You can edit almost every page by Creating an account. Otherwise, see the FAQ.

Російська окупація Білорусі

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

Російська окупація Білорусі
Самопроголошені президенти Білорусі та Росії Олександр Лукашенко та Володимир Путін взяли участь у тренуванні з управління Збройними Силами Росії. Глави держав стежили за навчаннями із Ситуаційного центру Президента Росії у Кремлі.
1918 – 25 серпня 1991
Територія сучасної Білорусі під радянською владою
10 лютого 2022 –
Мапа так званої Союзної Держави

Росі́йська окупа́ція Білору́сі (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang»., Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».; Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) — фактична окупація Російською Федерацією території Республіки Білорусь, відкрита демонстрація якої відбулася 24 лютого 2022 року, коли відбулося російське вторгнення в Україну під час російсько-української війни, в тому числі з території Республіки Білорусі.[1][2][3][4] Російська окупаційна адміністрація – це маріонетковий[5] режим Лукашенка, а диктатор, оголошений «президентом» – Олександр Лукашенко.[6]

Одним із головних російських заходів (Російської імперії, СРСР, Російської Федерації та їхніх окупаційних адміністрацій) у різні часи є безперервна примусова росифікація білорусів.[7]

У липні 2022 року зазначалося, що хоча окремі політики та парламентарі західних країн заявляли про окупацію Білорусі Росією, жодна з відповідних країн офіційно не засвідчила російську окупацію Білорусі – на офіційному рівні.[8] 22 жовтня 2022 року у Верховній Раді Україні було зареєстровано заяву про засудження окупації Російською Федерацією території Республіки Білорусі. Документом також передбачається звернення до міжнародного співтовариства з проханням визнати територію Білорусі тимчасово окупованою Росією.[9]

Термін[ред.]

Термін «російська окупація Білорусі» вперше з’явився восени 1917 року,[10] для попередньої форми білоруської державности – Великого князівства Литовського – окупацією був поділ Речі Посполитої та окупація країни військами Російської імперії.

Передумови[ред.]

Див. також: Історія Білорусі та Протести проти інтеграції Білорусі з Росією
Історія Білорусі
Історичний і сучасний державний герб Білорусі
 
Хронологія
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Модуль:Icon/data' not found. Категорія • [[Файл:Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Portal/images/other' not found.|15px]] ПорталІнші країни

Одним із головних заходів російської влади (Російської імперії, СРСР, Російської Федерації) та її окупаційних адміністрацій у різний час є безперервна насильницька русифікація білорусів. З утворенням Білоруської РСР відбулася відкрита окупаційна демонстрація зі знищенням національних еліт і відновленням політики насильницької русифікації в другій половині 1930-х років.

Після розпаду Російської імперії та утворення Білоруської Народної Республіки перші повстання проти російських більшовиків, які намагалися захопити етнічну територію білорусів, відбулися в березні – вересні 1918 р. – в Амстиславщині, Орщині, Вітебщині, Полоцьку та Смоленщині. У листопаді того ж року спалахнуло Велике повстання, в якому взяли участь десятки тисяч людей. Воно поширилося на сусідню Смоленщину (Парецьке повстання). У березні-квітні 1919 р. повстання відбулися в околицях Гомеля, Карми, Рогачова, Речиці, Несвіжа, Миру, Слуцька, Старобина та інших місць і міст. У 1920 р. тривали антибільшовицькі повстання, найбільшим з яких було повстання Койдана, коли Койданська незалежна республіка (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) проіснувала чотири дні липня. У листопаді-грудні того ж року Рада Слуцька на чолі з білоруськими есерами зібрала 10 тис. осіб і об’єднала їх у два полки, які протягом місяця утримували владу Білоруської Народної Республіки в 15 волостях. 1921 року в Білорусі діяли партизанські загони (всього 3500 осіб).[11]

