Welcome to EverybodyWiki 😃 ! Nuvola apps kgpg.png Log in or ➕👤 create an account to improve, watchlist or create an article like a 🏭 company page or a 👨👩 bio (yours ?)...

Яри та парки

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

Яри та парки[ред.]

Система ярів

Наявність системи ярів – це найбільш виразна особливість географії Торонто. Сполучення цих глибоких ярів утворює ліс, який пролягає через значну територію міста. Більша частина лісів була перетворена у паркові зони, але яри, які були визнані головним символом Торонто, досі залишаються необлагороженими. Архітектор Ларрі Річардс описав це місто за топографічною ознакою як «Сан-Франциско, перевернуте догори дриґом». Про цю визначну характеристику писали такі відомі письменники як Марґарет Етвуд[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Енн Майклз[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Морлі Каллаґан[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та Марі Макдональд[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Журналіст Роберт Фулфорт[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] зі свого боку писав: «Яри – це основна характеристика рельєфу міста, його топографічна особливість». Він також описав систему ярів як: «однаково видима (хоча часто прихована) частина нашого оточення та продовження нашої громадянської уяви. Вони, як свідомість муніципалітету. Тут народилась величезна кількість літературних шедеврів».

Парки

Муніципальний уряд Торонто[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] забезпечує функціонування парків та садів із метою підтримання благоустрою міста. Управління з питань охорони природи Торонто (УПОПТ), відповідальне за захист природи[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], має під своєю владою водосховище агломерації Великого Торонто та декілька заповідників міста, таких як: музей під відкритим небом Блек Крік Піонер Вілледж[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та штучний мис Лесли Стріт[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Окрім парків та садів, за стан яких відповідальні муніципальний уряд та УПОПТ, у місті ще є низка обласних[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та національних парків. Серед обласних найпопулярніший насемперед парк Трілліум[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], розташований у центрі Торонто[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. У минулому він був тематичним парком Онтаріо Плейс[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та парку Квінс[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Останній було відкрито у 1860 році і його територія належить парламенту Онтаріо[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. У Торонто є два парки, які фінансуються федеральною владою; перший - Даунсв`ю[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], під владою компанії «Кенеда лендс». Раніше на його території була база Збройних Сил Канади[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і називався він «Військова база Даунсв`ю». Однак у 1996 році базу закрили і вже у 1998 році перетворили на міський парк. Другий – Національний міський парк Онтаріо «Раундж», розташований у східній частині та підпорядкований організації «Парки Канади».

Нічне життя[ред.]

У місті діє мистецька община, яка влаштовує театральні виступи, галерейні виставки та інші культурні заходи. Чи не в кожному куточку міста можна знайти заклад, що по-своєму унікальний та орієнтований на будь-який тип відвідувача. У «Інтертеймент дістрікт» (район, де розташовані заклади розважального харатеру) знаходиться безліч нічних клубів – приблизно 90 на квадратному кілометрі – та барів. Останнім часом у «Інтертеймент дістрікт» почалася масова забудова і нові мешканці району часто скаржаться на гучну музику нічних клубів та їхніх шумних відвідувачів. Вони також виступають за те, щоб власники перемістили свої заклади. Однак «Інтертеймент дістрікт» і досі залишається районом нічних клубів, хоча у місті дедалі більша кількість інших місць набирає популярності серед нічних відвідувачів. Є й інші райони, які «оживають» саме в нічний час. Наприклад, «Зе Аннекс» (англ. «Гра» або «Додаток»), куди часто навідуються студенти, «Літтл Італі» (англ. «Маленька Італія») на вулиці Колледж Стріт, «Йонж енд Еґлінтон», «Чьорч енд Велеслі», «Квін Вест» (розміщений між авеню Спадіна та вулицею Басрус Стріт), «Гріктаун» (англ. «Грецьке містечко») та «Сеінт Лоренс Маркет» (англ. «Ринок Святого Лаврентія»), де на вулицях Фронт Стріт Іст та Експланадній є багато барів та ресторанів. Оссінґтон Авеню та Дункас Стріт Вест стали новими та яскравими прикладами районів з нічними розвагами, які приваблюють хіпстерів та неординарних людей. Паркдейл, який розташований у східній частині міста, це ще один приклад такого району із такими відомими закладами як: «Зе Бівер», «Зе Дрейк Хотел», «Зе Ґледстоун Хотел» і «Зе Кеділас Лаунж». На сценах багатьох танцювальних закладів та закладів живої музики виступають відомі канадські виконавці, а також представники інших національностей. На сцені місцевих комедійних клубів колись тренувалися такі зірки, як Джим Керрі[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Рассел Пітерс[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], «Зе Кідс ін зе Холл» (англ. «Діти в коридорі») і «Секонд Сіті Телевіжн» (англ. «Друге міське телебачення»).

