Єврейська громада Новоселиці

Єврейська громада Новоселиці — єврейська громада міста Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області.

Історія[ред.]

У міжвоєнний період на Буковині складно було знайти село чи містечко, в якому не було б єврейських сімей. В деяких населених пунктах єврейське населення складало 80 %, а подекуди 90 % від усього населення. До таких населених пунктів можна віднести: Стороженець (80 % євреїв), Вижниця (90 %), Новоселиця (86 %). Далі мова піде про унікальне, колоритне місто під назвою Новоселиця. Історія земель, на яких зараз розкинулось будинки сучасного міста Новоселиця, сягає далеко в минуле. Майже увесь час ці землі слугували перехідним центром на шляху до Центральної Європи та країн Балканського півострова. На цих землях точилися бої між турками, поляками, росіянами. Довгий час місто було поділено навпіл між Туреччиною та Австрією, пізніше між Росією та Австрією. Життя у різних частинах міста теж було різним: на підконтрольній Росії землях панував повний безлад, бруд, насильство. Повною протилежністю була Австрійська частина міста: чистенькі вулички, охайні будинки та німецький порядок. Австрійські війська неодноразово хотіли відвоювати російську частину міста, вдалося це лише 28 лютого 1918 року коли австрійські війська захопили увесь Хотинській повіт. Історія міста Новоселиця дуже довга і, на жаль, трагічна. І ця трагедія стосувалася, здебільшого, єврейського населення. Є безліч версій, щодо до появи євреїв у місті Новоселиця. Приблизна дата появи — XIV ст. Проте, серйозних наукових підтверджень цьому нема. Є навіть теорія, що євреї з'явились тут у I ст. нашої ери, але, знову ж таки, немає жодних фактів, щоб її підтвердили. Відомо, що є документ, в якому зазначено, що в 1367 р. на ці землі (тоді вони належали Молдовському князівству) прибуло величезна хвиля євреїв з Угорщини. Прийнято вважати, що саме з того часу на цих землях почалось формування постійного проживаючого єврейського населення. Про це свідчать знахідки під час розкопок на єврейському кладовищі у Клішківцях, які датують XІV-XV ст. За документами зазначено, що на початку XVI ст. сюди прибули біженці євреї з Іспанії. Вже в середині XVI ст. через неконтрольоване зростання кількості євреїв влада Молдовського князівства почала виганяти євреїв. Проте, вже у 1612 році їм дозволяють повернутися, а тогочасний князь Штефан Чел Маре запрошує торговців зі Львова для покращення торговельних відносин. Серед них велика кількість були євреї. За порадою князя вони опинилися у селах та містах Бессарабії. Особливу увагу місту було приділено владою у другій половині XVII ст. Багато євреїв перебували на цих землях після погромів у Польщі 1648 р. В той же час, невелика кількість євреїв прибули сюди з України, їх переслідували козаки. Після того, як Бессарабія опинилася під владою Росії, почалася масова еміграція євреїв з Білорусі, Литви та інших країн. А деяка частина прибула з Буковини та Галичини. Такі дані повідомляє губернатор Бессарабії у 1827 році. Вже в 1841 році тодішній губернатор Воронцов дав дозвіл євреям на торгівлю лісом в долині р. Прут. Звичайно ця справа набрала швидкого розвитку і в тогочасній Новоселиці. Наприкінці XIX ст. в Новоселиці було близько чотирьох тисяч євреїв — приблизно 60 % усього населення, і ця кількість невпинно зростал.

Міжвоєнний період[ред.]

У міжвоєнний період Новоселиця перебувала у складі Румунії. Фактично, це було винятково унікальне затишне єврейське містечко. Саме в цей час і з'являється в центрі міста синагога з багатим розписом та розкішним інтер'єром. Саме цій унікальній історичній пам'ятці присвячена наша робота. Це засвідчує можливість єврейського народу розвивати свою релігійну і національну культуру повноцінно. З появою синагоги землі Новоселиці стали аналогом справжньої домівки, місто набуває нового значення для єврейського населення міста саме у міжвоєнний період. Не дивлячись на те, що почалась масові еміграції євреїв закордон, на загострення економічної ситуації, станом на 1930 рік у Новоселиці євреї складали 86 % від усього населення. Вони займалися крупною і мілкою торгівлею та мали приватні фабрики. Незабаром було укладено угоду Молотова-Ріббентропа. За угодою землі Північної Буковини відходили Радянському Союзу. Тому сюди 28 червня 1940 р. приходять радянські війська, а з ними і Радянська влада. В Радянському Союзі приватна власність і приватне підприємництво були заборонені. Тому відбувається націоналізація підприємств, торгівлі і банків. Вже 11 листопада місту дали статус районного центру. Відкрито 4 школи, серед яких і гімназія. В той момент у Європі вже вирував німецький фашизм. Германські війська швидко наближалися до кордонів з Румунією. Тому євреї багатьох міст сіл, зокрема і євреї Новоселиці, сприйняли прихід Радянської влади на ці землі як надію на порятунок. До початку війни у місті одночасно діють три синагоги, дві з яких пережили війну і уціліли. Євреї міста активно розвивали торгівлю, було відкрито декілька книгарень, що належали Хаїму Дізіцеру. Працювали чотири школи, у яких викладали українською та молдавською мовою. Також активно розвивалася і освіта єврейського населення: так у місті відкрили хедер. На берегах Прута традиційно розвивалася лісова промисловість, в якій підприємливими організаторами були євреї. Працювала єврейська аптека, безліч торговельних лавок. Також працювали ряд невеликих ремісничих фабрик, майстерень, які до приходу Радянської влади належали євреям. Вони тепер були націоналізовані, але на них продовжували працювати євреї, оскільки були фахівцями своєї справи. Євреї міста радо сприйняли нову радянську владу, хоча діяла вона короткий проміжок часу. Ця влада було повною протилежністю румунського панування.

