Музика Болівії

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук
Скульптура Музики в Ла-Пасі

Музика в Болівії варіюється в залежності від регіону. Найбільш яскраво музичне мистецтво представлено музикою корінних індіанців ( аймара, кечуа ) і музикою креолів [* 1] [1] [2]. Індіанська музика краще зберіглася у гірській частині країни. У фольклорі жителів долин переважає іспанський вплив, а індіанська музика змішується з креольською [3] [4] . У Центральних Андах, де індіанці становлять більшість, їх давня музика зберігається практично без змін [3]. На офіційному рівні музика, яка вважається спочатку болівійською, ревно охороняється [5][⇨] .

Вважається, що музика жителів гірських районів за характером стримана, дещо сувора, а музика мешканців рівнинної частини Болівії більш життєрадісна [2]. При цьому, існує думка, що індіанська музична культура домінує над креольською[6]. Болівія не має виходу до моря, і в цілому на її музику вплинули музика і культура країн: Аргентини, Бразилії, Перу, Чилі та Парагваю [7]. Музика в великих містах розвивалася також під впливом популярних музичних течій інших країн [8] .

Індіанська музика[ред.]

Флейти кена

Індіанський музичний фольклор включає самобутні і різноманітні ліричні пісенні жанри ( Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». , Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». , Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». , уанка ), і популярні танцювальні інструментальні наспіви ( уайно , уайніто, йумбо) [2] [1] . Веселі і жваві пісні Уанки призначені для сольного виконання, так як у болівійських індіанців не розвинений хоровий спів [2] . До найбільш відомих індіанських жанрів відносяться колективний танець уайно, пов'язаний з тотемічними обрядами, і любовна пісня Араві [4] (причому, стародавня пісня Араві відмінна від креольської яраві. В Андах кечуа зберегли свій хороводний танець зі співом, а аймара — унікальні інструментальний жанр чилі або й Чатре [9] .

Індіанській музиці властива ритмічна визначеність і особливі ритмічні формули, чітка структура формоутворення. Вона заснована на пентатоніці, при цьому в ній використовуються всі 5 пентатонних ладів . Для пісень і танців типова дводольність [2] .

Широко поширені музичні інструменти доколумбової епохи (очеретяні труби ерке, флейти пінкільйо і кена ). Всього налічується понад 20 типів духових інструментів . Ударні інструменти представлені барабанами Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». , путук, великим уанкара (wankara). Появі в індіанській музиці струнних інструментів сприяли іспанці [1].

Креольська музика[ред.]

Гітара чаранго

Загальна для креолів Південної Америки музика склалася під впливом іспанців і носить яскраво виражений іспанський характер [2] . Креольська музика андських країн має в цілому одній й ті ж стилістичні риси: переважання мажору - мінору, 3-дольного, а також змінного (6/8 + 3/4) метрів, співу на 2 голоси паралельними терціями [9]. При цьому в кожній латиноамериканській державі креольській музиці притаманні такі ознаки, що роблять її відмінною від інших регіонів [3] .

У Болівії поширені креольські танці самакуека (Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». ), гато, маринера , а з пісенних жанрів — ліричні пісні трісте і Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». [2] . Типовим інструментом креолів є 6-струнна іспанська гітара. Також зустрічаються діатонічна арфа Арпа і гітара чаранго. Остання відноситься до колоніальної епохи, має 5 подвійних струн і іншу, ніж звичайна гітара, настройку. Використовується як акомпануючий інструмент. У ансамблевої гри чаранго часто доручається, поряд з акомпанементом, мелодична лінія[1] . Іспанський вплив проявляється в пісенно-танцювальному жанрі чілена (варіант чилійської Куенка), в швидкому парному танці байлесіто [4].

Ставлення уряду[ред.]

На офіційному рівні національна музика є проблемним питанням в Болівії. Коли на початку XX століття в Буенос-Айресі стала популярна музика Анд, то Болівія звинуватила аргентинських сусідів у крадіжці культурних традицій. Зі зростанням популярності в Чилі стилю Нуева кансьон, який перебував під культурним впливом Альтіплано (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) новий напрям також став предметом звинувачень, на цей раз чилійських сусідів, з якими склалися напружені відносини після Тихоокеанської війни. У свою чергу, чилійські артисти, які приїжджали на гастролі до Болівії, отримували офіційні вказівки не відгукуватися позитивно про болівійську музику. Незважаючи на те, що в період Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». політичні перспективи Болівії зросли, побоювання уряду не зникли. Фольклорні колективи Болівії не тільки продовжували домінувати в Чилі в середовищі альтиплано-музики в 1970-х роках, але й болівійський уряд продовжує й до сьогодні висловлювати протест проти використання іноземними виконавцями музики, яку в Болівії вважають болівійською за походженням [5].

