Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Попередні події

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

Україна на 1991 р.

У статті у хронологічному порядку наведено важливі події, у тому числі у взаємовідносинах країн, що передували російському вторгненню. Стаття є першою частиною цикла "Хронологія російської агресії проти України (з 2014)"

Ч.2.Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Захоплення Криму

Ч.3 Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Війна на сході України

Ч.4 Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Вторгнення 2022 р.

Зазіхання Московії-Росії на українські землі сягають глибини сторіч. Після Визвольної війни XVII ст. Україна під тиском обставин опинилась під московським протекторатом.

XVII—XIX століття відмічені експансією Московії в українські землі, поступовим позбавленням автономних прав, «вольностей», придушенням визвольних рухів, утиски української мови і культури, початком політики зросійщення і асиміляції українців. З XIX ст. розпочалося відродження української культури, пробудження національної самосвідомості.

У 1914 р. розпочалася Перша світова війна, яка, зокрема, викликала певні політичні і центробіжні процеси у Російській імперії. Так, 23—27 лютого (8—12 березня) 1917 р. в Петрограді відбулася Лютнева революція — повалення царського режиму, влада перейшла до Тимчасового уряду.

У відповідь 4 (17) березня у Києві було утворено Українську Центральну Раду.

Проголошення 1-го Універсалу Української Центральної Ради на Софійській площі.

10 (23) червня на засіданні Комітету Української Центральної Ради 1-м Універсалом було проголошено автономію України. 25 жовтня (7 листопада) — у Петрограді владу захопили більшовики на чолі з Володимиром Леніним і Львом Троцьким (Жовтневий переворот)

7 (20) листопада 1917 р. 3-м Універсалом Центральної Ради було проголошено утворення Української Народної республіки у складі Росії і запровадження деяких важливих реформ. Межі УНР визначено в кордонах 9-ти губерній південного заходу колишньої Російської імперії, переважну більшість населення в яких складали українці.

5 (18) грудня 1917 р. — не дочекавшись відповіді на свій ультиматум від українського уряду, Рада народних комісарів Росії постановила вважати Українську Центральну Раду своїм ворогом, після чого Радянська Росія розпочала проти УНР війну.

8 (21) грудня — більшовицькі російські загони під проводом Володимира Антонова-Овсієнка вступили до Харкова і заволоділи містом. 12 (25) грудня 1917 року, за сприяння Ради народних комісарів Росії, більшовики провели в місті Всеукраїнський з'їзд Рад, на якому проголосили створення паралельно до УНР Радянської УНР зі столицею у Харкові. Українська Народна Республіка на чолі з Центральною Радою визнавалася нелегітимною. Наявність в Україні двох центрів влади — київського національного і харківського радянського — дала змогу російським більшовикам формально залишатись осторонь війни, представивши її як внутрішній конфлікт.

25 грудня 1917 (7 січня 1918) року 30-тисячна російська армія чотирма групами вирушила з Гомеля і Брянська в Україну в напрямах Чернігів-Бахмач, Глухів-Конотоп, Харків-Полтава-Лозова. Одночасно у містах Лівобережжя було підготовлене повстання місцевих більшовицьких груп, при чому більшовицькою пропагандою було деморалізовано деякі українські гарнізони.

У таких умовах 9 (22) січня 1918 р. Центральна рада проголосила 4-м Універсалом незалежність Української народної республіки та запровадила низку реформ.

Гетьман П.Скоропадський оглядає війська

27 січня (9 лютого н. ст.) відбулося укладення Берестейського миру між УНР та Центральними державами, згідно його умов з кінця лютого німецькі і австрійські війська разом з українськими частинами розпочали операцію по звільненню України від більшовицьких загонів, в ході якої 1 березня німецько-австрійські та українські війська оволоділи Києвом, а радянські органи евакуювались на крайній схід України до Таганрогу, а незабаром радянська Росія змушена була визнати умови Берестейського миру і 12 червня 1918 р. підписати з Українською Державою гетьмана П. Скоропадського прелімінарний мир.

11 листопада 1918 р. Німеччина визнала поразку і війні і почала відвід військ з України.

