You can edit almost every page by Creating an account. Otherwise, see the FAQ.

Старовойтенко Павло Ілларіонович

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

Старовойтенко Павло Ілларіонович (бл. 1865, Брусилів, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія - священник Української (Руської) Православної Церкви в місті Києві, кандидат богословських наук, без вісти пропавший в непрості часи 1929-1930х рр. Представник старого козацько-християнського роду Подніпров'я і Київської Русі-України. Земляк (односелець) і далекий родич Івана Огієнка, обоє нащадки переселенців з Лівобережної України (Гетьманщини), які в 18-19 ст. заселяли Правобережжя, про що свідчить закінчення прізвища (-енко), відмінне від типових для Правобережжя (-ук, -чук).

Життєпис[ред.]

Народився в сім'ї селянина містечка Брусилів Радомисльського повіту Київської губернії Російської імперії (нині смт Брусилів Житомирської областіі України).

Охрещений батьками по православному обряду в одній з церков містечка Брусилів.

В 1880х роках навчався в Київській духовній семінарії (див. "Разрядный список учеников Киевской духовной Семинарии, составленный после годичных испытаний, в Педагогическом Собрании Правления Семинарии" від 26 червня 1887 року[1]).

В 1895 році закінчив Київську духовну академію зі степенем кандидата богослів'я[2]. Захистив дисертацію (порядковий номер в каталозі дисертацій академії - 1411) "Учение св. Кирилла Иерусалимского о Таинствах" (Київ, 170 сторінок)[3].

16 липня 1895 року згадується як псаломщик в церкві при Києво-Олександрівській лікарні[4].

Уже як священник згадується в "Киевских епархиальных ведомостях" за 1900 рік, № 1 від 1 січня в "Расписании, составленное в Киевской духовной консистории о том, кому и когда из священнослужителей г.Киева говорить проповеди собственного сочинения в воскресные, праздничные и высокоторжественные дни 1900 года"[5]

Згадується в "Киевских епархиальных ведомостях" за 1901 рік, № 4 від 15 лютого, в другій частині, в "Отчете о деятельности Киевского общества распространения религиозно-нравственного просвещения в духе православной церкви за 1900 год." (склад товариства 22 почесних членів і 332 члени діячів і здобувачів, в т.ч. священниик П.І.Старовойтенко) [6].

Згадується в "Киевских епархиальных ведомостях" за 1914 рік, № 40 від 5 жовтня, у відомості про "Единовременные взносы за август от церквей, духовенства и церковных старост на оборудование и содержание лазарета для раненых воинов" [7].

Згадується як тюремний священник Київської губернської тюрми на Лук'янівці ("... начальником Киевской губернской тюрьмы был тогда коллежский советник Магуза Сергей Григорьевич, его старший помощник в чине поручика носил грозное имя Иван Иванович Аракчеев, тюремным священником был приписан отец Павел Старовойтенко..." [8].

Згадується у списках духовенства Києва всіх сповідань за 1914 рік по відомості православного віросповідання в причті Вознесенської церкви на вулиці Львівській, №44 ("Вознесенская. (Львовская, 44). Наст. свящ. Козловский Лаврент. Дан., свящ. Старовойтенко Пав. Иллар., диакон Маркевич Фед. Алдр., псал. Юркевич Вас. Онуф., стар. Липский Онуф. Алдр.") [9].

Згадується у справі «О внутренней росписи Киево-Подольской Кресто-Воздвиженской церкви», яке зберігається в Історичному архіві:

"В Киевскую Духовную Консисторию Причта Кресто-Воздвиженской церкви

Рапорт

В Консисторию 28 октября сего 1914 года подано от имени причта и прихожан прошение о разрешении произвести художественную роспись 2-х приделов церкви. Для сбора пожертвований и наблюдения за производством этой росписи при церкви образовался комитет под председатель­ством настоятеля священника отца Павла Старовойтенко в составе членов причта:

священника Андрея Бурковского

диакона Григория Липского

псаломщика Григория Липского

церковного старосты Димитрия Яремчука

и 16-ти почетных прихожан"[10].

Працював викладачем Закона Божого в гімназії Жекуліної (відкрита в 1912 році) по вулиці Львівській, 27, нині це приміщення школи №138 города Києва. Серед його учениць була в т.ч. Надія Яківна Хазіна, майбутня жона відомого поета Йосипа Мандельштама, у зв'язку з чим отець Павло згаданий у книзі ""Посмотрим кто кого переупрямит..." (Надежда Яковлевна Мандельштам в письмах, воспоминаниях, свидетельствах)"[11]:

<quote>В 1912-м справила новоселье гимназия Жекулиной. Для нее было выстроено собственное здание по улице Львовской (ныне Артема), 27. В настоящее время оно по-прежнему используется как помещение среднего учебного заведения – киевской школы № 138. Здесь Надежда Хазина в апреле 1917 года держала выпускные экзамены после восьмилетнего обучения. Результаты оказались удачны ми. Конечно, Надя не смогла догнать первых учениц своего класса – круглых отличниц Сарру Готтесман, Ольгу Гринштейн и Ольгу Шольп, удостоившихся золотой медали. Но среди ее итоговых отметок не было ни единой тройки. Почти по всем предметам она добилась оценки “4”. Одну из двух пятерок Надя получила по Закону Божьему, хотя надо отметить, что добрый отец законоучитель Павел Старовойтенко оценил на “отлично” всех без исключения православных выпускниц этого года." </quote>

В подальшому доля отця Павла як і багатьох його сучасників і співробітників на ниві священнослужіння склалась трагічно. В 1920х рр. всі його найближчі родичі переслідувались як "куркулі" і "вороги народу", а деякі були вбиті співробітниками ВЧК-ОГПУ. Трагічно загинула його жінка Лідія. Сам отець Павло за невідомих обставин зник у Києві в 1929-1930х рр., подальша доля невідома, швидше за все був заарештований і загинув.

Два його сина зробили кар'єру "по партійній лінії", їх змушували "відрікатися" від батька-священника. Один з синів, Семен Павлович Старовойтенко деякий час працював директором Воронізької залізної дороги. Інший син, Іван Павлович Старовойтенко (бл. 1904 - бл. 1989) став видатним українським радянським вченим, економістом, професором економічних наук, а також істориком, краєзнавцем і державним діячем. В 1966-1967 рр. займав посаду голови Держплану Української Республіки.

Сім'я[ред.]

Батько Ілларіон Федорович Старовойтенко (Тюрменко), представник заможної гілки старого і розгалуженого брусилівського роду Старовойтенків-Тюрменків.

Мати Марина Максимівна

Брати і сестри: Сава Ілларіонович Старовойтенко, Єлизавета Ілларіонівна Старовойтенко

Жона Лідія;

Діти Ніна, Онисія, Іван, Семен і Єлизавета

Джерела[ред.]


This article "Старовойтенко Павло Ілларіонович" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Старовойтенко Павло Ілларіонович.



Read or create/edit this page in another language[ред.]