гідний приклад життя і активної діяльності Петра, дуже вплинув на онуків, які сьогодні дотичні до багатьох громадських та релігійних проектів, зокрема культурно-громадський центр ШELTER+, Криворізька Рада Церков, ПП Сила Людей тощо.


This article "Морозов Петро Миронович" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Морозов Петро Миронович.



Read or create/edit this page in another language

Куки допомагають нам здійснювати наші сервіси. Використовуючи наші сервіси, Ви погоджуєтесь на використання куків.

Welcome to EverybodyWiki 😃 ! Nuvola apps kgpg.png Log in or ➕👤 create an account to improve, watchlist or create an article like a 🏭 company page or a 👨👩 bio (yours ?)...