Створення сім'ї
| Текст вилучений зі статті через підозру в порушенні авторських прав |
 Текст, що раніше перебував на цій сторінці, запідозрено в порушенні авторських прав на текст із таких джерел:
Дата, коли було знайдено порушення: 3 вересня 2022. Тому, хто повісив цей шаблон: На сторінку обговорення користувача, який розмістив цю статтю, варто додати повідомлення |
|
Не редагуйте статтю зараз, навіть якщо ви збираєтеся її переписати. Додержуйтеся вказівок нижче.
У випадку, якщо новий текст написано не буде, цю статтю буде вилучено через тиждень після появи цього попередження (детальніше див. документацію шаблону). Вихідний текст цієї статті з можливим порушенням копірайту можна знайти в історії змін. Зверніть увагу, що розміщення у Вікіпедії матеріалів, автор яких не надав явного дозволу на їхнє використання відповідно до ліцензії GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах, може бути порушенням законів про авторське право. Користувачів, які додають до Вікіпедії такі матеріали, може бути тимчасово позбавлено права редагувати статті. Незважаючи ні на що, ми завжди раді вашим оригінальним статтям. Дякуємо. Цю сторінку внесено до категорії Вікіпедія:Можливе порушення авторських прав. |
Більшість шлюбів у багатьох багатих сім'ях Стародавнього Риму полягало за розрахунком: для продовження роду ,для об'єднання володінь, а також для зміцнення політичних союзів. Серед бідного населення швидше за все також переважав матеріальний інтерес , проте не були винятком шлюби по любові. Стародавньому Римі вважали, що дружина повинна присвятити життя підтримці чоловіка й турботі про нього. Якщо бажаючі укласти шлюб перебували під владою глави сім'ї, їм потрібно було отримати його дозвіл. Шлюб також міг відбутися з ініціативи глави сім'ї, наприклад, з метою зміцнення політичного або торгового партнерства. Батьки займалися пошуками підходящого нареченого вже незабаром після народження дівчинки. іноді батьки сімейства вибирали невідповідних чоловіків, бо ретельніше вибирають худобу і рабів, а про всі недоліки майбутньої дружини наречений дізнається лише на весіллі. Однією з важливих причин для вступу в шлюб було укладення політичних альянсів. Для чоловіка шлюб служив збереженню багатства і статусу та їх передачі законним спадкоємцям. Крім того, поки тривав шлюб, чоловік міг розпоряджатися грошовою складовою приданого і очікувати від сім'ї подружжя фінансування його кар'єри. Не менш важливим було народження законних спадкоємців, які тим самим зберігали становище в суспільстві з покоління в покоління. Іноді батько нареченого посилав до майбутньої дружини повитух , щоб оглянути її і дізнатися, чи здатна вона до дітородіння. Вік. Дівчата могли бути віддані заміж з досягненням повноліття , тобто у віці 12 років (дівчина вважалася — «у змозі приймати чоловіків»), хлопчики у 14 років .Причинами рано видавати дочку заміж були рання смертність жінок і дітей . Різниця у віці з дружиною іноді доходила до 30 років. Про Придане батьки нареченого і нареченої, звичайно домовлялися під час заручин ,однак угоди могли укладатися і після шлюбу. Воно могло складатися з майна, грошей, дорогоцінних металів, дорогих тканин, прав, зобов'язань (наприклад, жінка, що виходила заміж за свого боржника, могла залишити йому цей борг як посаг). Батько дівчини повинен був виплатити придане протягом 3 років після весілля. Чоловік міг використовувати його під час шлюбу: «Придане, будучи пов'язане з шлюбом, служить його потребам і спільним дітям …» При розлученні чоловік був зобов'язаний виплатити все придане, коли чоловік помирав першим, дружина також отримувала придане назад, бо, як писав римський юрист Помпоні , «для держави важливо, щоб придане зберігалося для жінки, бо жінки повинні мати гроші, адже вони народжують дітей та поповнюють державу громадянами». Чоловік не мав права розпоряджатися особистим майном жінки. «Початковий посаг» — майно, дане батьком жінки, поверталося батькові у разі смерті дочки «, «щоб, втративши дочку, він не страждав ще й від грошового збитку», придане, дане матір'ю, залишалося у чоловіка померлої жінки як «прийшле».
Звичай видавати дочок і сестер заміж без приданого здебільшого не тільки не вітався, але і засуджувався: «Та який скандал — дівчину видати без приданого». У багатому міському будинку влада дружини пояснюється, на думку вчених, роллю її приданого: принесені жінкою в будинок чоловіка кошти давали їй право вимагати уваги з боку чоловіка, що іноді розглядалося чоловіками як посягання на їх свободу. Так, один з героїв комедії Плавта зізнається , що, «взявши гроші, владу він продав за придане …» Весілля було великим родинним святом, а для нареченої весілля було формальним «переходом» від дівчинки до жінки. Шлюб припинявся у разі смерті одного з подружжя або втрати ним правоздатності, а також в силу розлучення, який був в рідкісним явищем і допускався тільки з ініціативи чоловіка в суворо обмежених умовах (перелюбство дружини або вигнання плоду). Для давньоримської сім'ї характерною була також сильна батьківська влада, яка включала право продажу дітей у рабство, покарання за проступки аж до позбавлення життя . Діти не могли самостійно набувати майно, все куплене ними ставало власністю батька. Зобов'язання, прийняті на себе сином, не пов'язували батька. Але потерпілий міг залучити батька до майнової відповідальності у разі делікту, скоєного підвладним членом сім'ї.
This article "Створення сім'ї" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Створення сім'ї.