З утворенням Білоруської РСР і проголошенням білорусизації, що на початку радянської влади мало б виділити її в очах білорусів від Російської імперії, відбулася відкрита демонстрація окупації зі знищенням національних еліт і відновлення насильницької русифікації в 1930-х роках. У 1944-1957 рр. збройну боротьбу з російсько-радянськими окупантами за відновлення незалежности Білорусі вела партизанська організація «Чорний кіт», у 1946-1949 рр. — підпільний Союз боротьби за незалежність Білорусі.[12]

Відновлення незалежности Білорусі в 1990 році зупинило період російської окупації радянських часів. Однак фактичне відновлення окупації відбулося в 1995 році, коли було встановлено проросійський авторитарний режим Лукашенка, коли підконтрольні Лукашенку правоохоронці побили та виключили 19 депутатів з білоруських національних сил, які оголосили голодування. Після цих подій у країні почала діяти Білоруська визвольна армія (БНВ).

Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежности Білорусі у 1990 році призупинили період російської окупації країни за радянських часів. Проте фактичне поновлення окупації відбулося у 1995 р., із встановленням проросійського авторитарного режиму Лукашенка, коли силовики формально контролювали першого обраного президента Олександра Лукашенка у 1994 р. (44,82% у першому турі, 80,1% у другому турі) з В'ячеславом Кебичем, на відміну від опонента, який виступав без значків, Лукашенко одягнув на піджак значок з білоруським національним біло-червоно-білим прапором,[13] хоча до цього носив червоно-зелений депутатський знак БРСР[14]), побили та видалили з парламенту 19 депутатів від Білоруських сил, які оголосили голодування на знак незгоди з ініційованим Лукашенком референдумом, який порушив Конституцію та закони та фактично принизив білоруський народ, зламавши йому хребет. За словами Сергія Дубовця, остаточне оформлення окупації відбулося 1996 року, коли режим Лукашенка за вирішальної участі Кремля провів повне захоплення влади. Після цих подій у країні почала діяти Білоруська визвольна армія (Білоруська національно-визвольна армія). Водночас через гібридний[15] характер окупації, а також відсутність визначення міжнародною спільнотою (у тому числі США та Євросоюзом) ситуації в країні як «російської окупації» та окремих заходів, спрямованих на дезорієнтацію білоруського суспільства («м'яка білорусизація», що мала схожі цілі з більшовицькою білорусизацією 1920-х рр.), більшість білорусів обрали мирний, переважно політичний шлях боротьби, пік якого припав на протести проти фальсифікації виборів, насильства та беззаконня у 2020 р. Режим Лукашенка відповів убивствами та масовими тортурами білорусів.[16] 17 квітня 2021 року ФСБ Росії заявила, що допомогла запобігти поваленню режиму Лукашенка «за розробленим сценарієм «кольорових революцій» із залученням місцевих та українських націоналістів».[17] 21 квітня президент Росії Володимир Путін згадав Білорусь у контексті передбачуваної спроби ФСБ скинути режим Лукашенка як контрольовану Росією територію, на якій Росія визначатиме, що було переворотом, а що ні.[18]

Історія[ред.]

Початок окупації, як правило, вважають 10 лютого, коли почалися спільні навчання «Союзна рішучість-2022», які стали предтечею до російського вторгнення в Україну під час російсько-української війни.

24 лютого 2022 року Державна прикордонна служба України засвідчила, що російські війська атакували державний кордон, у тому числі з території Білорусі, при цьому глава російської окупаційної адміністрації Лукашенко не спростував ці факти, сказавши лише, що білоруські війська «не беруть участи в російській спецоперації на Донбасі». Він додав, що «наших військ там немає. Але якщо потрібно, якщо потрібно Білорусі і Росії — вони будуть».[1] Того ж дня чотири винищувачі Су-35С вилетіли з аеродрому в Барановичах о 13:05. У Київській області російські війська прорвали державний кордон з території Білорусі. Військова техніка агресора увійшла через блокпост Вільча. 27 лютого 2022 року Лукашенко визнав, що з Білорусі було запущено ракети по Україні.[19]