Друга світова війна[ред.]

Однак мирне життя Новоселиці тривало недовго. 22 червня гітлерівська Німеччина нападає на Радянський Союз. Румунія, як союзник Німеччини, захоплює землі Північної Буковини. 5 липня 1941 р. місто захопили румунські війська Радянські війська відступили. А цей день закарбується у життях тисяч людей, а особливо євреїв, бо цей день став однією з трагічних сторінок їхньої історії. Цей день відомий в місті як «Чорна субота». Нісан Песах цитує у книзі «Новоселиця — моя гордість і печаль»: «У суботу 5 липня 1941 озвірілі румунські солдати увірвалися в містечко Новоселицю. У містечку почався погром. Озброєні до зубів, п'яні вбивці вривалися в будинки, розстрілюючи без розбору всіх, хто попадався на очі: беззахисних жінок, дітей, старих. Всюди були чутні постріли, крики жаху, плач … Всюди на вулицях валялися сотні трупів, текли струмки крові ….» Центр міста був спалений, пожежі тривали декілька днів, але ніхто не збирався їх гасити. Через декілька днів тих, хто вижив заарештували і помістили у центральну синагогу, де їх утримували без їжі та води декілька днів. Потім 42 людини розстріляли. 30 липня 1941 р. у місті зібрали 3200 євреїв, з них 760 розстріляли, серед них були діти, жінки, люди похилого віку. Решту вивели з міста і розділили на дві частини. Першу направили в бік Трансністрії, іншу — у бік Хотина. Мертвих закопали в траншеях — деякі знаходилися поблизу міста на колгоспних полях. Після війни там посіяли кукурудзу. У тих місцях, де поховані євреї, вона виросла вище, ніж на інших ділянках. Це послужило дослідникам орієнтиром — де робити розкопки. У серпні 1946 року вдалося таким чином знайти декілька десятків тіл і перепоховати їх на єврейському кладовищі. Лише 204 євреї пережили це пекло їм вдалося перебратися в Америку. Серед них була Роза Флейшман та Ушар Ройтман. Вони розповідали, що у румунської влади був особливий рахунок з євреями Новоселиці, які їх проводжали з ганьбою при їх відступі, коли сюди вступили війська Радянського союзу. Вони розповідали про жахи що пережили у таборах Трансністрії. Звільнити місто від румунських окупантів і взяти під свій контроль військам СРСР вдалося 30 березня 1944 року. Але для більшості місцевого населення було занадто пізно. Місто було майже повністю зруйноване, будинки спалені. З колишніх жителів Новоселиці з Трансністрії сюди повернулися і поодинокі євреї. Приблизно з десять тисяч депортованих вижити вдалося менше двох сотень. Тому ті євреї, яких можна сьогодні зустріти в місті — це нащадки новоприбулих єврейських родин, які приїхали в Новоселицю після другої світової війни. А нащадків тих, хто колись молився в новоселицьких синагогах чи відвідував хедер на циганській вулиці, можна зустріти по усьому світу — і в Ізраїлі, і в США, і в Аргентині, і в Венесуелі, і в Австрії.

Синагога[ред.]

Зараз мало що нагадує про минулі часи. На місці болотяних земель з'явився асфальтні дороги, а біля них виросли нові будинки. Головний об'єкт єврейської культури міська синагога за часів СССР стала клубом, будинком піонерів. У синагогу приходили колись молитися до 1941 року. Потім нікому було приходити.

Дивом є те, що розписи збереглись і на сьогоднішній день. У цих стінах молилися тисячі. І кожен віруючий вніс у неї щось своє. Ці стіни пам'ятають родину Діни Лідер, вона очолює зараз громаду в Нью-Йорку, пам'ятають Предків Вікторії Нулланд, Заступнику Держдепу США, вони жили в Новоселиці, нижче сьогоднішньої вулиці Шевченка. Її предки поховані на Новоселицькому єврейському кладовищі. нащадки тих, хто молилися в цій синагозі принесли місту Новоселиці славу і визнання в багатьох країнах світу. Серед них Моніс Райтман який став почесним будівельником м. Ізраїлю. Нісн Флом та А.Фоша відомі громадські діячі промисловці благодійники, які побудували Інститут лікування та реабілітації для інвалідів та подарували його лікарні Тель — Шомер. Йосип Альтер став відомим фахівцем у сфері ядерної фізики і очолював керівні посади у провідних наукових закладах. Займель Тайтельман, нині голова Новоселицького комітету в Ізраїлі. Шика Маркус — геніальний журналіст брав участь у виданні книги «Новоселиця-Бессарбія», присвяченої історії євреїв. Цей список величезний.