Іваницька Надія Степанівна
Помилка скрипту: Не існує модуля «If empty».
Іваницька Надія Степанівна (кінець грудня 1938, с. Гребенне, Рава-Руський земський повіт, Львівське воєводство, Польща — 29 листопада 1982, Криничанський район, Дніпропетровська область, Українська РСР) — український філолог, етнограф, фольклорист, поетеса.
Біографія[ред.]
Народилася Надія Степанівна Іваницька в с. Гребенне Рава-Руського району Львівської области в кінці грудня 1938 року. До початку Другої світової війни ця територія входила до складу Польщі. Під час авіаційного нальоту, в результаті прямого потрапляння авіабомби в будинок Іваницьких (родина в момент нальоту переховувалась в льосі) були знищені всі документи, тому при відновленні метрики (свідоцтва про народження) маленькій Надійці, яка виглядала старшою від свого віку, державний реєстратор приписав зайвих півтора року. Так виникла офіційна дата народження − 16 липня 1937 року.
Після закінчення війни родину Іваницьких було переселено в с. Олександро-Білівку Софіївського району Дніпропетровської області.
Надія Іваницька закінчила з часом Дніпропетровське медичне училище (1954—1955 рр.) і за комсомольською путівкою виїхала працювати до Кривого Рогу. Працювала на будівництві одного з криворізьких ГЗК, на руднику ім. Фрунзе, пізніше завідувачкою в дитячих яслах № 29 на руднику Червоногвардієць (в народі — Гвардія). Спочатку вчилася на стаціонарі, а з третього курсу на заочному відділенні та закінчила в 1968 році без відриву від основної роботи український філфак Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.
Брала активну участь в громадському та творчому житті Кривого Рогу та України. Твори Надії Іваницької публікувались неодноразово в місцевих, обласних та республіканських виданнях (газети «Червоний Гірник», «Сільський трудівник», «Прапор Юності», «Зоря», «Патріот Батьківщини», «Радянська освіта», журнали «Донбас», «Дніпро» та ін.). Твори Надії Іваницької публікувались також і в закордонних виданнях (зокрема, у польській газеті «Наше Слово»), звучали на польському радіо.
У 1972 році Надія Іваницька перейшла працювати вчителем української мови та літератури до ВШ № 83 м. Кривого Рогу, де й працювала до листопада 1982 року.
Загинула Надія Степанівна Іваницька в автокатастрофі 29 листопада 1982 року в складі групи Криворізького літоб'єднання «Рудана»[1]
На момент загибелі була членом обласного літоб'єднання ім. Кононенка при Спілці письменників України, навчалась на заочному відділенні факультету іноземних мов Київського державного університету ім. Т. Шевченка, займалась збором фольклорного матеріалу в Україні та Кривому Розі зокрема.
Основу поетичної творчості Надії Іваницької склала материнська лірика, яка за свідченням фахівців (зокрема професора Анатолія Козлова), не має аналогів в українській літературі та й, можливо, є досягненням світового рівня, що не має міжнародних аналогів.
У житті Надія Степанівна Іваницька була відкритою, щирою та відданою і через ці природні риси часто не готовою до людської підлості та хамства.
Похована Надія Степанівна Іваницька у Кривому Розі на Краматорському цвинтарі міста Кривого Рогу.
Примітки[ред.]
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
Джерела[ред.]
- Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
Посилання[ред.]
- Надія Іваницька// Поетичні майстерні
- Урок із літератури рідного краю (Криворіжжя) Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.// Методичний портал, 22.03.2015
Помилка Lua у Модуль:External_links у рядку 275: attempt to index field 'wikibase' (a nil value).
This article "Іваницька Надія Степанівна" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Іваницька Надія Степанівна.
- Вікіпедія:P19:використовується
- Вікіпедія:P20:використовується
- Вікіпедія:P856:використовується
- Вікіпедія:P94:використовується
- Персоналії за алфавітом
- Шаблон:Webarchive:посилання на Wayback Machine
- Педагоги Кривого Рогу
- Українські філологи
- Українські поетеси
- Уродженці Люблінського воєводства
- Загинули в автомобільних аваріях