28 листопада 1918 р. у Москві створено Тимчасовий Робітничо-Селянський уряд України на чолі з Ю. П'ятаковим, а 24 грудня Уряд Радянської Росії відмовився від визнання незалежності Української держави і розпочав наступ більшовицьких військ на Україну — фактично розпочавши Другу радянсько-українську війну 1919—1920 рр., яка завершилась захопленням і ліквідацією УНР та створенням УРСР у складі Радянського Союзу. Західна частина України опинилась у складі Польщі. Боротьба за незалежність надалі відбувалась силами закордонних емігрантських організацій і їх послідовників у західних регіонах. За роки радянського панування Україна зазнала Голодомору, колективізації, індустріалізації, руйнувань Другої світової війни. В роки війни значно посилився визвольний рух у західних областях, які були захоплені СРСР.

Харків, померлі від голоду, 1933 р.

19 лютого 1954 р. з метою активізації повоєнного відновлення, з урахуванням тісних історичних та економічних зв'язків та за погодженням з урядами УРСР та РРФСР видано Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області з РРФСР до складу УРСР.

30 липня — 1 серпня 1975 р. главами 35 європейських держав, у т. ч СРСР, у столиці Фінляндії Гельсінкі було підписано Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (англ. Final Act of the Conference on Security and Cooperation in Europe), також відомий як Гельсінський заключний акт (англ. Helsinki Final Act), Гельсінські угоди (англ. Helsinki Accords) або Гельсинська декларація (англ. Helsinki Declaration) — комплекс міжнародних домовленостей, яким, зокрема закрівплювались принципи непорушності існуючих кордонів; територіальна цілісність держав; невтручання у внутрішні справи іноземних держав; узгоджувались зобов'язання з питань прав і основних свобод людини.

З нової силою український рух за незалежність постав під час розпаду СРСР.

Відновлення Україною незалежності[ред.]

1990[ред.]

12 червня — Першим З'їздом народних депутатів РРФСР прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР, Російська Федерація офіційно проголошується суверенною державою.

16 липня — Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

19 листопада — у Києві підписано Договір між УРСР і РРФСР, згідно якого, зокрема, сторони (Ст. 1) «визнають одна одну суверенними державами і зобов'язуються утримуватись від дій, що можуть завдати шкоди державному суверенітету іншої Сторони», а також (Ст. 6), що «Сторони визнають і поважають територіальну цілісність» одна одної.

1991[ред.]

Файл:Akt proh Nezalezhnosty.jpg
Мітинг біля Верховної Ради України. Київ, 24 серпня 1991

12 лютого — відновлення Кримської АРСР

18—21 серпня — заколот ДКНС у Москві: спроба відсторонення Президента СРСР і Генерального секретаря КПРС М. С. Горбачьова від влади і збереження СРСР. Провалився в основному завдяки зусиллям Б. Єльцина і його прибічників. Мітинг біля Верховної Ради України. Київ, 24 серпня 1991

24 серпня — Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Прийняття Верховною Радою постанови «Про військові формування на Україні» (№ 1431-XII), якою, зокрема, усі військові формування, дислоковані на території республіки, підпорядковувалися Верховній Раді України.

28 серпня — віце-президент Російської Федерації О. Руцькой на чолі офіційної делегації РРФСР прибув до Києва з метою змусити керівництво України відмовитися від щойно проголошеної незалежності, погрожуючи при цьому переглядом кордонів у разі відокремлення України від Росії.

Серпень — утворення у Криму «Республіканського руху Криму», яке фінансувалося місцевою компанією «Імпекс-55» і підтримувалося ОЗУ «Башмаки»

Жовтень — газета «Московские новости» на першій шпальті опублікувала інформацію з кулуарів російського керівництва про те, «що обговорювався превентивний ядерний удар по Україні. Єльцин сказав, що він обговорював цю можливість з військовими»

24 жовтня — Заява Верховної Ради України «Про без'ядерний статус України» (1697-12)

1 грудня — Всеукраїнський референдум щодо незалежності України і перші всенародні вибори Президента України, яким було обрано Л.Кравчука

4 грудня — Незалежну Україну визнали Росія й Угорщина

8 грудня — у Біловезькій Пущі (Білоруська РСР) у результатів переговорів С. Шушкевича, Б. Єльцина і Л. Кравчука — лідерів трьох республік Радянського Союзу — Білорусії, Росії, України (без відома Президента СРСР М. Горбачова) підписали Угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Відповідно, Договір 1922 р. про створення СРСР було денонсовано і Радянський Союз припинив існування як суб'єкт міжнародного права.

