Welcome to EverybodyWiki 😃 ! Nuvola apps kgpg.png Log in or ➕👤 create an account to improve, watchlist or create an article like a 🏭 company page or a 👨👩 bio (yours ?)...

Історія села Брідок Теплицького району

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

[[Категорія:Статті, в яких потрібно виправити стиль з Помилка скрипту: Не існує модуля «String».]]

[[Категорія:Статті без виносок з Помилка скрипту: Не існує модуля «String».]]

Село Брідок входить до складу Брідоцької сільської ради та розташоване за 25 км від райцентру Теплицького району та за 155 км від обласного центру, м. Вінниці.

Землі села межують на сході з селом Орлівкою, на півдні з селом Метанівкою, на південному заході з селом Побіркою на північному заході з селом Соболівкою. Протяжність земель села з північного заходу на південь дорівнює 4,5 км, а з північного сходу на захід дорівнює 7,5 км.

Село розташоване на березі річки Сура, яку раніше називали Бродом.

Легенда назв[ред.]

Про назву села Брідок говорять, що колись у давнину ходили люди, які не мали де поселитися. Вони бродили і дійшли до цього місця, де зараз село, і поселились. Назвали це село, де вони стали жити, Брідок, бо вони довго бродили світом, не могли знайти собі місця, яке б сподобалося. Бродили, бродили і нарешті знайшли. Також назва могла виникнути оскільки місцевість була болотиста і людям приходилося йти в брід.

Клапанська долина — бо тут жили Клапані, тому й назвали від цього прізвища долину.

Грицева гора — на горі жив довгобородий дід Гриць, держав волів і водив на долину їх напувати. І всі цього Гриця дуже часто бачили, тому і гору стали називати Грицевою.

Вигін — коли роздавали місця людям на будівництво, то там були гірки, непридатні для будівництва, їх ніхто не хотів брати. Тож на горбках стали пасти худобу. Туди вигняли худобу, отже від того місце й назвали «вигін».

Воняча — це був пан, в якого було багато худоби. Він жив біля контори, вона знаходила трохи вище теперішньої. І от в цього пана почала хворіти худоба. Вона здихала. Він її вивозив на край села, де цегельня була. Худоба ця завонювалася і те місце називали «воняча». От і досі кажуть — «Воняча».

Козурізовка — на цій вулиці господарі весь час тримали кози і різали їх на м'ясо, тому і вулицю назвали «Козурізовка».

Вербу за селом називають Циганська, бо біля верби колись поселився табір циган. Вони жили у таких ніби куренях, викопали криничку. Там цигани жили і робили набіги на села, обкрадали та обманювали людей. От і вербу назвали «Циганською».

(Записано зі слів Клапань Насті Савівни, 1914 р.н. Свідчення брала бібліотекар Костянюк Алла Андріївна. 2 березня 2007 р.)

Постання села[ред.]

В церковних літописах,що зберігаються у фондах Кам'янець – Подільського музею, згадані перші поселенці – засновники села: Семен Казан і Палій ( на жаль без імені). Через два століття прізвище Казан пропало, а батько Палій, син – Палійчук,присутнє в шести дворах.[1] На місцевості села Брідок знайдено багато Археологічних знахідок, що належать періоду Трипільської культури. Ковтун Микола Іванович 1960 року на садибі свого батька Ковтуна Івана Нестеровича знайшов грузило,виготовлене і випалене із глини. Воно використовувалось для опускання риболовської сітки в воду. Марусей Андрій Філімонович 1956 року на своїй садибі знайшов прясло, виготовлене і випалене із глини. Прясло використовувалось, як наконечник, що надівалось на кінець ручного дерев'яного веретена. Мельник Іван Порфирович знайшов металевий наконечник дерев'яного списа. Знайдені експонати характеризують зайнятість людей, які жили в ті часи. Наприклад, глиняні прясла свідчать, що люди займалися ткацтвом. Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці Дані кореспондентського обстеження:[2]

Брідок: Кількість дворів, зайнятих ткацтвом — 20. Кількість осіб, зайнятих ткацтвом — 20. Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом — 3. Кількість осіб, зайнятих смушево-кожуховим промислом — 3. Пора року промислу — взимку. Загальна кількість дворів — 296. Загальна кількість чоловіків — 741. Загальна кількість жінок — 643. Усього людей — 1384. Кількість дворів з різним промислом — 36. Кількість осіб, пов'язаних з промислом — 36.