27 лютого 2022 року під час партизанської війни з російськими окупантами, які використовують залізниці Білорусі для перевезення зброї та палива в Україну, було скоєно напади на квиткові служби та внутрішні системи Білоруської залізниці.[20] У результаті рух поїздів був частково переведений на ручний режим. Диспетчерська централізація «Німана» стала непридатною, перестало працювати супутнє програмне забезпечення. Кіберпартизани взяли на себе відповідальність за блокування Білоруської залізниці. Чергова атака на системи автоматизації Білоруської залізниці відбулася вдень 2 березня: система ГВР (Розклад руху), «Блокнот керівника», «Абонентська записка», автоматизована система «Автодиспетчер» та інші супутні програмне забезпечення знято з виробництва.» - Виникли проблеми 1 березня ініціатива BYPOL повідомила, що на залізниці знищено не менше двох шаф СКБ — пристроїв, що управляють сигналізацією, централізацією та блокуванням руху на залізниці. порушило роботу світлофорів та стрілкових переказів, перекрило рух на відповідних ділянках залізниці, також укорочено залізничні ланцюги в зоні обслуговування Могилівського відділення Білоруської залізниці Гомель ой, Могилівській та Мінській областях. Підконтрольний Лукашенко Слідчий комітет затримав не менше чотирьох осіб, підозрюваних у порушенні розкладу руху російських поїздів зі зброєю[21] (станом на 9 березня затримано вісім залізничних партизанів).[22] Співробітники ГУБАЗІК прибули на місце після партизанських диверсій на залізниці під Стовпцями, затримали місцевих жителів зі зброєю та побили їх у відділку міліції.[23] З ініціативи BYPOL 16 березня бойовики знищили прилади автоматики та телемеханіки на ділянці Даманау-Лісова (Брестське відділення), а також релейну шафу СЦБ на ділянці Фариново-Загачче (Вітебське відділення), що порушило розклад руху поїздів, зокрема військового призначення.[24]

12 березня 2022 року Голова Ради БНР Івонка Сурвіла звернулася з листом до Президента України Володимира Зеленського: «Хочу наголосити, що білоруський народ потерпає від подвійної окупації. З одного боку, режим Лукашенка, нелегітимний після травневого референдуму 1995 року; після т. зв. «виборів» 2020 року країну перетворили на концтабір. З іншого боку, є режим Путіна, який задовго до серпня 2020 року став єдиною опорою для Лукашенка».[25]

14 березня 2022 року лідер Консервативно-християнської партії — БНФ Зянон Пазняк закликав готуватися до рішучого повороту білоруських військових частин на захист Вітчизни від російських загарбників.[26]

Визнання окупації[ред.]

16 березня 2022 року Народне антикризове керівництво (НАК) на чолі з Павлом Латушком оприлюднило заяву, в якій назвало Білорусь тимчасово окупованою територією та закликало міжнародна спільнота дати правову оцінку. НАК вважає, що в результаті визнання міжнародною спільнотою окупації Білорусі Російською Федерацією «можна ефективно просувати наступні принципові питання», і перераховує їх у своїй заяві:[27]

  • Про збереження територіальної цілісности та незалежности Білорусі. Міжнародне визнання Білорусі як тимчасово окупованої території є важливим превентивним заходом для захисту суверенітету країни, оскільки будь-які можливі дії окупантів, спрямовані на зміну правового статусу окупованих територій, не матимуть сили з точки зору міжнародного права, що зобов’язує окупанти піти.
  • Про недопущення розміщення російської ядерної зброї на території Білорусі та створення загроз регіональній безпеці.
  • Про оцінку будь-якої діяльности громадян Білорусі проти режиму Лукашенка та російської окупації як дій, що здійснюються в рамках національно-визвольного руху на захист суверенітету та незалежности країни.
  • Про позбавлення маріонеткового уряду Лукашенка міжнародної правосуб'єктности та призупинення участи Білорусі в міжнародних організаціях (ООН, МВФ та інших) до закінчення окупації та демократичного формування нового уряду.
  • Про синхронізацію санкцій проти Росії та Білорусі як окупованої території та усунення можливостей Росії обійти санкції через Білорусь і використовувати країну як офшорну зону.

