Фурдигайло Людмила Іванівна
Людмила Іванівна Фурдигайло (1 січня 1923) — українська майстриня, член Національної Спілки художників України[1] (з 1964).
Життєпис[ред.]
Народилася у місті Смоленськ (РРФСР) в родині робітників. У 1930 році пішла до школи, закінчила в Росії 5 класів. У 1935 році разом з родиною переїхала до Одеси.
У 1940 році закінчила одеську СШ № 80 і вступила на архітектурний факультет Одеського інституту інженерів цивільного і комунального будівництва. Під час навчання разом зі студентом Щербатюк брала участь у складанні проекту пристрой двору-саду при заводі медичного приладдя по вулиці Госпітальній № 2. Ініціатива прикрасити казенну обстановку заводу виходила від румунського інженера Урман, архітектора Шарлота Дельпес і доцента архітектурно — будівельного факультету Каконського. Був сконструйований фонтан зі скульптурою, розпланована і озеленена ділянка землі.
Провчившись з хорошими і відмінними оцінками один рік, у 1942 році вступила до Одеського художнього училища імені М. Б. Грекова (ОХУ), спочатку займалася архітектурним пейзажем, а згодом перевелася на керамічний факультет, де провчилася 1943—1944 навчальний рік.
Протягом 1944 року працювала у штабі Одеського військового округу ОІУ Воєнпроект кресляркою, після чого прослухала курс архітектури будівельного факультету Одеського відділення Ленінградського заочного індустріального інституту.
У 1946 році відновилася на керамічному факультеті ОХУ, який закінчила в 1950 році, отримавши спеціальність «художник-виконавець по кераміці». Педагогами за фахом були М. Жук, А. Постіль, П. Кановський. Дипломний проект — чайний сервіз і статуетку «На ковзанах» захистила на «відмінно». Навчання поєднувала з роботою креслярки у проектному бюро Управління у справах сільського і колгоспного будівництва «Облсельпроект».
По закінченню училища протягом 8 років працювала художником на Ленінградському фарфоровому заводі ім. Ломоносова (1950—1958) та протягом 2 років на Одеському скляному заводі (1958—1960).
З 1960 по 1969 роки — викладач кераміки в Одеському художньому училищі, а з 1969 року — художник в оформлювальному цеху художньо-виробничого комбінату Худфонду УРСР, при цьому за сумісництвом вела 4-й дипломний курс в ОХУ.
У 1978 році вийшла на пенсію.
Основні твори[ред.]
- «Весільний самоварчик» (+1954).
- Набір «плетениці» (1962).
- Куманець «Одарка і Карась» (1967).
- Келих з кришкою (1979).
- «Пара — чаю» (1980).
Учасниця республіканських (з 1956 р.) та міжнародних (з 1955 р.) виставок.
Твори майстрині знаходяться в Державному Ермітажі (Санкт-Петербург), Державному російському музеї (Санкт-Петербург), Всеросійському музеї декоративно-ужиткового і народного мистецтва (Москва), Одеському історико-краєзнавчому музеї та ін.
Родина[ред.]
Одружена. Чоловік — Кріштопенко Володимир Васильович (1930—2004) — художник, педагог, мистецтвознавець.
Примітки[ред.]
Посилання[ред.]
![]() |
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article "Фурдигайло Людмила Іванівна" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Фурдигайло Людмила Іванівна.