Знайдені грузила вказують на те, що в давнину займалися рибальством.

Село Брідок виникло на початку XVIII століття. Брідок, село, знаходиться за 4 верстви на південь від містечка Соболівки, де є поштове відділення, і за 15 верстов від залізничної станції „Гайсин”; розташоване на низині, при невеличкій річці Самці (Самець. - О.П.), яка колись називалась ще Бродом, від чого отримало свою назву й село. Кліматичні умови місцевості сприяють здоров’ю; ґрунт – чорноземний. За переказами Брідок виник не раніше початку XVIII ст.; старожили вказують навіть місце першої хати в поселенні. Брідок з часу свого заснування входив до складу маєтків графів Потоцьких і наразі належить графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. За винятком декількох католиків, які є службовцями в економії, решта парафіян усі православні, українці-селяни, кількістю 704 чоловіків і 647 жінок. Головне заняття населення – землеробство; близькість цукрових заводів – у містечку Соболівці й селі Красносілці – дає місцевим селянам можливість мати сталі заробітки. Перший парафіяльний храм у Брідку був побудований з дерева коштом парафіян близько 1756 р.; він проіснував недовго, оскільки незабаром з невідомої причини згорів. Незабаром парафіяни розпочали будівництво нової церкви, але захотіли зробити це лише власними силами, без посередництва будівельника-спеціаліста; улаштували цегельний завод, розподілили між собою, не виключаючи навіть дітей, всі роботи і заклали цегляний храм без кам'яних підвалин, дуже громіздкий, без архітектурного плану. Незнання будівельного мистецтва далось взнаки на міцності будівлі; храм, завершений 1797 року, швидко зістарівся і, хоча й проіснував до 1876 р., останнім часом щохвилини загрожував падінням, а тому був зовсім розібраний; старе церковище ввійшло до складу парафіяльної садиби, а на місці престолу поставлений хрест з огорожею довкола. 1876 року був закладений, а 1879 року освячений нинішній однокупольний дерев'яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, побудований старанністю парафіян і священика Василя Думанського, за допомогою казни у розмірі 2000 крб.; вартість будівлі 12.000 крб. Іконостас перенесений із старої церкви, триярусний, оновлений у 1879 р. У 1863 р. до парафіяльної церкви були пожертвувані Государинею Імператрицею срібні позолочені начиння вартістю 150 крб. Парафіяльний цвинтар існує з часу утворення поселення і розміщений біля церкви. Першим парафіяльним священиком у Брідку був уніат Зелінський; з 1797 р. по 1802 р. тут священичив Григорій Ніровецький, потім до 1831 р. син його Яків Ніровецький, з 1831 по 1847 р. Іван Крижанівський, а з 1847 по 1887 р. Василь Думанський, за якого була побудована нинішня церква і відкрита школа. Церковної землі 64 десятини 1072 сажнів, у тому числі присадибної 3 десятини 2280 сажнів. Прицерковні будівлі всі зведені 1889 року, замість згорілих, коштом з поземельного збору з додатком від парафіян. Церковно-парафіяльна школа діє з 1862 р.; міститься у власному будинку, побудованому 1895 року.[3] У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви св. Іоана Богослова села Брідка, 1759—1796. — Фонд 224. Опис 2. Справа 44.

Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році. Парафія: <…> 2. Брідок, Івана Богослова: будинків 55; сповідалося 325 осіб; дітей — 57; народилося: хлопчиків — 4, дівчаток — 3; шлюбів — 2; померло жінок 5. (Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі — далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).

Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі. Парафія: <…> 2. Брідок: будинків — 53, сповідалося 246 осіб; дітей — 87; народилося: хлопчиків — 14, дівчаток — 12; шлюбів — 1; померло: чоловіків — 11, жінок — 15. (Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).

Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі. Парафія: <…> 2. Брідок: будинків — 53, сповідалося 303 особи; дітей — 89; народилося: хлопчиків — 6, дівчаток — 2; шлюбів — 3; померло: чоловіків — 2, жінок — 2. (Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).

Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст. Парафія: <…> 2. Брідок: будинків — 50, сповідалося 240 осіб; дітей — 80; народилося: хлопчиків — 10, дівчаток — 14; шлюбів — 9; померло: чоловіків — 4, жінок — 4. (Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).

Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі. Парафія: <…> 2. Брідок: осель — 59, чоловіків: до 15 років — 53, понад 15 років — 172; жінок: до 15 років — 75, понад 15 років — 163; придатні до сповіді 348, непридатні до сповіді — 123. (Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).

Під номером 78 це село, записане російською як «Бродок», зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова.[4]

Влітку 1709 року через Соболівку і південно-західну частину Брідка проходило військо гетьмана Івана Мазепи. Один із членів його оточення Яким Денисюк залишився в Брідку. Від нього пішов рід Денисюків у Брідку і Соболівці, яких довго називали «мазепчуки».

До революції в селі було 1805 десятин землі. 820 десятинами користувався пан Думанський, 710 десятин було у куркулів і лише 275 було у бідняків. Про якість бідняцької землі і говорити нічого; вона була розкидана по горбках і долинах на самих незручних місцях. Урожай селяни збирали дуже низький — по 35-40 пудів видавала десятина.[5] П.Пилипак.

З 1862 року в селі діє церковно-парафіяльна школа, що розміщувалася в церкві, а в 1895 році було побудовано окремий глиняний будинок під селянським дахом. В школу ходило 25-30 дітей і навчання заключалося в знанні «Закону Божого». На початку XIX століття в селі на річці Сурі було побудовано кілька водяних млинів. В центрі села млин збудував селянин Мельник, якого пізніше пан забрав і переобладнав.

Багато Брідоцьких воїнів брало участь у Російсько-Турецькій війні 1877-1878рр. серед них: Гук Аврам, Костянюк Сизон, Денесюк Давид. Особливо відзначився Сполітак Єфрем, який був нагороджений чотирма хрестами і медалями. Багато цікавого про патріотизм і мужність воїнів матросів розповідав учасник Російсько-Японської війни 1904-1905 рр. член екіпажу крейсера «Стрела» Дощук Володимир Зотович.

У 1905-1907рр.в селі Брідку в помісті пана Гнатовського бунтували селяни із-за низької оплати праці. Із розповіді Старущака Фрезона Калістратовича: Весною 1913 року на плантації цукрових буряків стався великий бунт селян, в якому прийняли участь понад 300 чоловік. Сталося це так: панські прикажчики вивели у поле людей, стали їх розставляти на рядки, а чоловіків не ставили тому що вони вимагали більшої плати. Тоді чоловіки самі стали на рядки сапати цукровий буряк. Прикажчик доніс про це пану Шпону. На поле прибув молодий і злий пан Шпон і 20 стражників. Вони думали чоловіків забрати по одному, але вони згуртувались, один з учасників Гаврилюк Григір закричав: «Люди, сюди !». Зібралися всі з сапами із погрозами прогнали стражників. Наляканий пан відпустив людей ще до обіду, але заплатив за цілий день. На другий день плата була вища. Та про це було донесено справнику, який брав на допит активістів бунту: Старущака Фрезона, Трокаля. Г., Іщенка. Д., Осауляка. С. І. Із розповіді жителя села Марецького. Л. Л. «У 1913 році житель села Ліпецький Олександр Олександрович побудував млина з вальцями. Ліпецький працював слюсарем в Соболівському цукровому заводі, потім виїхав в Одесу там ремонтував пароплави, зароблені кошти вложив в будівництво млина. У 1922 році через недбалість його молодшого брата поламалась парова машина. Млин закрили, а пізніше він був розпроданий.»

Встановлення Радянської влади. Звістка про жовтневий переворот 1917 року в Петрограді блискавично облетіла всю країну. На Вінниччині стали створюватися революційні комітети. На початку 1918 року було створено революційний комітет в селі Соболівці, який здійснював керівництво революційною владою в селі Брідок. До складу революційного комітету від громадян села Брідка входив Бойко Володимир Ульянович. Ревком в селі проводив ліквідацію власності на поміщицьку землю, майно, маєток були націоналізовані. Також були націоналізовані церковні землі.

