Савенко Андрій Федотович

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук
Андрій Федотович Савенко
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Ім'я при народженні Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Прізвисько Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Народження Помилка скрипту: Не існує модуля «Infocards».
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Смерть Помилка скрипту: Не існує модуля «Infocards».
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Поховання
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. : 

[[Файл:{{

 #property:p1442}}|140px|alt=зображення місця поховання|center]]
Країна СРСР СРСР
Приналежність Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Освіта Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Роки служби 1941—1945
Партія Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Член Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Звання Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Командування Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Війни / битви Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Титул Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Рід Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Діти (Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.) Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Автограф Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Нагороди Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.

Андрій Федотович Савенко (Сторінка Шаблон:Comment/styles.css не має контенту.нар. 1 жовтня 1912, с. Лопатні Любецька волость, Городнянський повіт, Чернігівська губернія — 26 листопада 1988) — сержант радянської армії, командир відділення 2-ї понтонної роти 108 Окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 2-ї Гвардійської танкової армії. Учасник найважливіших битв Другої світової війни.

Біографічні відомості[ред.]

Справа наліво: Андрій Савенко (крайній праворуч) з матір'ю Феодосією Савенко, сидить: рідний дядько Андрія Савенка — унтер-офіцер Олександр Савенко з дружиною, с. Лопатні Чернігівської губернії, березень 1917 р.

Народився 1 жовтня 1912 р. в с. Лопатні Любецької волості Городнянського повіту Чернігівської губернії (нині Ріпкинський район Чернігівської області) в сім'ї Федота Лукича Савенка. Сім'я належала до козацького стану («військових обивателів», прирівняних в Російській імперії до «державних селян», які ніколи не були кріпаками, володіли власними землями і господарствами, з яких платили державі податки). Через підозру у зв'язках з загонами отамана Галаки (Івана Васильчикова) сім'я була виселена з с. Лопатні і переселена в сусіднє с. Корчів'я Ріпкинського району, де на перших порах змушені були жити в землянці. Разом з батьками, молодшим братом і двома сестрами був виселений і юний Андрій Савенко.

У 1925 закінчив місцеву чотирирічну школу і після досягнення повноліття виїхав з с. Корчів'я. Працював в Мінську і Києві, після 1933 повернувся до батьків у с. Корчів'я та одружився. Тут вступив до колгоспу, працював комірником, був обраний секретарем комсомольської організації, прийнятий до ВКП(б) і обраний головою колгоспу.

Пропрацювавши на цій посаді два роки, заарештований в кін. 1936 — поч. 1937 за наклепом як «ворог народу», засуджений на п'ять років, відбував термін у Дмитровлагу під Москвою на каторжних роботах з будівництва каналу Москва-Волга ім. Сталіна. Після арешту дружині пригрозили теж арештом як «дружині ворога народу», внаслідок чого вона подала на розлучення і відреклася від чоловіка як від «ворога народу».

Відсидів більше року, був звільнений і амністований наприкінці 1938 року. В грудні 1938 повернувся до с. Корчів'я, де одружився на місцевій мешканці Дарині Пантелеївні Куліш, однак побоюючись нового арешту змушений був з сім'єю переїжджати з місця на місце. За короткий час змінив місця проживання і роботи в різних кінцях СРСР: в Карелії, Сибіру, з 1940 — в Казахстані. Проживав з сім'єю (дружина, син і дочка) в с. Алакуль Мендикаринського р-ну Кустанайської області, працював в місцевому радгоспі бригадиром.

З початком Другої світової війни мобілізований 15 липня 1941 Мендикаринським райвійськкоматом.

Участь у бойових діях[ред.]

Після мобілізації, з 18 липня 1941 ніс службу в 20-му окремому мото-пантонному батальйоні поблизу м. Бікін Хабаровського краю на кордоні з Маньчжоу-го.

У травні 1942 перекинутий під Воронеж. У складі армії Південно-Західного фронту брав участь в Харківській операції 1942 р.

З жовтня 1942 по лютий 1943 — в складі армії Сталінградського фронту, брав участь у Сталінградській битві (нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда»).

З лютого по жовтень 1943 — в складі інженерних військ Воронезького фронту, брав участь в битві на Курській дузі (липень — серпень 1943).

11 липня 1943 переведений в 108-й Окремий мото-інженерний батальйон.

З жовтня 1943 по березень 1944 — в складі 1-го Українського фронту брав участь в битві за Дніпро, форсуванні річки і звільнення Києва (у вересні — листопаді 1943). Зокрема, під безперервним кулеметно-мінометним вогнем противника організовував переправи радянських військ через Дніпро і здійснював регулярні рейси на протилежний берег.

Під час звільнення столиці України був одним з перших, хто увійшов 6 листопада 1943 р. у Києво-Печерську Лавру. Йому було наказано на чолі групи саперів проникнути на територію Лаври і обстежити будівлі, храми та печери, знешкодивши закладені німцями міни, якщо такі будуть знайдені. Лише після цього до Лаври змогли увійти представники радянського командування.[1]

Після визволення Києва брав участь в Житомирсько-Бердичівській і Корсунь-Шевченківській операціях, у визволенні Білої церкви та інших міст України. За проявлений героїзм генерал Ватутін розпорядився представити командира відділення Савенка А. Ф. до урядової нагороди ордена «Червона зірка», проте документи не встигли оформити, оскільки незабаром генерал загинув.

