Свята Русь

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук
Пресвята Мати Божа зі своїм Предвічним Сином, Богом-Словом, основоположники святої Русі (як і вільної України) згідно християнського віровчення

Свята Русь — старовинне багатозначне поняття. Серед його значень найважливіші — хвалебна, поетична назва землі Руської у народній творчості, піснях, казках і билинах, старовинних молитвах, книгах і богослужіннях і похідне від нього, яке виникло у народній уяві у процесі історичного розвитку — свята Русь як царство Боже на небі і на землі, як спільнота і місце проживання і діяльності усіх святих землі Руської і Вселенської Християнської Церкви. В народному світогляді і самоідентифікації людей історичної Московщини і Великої Росії 14-20 ст. після Куликового поля це поняття значило не менше ніж в поняття «вільна Україна» в уяві людей Подніпров'я, історичної Київщини і Київської Русі-України в 17-20 ст. після Хмельниччини.

Історія[ред.]

Файл:Собор преподобних Києво-Печерських.jpg
ікона 19 ст. з зображенням святих Антонія і Феодосія, та інших святих Києво-Печерських, людей, через яких благодать Божа засяяла на горах Київських, поклавши початок святій Русі
«Видіння отроку Варфоломію», всесвітньовідома картина Михайла Нестерова, яка зображує епізод з життя святого Сергія Радонізького, одного з найшанованіших святих і чудотворців святої Русі
«Три старця», картина всесвітньовідомого художника Михайла Нестерова, який у своїй творчості звертався до святої Русі. Національна картинна галерея Вірменії

Свята Русь — старовинне багатозначне поняття. Серед його значень найважливіші — хвалебна, поетична назва землі Руської (початково земель Русі Київської, згодом земель Русі Великої) у народній творчості православних слов'ян східної Європи, піснях, казках і билинах, старовинних молитвах, книгах і богослужіннях і похідне від нього, яке виникло у народній уяві у процесі історичного розвитку — свята Русь як царство Боже на небі і на землі, як спільнота і місце проживання і діяльності усіх святих землі Руської і Вселенської Православної Кафоличної Християнської Церкви[1],[2].

Первісно у літописах і отже судячи за все і в розмовній мові землі Подніпров'я, землі стародавньої Київщини, а згодом і землі всієї старожитньої Києво-Руської Держави іменували землею Руською або просто Руссю. Велике значення у народній православній християнській уяві і в світогляді церковних ієрархів і державних мужів надавалось хрещенню Русі, після якого почався бурхливий духовний і культурний розвиток у Києво-Руській Державі. Стверджувалося, що Предвічний Бог і Господь Ісус Христос через святого Андрія Первозваного, святих Антонія і Феодосія Печерських та багатьох інших святих мужів освятив Руську землю, преобразив Русь язичницьку, земну і тлінну у Русь святу, небесну і вічну, обитель святих і праведників.

всесвітньовідома картина Віктора Васнецова «Килим-самоліт», заснована на народній творчості людей святої Русі з теренів Московщини

Певною мірою поняття святої Русі виникло і було розвинуто православними богословами, а потім підхоплено простим народом по аналогії з поняттям святого Ізраїлю і Небесного Єрусалиму згаданих у Святих Книгах. Подібно до того як Руська земля порівнювалась з Палестиною, свята Русь з новим, святим Ізраїлем[3], так само Київ називався Руським Єрусалимом, а Дніпро — Руською Йорданню (Йорданом). Варто зауважити, що початок такому переосмисленню Русі і її вселенського значення було покладено в епоху протистояння з Тюрко-Хозарською Державою-Каганатом, де біблійні ідеї святого Ізраїля теж були популярні і цілком можливо могли використовуватись як важлива складова світогляду панівних верств.

Якби там не було, а після розпаду Києво-Руської Держави у 13 столітті і входження більшої частини її земель у підданство до правителів Золотої Орди, яке по суті у тих чи інших формах можна продовжити на 13-18 ст., церковне і народне віровчення про святу Русь як царство Боже на небі і на землі разом з його носіями почало поширюватись на схід, на величезні терени Євразії, які в ті часи у книжників Європи називались Великою Скіфією і Великою Тартарією, а через кілька віків будуть називати Велика Русь і Велика Росія.

