Індикатори ефективності роботи установ природно-заповідного фонду
 | У цій статті відсутній вступний розділ, що має містити визначення предмету і стислий огляд найважливіших аспектів статті. |
Індикатори ефективності роботи установ природно-заповідного фонду[ред.]
Нині ефективність роботи установ природно-заповідного фонду (ПЗФ) — природних і біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків в галузі охорони природи і біорізноманіття ніяк не визначається[1]. В результаті багато заповідників і національних парків концентрують свою діяльність не на охороні природи, а на господарській і комерційній діяльності — заготівлі і продажі лісу, сіна, очерету, риби, організації платних екскурсійних і туристичних маршрутів, що суперечить головним завданням таких природоохоронних установ як заповідники і національні парки[2].
Нині, у зв'язку із входженням України до Євросоюзу, стає актуальним виконання Україною двох екологічних Директив Євросоюзу — Директиви від 2 квітня 1979 р. «Про охорону диких птахів» (79/409/ЄЕС) і Директиви від 21 травня 1992 р. «Про охорону природних жител і дикої фауни і флори» (92/43/ЄЕС). Мета цих Директив, обов'язкових при входженні України до Євросоюзу — охорона рідкісних видів і їх місць проживання (розмноження, вирощування потомства, відпочинку, міграції, сплячки), у тому числі в об'єктах природно-заповідного фонду. Виконання цих директив контролюватиметься, зокрема, за допомогою різних індикаторів.
Запропоновані індикатори ефективності і результативності охорони видів і їх жител в об'єктах ПЗФ можуть використовуватися в Проектах організації територій заповідників, національних і регіональних парків для кращого контролю за діяльністю їх адміністрації по виконанню природохоронних завдань[1].
- Збільшення динаміки чисельності видів з Червоної книги, Бернської конвенції і фонових видів. Більші види є кращими індикаторами, ніж дрібні, оскільки вони помітніші і їх швидкість обороту у біоценозах вища (список видів-індикаторів тварин і рослин приведено нижче).
- Поява нових локалітетів цих видів у межах цього об'єкту ПЗФ.
- Заселення нових біотопів цими видами у межах цього об'єкту ПЗФ.
- Досягнення цими видами максимально можливої чисельності і її стабілізація.
- Зростання успішності розмноження виду.
- Для лісових екосистем наявність мертвої деревини в лісі більше 30 м3 на гектар.
- Для лісових екосистем наявність сухостойних і дуплистих дерев в лісі близько 30-40 штук на гектар.
- Для лісових екосистем збільшення площі природних типів лісів шляхом самовідновлення (діброви, бучини, ялівцеві ліси, заплавні і байрачні ліси).
- Для степових екосистем динаміка накопичення гумусу в ґрунті не менше 0,05% на рік.
- Відсутність в місцях проживання видів доріг, просік, споруд.
- Відсутність в місцях проживання, розмноження, вирощування потомства, відпочинку, міграції, сплячки цих видів рубок лісу, екскурсійних маршрутів, сінокосіння в травні-червні і важкою технікою[1].
Етичність поведінки працівників заповідників розглянуто в окремій статті — Індикатори етичності роботи заповідників.
Список видів-індикаторів тварин і рослин[ред.]
Тварини[ред.]
Рідкісні види:
Ссавці:
лісовий кіт, рись, мишівка донська, степова, темна, підковоніс великий і малий, вечірниці велетенська, руда і мала.
Птахи:
чорний лелека, підорлики великий і малий, глухар, кучерявий і рожевий пелікани, чорноголовий реготун, скопа, косар, сірий журавель, сичі волохатий і горобець, неяситі довгохвоста і бородата, дятли білоспинний і трипалий.
Рептилії:
мідянка, степова гадюка, полози леопардовий, ескулапів, візерунчастий, жовточеревий, сарматський.
Риби:
міноги карпатська і українська, стерлядь.
Безхребетні:
вусані звичайний, дніпровський, Валевського, дунайсько-дністровський, кримський, рак широкопалий, серулина зубчаста, дибка степова, жук-відлюдник, жук-олень, вусань дубовий великий західний, вусань мускусний, аполлон, джмелі моховий, пахучий, глинистий, вірменський, плодовий, лезус, червонястий, оперезаний.
Фонові види: лось, борсук, сом, синець, жерех, кліпець[1].
Рослини і гриби[ред.]
Рідкісні види: ладьян тринарізаний, надбородник безлистий, гудайера повзуча, тайник серцелистий і яйцевидний, гніздовка справжня, сосна кедрова, тис ягідний, черемша, пролісок білосніжний, скополія карніолійська, котяча лапка карпатська, дріада восьмипелюсткова, верба трав'яниста, лапландська, туполиста, айстра альпійська, едельвейс альпійський, дзвоник карпатський і Клауни, лінея північна, журавлина дрібноплода, рододендрон східнокарпатський, жирянка альпійська і звичайна, тирлич бестебловий, цикламен Кузнєцова, хамарбія болотяна, шейхцерія болотяна, жировик Лезеля, брандушка різноколірна, простріл чорніючий і великий, дифазіаструм Цайллера, трьохколосковий і альпійський, плавунок плавуновидний, плавун річний, баранчик звичайний, гроздовник півмісяцевий і віргінський, лобарія широка і легенева, герицій кораловий, грифола багатокапелюшна, спарасис кучерявий.
Фонові види: латаття, катран приморський, синьоголовник приморський.
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
Посилання[ред.]
- Животные-биоиндикаторы окружающей среды
- Растение — индикатор среды
- Машинцов Е. А., Ивановская Е. Н. Оценка качества окружающей среды при помощи растений-индикаторов
Лiтература[ред.]
- Ашихмина Т. Я. Экологический мониторинг. — М.: АГАР, 2002.
- Краснов В. П., Орлов О. О., Ведмідь В. В. Атлас рослин-індикаторів і типів лісорослинних умов Українського Полісся. — Новоград-Волинський: НОВОград, 2009. — 488 с.
- Макеева Т. И. Оценка антропогенной нагрузки на территории по показателям стабильности развития растений // Пробл. и пути их решения: науч.-практ. конф. Москва, 30-31 окт., 2002. — Мат-лы конф. — М., 2002. — С. 201–207.
This article "Індикатори ефективності роботи установ природно-заповідного фонду" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Індикатори ефективності роботи установ природно-заповідного фонду.