Професійна музика[ред.]

Симфонічний оркестр Оруро

Національна консерваторія Болівії була заснована в місті Ла-Пас в 1908 році[1]. Водночас з'явилася цікавість до індіанського музичного фольклору — так званий напрямок Індихенізму, що отримав офіційну підтримку. Яскравими представниками музичного індихенізму були композитори і диригенти Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». та Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено».[10]. Едуардо Каба, який очолив Національну консерваторію, є фундатором болівійської професійної музики і автором вокальних, хорових, інструментальних творів. У тому числі двох симфонічних поем «Потосі» та «Ільїмані», а також балету «Колана». Будучи збирачем фольклору, він використовував у своїх творах індіанські мотиви. Хосе Майдана був керівником Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено»., автором симфонічних творів і чотирьох балетів. Серед інших відомих композиторів - Теофіло Варгас, Антоніо Браво (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) (1885—1962)[1][4], Сімеон Ронкаль (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».), Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено».[4], Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено».[10].

Військова музика[ред.]

Військовий оркестр у Кочабамба . 1905

20 травня 1889 була створена Академія військової музики ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».), місія якої вбачалась у піднятті духу болівійських солдатів під час прикордонного конфлікту в Акрі. Батальйон «Індепенденсіа» ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) був укомплектований військовим оркестром з 25 музикантів під керівництвом Нестора Терразаса ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) і Мануеля Делгадо ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».). Під час маршу довжиною понад 800 кілометрів, оркестр під час відпочинку виконував національні твори. Збройні дії, в яких брав участь батальйон відіграли значну роль у перемозі республіки. У 1902 році директором установи, перейменованої в «Музичну школу» ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) був призначений Франциско Пандо ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) кларнетист і композитор, учасник Тихоокеанської війни. Він складав сентиментальні марші, в пам'ять про болівійські перемоги на полях битв, наприклад «Талакоча» (Talacocha) «Кантеріас» ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang». «Спогад про Оруро» ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang». В даний час школа носить назву Музичної військової школи Армії ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang». [11] .

Міська музика[ред.]

1920-1930-і роки в Ла-Пасі відзначені популярністю инкського фокстроту (foxtrot incaico, fox incaico) стилю, що виник, найімовірніше, в Перу [7] . Інкський фокс не мав нічого спільного з інкською музикою [12], і представляв собою жанр гібридного фокстроту, поширеного в ті роки в різних країнах Америки: Араукано-фокс (araucano-fox) в Чилі, болеро -фокс на Кубі, східний фокс (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang». в США [7] . Однак, на думку болівійського музиканта Серхіо Калера [13], вплив традицій національної музики Болівії на привнесену музику починається з 1930 року, коли Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». поєднав американський фокстрот з болівійськими мотивами в композиції «Буде сніг» (Nevando está).

У 1933-1934 році ла-паська газета «Ла Семана графіка» (La Semana Gráfica) опублікувала 68 нот музичних творів, 47 з яких були складено болівійськими композиторами. Серед музики переважали фокстроти, румби, мексиканські Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». і аргентинські танго [14] .

Оркестр Ферміна Барріонуево (Fermín Barrionuevo y Orquesta Típica y de Jazz) (1942) і ансамбль «Лос Херманос Моліна» (Los Hermanos Molina y su Jazz y Típica) (1947) виконували популярні болеро, Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». , румби [15] . Джаз -оркестри (orquestas de jazz) і оркестри типіки букв. — «типичні оркестри » змодельовані за подобою аргентинських танго-ансамблів [16], були улюбленими музичними колективами на вечірках і публічних заходах в Ла-Пасі, на кшталт карнавалу 1945 року [17] . Музикознавець Фернандо Ріос зауважує, що в період революційного націоналістичного руху в першій половині 1940-х, їх музика, а також жіночі вокальні дуети та чоловічі болеро-тріо, були набагато популярнішими в Ла-Пасі, ніж дійсно об'єднуючий національний музичний стиль [16] .

Фернандо Ріос вважає, що першими «зірками» можна вважати жіночі вокальні ансамблі «Ліс Кантутас» (Les Kantutas) від назви національного квітки ) і «Лас Херманас Тейяда» Сестри Тейяда (Las Hermanas Tejada), чий стиль був близький мексиканським вокальним дуетів. Ці ансамблі з Ла-Пас стали дуже популярні в 1940-х роках, завдяки виступам в прямому ефірі на національній радіостанції «Radio Patria Nueva». «Ліс Кантутас» були відомі своїми інтерпретаціями Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». і Карнівал (carnival) і сприяли популярності цих жанрів долин по всій країні [7] .