Музика[ред.]

У Торонто, окрім камерних ансаблей, що спеціалізуються на бароковій, класичній, романтичній, сучасній та світовій музиці, діють три професійних оркестри: Симфонічний оркест Торонто[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], «Іспіріт» та оркестр барокової музики та камерного хору «Тафельм’юзик». Як і в багатьох інших містах Північної Америки хорові ансаблі, з підтримкою інструметального, тут здебільшого аматорські. Найвідоміший серед них – Мендельсонівський хор[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], який здійснює виступи не тільки хорові, а й оркестрові. Головні його учасники – гурт «Елмер Айзелер». Хор «Амадеус»[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] також дуже цінується шанувальниками класики. «Канадійська опера», що вважається найкращою оперою країни, насправді була створена в театрі «Фор Сіазон Сентр» (англ. «Центр "Чотири пори року"»), який був першою справжньою оперою[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] в Торонто та у всій Канаді. У місті також діють і малі професійні оперні ансамблі, деякі з яких працюють з новими стилями музики, наприклад, «Тапестрі Нью Опера». Серед інших визначних музичних колективів Торонто – гурт «Ханнафорд Стріт Сілвер Бенд» та «Канадійська Сінфонієтта».

У 1968 році в Торонто був створений рок-гурт із трьох осіб «Раш». Його учасники Ґедді Лі[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та Алекс Лайфсон[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] родом із цього ж міста. Назва «YYZ» була створена на честь коду ІАТА[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] (ідентифікаційний код у індустрії пасажирських авіаперевезень) міжнародного аеропорту Торонто імені Лестера Б. Пірсона, і з’явилася на обкладинці альбому 1981 року «Мувінґ Пікчерз» (англ. «Рухливе зображення») та стала основою всіх їхніх подальших живих концертів. Дует танцювально-панкової музики «Дез фром ебав 1979» був заснований у Торонто і учасники записали один студійний альбом під назвою «Ю ар е Вумен, айм е Машін» (англ. «Ти жінка, а я машина») перед тим як покинути гурт.

У 1971 році в Торонто було створено електронний ансамбль[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Він вважається найстаршим гуртом, що активно виступає з музикою в стилі електро у світі. У період 1980х-90х у місті набув популярності олдскульно-джанґловий напрям[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Раніше покинуті та занедбані склади тепер стали найкращими місцями для проведення вечірок, на які донедавна можна було потрапити лише за допомогою гарячої лінії або флаера. Тепер усе змінилося: тусовки проводилися у всіх індустріальних частинах міста. Згодом джанґл можна було почути не лише на нелегальних складах, а й у відомих клубах, а потім він став справжнім великим бізнесом. Виконавці з різних країн почали приїжджати до Торонто, тож промоутери організовували усе більше і більше вечірок. Однак, у 1999 році через смерть двох студентів, що була пов’язана з виступом, уряд міста був змушений діяти. Провінційне законодавство, зокрема законопроект номер 73 (закон про рейви від 2000 року), зобов’язував партії вжити необхідних заходів та присутності поліції на кожному концерті. Після цього знаходитися на рейві було вже не так приємно. Щоб уникнути постійного нагляду вечірки було перенесено до клубів або інших закладів, однак це потягло за собою непередбачуваний наслідок: на рейв більше не могли приходити особи, вік яких менший за 19 років. Тож із часом усе менше та менше молоді цікавилися вечірками з електромузикою і це спричинило її занепад. Рідше влаштовувалися рейви і, невдовзі Торонто втратив свою репутацію «міста джанґл музики».