Картина Михайла Нестерова «Свята Русь» з зображенням Бога-Спасителя

Фактом залишається те, що на кордонах і за межами теренів древньої Києво-Руської Держави віровчення про святу Русь поступово здобуло велику кількість прихильників, значно більше чим на центральних землях древньої Київщини — на Подніпров'ї. З одного боку поясненням цього може слугувати руїна і занепад релігійного і культурного життя на цих теренах, з іншого боку — та велика роль, яку стало відігравати це поняття і вчення про святу Русь на нових теренах. Віра в святу Русь, в спільноту святих, яка первісно просіяла на святих горах Київських для багатьох людей стала важливим світоглядним орієнтиром, пам'яттю про могутніх і високодуховних предків і родичів з Подніпров'я, державною ідеологією тощо.

Новий, важливий етап у поширенні поняття свята Русь на теренах східної Європи і Євразії почався з посиленням Московсько-Руської Держави у 14 ст. і зазвичай пов'язується з іменем шанованого у всьому світі православного святого і чудотворця Сергія Радонізького, за участі якого на Московщині став бурхливо розвиватись самостійний духовний осередок, який явив світу Свято-Троїцький монастир (згодом Троїце-Сергієву Лавру) і сотні інших, великих і малих монастирів по всій Русі Великій, який сприяв духовному, культурному, господарському і політичному розвитку Московщини, консолідації земель значної частини тогочасних руських князівств навколо Москви і перемозі на Куликовому полі, з якої нерідко починають історію спільноти «людей святої Русі» в сенсі сучасного російського народу.

Живопис людей святої Русі епохи Російської імперії. В. П. Верещагін. «Велика церква Києво-Печерської Лаври» (тобто Свято-Успенський собор) у XIX ст.

У 14—21 ст. поняття «свята Русь» поступово здобувала все більшу популярність. Цьому сприяв як постійний інтерес до нього з боку простого народу, так і активне його використання у контексті державної ідеології у Московсько-Руській Державі 14—17 ст. і Російській імперії 18—20 ст. Строката спільнота «людей святої Русі», яка складала значний відсоток населення Російської імперії зіграла величезну роль в освоєнні теренів центральної Євразії, що відобразилось у масовій свідомості зокрема у вигляді зміни назви регіону з Великої Тартарії на Велику Росію.

У післявоєнній Російській Федерації у складі Радянського Союзу і згодом після його розпаду піддане раніше осуду в часи войовничого безбожництва поняття знову почало відроджувати колишню популярність, стало використовуватись в тому числі в контексті державної і офіційної пропаганди.

Слід також зауважити, що на Подніпров'ї серед простого народу з часів Хмельниччини стало популярним інше поняття зі схожим значенням (царство Боже на небі і на землі) — поняття вільної України. Також у романах Генрика Сенкевича згадується такі маловживані словосполучення як «свята Жмудь» і «свята Литва».

Свята Русь у творчості людей Євразії[ред.]

З поняттям святої Русі пов'язаний великий пласт творчості жителів Євразії, людей з самих різних регіонів і країн сходу Європи і земель колишньої Російської імперії. Тут можна згадати численні картини, книги і фільми.

Серед живописців до людей, які звертались до творчості святої Русі треба назвати в першу чергу численних іконописців, а також Михайла Нестерова, Віктора Васнєцова та багатьох багатьох інших.

Серед письменників варто згадати численних діячів Православної Церкви Московщини і Російської імперії, численних білоемігрантів першої половини 20 ст., радянського письменника Дмитрія Балашова, емігранта Михайла Каратєєва.

Серед музичних виконавців варто згадати безіменних авторів численних духовних пісень, псалмів, кантів тощо. А також різноманітних сучасних виконавців України і РФ.

Так наприклад, першим дитячим твором відомого українського поета Володимира Сосюри, про що він сам згадує у своїх спогадах був вірш, присвячений святій Русі. В той період він захоплювався святою Руссю, щоб згодом захопитись вільною Україною і червоним козацтвом:

«Господь, услышь мои моленья,

раскаянье мое прими.

прости мои ты согрешенья,

на Путь Святой благослови.

милая Родина, многострадальная,

милая, светлая Русь.

я о спасеньи твоем, лучезарная,

жгуче и жарко молюсь»

(Владимир Сосюра)

Джерела[ред.]


This article "Свята Русь" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Свята Русь.