Наступне десятиліття ознаменувалося популярністю кубинського болеро. Рауль Морено (Raúl Moreno) колишній учасник відомого в СРСР [18] [19] ансамблю «Лос Панчос» (Los Panchos) виступав c болівійським болеро-тріо «Лос Перегрінос» (Los Peregrinos) букв. — «Пілігрими» в обох Америках. Популярним виконавцем болеро був і Артуро Собенес з групою «Лос Камбас» (Arturo Sobenes y Los Cambas) На додаток до міжнародного репертуару, ці одягнені в смокінги артисти також виконували музику місцевих креольских жанрів, уайно, часто під акомпанемент чаранго [7] .

Коньюнто Савіано Андінна. 1975

У 1960-і роки були з’явився стиль коньюнто (conjunto букв. — «ансамбль»), який став основою болівійської популярної музики. Одним з перших значних представників цього напряму став гурт «Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено».». На грамплатівках цей стиль пзлначався як «фольклор», однак Фернандо Ріос вважає, що насправді стиль відносився до області популярної міської музики і мав мало спільного з музикою корінних народів Болівії. Коньюнто Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». і інші ансамблі зорієнтовані на міського слухача, як сольний інструмент вони використовують кена і Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». на відміну від гірських жителів, які грають в ансамблях tropa. Велику роль у популяризації цього стилю зіграли національні та міжнародні засоби масової інформації [8] .

В кінці 1960-х років «Лос Рупай» (Los Ruphay) з Ла-Паса виконав кілька більш точних інтерпретацій сільської музики корінних народів для записів, орієнтованих на туристичний попит народної музики Болівії. Фьюжн-група «Вара» (Wara) виконувала подібний національний репертуар, а також номери в стилях рок та хеві-метал . «Групо Аймара» (Grupo Aymara) «Колламарка» (Kollamarka) і паризький ансамбль «Болівіаманта» ( Помилка скрипту: Не існує модуля «lang». також слідували цій тенденції в 1970-х і 1980-х роках [7] .

«Лос Кхаркас»

Ансамбль « Лос Кхаркас  » з Кочабамби став найпопулярнішим ансамблем у Болівії 1980-х років. До стандартного складу коньюнто «Лос-Кхаркас» додали ронроко (ronroco) (велику чаранго) і уанкара. У записах групи представлені креольські жанри різних регіонів, особливо з Андських гір і долин. Багато з їхніх хітів являють собою Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». і чунтункуіс (chuntunquis) «Лос Кхаркас» допоміг популяризувати креольські жанри на всій території Болівії і за її межами. Танцювальні капоралес, які часто плутають з афро-болівійським сая (saya) дуже подобаються молоді. Потрійний метр чунтункуіс схожий на латиноамериканську Баладу, коли він інтерпретується в характерному романтичному стилі «Лос-Кхаркас». У число численних груп цього напрямку входять « Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено».  » і «Амару» (Amaru) [20]. Латиноамериканська тропічна музика домінувала на радіостанціях Болівії з 1990-х років. Гурти цього напряму (які були в основному родом з Ла-Паса і Кочабамби, а не з тропіків) в основному грають у колумбійському стилі кумбія із дводольним розміром, що нагадує андийський уайно. Болівійські групи «Maroyu» і «Climax», чий перуанський стиль впливу відомий як кумбія чічі (cumbia chichi) часто адаптують місцеві уайно до Кумб, а також грають свої власні композиції. Більш популярними є тропік-ансамблі, створені за зразком аргентинських і уругвайських груп [20] .

Рок музика[ред.]

Loukass. 2008

Перші рок-групи 1960-х років спочатку виконували популярні зарубіжні пісні іспанською мовою. На думку Фернандо Ріоса, їх надихали латиноамериканські ансамблі так званої Нуева ола (Nueva Ola) букв. — «нової хвилі»), а поява груп стимулювалося розвитком міського грамзапису [7] . Одним з перших ансамблів в болівійському рок-грамзапису став «Оркуеста Ліра» (Orquesta Lyra) букв. — «Оркестр „Ліра“» (1963) [21] .

З 1963 року в Ла-Пасі стали з'являтися молодіжні клуби в яких групи підлітків збиралися на танцювальні вечірки. Наприклад, клуб «Лос Ботонс» (Los Botons) організовував вечірки з місцевими гуртами «Лос Бонні Бій Хотсо» (Los Bonny Boy Hot's) і «Лос Гріллос» (Los Grillos) і запрошував на виступи уругвайської групи «Лос Іракундос» (Los Iracundos) і «Лос Шейкерс» (Los Shakers) Журнал «Ла Расон» (La Razón) пише, що вечірки зазвичай проводилися з 5 до 9 години вечора [22] . Згодом деякі болівійські групи, наприклад «Лос Гріллос», здобули популярність за кордоном[23][22] . На рубежі десятиліття деякі рок-групи розширили стилістичні рамки під впливом регіонального фольклору [23].

