Попель Володимир Володимирович

Попель Володимир Володимирович;
	Четар
	Файл:Popel Vol 1.jpg
Загальна інформація
Народження	Помилка скрипту: Не існує модуля «Infocards».; Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Смерть	Помилка скрипту: Не існує модуля «Infocards».; Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.; (Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.)
Поховання	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. : [[Файл:{{ #property:p1442}}\|140px\|alt=зображення місця поховання\|center]]
Громадянство	{{#statements:p27}}
Alma Mater	Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Рід військ	Піхота
Війни / битви	Перша світова війна; Польсько-українська війна; Українсько-білогвардійська війна
	[[:commons:Category:{{#property:p373}}\|Матеріали до статті]] на Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попель.

Володи́мир Васильович По́пель (1894, с. Млини, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 25 серпня 1920, м. Одеса) — Четар УГА, жертва більшовицького терору.

Життєпис[ред.]

Народився в с. Млини (нині Надвірнянський район, Івано-Франківська область) у сім'ї священика. Мати — Ольга Петрушевич (у шлюбі — Попель). Батько Василь Попель — місцевий парох, згодом парох у с. Колодіївка. Весною 1914 р. закінчив гімназію у м. Коломия.

Учасник Першої світової війни у складі 24-го піхотного полку австро-угорської армії. Воював на Італійському фронті, а весною-літом 1918 р. зі своїм підрозділом перебував на Наддніпрянщині.

З листопада 1918 р. — в УГА. Воював у боях під м. Львів у складі групи «Старе Село», згодом у складі 2-ї Коломийської бригади УГА. Учасник Чортківської офензиви, походу УГА та Дієвої армії УНР на м. Київ в липні — серпні 1919 р. Восени 1919 р. перебував у Трикутнику смерті.^[1]

30 травня 1920 р. заарештований Одеською губЧК у рамках сфабрикованої справи № 2575. За цією справою загалом до 8 червня 1920 р. було заарештовано 157 осіб. Усіх звинуватили у приналежності до «підпільної петлюрівської організації, метою якої було знищення радянської влади шляхом повстання галичан, а також всього контрреволюційного елемента Одеси». Володимир Попель у цій організації, за версією слідства, посідав керівну роль і мав очолити повстання. Переважна більшість заарештованих тим чи іншим чином була пов'язана з діяльністю активного осередку українства — одеської «Просвіти». 14 червня 1920 р. на засіданні колегії Одеської губЧК під головуванням Реденса справа була розглянута з винесенням переважно розстрільних рішень. Розстріляний у м. Одеса ^[2]. Реабілітований 1995 року.

Місце поховання невідоме^[3].

Примітки[ред.]

↑ Українська Галицька Армія. У 50-річчя її участи у визвольних змаганнях
↑ Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша / Упоряд ники Л. В. Ковальчук, Е. П. Петровський. Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. с. 28.
↑ Вітенко М. Попель Володимир Володимирович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 223 (українською). ISBN 978-966-2067-65-1.