З 1980х років популярною стала хіп-хоп музика[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Однак виконавці з Торонто займалися своєю творчістю підпільно[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], тож за кордонами Канади вони успіху донедавна не мали. Значних висот та впізнаваності досягли: репери Кардинал Оффішолл[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], «k-os», Карим Блейк[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] під псевдонімом «Choxlair», Маестро Фреш-Вес[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Саукрейтс[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Дрім Воріорс[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Кейнан Абді Варсаме «K'naan» та Дрейк[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Період після 2010 року став переломним моментом для хіп-хопової музики Торонто, і все завдяки значному успіху Дрейка наприкінці 2000х - початку 2010х років. У місті швидко поширюється цей стиль музики та з’являються нові виконавці, такі як: Джазз Картьє[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], «ПАТІНЕКСТДОР», Торі Ланез[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Пі Рейн[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Рой Вудс[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], ОуБі О’Брайан[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Шон Леон[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та інші. Більшість новачків працюють під лейблом Дрейка «ОВО Саунд».

Ритм-енд-блюз[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та соул музика[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] почали звучати в Торонто ще в 1990х роках. За кордонами Канади відомими виконавцями цього стилю стали: Дебора Кокс[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Гленн Левіс[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Мелані Фіона[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та «Уікнд».

Готична музика[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] з’явилася тут під впливом панкової[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та романтичної[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] альтернативної у 1980х роках. Ця субкультура отримала назву «фріки» (англ. «виродки»). Наприкінці 1990х років у місті з’явився нічний клуб готично музики та тенденція готики у моді. Однак, після масових вбивств у школі «Колумбайн» у Колорадо готична музика втратила свою популярність. У Вест Квін Весті[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] цей стиль продовжив своє існування у вигляді готичного індустріалу[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та також у чистому вигляді в деяких гуртах Торонто.

Спорт[ред.]

У місті регулярно проводяться спортивні ігри. Тут були сформовані: хокейний клуб «Торонто Мейпл Ліфс», бейсбольний клуб «Торонто Блу Джейз», баскетбольна команда «Торонто Репторз», професійний футбольний клуб «Торонто», хокейний клуб «Торонто Марліз», команда лакросу «Торонто Рок» та спортивна команда «Аргонавтс», які щороку приваблюють туристів. А ось у липні до Торонто з’їжджаються фанати авто гонок[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] на «Хонда Інді» (гонки серії ІндіКар).

Саме місцевий хокей викликає захоплення та зацікавленість. Місто навіть прозвали «столицею хокею». Баскетбол також є досить популярним, особливо серед молоді. Також тут проводяться чемпіонати між відомими спортивними командами і відзначається він пишним парадом на честь команди-переможця.

У Торонто також є міста-суперники[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], наприклад, Гамільтон[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] (з 1873 року) та Монреаль[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]; Торонто та Монреаль входять до складу Оригінальної шістки[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] (шість команд, що брали участь у Національній хокейній лізі), що змагалися за кубок Стенлі[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] (винагорода на Лізі Чемпіонів). Також наростає конкуренція з хокейним клубом «Оттава Сенаторз» (прозвана «Битва Онтаріо») та з «Баффало Сабрез».

Zerotracer[ред.]

Zerotracer-це спеціально побудований електромобіль[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] для гонки з нульовими викидами[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], який пройшов по всьому світу в 2010-2011. Автомобіль вміщує двох людей в закриту кабіну, в той час як його ходові характеристики більше схожі на мотоцикл. Гонка почалася під патронажем ЮНЕП[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] 16 серпня 2010 перед Палацом Націй в Женеві[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], закінчилася 24 лютого 2011 року, завершивши 80 днів подорожі - очевидно, натхненний романом[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] Жюля Верна. З трьох автомобілів, що завершують гонку, Zerotracer набрав найбільшу кількість очок для виграшу.

Траса Гонки з нульовим викидом[ред.]

Женева-Брюссель-Берлін - Київ - Москва - Челябінськ - Алмати - Урумчі - Шанхай - Ванкувер - західне узбережжя США - Канкун 2010 конференція Організації Об'єднаних Націй зі зміни клімату - Касабланка-Женева.

Продуктивність і розвиток[ред.]

