Повернення єврейської спадщини на Ярмолинеччині

{{Вікімарафон 2021}}

Територія сучасної України протягом століть була домівкою для різних народів, зокрема для однієї з найстаріших і найбільших єврейських громад у світі. Євреї вперше з'явилися на українських землях як торговці понад тисячі років тому. У 1573 році більшість сільських жителів України було оголошено кріпаками - власністю польських та українських поміщиків. Водночас магнати заклали близько 200 приватних містечок, в яких оселили значну кількість євреїв, що часто працювали в них управителями, збирали податки й видавали позики. Згідно з переписом 1897 року, на території України жило 2,6 млн. євреїв. Найбільший відсоток припав і на Подільську губернію. Єврейська громада зазнала насильства під час козацьких і селянських повстань у XVII-XVIII ст., а також погромів у 1905 і 1919 років. Спалах Першої світової війни мав нищівні наслідки для євреїв. В період Другої світової війни нацисти наголошували, що євреї є запеклими ворогами Третього Рейху. У кожному населеному пункті нацистські очільники забороняли місцевому населенню під страхом смертної кари переховувати, годувати або надавати будь-яку допомогу євреям. Нацистам у 1941 році знадобилося понад півроку, аби перейти від масових розстрілів міських євреїв до ідеї повного винищення всього єврейства.

Що ж стосується Ярмолинецького району та євреїв. Євреї почали заселяти село Шарівку в 16 столітті, Ярмолинці в 18 столітті. В 1897 році єврейського населення в селі Шарівка складало 753 людини, Солобківці 1307 людини, в Ярмолинцях 2633 людей. Також були єврейські общини в Савинцях та Фрамполі (Косогірці). В 1919 році пройшов погром. В 1920-1930 роках в Ярмолинецькому районі діяли єврейські сільські ради, єврейські колгоспи та були школи, в яких викладали їдиш (єврейська мова). В 1939 році у Ярмолинцях проживало 1264 євреї (це 60 % від загальної кількості населення). 8 липня 1941 року нацисти захопили містечко. З осені 1941-го на терені містечка Ярмолинці нацисти організували гетто, де збирали євреїв з територій сучасних Ярмолинецького, Городоцького, Дунаївецького та частково Хмельницького районів.

Що до шарівських євреїв в "Книзі Скорботи України" пишеться: "Німці зайняли Шарівку 8 липня 1941 року, місцеві євреї відкупились золотом, другими цінностями. Так і дожили до 4 листопада 1942 року. В той день стояв густий туман, в десяти кроках нічого не було видно. Поліцейські кидалися в тісні єврейські будиночки і виштовхували звідти всіх, хто попадався на очі. Жертви зганяли на майдан. Місцем для спільної могили вибрали глибоку яму біля сільського кладовища. Туди приводили групи приречених. Одних убивали, а інших чекали своєї кривавої черги. В той день були страчені понад трьохсот євреїв села Шарівка і окремі євреї - втікачі з сіл Зінькова, Михайлівки, Правдовки і Сутковець". Загалом в період фашистської окупації було вбито 26 тисяч євреїв тодішньої Кам'янець-Подільської області.

Пройшло 79 років з того часу. Кожний народ пам'ятає свою історію, свої традиції. Свідками трагедій залишилися пам'ятки, місця де вони відбувалися, артефакти які знаходять.

Останніми роками нащадки євреїв переймаються тим, що відвідують і відновлюють місця пам'яті: кладовища, синагоги, шукають своїх родичів. Так, у Шарівці на лівому пагорбі річки Вовчок, нижче польського кладовища було закладено пам'ятний надгробок, в пам'ять про розстріляних мирних мешканців містечка Шарівка. На правому пагорку були рештки єврейського кладовища, яке в 1970-х роках важкою технікою розчистили під водойму. У 2019 році деякі єврейські мацеви (надгробки) були викопані, та закладено міні-меморіал пам'яті. Все це за ініціативи американця на прізвище Кац (Katz), народженого в селі Сутківці, якому зараз 76 років. У нього була велика сім'я з 10 дітей і батьків, та родичів біля ста чоловік по усій області. Як і кожна єврейська сім'я, родом з наших країв, пережили досить різних історичних подій, хтось загинув, хтось виїхав в Америку, Білорусію. Пройшли роки і зараз у нього місія повернення пам'яті про європейську спадщину: розшук родичів та відновлення єврейських поховань.

Надгробок у євреїв трактується як святиня. Символи, що зображувалися на мацевах віддзеркалюють релігійний і громадський статус померлого, його професію, особисті гідності тощо.

Кажуть, що коли іноземець приїжджає до місця народження та своїх предків, то дуже часто відчуває, що має повернутися. Його місія продовжуватиметься, а для Ярмолинецького району це нові відкриття і місця паломництва на мапі релігійного та туристичного потенціалу.

Потрібно брати приклад, як потрібно шанувати свій рід, свою націю, свою культуру, свою історію.