21 грудня — підписано Алма-Атинську Угоду «Про спільні заходи відносно ядерної зброї», в якій, зокрема, передбачалося, що сторони визнають і шанують територіальну цілісність одна одної й непорушність існуючих кордонів. Створення СНД і ліквідація посади Президента СРСР.

30 грудняМінська Угода між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (СНД) щодо Стратегічних сил колишньої Радянської армії.

Українсько-російські взаємовідносини після отримання незалежності[1][ред.]

1992[ред.]

Лютий — «Республіканський рух Криму» за підтримки Чорноморського флоту і місцевої адміністрації ініціював збір підписів за проведення референдуму щодо передачі Криму до складу РФ або «оновленого СРСР»

30 квітня — президенти Росії та України Б. Єльцин та Л. Кравчук під час зустрічі в Одесі підписали угоду, якою було введено мораторій на односторонні дії і передбачено створення робочих груп для підготовки російсько-українського договору щодо флоту

5 травня — Верховною Радою Криму прийнято постанову про проведення загальнокримського референдуму з питання незалежності і державної самостійності Республіки Крим, яке згодом було скасовано Верховною Радою України.

15 травня — у Ташкенті деякими країнами СНД на чолі з Росією підписано «Договір про колективну безпеку»

21 травня — Верховна Рада РФ ухвалила Постанову № 2809-1 «О правовой оценке решений государственной власти РСФСР по изменению статуса Крыма, принятых в 1954 году», згідно з якою Постанова Президії ВР РРФСР від 5 лютого 1954 р. «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР» була визнана такою, що «не має юридичної сили з моменту її прийняття»;

23 травня — Україна разом з Білоруссю, Казахстаном, Росією і США підписала Лісабонський протокол і зобов'язалася ліквідувати свій ядерний арсенал.

30 травня — проголошення «незалежності» Придністров'я і створення Придністровської Молдавської Республіки (ПМР)

23 червня — між Україною і Російською Федерацією було укладено Угоду «Про подальший розвиток міждержавних відносин», а також Угоду «Про принципи формування ВМФ Росії і ВМС України на базі Чорноморського флоту колишнього СРСР» (Дагомис).

21 липня — Повстання на СКР-112 — перехід сторожового корабля СКР-112 під командуванням капітан-лейтенанта Сергія Настенка з Криму до Одеси з Чорноморського флоту у ВМС України

3 серпня — Компромісна Ялтинська угода, підписана президентами Л. Кравчуком і Б. Єльциним у Мухолатці, закріпила, що Чорноморський флот підлягає розподілу між країнами з метою створення на його базі ВМС України та ВМФ Російської Федерації

Жовтень — на базі розпущеного у вересні українською владою «Республіканського руху Криму» утворено «Республіканську партію Криму» на чолі з Ю. Мєшковим.

1993[ред.]

17 червняу Москві підписано Угоду між Російською Федерацією та Україною «Про невідкладні заходи з формування ВМФ Росії та ВМС України на базі Чорноморського флоту», якою, зокрема, передбачено розподіл Чорноморського флоту між Росією та Україною у співвідношенні 50 на 50 %..

9 липня — на виконання грудневого доручення З'їзду народних депутатів РФ Верховна рада РФ під головуванням Руслана Хасбулатова Постановою «Про статус міста Севастополя» оголосила російський федеральний статус міста.

20 липня — РБ ООН, включаючи представника Росії, в своїй заяві (S/26118) підтвердила свою прихильність принципам суверенітету, незалежності, єдності і територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів.

3 вересня — в результаті Масандрівських угод з урахуванням української заборгованості за російський газ було врешті-решт розділено кораблі ЧФ і місця (бухти) їх базування у Криму.

Жовтень — за рішенням лідерів «Республіканської партії Криму» створена «Російська громада Криму»

Листопад — Верховна Рада України проголосувала за ратифікацію Договору СНО

1994[ред.]

Січень — між Україною, Росією та США було досягнуто угоди про передачу ядерної зброї під контроль російського командування, Україна офіційно підтвердила прагнення до повного ядерного роззброєння.

30 січня — Президентом Республіки Крим обрано проросійського активіста Юрія Мєшкова

Лютий — Верховна рада України схвалила приєднання України до ДНЯЗ з листопада 1994 р.