17 березня 2022 року білоруська політична діячка, кандидатка в президента Білорусі, Світлана Тихановська на зустрічі з 27 послами ЄС у Женеві, які представляють свої країни в ООН, закликала їх[28]:

  • визнати Білорусь країною, де-факто тимчасово окупованою Росією;
  • притягнути Лукашенка до трибуналу у зв'язку з подіями в Україні;
  • негайно реагувати на катування в білоруських в’язницях та умови утримання політичних в’язнів.
  • підтримати роботу міжнародної платформи зі збору доказів злочинів режиму та підтримати білоруських правозахисників.

У липні 2022 року зазначалося, що хоча окремі політики та парламентарі західних країн заявляли про окупацію Білорусі Росією, жодна з відповідних країн офіційно не засвідчила російську окупацію Білорусі – на офіційному рівні.[8]

Литва[ред.]

30 серпня 2022 року глава МЗС Литви Ґабріелюс Ландсберґіс заявив, що визначить Білорусь як «частково окуповану країну».[29]

Україна[ред.]

7 вересня 2022 року голова Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов визнав Білорусь окупованою Росією Федерацією.[30]

22 жовтня 2022 року у Верховній Раді Україні було зареєстровано заяву про засудження окупації Російською Федерацією території Республіки Білорусі. Документом також передбачається звернення до міжнародного співтовариства з проханням визнати територію Білорусі тимчасово окупованою Росією:[9][31]

  • закликати міжнародне співтовариство також визнати територію Білорусі тимчасово окупованою Росією;
  • позбавити режим Лукашенка міжнародної правосуб'єктности;
  • припинити участь Білорусі в міжнародних організаціях (ООН, МВФ тощо);
  • синхронізувати санкції щодо Росії та Білорусі як окупованої території та усунути можливість обходу Росією санкцій через Білорусь та використання цієї країни як офшорної зони.