Zerotracer покрив наскрізний маршрут з Женеви в Шанхай без перерви, викликаної технічною проблемою. Це пов'язано з його повністю розробленою концепцією, що випливає з Monotracer, дуже схожою концепції з використанням бензинового двигуна. Виробник Designwerk оцінює виробництво автомобіля.

Архітектура Монреаля[ред.]

Архітектура Монреаля[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Квебек[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Канада має хист в поєднанні старого і нового, широким розмаїттям архітектурних стилів, спадщиною двох колонізацій французів[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], британців[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і близькою присутністю сучасної архітектури[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] на півдні. Подібно Квебеку[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], місто Монреаль мало укріплення, але вони були зруйновані між 1804 і 1817 роками. Протягом півтора століть[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] Монреаль був промисловим і фінансовим центром Канади[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Різноманітність будівель[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] включало заводи[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], ліфти[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], склади[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], млини[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і нафтопереробні заводи[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], які сьогодні представляють собою спадщину історичного та архітектурного інтересу, особливо в центрі міста[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і в Старому Монреалі[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Багато історичних будівель в Старому Монреалі зберігають свій первісний вигляд, зокрема, вражаючі штаб-квартири великих канадських банків[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] 19 століття на Сент-Жак-стріт[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] (раніше відома як Сент-Джеймс-стріт). З періоду арт-деко[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] Монреаль дає змогу розпізнати декілька цікавих прикладів . Головна будівля Монреальського університету[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] Ернеста Кормье[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] розташована на північній стороні гори Рояль[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], а будівля Альдреда[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] на Історичній площі[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] Старого Монреаля. Насправді, Place D Armes, показана в панорамі нижче, оточена будівлями, що представляють кілька основних періодів в архітектурі Монреаля: Базиліка Нотр-Дам готичного відродження[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]; Нью-Йорк Лайф Білдінг[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Перший висотний Монреаль; Пантеон[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], як Банк Монреаля[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], перший банк Канади; вищезазначену будівлю Aldred (1931) і міжнародний стиль 500 Place D Armes.

Церковна архітектура[ред.]

Заснованf як римсько-католицька французька[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] колонія і має назву "la ville aux cent clochers" (місто ста дзвіниць), Монреаль славиться своїми церквами. У місті є чотири римо-католицькі базиліки[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]: Марія, собор королеви світу[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Базиліка Нотр-Дам[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Базиліка Святого Патріка[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і ораторія Святого Йосипа[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Ораторія є найбільшою церквою в Канаді, з найбільшим куполом такого роду в світі після базиліки Святого Петра в Римі[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Інші відомі церкви включають каплицю Нотр-Дам-де-Бон-Секур[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], яку іноді називають Церквою моряків. Після перемоги Британії в Семирічній війні[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] в місто прибуло багато протестантських[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] іммігрантів з Англії[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Шотландії[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] та Ірландії[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Це призвело до будівництва різних протестантських церков для розміщення зростаючої громади. Дві найпомітніші з них-Сент-Джеймс Церква[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і Англіканська Церква Христа[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], яка була підвішена над котлованом при будівництві набережних і молу, частина підземного міста[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] Монреаля.

Хмарочоси[ред.]

Будівництво хмарочосів в Монреалі становилося між періодами інтенсивної активності і тривалими затишшями. Дворічний період з 1962 по 1964 рік ознаменувався завершенням будівництва чотирьох з десяти найвищих будівель Монреаля: Tour de la Bourse[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], I. M. Pei[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]'s landmark cruciform Place Ville-Marie[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], The CIBC Building[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і CIL House[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Його найвищі будівлі, 51-поверховий 1000-Де-Ла-Гошетьер[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і 47-поверховий 1250 Рене Левек[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], були завершені в 1992 році. Монреаль обмежує висоту хмарочосів, щоб вони не перевищували висоту гори Рояль[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Місто забороняє будь-якій будівлі досягати висоти вище або 223 метри над середнім рівнем моря. У більшості районів висота над землею ще більш обмежена,і лише на декількох земельних ділянках у центрі міста допускається висота більше 120 метрів. В даний час ця межа досягнутий на 1000 Де Ла Гошетьер і 1250 Рене-Левек, останній з яких коротше, але побудований на більш високому рівні. Єдиний спосіб досягти більш ніж 1000 Де Ла Gauchetière при дотриманні цієї межі буде будувати на нижній частині центру міста поблизу Тур де ла Bourse; максимальна висота буде близько 210 метрів.