Березень — зіткнення через розподіл квартир у будинку для моряків у Севастополі, який повністю хотіли захопити російські моряки.

Квітень — конфлікт через несанкціонований перехід допоміжного судна «Челекен» з невстановленим вантажем з Одеси до Севастополя і непокору 318-го дивізіону ЧФ в Одесі, в результаті чого дивізіон було 10 квітня негайно обеззброєно розформовано, а його російських військовослужбовців з сім'ями вислано до Росії[2]

15 квітня — Президент України Л. Кравчук у черговій угоді з Б. Єльциним у Москві підписує нове співвідношення, за яким: «Україні залишається 15—20 % кораблів і суден Чорноморського флоту». Прийнято Декларацію про дотримання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів держав-учасниць СНД.

10 липня — Президентом України обрано Леоніда Кучму

11 вересня — спроба Президента Криму Ю. Мешкова розпустити кримський парламент.

Вересень — Верховна рада України перейменувала Республіку Крим в Автономну Республіку Крим

16 листопада — голова Верховної Ради В. Литвин підписав Закон «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року»

5 грудня — під час засідань Саміту НБСЄ/ОБСЄ у Будапешті було підписано Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум / Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons). Зазначений документ було підписано Президентами України, Росії та США — Л. Кучмою, Б. Єльциним і Б. Клінтоном, — а також Прем'єр-міністром Великої Британії Дж. Мейджором. Меморандумом, зокрема, ядерні держави підтверджували їх зобов'язання поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, а також утримуватися від використання проти неї будь-якої зброї.

1995[ред.]

17 березня — усунення з посади президента Республіки Крим Ю. Мєшкова і ліквідація посади президента українською владою. Також була скасована Конституція Республіки Крим 1992 р. (Закон «Про Автономну Республіку Крим»)

9 червня — в Угоді, підписаній у м. Сочі, Президент України Л. Кучма погодив, що «Російській Федерації передається 81,7 %, Україні — 18,3 % кораблів і суден Чорноморського флоту»

9 листопада — офіційне прийняття України і Македонії до Ради Європи

1996[ред.]

15 березня — рішення Держдуми Росії про денонсацію Біловезьких домовленостей 1991 року.

1 червня — останній ешелон з приблизно 200 ядерними боєголовками стратегічної зброї назавжди залишив територію України. Загалом, з березня 1994 р. по червень 1996 р. з території України було вивезено до Росії близько 2 тисяч ядерних боєприпасів стратегічних комплексів. Загалом Україна отримала понад 500 мільйонів доларів американської фінансової допомоги для утилізації ядерної зброї.

1997[ред.]

8 травня — укладено Угоду між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України. У ній, поміж іншим, зазначалося, що «військові формування здійснюють свою діяльність в місцях дислокації відповідно до законодавства Російської Федерації, поважають суверенітет України, додержуються її законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи України»

28 травня — прем'єр-міністрами України та Росії П. Лазаренком та В. Чорномирдіним було підписано Угоду між Україною і РФ про параметри поділу Чорноморського флоту. Основна база Чорноморського флоту РФ залишалася у м. Севастополі, на якій розміщувалися його штаб та інші органи управління, а також військові формування, підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації. ЧФ РФ використовував також такі пункти базування і місця дислокації: 31-й випробувальний центр з відповідними об'єктами забезпечення; аеродром Гвардійське з об'єктами забезпечення; військовий санаторій «Ялта» — у м. Ялта; 830-й пост зв'язку та ретрансляції в м. Ялта і 1001-й пункт високочастотного зв'язку в населеному пункті Прибережне Судакського району, порядок використання яких визначався окремою угодою між міністерствами оборони Сторін; 2436-й склад ракетного палива на станції Мамут. Бойових літаків морської авіації наземного базування ЧФ РФ, що тимчасово знаходилася на території України, мало бути не більше 22 одиниць

31 травня — між Україною і Російською Федерацією було укладено Договір «Про дружбу, співробітництво і партнерство». Ним, власне, передбачалося, що Високі Договірні Сторони поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів. Договір було ратифіковано Верховною Радою України 14 січня 1998 р., Державною Думою РФ 2 березня 1999 р.

1998[ред.]

