Навроцький Сергій Петрович

Навро́цький Сергі́́й Петро́вич (22.08.1959 — 21.11.2021) — український журналіст, публіцист, краєзнавець, офіцер запасу, політик, філателіст, нумізмат, Заслужений журналіст України.[1]

|Громадянство = СРСР→ Україна |Національність = Українець

Народився 22 серпня 1959 року в с. Мартинівка Барського району Вінницької області, відійшов від нас у вічність 21 листопада 2021 року в м. Бар (Бар (Україна) (Ukraine)) Жмеринського району Вінницької області, похований 22 листопада 2021 року на території нового православного кладовища.

Закінчив Мартинівську та Митківську загальноосвітні школи Барського (зараз — Жмеринського) району (Жмеринка) Вінницької області. (Вінниця)

Служив у рядах радянської армії в Українській Радянській Соціалістичній Республіці (м. Старокостянтинів, Хмельницька область, Україна).

У 1985 році закінчив Київський (м. Київ) державний університет ім. Т. Г. Шевченка (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та здобув повну вищу освіту за спеціальністю „радіожурналіст“.

Працівник Барської районної газети „Червоний промінь“ (пізніше — „Подільський край“).[2] Один зі співзасновників і перший редактор газети „Барчани“ Барської міської ради (зараз — „BarNews.City“ [3]), який не покинув улюблену справу, шпальти газети не залишилися без його мудрого слова, цікавого історичного факту і дотепного жарту. Тривалий час був директором Барської районної друкарні. Згодом — начальником Барського вузла поштового зв‘язку Українського державного підприємства поштового зв‘язку „Укрпошта“ (Укрпошта), начальником відділу з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Барської районної державної адміністрації, викладачем-практиком спеціалізованих дисциплін юних студентів-журналістів Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. С. Грушевського та довгий час редактором Барської районної редакції радіомовлення, та Барської редакції міського ефірного радіомовлення Барської міської ради (Барська міська рада).

Авторитетний начальник відділу державної установи, шанобливий директор і мудрий начальник організацій районного та міжрайонного рівня, досвідчений, талановитий викладач-практик у сфері журналістики, редактор-інтелектуал, людина-творець, який систематично заслужено отримував різноманітні заохочення від очільників-високопосадовців установ влади – обласної (Вінницька обласна державна адміністрація) та районної (Барська районна державна адміністрація) адміністрацій та рад (Барський район) (Барська районна рада) (Барська міська рада) різних рівнів ієрархічної структури, зокрема нагороджений почесною відзнакою „За заслуги перед Вінниччиною“ Вінницької обласної ради (Вінницька обласна рада), гідний син України.

Вільно, досконало та майстерно володів однією з наймилозвучніших мов Європи та Світу — українською, добре знав польську мову, якою з його пера народжувалися статті в польських та польськомовних друкованих виданнях, надавав відповіді на листи польською, отримані з Республіки Польща ((Польська Народна Республіка) (Польща)) різноманітними засобами зв’язку структур влади. Автор краєзнавчих публікацій, історичних розвідок. Брав участь в роботі VІ міжнародного форуму журналістів-полоністів (м.Тарнів, Польща, 1998 рік).

Сергій Петрович найбільше цінував у людях такі якості: почуття гумору, щирість і веселу українську вдачу. Про що і більшість його публікацій. Читав та перекладав німецькою мовою, полюбляв нею висловлюватися.

Був турботливим і люблячим батьком, чоловіком, сином, родичем, другом, земляком.

Мотивував до вивчення англійської, німецької, польської та української мов. У зв‘язку зі станом здоров‘я частенько делегував повноваження і до кінця днів свого життя залишався „в строю“, був постійно в пошуку чогось нового, постійно в праці.