З кінця березня 1944 — в складі 1-го Білоруського фронту брав участь в боях за визволення Польщі, у Вісло-Одерській і Східно-Померанській операціях, забезпечував під час бойових дій організацію переправ радянських танків і військ на Віслі і Одрі.

Оскільки на території Польщі і Німеччини всі танкопрохідні напрямки були дуже щільно заміновані німцями, А. Ф. Савенку, ризикуючи життям, доводилося брати участь в розмінуванні доріг та інших об'єктів для забезпечення безперешкодного проходження танків. 1 серпня 1944 нагороджений нагрудним знаком «Відмінний сапер».

У складі 2-ї гвардійської танкової армії 03.03.1945, командуючи відділенням, відзначився при прокладанні переправи і мосту для проходження радянських танків через приплив Одри — річку Іна в північно-західній Польщі. Як відзначав командир 108-го окремого понтонно-мостового батальйону (108-й ОПМБ) майор Олександр Петошін:

"тов. Савенко організував роботу так, що його відділення закінчило своє завдання першим і допомогло іншим відділенням, незважаючи на сильний артилерійський вогонь противника"
.

За «проявлені мужність і винахідливість» був представлений 11.03.1945 до урядової нагороди — Ордена Червоної зірки.

У квітні 1945 при наступі на Берлін «під ураганним артилерійських і кулеметним вогнем» А. Ф. Савенко брав участь у прокладанні понтонного мосту через канал Фріланденштром в р-ні Бліздорфа, де створена для оборони Берліна німецька група армій «Вісла» вела запеклі оборонні бої. Завдяки проявленим командиром відділення А. Ф. Савенком героїзму і мужності, було забезпечено успішне форсування і прорив радянських танків через канал Фріланденштром, що відкривало шлях на Берлін.

Як зазначив командир 108-го Окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону, герой Радянського Союзу підполковник Олексій Тихонов:

«наводка моста проводилася під ураганним артилерійським і кулеметним вогнем і в безпосередній близькості від противника... Тов. Савенко А. Ф. показав себе хоробрим, вольовим командиром, особистим прикладом залучав своїх понтонерів на якнайшвидше виконання завдання. Тов. Савенко А. Ф. бувши поранений, продовжував залишатися в строю і тільки після другого важкого поранення був відправлений в шпиталь»

Згадане важке поранення в шию (ближче до потилиці) і праву гомілку було отримано 17.04.1945. У шпиталі пробув з 18 квітня по 1 травня 1945 (в/ч № 59882) і, так і не зробивши операції з видалення осколків, 1 травня знову відбув на фронт, де брав участь в боях у Берліні та інших містах, розмінуванні стратегічно важливих об'єктів і доріг.

Після капітуляції Німеччини був перекинутий в нові місця бойових дій за її межами. З 21 травня 1945 року у складі 95 окремого саперного батальйону. 2 липня 1945 переведений в 131-й гвардійський окремий саперний батальйон 10-го гвардійського танкового корпусу. Нагороджений нагрудним знаком «Відмінний мінер» (Наказ № 0126 від 09.09.1945).

Демобілізований 9 жовтня 1945.

Після демобілізації[ред.]

Після демобілізації в листопаді 1945 повернувся в с. Корчів'я Ріпкинського району Чернігівської області, куди переїхав разом з сином Іваном. Оскільки під час війни його дружина і молодша дочка померли в Казахстані, А. Ф. Савенко в с. Корчів'я одружився з удовою фронтовика Єфросинією Микитівною Надточій (1917—1997). Від цього шлюбу мав чотирьох дітей, двоє з яких померли незабаром після народження, а інші двоє вижили. Працював у колгоспі бригадиром, вступати в КПРС і від керівних посад в колгоспі відмовлявся. Всю решту життя носив у голові кілька осколків, які застрягли в потиличній частині черепа і через небезпеку операції хірурги так і не змогли їх видалити. Від осколків весь час мучився на сильні головні болі.

Помер 26 листопада 1988 року, похований в с. Корчів'я Ріпкинського району Чернігівської області.

Нагороди[ред.]

  • Орден Червоної зірки (11.03.1945)
  • Орден Вітчизняної війни II ступеня (10 травня 1945)
  • Орден Вітчизняної війни II ступеня (11 березня 1985)
  • Медаль «За оборону Сталінграда» (15 листопада 1943)
  • Медаль «За відвагу» (29 березня 1945)
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (5 липня 1946)
  • Медаль «Ветеран праці» (18 вересня 1978)

Примітки[ред.]

Джерела і посилання[ред.]


This article "Савенко Андрій Федотович" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Савенко Андрій Федотович.