1919 року на Соболівський ревком налетіли петлюрівці і розгромили його. Після петлюрівців у село увійшла розвідка Денікіна, яка намагалася відновити старі порядки, повернути землю поміщикові й церкві.

1920 року через село Брідок проходила кавалерійська бригада під командуванням Г. Котовського.

У 1926-1927рр. в селі стали утворюватися гуртки спільного обробітку землі. Таких гуртків було організовано три: «У центрі села», «На хуторі», «За водою». Першим головою сільської ради був Дощук Михайло. Першим секретарем сільської влади був Храмінський Матвій.

1928 року «Артіль Промінь» отримала трактора «Фордзок», першим трактористом,що працював на цьому тракторі був житель села Денисюк Радіон.

У березні 1930 року в селі як і в інших селах прокотилася велика буря, активну участь в ній брали жінки. Були спроби розбирати скот, реманент, зерно з колгоспу. Це сталося тому, що в проведені колективізації місцеві партійні і державні органи допускали викривлення ліній партії в колгоспному русі.

Голод 1932—1933 років[ред.]

Село пережило страшний голод у 1932—1933 роках, загинуло понад 150 чоловік:

Абельдінов Леонід Гончарук Андрій Сидорович Гончарук Мартена Гордійчук Ксеня Пантелеймонівна Денисюк Андрон Григорович Денисюк Афія Денисюк Гаврило Денисюк Ганна Семенівна Денисюк Марія і троє дітей Денисюк Марія Денисюк Мотря Григорівна Денисюк Ольга Іванівна Денисюк Семен Денисюк Сергій Іванович Денисюк Федір Григорович Денисків троє дітей Денисків двоє дітей Довгопола Марія Романівна Довгополий Роман Кирилович Дорош Софія Евсеївна Дощук Афія Іванівна Дощук Григорій Дощук Данило Дощук Ірина Евченко Андрій Евченко Гнат Евченко Ілина Евченко Надія Жандальська Ганна Жандальська Оліянка Жандальська Тетяна Жандальський Андрій Жандальський Юхтим Жандальський Іван Клапань Яків Самеонович Корженко Трохим Корженко Тодор Костенко Олекса Тодотович Костенко Фросина Олексіївна Костенко Анна Костянтинівна Костенко Христя Олексіївна Костянюк Марфа Кравець Марина Магера Євдокія Трохимівна Магера Трохим Марусей Захарко Ливонович Марусей Ливон Марусей Марина Мартинівна Марусей Онися Мельник Василь Мельник Іван Мельник Іван Євдокимович Мельник Макар Мельник Марфа Євдокимівна Мельник Надія Євдокимівна Мельник Никифір Васильович Мельник Оліянка Іванівна Мельник Радіон Євдокимович Мельник Явдокія Мельник Євдокія Євдокимівна Миколюк Ганна Михайлівна Миколюк Настасія Савівна Миколюк Палажка Савівна Миколюк Семен Савович Мовчанюк Дем’ян Мовчанюк Степан Дем'янович Мовчанюк Тодоска Мойсенко Михайло Тимкович Осауляк Дарка Осауляк Омельян Кравець Марина Осипенко Микола Осипенко Василина Осипенко Юрій Осипенко Олексій Корженків п'ять дітей Палійчук Ганна Петрівна Палійчук Петро Пилипак Іван Пилипак Євдоким Пилипак Яків Полікарпович Пилипак Семен Полікарпович Пилипак Петро Полікарпович Пилипак Сергій Михайлович Пилипак Іван Полікарпович Пилипак Андрій Дем’янович Поник Яків Філімонович Поник Ганна Гордіївна Поник Григорій Поник Селько Поник Іван Селькович Поник Ганна Поник Капріян Поник Ксеня Поник Марія Поник Марфина Поник Онуфрій Поник Микола Семенович Попович Микола і чотири онуки Попович Пилип Миколайович Приймасюк Федір Сидорович Риженко Палажка Риженко Маркіян Риженко Оліянка Риженко Тодор Риженко Фидося Риженко Яків Семко Мойса Микитович Семко Христя Соснюк Ілько Якимович Столярчук четверо дітей Столярчук Анна Василівна Столярчук Килина Столярчук Серафима Столярчук Тодосія Трокаль Тодосій Васильович Трокаль Василь Євсейович Трокаль Дем'ян Васильович Трокаль Іван Антонович Трокаль Катерина Яківна Трокаль Надія Яківна Трокаль Семен Антонович Трокаль Федір Васильович Трокаль Яків Феденко Іван Прокопович Феденко Михайло Прокопович Феденко Прокіп

