Білінський Григорій Григорович

Білінський Григорій Григорович (1860і-1930і) — священик зі старовинного роду козаків-християн Київської Русі-України, двоюрідний брат українського військового діяча, контр-адмірала Української Республіки Михайла Івановича Білінського (1882-1921). Довгий час жив у селі Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Яготинського району Київської області) у місцевій церкві на честь Архістратига Михаїла.

Життєпис[ред.]

Народився у сім'ї священика Григорія Іассоновича Білінського.

Закінчив Полтавську духовну семінарію; 16 серпня 1885 р. висвячений на священика до Михайлівської церкви с.Капустинці Пирятинського повіту; скуфія 1897 р.; нагороджений орденом Св.Анни 3 ст.

Жив і служив у селі Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії, згодом у складі Пирятинського повіту Полтавської губернії Української Республіки.

Одним з яскравих спогадів дитинства відомого старожила села Шрамківка і уродженця села Капустинці Андрія Антоновича Довгого (1903-2004) був спогад про те, як він отримав від отця Григорія, відомого своїм крутим характером, за непослух указкою по лобі на уроці Закону Божого.

За спогадами односельців, зокрема Івана Козуба, про що той згадує у своїй книзі "Доба і доля"^[1] отець Григорій був палким захисником інтересів самодержавства, ревнителем строгості православ'я, непорушності старих звичаїв і традицій, що неодноразово спричиняло конфлікти з революційно-налаштованою, інакомислячою частиною громади села, особливо дядьками середнього віку і молоддю, яка згодом брала участь у революційній боротьбі і перетвореннях 1900-1930х рр., соратниками і однодумцями таких людей як Іван Гнатович Козуб, Борис Семенович Добровольський і Григорій Демидович Васенко.

Цікавим і показовим також є епізод 1917 року, коли уродженець села Капустинці, революційно-налаштований солдат-фронтовик Данило Васильович Кулінський змусив отця Григорія відслужити панахиду за загиблими під час подій Лютневої Революції у Петрограді, про що було згадано у статті відомого краєзнавця і директора школи Федора Федоровича Перешивки "Комітетчик. Сторінки життя", яка вийшла у місцевій газеті в 1960х рр.

В 1927-1928 рр. церква в селі Капустинці була зруйнована і він разом із сім'єю зник із села у невідомому напрямі. За неперевіреними даними працював ковалем у Золотоноші.