26 лютого — 1 березня — Перший державний візит президента Л. Кучми до Москви — підписання масштабного договору про економічне співробітництво, майбутнє СНД, демаркацію до 1999 р. кордонів.

21 жовтня — кримський парламент нового складу прийняв нову Конституцію, приведену у відповідність з Конституцією України

1999[ред.]

25 березня — в автомобільній катастрофі під Борисполем за нез'ясованих до кінця обставин загинув лідер НРУ В'ячеслав Чорновіл, один з реальних кандидатів на пост Президента України і основний конкурент Л. Кучми. Одна з версій — автокатастрофу було влаштовано за участі російських спецслужб.

Червень — створено «Російський рух України» (РРУ), на базі якого пізніше було створено Партію «За Русь єдину»

31 грудня — президент РФ Б. Єльцин подав у відставку, в. о. президента РФ став очільник ФСБ В. Путін

Посилення російського тиску на Україну після приходу до влади в Кремлі угрупування В. Путіна. Підготовка до вторгнення в Україну[ред.]

2000[ред.]

7 травня — Президентом Росії став В. Путін

28 листопада — через два місяці після зникнення опозиційного журналіста Г. Гонгадзе, лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз у парламенті оприлюднив т. зв. «плівки Мельниченка»: зроблений приховано звукозапис нібито свідчив, що наказ ліквідувати опозиційного журналіста Г. Гонгадзе, який дійсно загинув у вересні, віддавав особисто Л. Д. Кучма. «Касетний скандал» призвів до певної ізоляції президента України на Заході.

15 грудня — в Києві починаються мітинги з нагоди 3 місяців з дня зникнення Гонгадзе, які з 19 грудня переростають в тривалу протестну акцію «Україна без Кучми»

2001[ред.]

В. Путін і Л. Кучма відвідують ДКБ «Південне» 11—12 лютого 2001

В. Путін і Л. Кучма відвідують ДКБ «Південне» Березень — офіційно зареєстровано Партію «За Русь єдину»

4 жовтня — літак Ту-154 (рейс Тель-Авів — Новосибірськ) було випадково збито над Чорним морем ракетою ППО ЗС України під час навчальних стрільб. Загинули всі 66 пасажирів і 12 членів екіпажу. Одна з вірогідних причин — помилкова інформація від російської військової частини в Туапсе. Міністра оборони України О. Кузьмука незабаром відправлено у відставку, а імідж України, її збройних сил і Президента зазнав великих втрат.

2002[ред.]

Л. Кучма і В. Путін, 2002 р.

л. Кучма і В. Путін, 2002 р. 15 квітня — розгорівся «Кольчужний скандал» (нібито таємна поставка Україною 3-х військових радарів «Кольчуга» режиму С. Хусейна в Іраку в обхід санкцій ООН; інформація в подальшому була спростована). Цей скандал призвів до фактичної ізоляції Президента Леоніда Кучми на міжнародній арені до кінця його президентської каденції.

14 травня — на московській сесії членів Договору про колективну безпеку прийнято рішення про трансформацію ДКБ в повноцінну міжнародну організацію — Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ, на 2019 до неї входили Росія, Казахстан, Таджикистан, Киргизстан, Вірменія, Білорусь)

21 листопада — Головою Уряду замість А. Кінаха призначено тодішнього голову Донецької ОДА В. Ф. Януковича

2003[ред.]

28 січня — підписано Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон

24 вересня — 23 жовтня — Росія в односторонньому порядку з боку Таманського півострова споруджує дамбу в напрямку українського острова Тузла у Керченській протоці. Конфлікт навколо острова Тузла.

24 грудня — підписання на вимогу Москви Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки

2004[ред.]

20 квітня — Парламент України ратифікував угоду про Єдиний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном.

26 грудня — в результаті повторного переголосування 2-го туру президентських виборів, викликаного масовими протестами (Помаранчева революція, або Майдан), переможцем було визнано В. Ющенка, а прем'єр-міністр В. Янукович, якого підтримував В. Путін за його проросійську позицію, програв.

2005[ред.]

1—4 січня — Українсько-російський газовий конфлікт 2005—2006

Грудень — у Донецькій області була утворена відверто проросійська організація «Донецька республіка», основною метою якої була пропаганда надання особливого статусу східним областям і федералізація України.

2006[ред.]

Січень — початок конфлікту навколо кримських маяків.