Свідки Голодомору с. Брідка[ред.]

1. Бойко Анна Митрофанівна 1923 р.н. 2. Гездюк Онися Митрофанівна 1921 р.н 3. Дощук Фросина Олександрівна 1918 р.н. 4. Клапань Настя Савівна 1914 р.н. 5. Кутузова Явдокія Макарнівна 1926 р.н. 6. Орлик Ксеня Давидівна 1917 р.н. 7. Поник Гордій Васильович 1917 р.н. 8. Приймасюк Михайло Семенович р.н. 9. Трокаль Федора Терентіївна р.н.

Свідчення Клапань Насті Савівни 1914 р.н.:

«Мені було 19 років. Не було, що їсти, я спухла. Дуже пекли ноги, то я ховала їх у бур'ян. Тато, мама, три сестри вижили. Їли бересткове листя: сушили, робили пляцики. Ми ходили на поле, жали колосся, яке було вже стигле. Тато варив нам куліш, бо він був дуже слабкий і сидів удома. Коли наша сусідка Соснюк Марія помирала, тато носив її того кулішу і вона вижила. Скільки жила, то згадувала той куліш і дякувала нам. В моєї тітки вмерла дівчинка, після того, як її закопали, її витягнули і з'їли. Тих людей забрали, де вони ділися, то я й досі не знаю.»

Свідчення Поник Гордія Васильовича 1917 р.н.:

«Було мені 16 років. Робив на свинарні в колгоспі. Їв те, що свиням давав, отак і вижив. Мама і нас троє дітей вижили. Їли здохлі коні, коти, бересткове листя, щавій, люди їли людей.»

Жертви політичних репресій с. Брідок[ред.]

  1. Євченко Григорій Степанович 1898 р.н. засуджений на 3 роки до Сибіру. Реабілітований 6 квітня 1989.
  2. Поник Степан Якович 1903 р.н. Утік з-під варти. Подальша доля невідома. Реабілітований.
  3. Соснюк Микита Опанасович 1888 р.н. Звинувачувався за ст. 54-10,13 КК УСРР. За постановою Трійки ДПУ УСРР, ув'язнений на 5 років концтаборів. Реабілітований 24 квітня 1990 р.
  4. Ковтун Нестор Порфирович 1875 р.н. За постановою Тульчинського окрвідділу ДПУ засланий на Північ. Реабілітований.
  5. Ковтун Терентій Несторович 1904 р.н. За постановою Тульчинського окрвідділу ДПУ засланий на Північ. Реабілітований.

З перших днів війни всі жителі призовного віку с. Брідок пішли на фронт. Усього за час Великої Вітчизняної війни загинуло 176 чоловік. З перших місяців війни на землях села Брідок і сусідніх сіл Метанівки і Завадівки стали створюватись партизанські загони під керівництвом райкому партії. Організатором підпільної партизанської групи, що діяла на території села був Луньєв. Командиром партизанського загону, що діяв у селах Брідок, Метанівка, Завадівка, був товариш Літвінов. Особливо важливі доручення партизанського загону, виконували такі жителі села: Кравець П., Кравець А.І., Прибила П.Ф., Риженко М.Т. У вересні 1941 року під час молотьби було спалено молотарку. За 1942-1943 роки проведено багато підривних заходів: поломка тракторів, розбір залізничної колії, пущено під укіс декілька поїздів з боєприпасами і харчами.

Учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни, які нагороджені бойовими нагородами[ред.]