Експо 67[ред.]

Павільйони, призначені для міжнародної та універсальної експозиції 1967 року, відомої в народі як Expo 67[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], представляли широкий спектр архітектурних проектів.

Хоча більшість павільйонів були тимчасовими спорудами, кілька споруд стали пам'ятками Монреаля, в тому числі павільйон геодезичного купола США[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], тепер Монреальська біосфера[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], а також Вражаючий житловий комплекс Habitat 67 Моше Сафді[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».].

Метро Монреаля[ред.]

Головна стаття: Montreal Metro[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] З точки зору сучасної архітектури, Монреальський Метрополітен[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] наповнений достатком громадських творів мистецтва деякими з найбільших імен в культурі Квебека[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. Крім того, дизайн і орнамент кожної станції в системі метро унікальний, як Стокгольмський метрополітен[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і Московський метрополітен[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».].

Інші примітні структури[ред.]

Інші значні твори сучасної архітектури в Монреалі включають місце Бонавентура[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], друге за величиною будівлю, яке було завершене в 1967 році Людвіг Міс ван дер Рое[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] Уэстмаунт площі[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і Роджер Taillibert[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] спірно Олімпійський стадіон[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], який включає в себе найвищу у світі похилу вежу[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], 175 метрів. Монреальські архітектори П'єр Булва[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і Жак Давид[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] завершили ряд модерністських пам'яток в 1960-х роках, включаючи Палац правосуддя Монреаля[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], 500 Place D Armes, театр Maisonneuve[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], планетарій Доу[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і Площу Мистецтв[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».], Atwater[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».] і станції метро Lucien-L Allier[недоступне посилання з Помилка скрипту: Не існує модуля «Multireplace».]. У 2006 році місто було визнано міжнародним дизайнерським співтовариством в якості міста дизайну ЮНЕСКО, однією з трьох світових столиць дизайну. Збереження спадщини Рада патрімонії Монреаля консультує муніципальний уряд з питань, що стосуються збереження культурної спадщини пара неурядових груп працює над збереженням історичних будівель Монреаля з 1970-х років: Save Montreal, співзасновник Michael Fish в 1974 році, і Heritage Montreal, заснований Філліс Ламберт два роки 1979 році Ламберт заснував Канадський центр архітектури (CCA), музей архітектури і дослідницький центр, розташований в центрі Монреаля. У жовтні 2009 року Ламберт, Heritage Montreal та інші утворили аналітичний центр під назвою Institut de politiques alternatives de Montréal для консультування міста з цілого ряду питань, включаючи міське планування, розвиток і спадщина.


Посилання[ред.]