20 січня — Росія заборонила ввіз м'яса і м'ясних напівфабрикатів та молокопродуктів з України.

26 березня — Парламентські вибори в Україні 2006, найбільшу кількість голосів (32 %) на яких отримала Партія регіонів, яка використовувала проросійську риторику, а прем'єр-міністром було призначено В. Януковича.

Червень — проросійські активісти заблокували розвантаження американського судна в порту Феодосія. Вантаж призначався для міжнародних навчань «Сі Бриз». Російські ЗМІ подали цю подію як протест кримчан проти просування НАТО. До Феодосії на масові мітинги поїхали російські політики і журналісти. В результаті 11—12 червня американські військові залишили Крим, так і не взявши участі в навчаннях на півострові.

Кораблі Чорноморського флоту в Севастополі, серпень 2007

2007[ред.]

Липень — РФ запровадила однобічний мораторій на виконання Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ) Кораблі Чорноморського флоту в Севастополі, серпень 2007

2008[ред.]

В. Ющенко і В. Путін, 25.02.2008

В. Ющенко і В. Путін, 2008 р. 2—4 квітня — під час Бухарестського саміту НАТО російський лідер В. Путін заявив Президентові США Дж. Бушу: «Україна це взагалі не держава. Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами <…> якщо Україна піде в НАТО, то піде без Криму і сходу — вона просто розпадеться». Україні та Грузії на цьому саміті було відмовлено у приєднанні до ПДЧ, що викликало задоволення російського очільника.

16 травня — Україна стала 152-м повноправним членом Світової організації торгівлі.

8—12 серпняросійсько-грузинська війна, за результатами якої Росія остаточно закріпилась у грузинських регіонах Абхазія та Південна Осетія, утворивши тут фейкові квазі-держави, повністю підконтрольні Кремлю.

2009[ред.]

1—19 січня — україно-російський «газовий конфлікт», завершився підписанням прем'єрами країн Ю. Тимошенко і В. Путіним Угоди, згідно яких Україна вимушена була погодитися на деякі поступки Росії як постачальнику газу. Ю. Тимошенко 2011 року за цю угоду засудять і ув'язнять. У 2017 році Стокгольмський арбітраж визнав низку умов цього контракту несправедливими (кабальними) для України, і скасував їх.

23 березня — Україна і ЄС підписали спільну заяву про модернізацію української газотранспортної системи. Декларацію підписали також президенти Європейського інвестиційного банку, Європейського банку реконструкції та розвитку та Світового банку. Того ж дня прем'єр Росії Володимир Путін пригрозив ЄС погіршенням відносин, «якщо інтереси Росії не буде враховано»

28 листопада — зустріч Д. А. Медведєва, А. Г. Лукашенка і Н. А. Назарбаєва в Мінську ознаменувала собою активізацію роботи зі створення на території Росії, Білорусі і Казахстану з 1 січня 2010 року єдиного митного простору (так званий «Митний союз»)

Грудень — «Російська громада Криму» спільно з «Громадським активом Криму» виступила ініціатором створення Всекримського руху «Русское единство». Співголовами руху «Русское единство» були обрані Сергій Цеков і Сергій Аксьонов.

2010[ред.]

1 січня — почав діяти митний союз Росії, Білорусі і Казахстану. Одночасно розпочалася нафтова війна між Росією та Білоруссю через неузгодженість тарифів.

7 лютого — Президентом України обраний лідер опозиційної Партії регіонів Віктор Янукович, який переміг Ю. Тимошенко.

11 березня — Верховна Рада призначила «регіонала» Миколу Азарова прем'єр-міністром України і затвердила склад його уряду.

21 квітня — у Харкові Президент України В. Янукович і Президент Російської Федерації Д. Медвєдєв підписали Угоду про продовження перебування російського Чорноморського флоту в Криму до 2042 р. Сторони подовжували дію Угоди про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України від 28 травня 1997 р., Угод між Україною і РФ про параметри поділу Чорноморського флоту від 28 травня 1997 р. і про взаємні розрахунки, пов'язані з розподілом ЧФ та перебуванням ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 р. 25 років. Взамін Україна отримувала певну знижку на російський газ (до 100 дол. за куб. м)

17 травня — у Києві в рамках візиту до України Президента РФ Д. Мєдвєдєва міністри закордонних справ України та Росії К. Грищенко й С. Лавров підписали Угоду про демаркацію українсько-російського державного кордону.