З 1990-х років однією з найпопулярніших рок-груп є «Октавія» (Octavia) [7] . З 2000-х років активні рок і поп-групи Loukass, Azul Azul і Atajo [24] .

Першою болівійської фірмою грамзапису вважається «Мендес» (Méndez) заснована Альберто Мендесом (Alberto Méndez) і його братом Гастоном (Gastón) в 1949 році [25] [17] (у другій половині 1960-х у цієї фірми з'явилося відгалуження під назвою «Псікофасіко» (Psicofasico) зайнялися випуском психоделічного року ) [26] .

У 1958 з'явилася приватна фірма «Дісколандія» (Discolandia) [27], яка випустила, в основному, грамплатівки популярних зарубіжних виконавців: Нет Кінг Коул (1962), Енді Вільямс (1971), Донна Саммер (1975), а також відзначилася випуском місцевих поп-ансамблів: «Херманітас Салданья» (Hermanitas Saldaña) Сестри Салдана) (1968), «Лос Екос» (Los Ecos) (1969).

Артистка Помилка скрипту: Не існує модуля «Не перекладено». . 2017

Фірма грамзапису «Диско Ексіто» (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) що функціонувала з 1960-х років [28] і її дочірня фірма «Ліра» (Lyra) [29]), випускали грамплатівки, в основному місцевих біт і фолк виконавців. З 1960-х років місцевими підприємствами з виробництва грамплатівок володіли закордонні фірми CBS Columbia [30], Odeon[31].

У 2000-х роках було випущено збірку з трьох Компакт-дисків «Найкраще з болівійської музики» (Lo Mejor de la Musica Boliviana)) з композиціями, записаними в період 1958-2015 років. Два диска присвячені фольклору і один містить рок, поп-музику і балади [32] .

Записи відомих болівійських рок-груп були випущені також на початку 2000-х років на компакт-дисках і збірниках [33] [21] .

Коментарі[ред.]

  1. Іспанською їх частіше називають метисами (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».).

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

Сторінка Шаблон:Refbegin/styles.css не має контенту.

  • Birnbaum, Alexandra Mayes. Birnbaum's South America : 1993. — Harper Collins Publishers, 1992. — 1008 p. — (Birnbaum Travel Guides). — ISBN 978-0-06-278052-2.
  • La música en Bolivia: de la prehistoria a la actualidad, realizada en octubre de 2001 en Cochabamba, Bolivia : [ісп.] : Memoria del Simposio internacional / Wálter Sánchez. — Fundación Simón I. Patiño, 2002. — 595 p.
  • Mularski, Jedrek. Music, Politics, and Nationalism In Latin America : Chile During the Cold War Era. — Cambria Press, 2014. — 292 p. — ISBN 978-1-60497-888-9.
  • Rios, Fernando. Bolivia // Encyclopedia of Latin American Popular Music / Edited by George Torres. — Greenwood, 2013. — 484 p. — ISBN 978-0-313-34031-4.
  • Rios, Fernando Emilio. Music in Urban La Paz : Bolivian Nationalism, and the Early History of Cosmopolitan Andean Music, 1936—1970 : [англ.] : in 2 vol. / Thomas Turino (Doctoral Committee Chair). — University of Illinois at Urbana-Champaign, 2005. — 707 p.
  • Алексеев, П. А. Образование и динамика областных и региональных форм в народной музыке Латинской Америки // Культура Латинской Америки : Проблема национального и общерегионального : Сб. статей. — М. : Наука, 1990. — 176 с.
  • Шаблон:МЭ
  • Шаблон:БСЭ3
  • Шаблон:МЭ
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Шаблон:МЭ

Статті в інтернеті

  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».[недоступне посилання]

Сторінки в інтернеті

  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  • Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».

Література[ред.]

  • Béclard-d'Harcourt, Marghérite. Le folklore musical de la région andine: Equateur, Pérou, Bolivie // La musique indienne chez les anciens civilisés d'Amérique : [фр.] : in 11 vol. — P. : C. Delagrave, 1922. — P. 3353—71. — (Encyclopédie de la musique et dictionnaire du Conservatoire).
  • Latin America Since 1930: Ideas, Culture, and Society // The Cambridge History of Latin America / Edited by Leslie Bethell. — Cambridge University Press, 2004. — Vol. X. — 649 p. — ISBN 0-521-49594-6.
  • The Cambridge Companion to Choral Music / Edited by André de Quadros. — Cambridge University Press, 2012. — 341 p. — ISBN 978-0-521-12895-7.
  • Zambrana, Marco Basualdo. Rock boliviano : cuatro décadas de historia. — Plural, 2003. — 145 p. — ISBN 99905-75-21-5.


This article "Музика Болівії" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Музика Болівії.