Шепітько Володимир Михайлович

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук
Шепітько Володимир Михайлович
Рядовий
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Загальна інформація
Народження Помилка скрипту: Не існує модуля «Infocards».
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Смерть Помилка скрипту: Не існує модуля «Infocards».
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
(Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.)
Поховання
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. : 

[[Файл:{{

 #property:p1442}}|140px|alt=зображення місця поховання|center]]
Громадянство {{#statements:p27}}
Національність Україна українець
Alma Mater Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Військова служба
Роки служби 1941–1947
Приналежність СРСР СРСР
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Піхота
Формування 1109 стрілецький полк
Війни / битви Друга світова війна
 — Німецько-радянська війна
--Японсько-радянська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Вітчизняної війни II ступеня border|40px|Медаль «За бойові заслуги»

default Медаль «За бойові заслуги» (СРСР) desc none</imagemap>


Commons-logo.svg [[:commons:Category:{{#property:p373}}|Матеріали до статті]] на Вікісховищі

Шепітько Володимир Михайлович (*серпень 1912 — †1978) — хутір Воскресенський, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія (тепер с. Першотравневе, Конотопський район, Україна) — автоматник-кулеметник 1109 стрілецького полку Червоної армії, ветеран Другої світової війни. .

Життєпис[ред.]

Ранні роки[ред.]

Володя народився у серпні 1912 року на Сіверщині, на хуторі Воскресенський, Конотопського повіту, Чернігівської губернії, Російської імперії (тепер село Першотравневе, Конотопського району, Сумської області України) в сім'ї селянина Михайла Хомича Шепіта (при одруженні записав прізвище як Шепітько) та збіднілої дворянки Марти Василівни (в дівоцтві Мілоданович). У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, батька забрали до царської армії і він вже не повернувся, наклавши головою десь у Карпатах. Тож малий Володя ріс безбатченком.

У 1921 році мати знов вийшла заміж, але стосунки з вітчимом не склалися, то ж ледве у 1930 році закінчивши 7 класів школи, Володимир переїхав жити до с. Лебедєве, де був їхній земельний наділ з 15 десятин та хата. Але недовго довелось йому хазяйнувати.

У 1932 році радянська влада забрала все майно за відмову вступати до колгоспу. На додачу ще й силоміць відправили на будівництво ДніпроГЕСу, де він відбув 4 роки рабської праці. Не витримавши, у 1936 році Володимир втік з каторги і повернувся додому, оселившись у тітки по матері Ніни Бакай. Згодом одружився з Настею Заєць і будучи хорошим теслею, почав заробляти гроші на власне помешкання. Сільська рада виділила 0,25 га на землях розкуркуленої сім'ї Сергієнків, де він і збудував собі нове житло і вже восени 1939 року святкував новосілля.

За цей час у Насті й Володимира народились 4 дитини (двійнята), проте жодне не дожило й до року. І от нарешті, 1 лютого 1940 року народився їм син Анатолій. Та недовго батько ростив сина. Почалась війна.

Радянсько-німецька війна[ред.]

Володимир був мобілізований 24 червня 1941 року до Червоної армії. Військову підготовку пройшов за 10 днів і був зарахований автоматником-кулеметником до 1109 стрілецького полку.  Бої почав на Харківському напрямку. Брав участь в Ізюм-Барвенківській операції. Тоді було звільнено південно-східну частину Харкова, а потім полк потрапив у оточення, відоме як…Половина полку загинула, а Володимир з рештою товаришів потрапив у полон. Його, разом з іншими полоненими німці тримали у старій, ще царській Холодногірській в'язниці.  У 1944 році його звільнили з полону під час наступу радянських військ. Далі Володимир брав участь у боях за Латвію і знищенні Курляндського угруповання німців.

Радянсько-японська війна[ред.]

У липні 1945 року був перекинутий на Далекий схід, де на початку серпня брав участь у боях з японцями за Мукден у ході Маньчжурської операції — саме там, де радянські війська взяли в полон останнього з династії Цін манчжурського імператора Пу І. За участь у боях за Мукден, Володимир нагороджений китайським орденом «За мужність».  Демобілізований у вересні 1947 року. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» 2-го ступеня та медаллю «За бойові заслуги».

Подальше життя[ред.]

Прийшов з війни контужений, повернувся до селянського життя. У 1978 році, під час розпирскування інсектицидів на поля з «кукурудзників», надихався отруйними випарами і смертельно отруївся. Помер в рідному селі, де й похований.

Див. також[ред.]

  • Бакай Григорій Павлович — радянський військовий українського походження, ветеран Зимової війни та Другої світової війни. Дядько Шепітько Володимира.

Примітки[ред.]

Посилання[ред.]


This article "Шепітько Володимир Михайлович" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Шепітько Володимир Михайлович.