  1. Вергелес Анатолій Васильович — 1922 р.н. Старший лейтенант. Нагороджений орденом ВВВ ІІ ступеня, орденом Б. Хмельницького, медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.», «За бойові заслуги».
  2. Гаврилюк Юхим Сергійович — 1917 р.н. Лейтенант. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  3. Довгополий Пантелеймон Романович — 1927 р.н. Єфрейтор. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  4. Дощук Пантелеймон Давидович — 1910 р.н. Нагороджений медалями «За взяття Варшави», «За взяття Берліна», «За оборону Кавказу».
  5. Євченко Іван Пилипович — 1920 р.н. Молодший сержант. Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.», «За перемогу над Японією».
  6. Кобися Дем'ян Васильович — 1907 р.н. Рядовий. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною».
  7. Костянюк Дмитро Олександрович — Нагороджений орденом ВВВ ІІ ступеня та медаллю «За оборону Сталінграда».
  8. Ляховський Іван Ісакович — 1914 р. н. Рядовий. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  9. Мельник Сава Семенович — 1917 р.н. Сержант. Нагороджений орденом ВВВ ІІ ступеня, медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  10. Миколюк Терентій Степанович — 1910 р.н. Гвардії лейтенант, командир зводу розвідки. Нагороджений орденом ВВВ ІІ ступеня, орденом Червоного Прапора, медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.».
  11. Мойсенко Севастян Микитович — 1906 р.н. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  12. Неїжпапа Тимофій Купріянович — 1914 р.н. Рядовий. Нагороджений орденом ВВВ ІІ ступеня.
  13. Осауляк Герасим Дмитрович — 1897 р.н. Рядовий. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  14. Осипенко Іларіон Герасимович — 1908 р.н. Рядовий. Нагороджений орденом ВВВ ІІ ступеня.
  15. Плахотнюк Григорій Кононович — 1921 р.н. Нагороджений орденом ВВВ ІІ ступеня.
  16. Поник Гордій Васильович — 1917 р.н. Сержант. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  17. Поник Іван Маркіянович — 1901 р.н. Рядовий. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  18. Поник Ілько Андрійович — 1904 р.н. Рядовий. Нагороджений медалями «За взяття Варшави», «За взяття Берліна», «За взяття Праги».
  19. Приймасюк Іван Онисимович — 1918 р.н. Рядовий. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  20. Прикмета Андрон Якович — 1914 р.н. Старшина. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  21. Сполітак Михайло Лавріонович – 1904 р.н. Рядовий. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  22. Столярук Платон Мартинович — 1902 р.н. Лейтенант. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  23. Столярук Софон Андрійович — 1918 р.н. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняні війні 1941—1945 рр.»
  24. Пилипак Олександр Юхтимович — народився 22 лютого 1924 р. у с. Брідок, ветеран В.В. війни. Сім класів закінчив 1939 року. Військову присягу прийняв 1 травня 1943 року, призваний Шандурівським райвійськоматом (Естонія). Воював у 4-й авіаескадрильї, 118 Гв. Штурмового авіаполку, повітряний стрілок, гвардії старший сержант. Нагороджений 1944 року орденом Червоної Зірки за 23 бойових вильоти та орденом Вітчизняної війни за 43 наступних бойових вильоти. 1945 року орденом Слави другого ступеня за збитий німецький літак. Вірою і правдою, як кажуть, відслужив Олександр Юхтимович у важкі роки своїй Батьківщині, своєму народові. А як повернувся в Брідок, працював електромонтером, контролером енергозбуту. Помер 17 квітня 1981 р.

12 березня 1944 року село було звільнено від фашистських загарбників. Тимчасова окупація гітлерівцями завдала селу великої шкоди. Під час війни було знищено і вивезено всю худобу та майже всі засоби виробництва. Громадські будівлі було зруйновано, землі запущені. Збитки, що нанесла війна селу, в цілому дорівнювало 10 мільйонам карбованців. Не дивлячись на труднощі колгоспники села прикладали всі зусилля, щоб подолати труднощі. Площа землі закріпленої за колгоспом на 1.01.1946 року становила 1738 га., з них орної — 1250 га.

