Закон України «Про психіатричну допомогу»

Закон України "Про психіатричну допомогу"
	Закон України
Загальна інформація
Номер:	1489-III
Ініціатор(и):	Народний депутат України Костицький Василь Васильович (III скликання)
Дати
Поданий на розгляд:	22.12.1997
Прийнятий:	22.02.2000 р.
Підписаний Президентом:	21.03.2000
Діє/діяв з:	04.04.2000
Остання редакція:	10.06.2018 р.
	Статус: Чинний

Закон України "Про психіатричну допомогу" — Законодавчий акт України, що визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов’язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов’язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.^[1]

Статус[ред.]

Закон прийнятий Верховною радою України III скликання 22.02.2000 р. Закон є основним нормативним актом України, що регулює суспільні відносини у сфері надання психіатричної допомоги і діяльності психіатричних закладів.^[1]^[2]

Зміст Закону[ред.]

Закон складається з VI розділів, які мають 33 статті:

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ;
Розділ II ВИДИ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ, ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ЇЇ НАДАННЯ;
Розділ III ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСІБ ПРИ НАДАННІ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ;
Розділ IV КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ;
Розділ V ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ І БЕЗДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НАДАННЯМ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ;
Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.^[1]

Мета Закону[ред.]

Стаття 4 Закону встановила такі принципи надання психіатричної допомоги:^[1]

Законність;
Гуманність:
Додержання прав людини і громадянина;
Добровільність;
Доступність та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Стаття 5 містить такі державні гарантії щодо забезпечення психіатричною допомогою та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади:^[1]

належне фінансове забезпечення надання психіатричної допомоги населенню, затвердження та виконання державних цільових програм у цій сфері;
безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорони здоров’я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім’ї та середньомісячним сукупним доходом сім’ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць;
надання у державних та комунальних закладах з надання психіатричної допомоги безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах;
здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;
захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;
вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;
надання соціальних послуг інвалідам та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади, у тому числі з догляду, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
здобуття безоплатно відповідної освіти особами, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних навчальних закладах;
встановлення обов’язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування інвалідів, які страждають на психічні розлади, в установленому законом порядку та нагляд за дотриманням цих квот.

Крім того, закон містить повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування:^[1]

створення закладів з надання психіатричної допомоги, закладів соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, та спеціальні навчальні заклади;
забезпечення належних умов для надання психіатричної допомоги та реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;
організація за спеціальними програмами безоплатного спеціального (корекційного), загальноосвітнього та професійно-технічного навчання осіб, які страждають на психічні розлади;
створення підприємств, цехів, дільниць тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади, забезпечення надання їм реабілітаційних послуг у встановленому законодавством порядку;
організація місця проживання для осіб, які страждають на психічні розлади і потребують спеціальних умов проживання та (або) втратили соціальний зв’язок;
поліпшення житлових умов осіб, які страждають на психічні розлади, в установленому законодавством порядку;
забезпечення виконання загальнодержавних та інших програм у сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади;
забезпечення відповідно до закону надання соціальних послуг особам, які страждають на психічні розлади, здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціального та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.

Розділ II містить такі види психіатричної допомоги:^[1]

Психіатричний огляд;

Амбулаторна психіатрична допомога;

Госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги;

Огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи), госпіталізованої до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за письмовою згодою її законних представників або за рішенням органу опіки та піклування, та особи, визнаної недієздатною, госпіталізованої до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням органу опіки та піклування;

Примусові заходи медичного характеру:

За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

Експертиза психічного стану особи;

Судово-психіатрична експертиза.