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. 1,0 1,1 Ліхтаровіч Ю. Беларусы супраць вайны, але краіна пад расійскай акупацыяй Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine., Беларуская рэдакцыя Польскага Радыё, 24 лютага 2022 г.
  2. Дашкевіч З. «Беларусь паўстала, і цяпер беларусы самі пад акупацыяй» Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine., Новы час, 25 лютага 2022 г.
  3. «Выглядае, што Беларусь акупаваная». Дасьледчыца Atlantic Council пра магчымы ядзерны ўдар Пуціна Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine., Радыё Свабода, 3 сакавіка 2022 г.
  4. Дубавец С. Як «беларуская» ўлада ператварылася ў акупацыю і ўсім нам стала сорамна, — Дубавец, 8 сакавіка 2022 г.
  5. Гурневіч Д. 7 адказаў тым, хто абвінавачвае агулам усіх беларусаў, — меркаваньне Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine., Радыё Свабода, 26 лютага 2022 г.
  6. Генадзь Коршунаў: Каб у свой час сусветная супольнасць так стала побач з беларусамі, як сёння з украінцамі, то нішто не ляцела б з акупаванай тэрыторыі Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine., Наша Ніва, 27 лютага 2022 г.
  7. Дубавец С. Па-за межамі разуменьня. Чаму і навошта «ўкраінцы бамбяць свае гарады»?, Радыё Свабода, 28 сакавіка 2022 г.
  8. 8,0 8,1 Юры Дракахруст, Неакупаваная Беларусь: ці мае рацыю Ігар Тышкевіч?, Радыё Свабода, 4 ліпеня 2022 г.
  9. 9,0 9,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  10. Цыганкоў В. Ніна Стужынская: Тэрмін «расейская акупацыя Беларусі» ўпершыню зьявіўся восеньню 1917 году Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine., Радыё Свабода, 26 верасьня 2022 г.
  11. Сідарэвіч А. Дзе ў Беларусі былі арганізаваныя паўстанні супраць камуністаў? // Шаблон:Літаратура/100 пытаньняў і адказаў з гісторыі Беларусі С. 65.
  12. Шаблон:Літаратура/Антысавецкія рухі ў Беларусі (1944—1956). Даведнік
  13. Тэледэбаты кандыдатаў у прэзыдэнты Рэспублікі Беларусь 1994 году
  14. Шаблон:Літаратура/Дзевяноста пяты (2015) С. 106.
  15. Зянон Пазьняк: Маскоўская гібрыдная акупацыя пачалася, Беларускае Радыё Рацыя, 16 жніўня 2017 г.
  16. Рада БНР заклікае да санкцый супраць рэжыму Лукашэнкі і да ціску на Расею, Рада Беларускай Народнай Рэспублікі, 16 лістапада 2020 г.
  17. ФСБ Расеі заявіла, што дапамагло прадухіліць дзяржаўны пераварот у Беларусі, Радыё Свабода, 17 красавіка 2021 г.
  18. «Можна мець любы пункт гледжання наконт палітыкі Лукашэнкі, але…» Пуцін згадаў Беларусь у пасланні, Наша Ніва, 21 красавіка 2021 г.
  19. Лукашэнка прызнаў, што з тэрыторыі Беларусі запусьцілі ракеты па Ўкраіне Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine., Радыё Свабода, 27 лютага 2022 г.
  20. Рэйкавая вайна. Як беларусы спрабуюць спыніць расейскую армію, Радыё Свабода, 2 сакавіка 2022 г.
  21. «Рэйкавая вайна» ў Беларусі працягваецца. Генпракуратура вінаваціць затрыманых дывэрсантаў у тэрарызьме, Радыё Свабода, 7 сакавіка 2022 г.
  22. У Беларусі затрымалі восем «рэйкавых партызан». Што пра іх вядома, Радыё Свабода, 9 сакавіка 2022 г.
  23. Дзьмітры Гурневіч, У Стоўпцах выязныя групы ГУБАЗіК і СОБР другі тыдзень тэрарызуюць мясцовых, — жыхары гораду, Радыё Свабода, 13 сакавіка 2022 г.
  24. BYPOL узяў адказнасць за чарговую дыверсію на чыгунцы, Наша Ніва, 16 сакавіка 2022 г.
  25. Рада БНР зьвярнулася да Зяленскага: «У нас агульны вораг — імпэрыялістычная Расея», Радыё Свабода, 12 сакавіка 2022 г.
  26. Зянон Пазьняк, Існуе шанец скончыць з расейскай акупацыяй і з рэжымам Лукашэнкі, Кансэрватыўна-Хрысьціянская Партыя — БНФ, 14 сакавіка 2022 г.
  27. Латушка заклікаў прызнаць Беларусь тэрыторыяй, часова акупаванай Расеяй, Радыё Свабода, 16 сакавіка 2022 г.
  28. Ціханоўская ў ААН заклікала прызнаць Беларусь краінай пад часовай ваеннай акупацыяй, Радыё Свабода, 17 сакавіка 2022 г.
  29. Кіраўнік МЗС Літвы: Беларусь — «часткова акупаваная краіна», Радыё Свабода, 30 жніўня 2022 г.
  30. Сакратар Рады нацыянальнай бясьпекі і абароны Ўкраіны: Беларусь акупаваная Расейскай Фэдэрацыяй, Радыё Свабода, 7 верасьня 2022 г.
  31. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».

Посилання[ред.]


This article "Російська окупація Білорусі" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Російська окупація Білорусі.



Read or create/edit this page in another language[ред.]