1949 року було збудоване капітальне приміщення для коней та частини корів. У 1949-1950 рр. було закладено молодий сад на площі 45 га.,та посаджено лісосмуг 9 га. 1951 року до колгоспу була приєднана частина Соболівки. Головою колгоспу був обраний Монаршук Карпо, який проявляв велику турботу для підвищення урожайності культур. Як зросла врожайність с/г культур з 1 га.в ц.

 Назва культур	 1947 рік	 1948 рік	 1949 рік	 1950 рік	 1953 рік
  Яра пшениця	  2 ц.	   20 ц.	  17 ц.	   19.5ц.	   18 ц.

кукурудза 3 10.4 22 18 11 Горох 3 10 13.5 20.6 15 Цукровий буряк 118 143 229 240 235

У 1955 році посаджено сільський парк. 1963 рік – будується дитячий садочок, гараж для автомашин, корівник на 300 голів, до приміщення місцевої школи добудовано великий спортзал. За досягнення високих показників в колгоспному виробництві жителі села Брідок нагороджені державними урядовими нагородами.

Пітік Фросина Фомівна – 1912 р.н. Ланкова. Нагороджена орденом Леніна. Поник Наталка Іванівна — Свинарка Нагороджена орденом Леніна. Сполітак Марія Якимівна — 1927 р. н. Ланкова. Нагороджена орденом Леніна. Соснюк Гнат Семенович — 1910 р.н. Бригадир тракторної бригади. Нагороджений орденом Жовтневої революції. Мухарський Олексій Володимирович — 1932 р.н. Бригадир садово-городньої бригади. Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора. Соснюк Сергій Дем'янович — 1935 р.н. Голова колгоспу. Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора. Працюк Параска Сергіївна — 1938 р.н. Доярка. Нагороджена орденом Трудового Червоного прапора. Трокаль Галина Дмитрівна — 1942 р.н. Дояркою. Нагороджена орденом Трудового Червоного прапора. Бойко Іван Петрович — 1940 р.н. Тракторист. Нагороджений орденом Трудової слави. Дощук Валентина Ливонівна — 1944 р.н. Обліковець — лаборант на тваринницькій фермі. Нагороджена орденом Знак пошани. 1965 року — відкрито СБК. 1967 року — відкрито ФАП. 1984 року — розпочато будівництво нової школи. 1986 року — відкрито нову школу. 1991 року — відкрито кафельний завод. Колгосп імені Калініна реорганізовано в КСП «Граніт». 2009 року — село газифіковано.

Список учасників воїнів АТО с. Брідок[ред.]

  1. Прибила Василь Михайлович
  2. Калиновський Ігор Васильович
  3. Денисюк Микола Михайлович
  4. Оренчак Ярослав Михайлович
  5. Приймасюк Сергій Юхтимович
  6. Торохтій Віталій Сергійович
  7. Кузьмич Олександр Валентинович
  8. Магера Сергій Анатолійович
  9. Данилюк Ігор Володимирович

Брідоцька сільська бібліотека[ред.]

Брідоцька сільська бібліотека була створена у грудні 1951 року, тоді називали бібліотеку «читальнею». Вона розміщувалася у попівській хаті. З однієї сторони хати був клуб, з іншої — читальня. Бібліотека займала окреме приміщення. Сама бібліотека носить звання «Бібліотека відмінної роботи» та є однією з перших у районі, що перевела книжковий фонд на ББК. На її базі 1979 року створено школу передового досвіду «З переведення книжкового фонду та каталогу на ББК».

Марусей Мотра Філімонівна (1927—1969) — перший бібліотекар Брідоцької сільської бібліотеки, где, після закінчення Тульчинського культосвітнього училища, працювала з 1954 року по 1995рік. У зв'язку з тим, що бібліотека обслуговувала понад 1000 читачів 1978 року введено посаду другого бібліотекаря, ним була Романенко Катерина Вікторівна (наразі проживає у Тюменській області Росії).

Дощук Валентина Ливонівна (1944 р.н.) працювала головним бібліотекарем у Брідоцькій читальні з 1981 р. по 1984 р., тоді як Марусей Ольга Філімонівна стала зав. бібліотекою. Орлик Лідія Василівна (1960 р.н.) працювала з 1984 р. по 1985 р. Костянюк Алла Андріївна працює бібліотекарем з 1995року.

