Західна електроенергетична система

Західна електроенергетична система (ЕС) здійснює централізоване електропостачання Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Рівненської областей загальною площею 88,7 тис. кв. км.

Історія[ред.]

Західна електроенергетична система (Західна ЕС) була створена в процесі реформування електроенергетичної галузі 1995—2000 рр. і сформувалася в її сьогоднішньому вигляді в жовтні 1998 р. після об'єднання Західного регіонального диспетчерського центру електроенергетики України та Західних магістральних електромереж ДЕК «Укрелектропередача». Західна ЕС — структурна одиниця державного підприємства «Національна енергетична компанія Укренерго» (НЕК «Укренерго»)^[1]

Структура[ред.]

До складу Західної ЕС входить такі відокремлені підрозділи:

Волинський ремонтно-експлуатаційний центр
Закарпатський ремонтно-експлуатаційний центр
Івано-Франківський ремонтно-експлуатаційний центр
Львівський ремонтно-експлуатаційний центр
Рівненський ремонтно-експлуатаційний центр
ПС 750 кВ «Західноукраїнська»

Західна ЕС експлуатує 20 підстанцій напругою 220, 330, 400, 750 кВ і 3567 км ліній електропередачи (ЛЕП).

Міждержавні лінії електропередачі між ОЕС України та ОЕС Європи:

- у напрямку Угорщини ПЛ 750 кВ Західноукраїнська — Саболчбака, ПЛ 400 кВ Мукачеве-Саболчбака, ПЛ 220 кВ Мукачеве-Тісальок та Мукачеве-Кішварда;
- у напрямку Румунії ПЛ 400 кВ Мукачеве-Рошіорь;
- у напрямку Польщі ПЛ 220 кВ Добротвірська ТЕС — Замость;
- у напрямку Словаччини ПЛ 400 кВ Мукачеве-Капушани.

Південно-західна частина енергосистеми Західного регіону, так званий «Острів Бурштинської ТЕС» працює у складі об'єднання енергетичних систем країн Європи — ENTSO-E. «Острів» утворюють Бурштинська ТЕС, електромережі та власні споживачі електроенергії в межах Закарпатської і частково Івано-Франківської та Львівської областей.^[2]