Червень — Україна оголосила про свою позаблокову політику

Вересень — у Криму на базі однойменного руху створена і офіційно зареєстрована партія «Русское единство». Лідером партії став Сергій Аксьонов, на той час перший заступник голови «Російської громади Криму».

Протягом 2010 р. поволі тривала прихована дезорганізація роботи Міністерства оборони України під виглядом його реформування, яка фактично унеможливила ефективне управління Збройними силами України. Так, наприклад, 2010 р. було розформовано Об'єднане оперативне командування, а за рік — Командування сил підтримки, що суттєво ускладнило застосування сил і засобів Збройних сил України. Крім того, 2010 року було завершено руйнівне за своєю суттю «реформування» районних (міських) військових комісаріатів, а також з початку цього року призупинено зборову підготовку військовозобов'язаних. Саме за часів президенства В. Януковича майже остаточно було зруйновано українську систему ППО, а найсучасніші зенитно-ракетні комплекси і засоби розвідки були передислоковані до Криму. Підрозділи Збройних сил України, Державна прикордонна служба України, інші органи сектору безпеки і оборони комплектувалися з повним ігноруванням принципу екстериторіальності, тобто переважно місцевими мешканцями. Зменшилися, порівняно з попередніми роками, й асигнування на армію. Так, згідно з динамікою частки бюджету на оборону у ВВП в період від 2006 по 2010 рр. питома вага витрат бюджету на оборону складала: 2006 р. — 0,5 %, 2007 р. — 1,3 %, 2008 р. — 1,0 %, 2009 р. — 1,3 %, 2010 р. — 0,7 %.

2011[ред.]

5 березня — під час перебування українського президента В. Януковича в Москві прем'єр-міністр РФ Володимир Путін запропонував Україні вступити до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном, що закривало би шлях Україні до зони вільної торгівлі з Євросоюзом.

12 квітня — під час візиту в Київ Володимир Путін пригрозив, що у разі створення ЗВТ Росія закриє доступ на свій ринок для низки українських товарів.

2 липня — в Феодосії відбулося масове зіткнення активістів російських козачих організацій та української міліції. Конфлікт розгорівся після того, як суд заборонив козакам встановити поклінний хрест на в'їзді в місто, оскільки він викликав невдоволення кримсько-татарського Меджлісу.

2012[ред.]

1 червня — члени організації «Донецька республіка» відкрили власне «посольство» у штаб-квартирі «Євразійського союзу молоді» в Москві, де займалися видачою паспортів громадян «Донецької республіки».

3 червня — Верховна Рада прийняла скандальний закон про основи державної мовної політики («Закон Колесніченка-Ківалова»), який передбачає використання регіональних мов на місцевому рівні.

31 липняВерховна Рада України ратифікувала угоду про зону вільної торгівлі з країнами СНД

28 жовтня — Вибори до Верховної Ради України, за результатами яких Партія регіонів отримала 208 місць.

2013[ред.]

26 лютого — оприлюднення основних тезисів доповіді начальника Генерального штабу ЗС РФ В. Герасімова на тему «Основні тенденції розвитку форм і способів застосування ЗС, актуальні завдання військової науки щодо їх вдосконалення», який він зробив наприкінці січня 2013 р. на загальних зборах Академії військових наук РФ за участю представників уряду РФ (доклад про гібридну війну). Доктрина стала відомою після наступних дій Росії щодо України, які повністю збігаються з тезами цієї доктрини.

17 липня — в Азовському морі катер прикордонної служби РФ наздогнав і протаранив український риболовецький човен, унаслідок чого загинуло четверо з п'яти українських рибалок. Вцілілий українець Олександр Федорович, госпіталізований у російському Єйську, стверджував, що російські прикордонники стріляли в українців без попередження і потопили човен.

Докладніше: Інцидент з рибалками та російськими прикордонниками в Азовському морі (2013)

Жовтень — 4 нові бригади ЗС РФ під приводом забезпечення безпеки майбутньої Олімпіади-2014 у Сочі було передано у оперативне підпорядкування Південного оперативного округу (Північний Кавказ). Створення надлишкових запасів палива на російській авіабазі у смт Гвардійське під Сімферополем.

21 листопада — Уряд України несподівано заявляє, що неготовий до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом на саміті у Вільнюсі, підготовка до якого тривала у попередні місяці.