Книжковий фонд становить 13225 примірників, книговидача — 6146 примірників, користувачів 329. Діє клуб «Любителів природи».

Пишається село своїми земляками[ред.]

  • Риженко-Янковий Анатолій Олексійович — живописець. Народився 26 грудня 1959 року у селі Брідку. Через труднощі зі слухом навчився у спеціалізованій школі-інтернат. Талант до малювання відкрився ще у шкільному віці. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут, Всеросійську Академію красних мистецтв. Картини художника знаходяться у Празькій Національній галереї (Чехія), Рязанському державному художньому музеї російського та західноєвропейського мистецтва (Росія), Київському міському музеї історії, а також у приватних збірках Іспанії, Нідерландів, Молдови, Білорусі. 1980 року відбулися персональні вистави у Ленінграді та Павловську. Картини експонувалися у Софії (Болгарія), Москві, Великому Устюгу (Росія), Києві, Кропивницькому, Вінниці. Пересувні вистави проходили в Польщі, Угорщині, Німеччині. Учасник Міжнародної вистави творів художників, що мають вади зі слухом, у Москві. Всім серцем залюблений у Вкраїну, художник на своїх полотнах зображує рідні подільські краєвиди. Особливої уваги заслуговують поличчя, що відображають долю простих українців: непоказна, на перший погляд, доброта і щирість випромінюється їхніми очима, а простий життєвий шлях простежується у кожній рисі облич земляків. Та найглибше вражає портрет матері, через який Анатолій Олександрович намагався передати усю свою синівську любов і вдячність найдорожчій людині.
  • Приймасюк Тетяна Євменівна — поетеса, фольклорист, вишивальниця. Народилася 11 вересня 1954 року в селі Брідку в родині колгоспників. Член Національної спілки письменників України з 2005 року. 1971 року закінчила Соболівську середню школу № 1. Через три роки — з відзнакою режисерське відділення Тульчинського культосвітнього училища. У системі культури району працює з 1974 року: художнім керівником Бджільнянського, Петрашівського СБК, методистом Теплицького РБК, бібліографом-краєзнавцем Теплицької центральної районної бібліотеки. З 1985 року протягом одинадцяти років успішно очолювала районне літературне об'єднання «Дивослово». Завдяки її невтомній праці та старанню воно стало відомим далеко за межами району, а майстерність «дивословців» піднялася на вищий творчий рівень. Писати вірші розпочала за шкільних років. Друкувалася в республіканській періодиці. Автор трьох поетичних збірок: «Я тепло збираю по краплині» (2001), «Молитва душі» (2002), «Голос жінки» (2003); книжки для дітей «Комарик» (2008), ряду колективних збірок: «Вруна» (1978), «Подільська пектораль» (2002), «17 вересня» (2002), «Сторожові вогні над Божою рікою» (2007), «Соняшник» (2009). Лауреат літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (2003).

Примітки[ред.]

  1. Ковтун. А. Прізвища моїх земляків. // Вісті Тепличчини. – 2011. – 22 лип.
  2. Трофимов Л. Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. — В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. — Розділ IV. Праця у ткацькому промислі
  3. Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 322—323. — № 452
  4. Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). — ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924]
  5. «За більшовицьку перемогу» (Теплик), 1939, 16 груд., № 177 (1137), с. 2

Джерела[ред.]

Переможці: учасники бойових дій Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, які померли в повоєнний період або проживають на території області. Вінницька область. Т.6 / Упор. Харчек В.Є, Боровик Г.В, Г. М. Леманець. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика»,2012. — 704с. — С.402-404. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область. Т.2. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2007. — 848с.- С.703.

Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область. Т.3. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2010. — 784с.– С.210.

Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область. Т.4. — Вінниця: ФОП «Каштелянов О.І»,2012. -77с.- С.389,705.


This article "Історія села Брідок Теплицького району" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Історія села Брідок Теплицького району.



Read or create/edit this page in another language

Куки допомагають нам здійснювати наші сервіси. Використовуючи наші сервіси, Ви погоджуєтесь на використання куків.