  1. Toronto Has Over 400 New Skyscrapers Planned And Construction In The City Is Going To Get Way Worse
  2. "Toronto 2013: Why the festival matters". BBC News. 4 September 2013. Archived from the original on 5 September 2013. Retrieved 5 September 2013.
  3. Keegan, Rebecca Winters (August 2007). "Big-Screen Romance". TIME. Archived from the original on 9 October 2010. Retrieved 28 May 2010.
  4. "Toronto Film Festival: Oscar Buzz Begins". CBS News. 19 September 2009. Archived from the original on 4 November 2012. Retrieved 25 August 2011.
  5. Harbourfront Centre Archived 1 May 2004 at Archive.today
  6. Ontario College of Art & Design Archived 7 November 2006 at the Wayback Machine
  7. University of Toronto Art Centre Archived 11 August 2006 at the Wayback Machine
  8. "Portal to Out There". Yorku.ca. Retrieved 27 May 2018.
  9. "The Power Plant - The Power Plant Contemporary Art Gallery – Harbourfront Centre". Thepowerplant.org. Retrieved 27 May 2018.
  10. Design Exchange Archived 10 August 2006 at the Wayback Machine
  11. Museum of Contemporary Canadian Art Archived 2 September 2006 at the Wayback Machine
  12. "Doors Open - Architecture and Home Design Corner". Doors Open. Retrieved 27 May 2018.
  13. "Art Toronto - October 26-29, 2018". Tiafair.com. Retrieved 27 May 2018.
  14. Artscape, Queen West Art Crawl Archived 31 August 2006 at the Wayback Machine
  15. "Toronto Outdoor Art Fair". Torontooutdoorart.org. Retrieved 27 May 2018.
  16. Toronto Transit Commission, Art on the TTC
  17. YYZ Artists' Outlet, "Facilities" (floor plan) Archived 19 July 2008 at the Wayback Machine, retrieved 6 July 2009.
  18. "Mercer Union - IN SPITE OF THIS". Mercerunion.org. Retrieved 27 May 2018.
  19. Business for the Arts Archived 27 February 2009 at the Wayback Machine website, retrieved 6 July 2009.
  20. David Gardner, "Theatre, English-Language — Current Trends" in The Canadian Encyclopedia, 2009, retrieved 6 July 2009.
  21. Toronto, City of (16 August 2017). "Toronto Book Awards". Toronto.ca. Retrieved 27 May 2018.
  22. "PEN Canada". PEN Canada. Retrieved 27 May 2018.
  23. "Cuisines Restaurants Toronto, Restaurants In Ontario, Restaurants And Food Delivery, Food.ca-All about food in Canada! Canada Food Business, Wineries, Restaurants and Delivery Directory". Food.ca. Retrieved 27 May 2018.
  24. "Toronto's Neighbourhoods" Archived 20 February 2010 at the Wayback Machine in Where Toronto, retrieved 7 July 2009.
  25. "Toronto's Festival of Beer". Toronto's Festival of Beer. Retrieved 27 May 2018.
  26. "Sante Wine Festival". Santewinefestival.net. Retrieved 27 May 2018.
  27. "CBC Toronto - Events". Cbc.ca. Retrieved 27 May 2018.
  28. McInnis, Frances (20 August 2012). "City hall budget warfare, round two: blanket freeze edition". Toronto Life. Retrieved 14 October 2017.
  29. Rotsztain, Daniel (15 May 2018). "Meet Toronto's new masters of the pizza". The Globe and Mail.
  30. Liu, Karol (25 September 2018). "Was the sushi pizza invented in Toronto?". Toronto Star. Torstar Corporation. Retrieved 25 September 2018.
  31. Fulford, Robert. "The Invention of Toronto: A city defined by its artists", William Kilbourn Lecture, Toronto Historical Board, 12 June 1996
  32. Fulford, Robert. "Toronto & Margaret Atwood", The National Post, 24 August 2000
  33. "Parks, Gardens & Beaches". Toronto.ca. 14 July 2017. Retrieved 27 May 2018.
  34. François Tousignant (8 August 2003). "Concerts classiques – Technologie du vide". Le Devoir.
  35. Erika. "Jungle Fever: How Toronto Once Became The Drum 'n' Bass Capital of North America". www.studiofeed.com. Archived from the original on 15 May 2014. Retrieved 1 March 2016.
  36. "Toronto Jungle celebrates 15 years in the underground". blogTO. Retrieved 1 March 2016.
  37. "Legislative Assembly of Ontario | Bills & Lawmaking | Past & Present | 37:1 Bill 73, Raves Act, 2000". www.ontla.on.ca. Retrieved 1 March 2016.
  38. "Canadian Football Timelines (1860 – present)". Football Canada. Archived from the original on 4 June 2007. Retrieved 2007-07-03.

Зовнішні посилання[ред.]

  1. The Toronto Sounds Good Podcast A musical anthology of Toronto
  2. Imagining Toronto A catalogue of Toronto fiction, poetry, non-fiction, memoir, and critical works on Toronto literature
  3. International Festival of Authors Annual seasonal program
  4. International Readings at Harbourfront Centre
  5. Toronto, Dance! Online community for dancers in Toronto
  6. Unknown Toronto A journal of little known facts about Toronto, including arts and culture


This article "Яри та парки" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Яри та парки.

Куки допомагають нам здійснювати наші сервіси. Використовуючи наші сервіси, Ви погоджуєтесь на використання куків.

Welcome to EverybodyWiki 😃 ! Nuvola apps kgpg.png Log in or ➕👤 create an account to improve, watchlist or create an article like a 🏭 company page or a 👨👩 bio (yours ?)...