Історія Богородчан
Давня історія[ред.]
Перша встановлена письмова згадка про Богородчани (ще як село) належить до 3 січня 1441 року.[1] В ній йдеться про те, що власником Богородчан був Ян з Бучача - він же Ян Бучацький, староста теребовлянський.[2] Цей документ був опублікований на латинській мові в «Актах гродських і земських» 16 січня 1441 року. Ось його зміст: «Ми, Іван з Бучача, староста Теребовлянський, маємо сплатити 300 марок.., сто по шістдесят широких грошей празької монети вельможному Петрові Одрованжу, старості Симбірському та Галицькому... Якщо не сплатимо, то повинні ми дати право на вступ в маєтки наші Черніїв, Богородзічани, Ляхівці... ».
Жителі селища з давніх часів займалися ремеслом і рільництвом. Серед спеціальностей ремісників найпоширенішими були: кравецтво і ткацтво. Про це свідчать і назви вулиць, що збереглися до наших днів: Ткацька, Різнича.
У податковому реєстрі 1515 року в Богордчанах документується піп (отже, уже тоді була церква) і 12 ланів (близько 300 га) оброблюваної землі[3].
В другій половині XVI століття Богородчани стали володінням Потоцьких.
1691 року за наказом графині К. Потоцької у Богородчанах споруджується костел, а навколо нього оселяється група дрібної шляхти і кілька десятків ремісників з Польщі.
У першій половині XVIII століття в околицях Богородчан активно діяли загони опришків. До них приєдналися й богородчанські жителі. 1744 року опришки на чолі з Олексою Довбушем зробили напад на фортецю в Богородчанах, де повстанці захопили багато зброї, а також знищили реєстри податків, орендні договори тощо.
За першим поділом Польщі 1772 року Богородчани опинилися під владою Габсбурґів у Священній Римській імперії. Австрійська влада у 1789 року відкрила німецьку школу, а 1790 року заснувала українську народну школу. Польські урядовці, яких в Галичині за часів Австрійської імперії було досить багато, не сприяли розвитку української культури. Богородчани залишались у другій половині XVIII століття дрібним містечком: 1786 року тут було всього 314 будинків і 1 134 жителі.
ХІХ-ХХ сторіччя[ред.]
У середині XIX століття у Богородчанах активізується суспільно-політичне життя. У червні 1848 року тут було створено місцеву Руську раду, до складу якої увійшло 29 членів.
Після реформи 1848 року в Богородчанах з'являються перші підприємства. 1870 року містечко мало невелику броварню, ґуральню, деревообробну майстерню. Наприкінці XIX століття на них працювало понад 100 робітників.
У 1900 р. в місті з 4706 жителів було 1970 українців, 786 поляків, 1937 німців та 3 інших національностей (1703 греко-католики, 768 римо-католиків, 2219 юдеїв і 16 інших віровизнань).[4]
Тяжкі випробування чекали на жителів Богородчан у роки Першої світової війни. На цій території точилися жорстокі бої між австро-угорськими і російськими військами. У Богородчанах загинуло близько 50 жителів, зруйновано промислові підприємства, спалено багато будинків. У селищі та його околицях лютувала епідемії тифу й холери. Господарство занепало.
У 1920-30-х роках в Богородчанах проживав в літній резиденції (сьогодні приміщення — музей історії церкви ім. Григорія Хомишина [5]) блаженний мученик Григорій Хомишин, єпископ Станіславський. В 1930 році він освятив наріжний камінь будівництва церкви Івана Богослова (УГКЦ). 9 жовтня 1934 року Владика освятив новозведений храм і відправив у ньому Службу Божу.
27 червня 1941 року Богородчани окупували гітлерівці. За час окупації гітлерівці вбили 822 жителі селища й вигнали в рабство до Німеччини 80 чоловік. 28 липня 1944 року в Богородчани увійшли частини 161-ї стрілецької дивізії Червоної Армії. Літом 1947 року в Богородчанах було насильно організовано колгосп, який названо ім'ям І. Франка. У 1957 році тут було створено райхарчокомбінат, який почав випускати ковбасні і хлібобулочні вироби та безалкогольні напої. Промартіль ім. С. М. Кірова реорганізували у бондарний цех Солотвинського лісокомбінату. В селищі почала працювати міжколгоспна будівельна організація, МТС було реорганізовано на PTG (з 1961 року — «Сільгосптехніка»).
У 1962 році на базі промартілі «Коопвзуття» та дрібних побутових майстерень створено райпобуткомбінат, 1968 року відкрито швейно-галантерейну фабрику, з січня 1970 року почав працювати цегельний завод.
Новітня історія[ред.]
21 листопада 2015 року за сприяння місцевого письменника Василя Бабія в колишній літній резиденції блаженного Григорія Хомишина, єпископа Станіславського був відкритий "Музей історії церкви імені Григорія Хомишина".
Зібрання матеріалів для музею та їх комплектування взяла на себе Молодіжна християнська спільнота, більшість експонатів передали місцеві мешканці.
Найбільш цінними експонатами музею вважаються Євангеліє та раритетні книги польською мовою, якими користувався Григорій Хомишин. Зокрема, Часослов 19 ст., Служебник, календар місіонера, мала літургіка, старі молитовники, тощо.
25 вересня 2016 року в м. Богородчани на Івано-Франківщині відбулося урочисте повернення копії давньої ікони Богородиці, яку привезли для міщан та прочан делегати з Польщі. Ікона Богородчанської Божої Матері була вивезена польськими емігрантами з міста в 1944 році. Розпочалося святкування від монументу Богородиці, де всі прочани зустрічали архиєпископа і митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина та польську делегацію, яка привезла ікону Богородиці. Після привітань розпочався процесійний хід до храму св. Йоана Богослова, де була відслужена Архиєрейська Божественна Літургія. Очолив святкове богослужіння Митрополит Володимир у співслужінні з митр. прот. Петром Дирівом (Богородчанський протопресвітеріат[6]), митр. прот. Дмитром Гірняком (Солотвинський протопресвітеріат[7]), численним духовенством Івано-Франківської архиєпархії та отцями-домініканцями з Польщі
Копію ікони, яку передали в Богородчани написала польська художниця Беата Домагала.
Джерела[ред.]
- Неофіційний портал Богородчан. Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine. Перевірено 2009-06-12.
Посилання[ред.]
- Родовід Бучацьких (пол.)
Примітки[ред.]
- ↑ Акти ґродські і земські.-Львів,1887.Т.12.-564с.,(пол., лат.) Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine. с.92
- ↑ Акти ґродські і земські.-Львів,1887.Т.12.-564с.,(пол., лат.) Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine. с.93
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
- ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
This article "Історія Богородчан" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Історія Богородчан.