22 листопада — президія Верховної Ради АРК підтримала рішення прем'єр-міністра України призупинити процес євроінтеграції, висловивши при цьому серйозну стурбованість в зв'язку з «деструктивними діями опозиційних політичних сил»

24 листопада — Всеукраїнська акція непокори владі з вимогою підписання угоди про асоціацію з ЄС та відставкою уряду Азарова.

27 листопада — призупинення процесу євроінтеграції підтримав і парламент Криму, який вирішив «зміцнювати дружні зв'язки з регіонами Російської Федерації» і закликав кримчан «спрямувати всі зусилля на збереження Криму як території стабільності і міжнаціональної злагоди»

Мітинг у Києві

28—29 листопада — формальний і безрезультатний візит Президента В. Януковича на саміт до Вільнюса. Мітинг у Києві Ніч на 30 листопада — Силовий розгін студентського наметового містечка на Майдані в Києві. Початок Революція гідності.

1 грудня — Масові антиурядові маніфестації у середмісті Києва, спровоковані знищенням наметового містечка

Президія Верховної Ради АРК заявила, що опозиційні виступи в Києві «ставлять під загрозу політичну і економічну стабільність в Україні» та «купка політиканів намагається під виглядом боротьби за європейський вектор розвитку захопити владу в країні»

2 грудня — кримський парламент звернувся до президента Віктора Януковича з проханням вжити заходів для відновлення громадського порядку в країні, а також ввести надзвичайний стан, якщо цього вимагатиме ситуація.

3 грудня — президія ВР АРК запропонувала президенту і Кабміну розглянути питання про можливість вступу України до Митного союзу ЄврАзЕС

11 грудня — президія ВР АР Крим закликала населення Криму «бути готовими стати на захист автономії»

13 грудня — народний депутат України від ВО «Свобода» Юрій Сиротюк заявив, що «якщо українська влада не придушить Євромайдан, а позиція Януковича не влаштує російську сторону, то ситуацію в автономії може спробувати взяти в свої руки Чорноморський флот РФ», зокрема він повідомив про наявну інформацію про плановані російським Чорноморським флотом військових навчань, легенда яких передбачає і захоплення адміністративних будівель. Керівництво Росії, в свою чергу, офіційно відкидало можливість військової операції в Україні

17 грудня — візит Президента В. Януковича до Москви, де він отримав обіцянки 15-мільярдного кредиту і знижки на російський газ на третину. На початку 2017 р. було оприлюднено версію, що кредит мав надаватися під заставу головних українських оборонних підприємств, які зрештою мали за борги перейти у власність РФ.

19 грудня — на прес-конференції президент РФ Володимир Путін, відповідаючи на питання про можливість введення російських військ в країну для «захисту співвітчизників», як це було зроблено в Південній Осетії і Абхазії в 2008 році, заявив: «Ми будемо боротися за рівність прав (російських співвітчизників) — це відноситься до всіх держав.... Це зовсім не означає, що ми будемо махати шашкою і вводити війська. Це повна нісенітниця, повна нісенітниця. Нічого подібного немає і бути не може». На його думку «дислокація Чорноморського флоту в Криму є серйозним стабілізуючим фактором у міжнародній і регіональній політиці, а порівнювати ситуацію в Південній Осетії і Абхазії з ситуацією в Криму некоректно»[3]

У березні 2019 р. Святошинський районний суд міста Києва встановив, що операція із захоплення Криму російськими військовими почалася в грудні 2013 року, в ній, зокрема, брали участь 10,5 тисяч солдатів.

Далі див. Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Захоплення Криму.

Див. також[ред.]

  • Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Захоплення Криму
  • Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Війна на сході України
  • Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Вторгнення 2022 р.
  • Російсько-українська війна (з 2014 р.)
  • Хронологія російського вторгнення в Україну (2022)
  • Хронологія історії України

Примітки[ред.]

  1. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  2. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
  3. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».

Посилання[ред.]


[[Файл:Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Portal/images/other' not found.|link=Портал:Війна|Помилка скрипту: Не існує модуля «If empty».xПомилка скрипту: Не існує модуля «If empty».px|alt=П:]]  Портал «Війна»


This article "Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Попередні події" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Хронологія російської агресії проти України (з 2014). Попередні події.