Православна церква в Україні
Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію. |
{{Delete|10 грудня 2018}}
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зроблено користувачем WikiMasterBot (внесок, журнали) о 14:43 UTC (3112072 хвилини тому). |
Помилка скрипту: Не існує модуля «If empty». | ||||
---|---|---|---|---|
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | ||||
Засновники | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | |||
Дата заснування | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | |||
Дата ліквідації | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | |||
Центр | Київ, Україна | |||
Основна юрисдикція | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | |||
Офіційний сайт | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
Православна церква в Україні — автокефальна помісна православна церква на території України, яку буде створено внаслідок об'єднання українських православних юрисдикцій на ґрунті повної канонічної незалежності. Після отримання томосу Церква стане 15-ю автокефальною церквою світу.
Церква керуватиметься Святим Письмом та Священним Переданням, відповідно до Патріаршого та Синодального Томосу та Статуту. Канонічною територією автокефальної Православної церкви в Україні є територія української держави. Православні українці в діаспорі, згідно з проектом статуту, переходять під юрисдикцію Вселенського патріархату.
Учасники об'єднавчого собору 15 грудня 2018 року, що проводиться у Софії Київській, як очікується, вироблять остаточний варіант статуту церкви, затвердять назву та оберуть її предстоятеля. Згідно з проектом статуту, церкву очолюватиме Митрополит Київський.
Управління[ред.]
Духовні навчальні заклади[ред.]
Єпархії[ред.]
Предстоятелі[ред.]
- (обраний 15 грудня 2018 року)
Історія[ред.]
Визвольні змагання. УАПЦ[ред.]
Українська революція актуалізувала прагнення до утворення самостійної української церкви. Втім, спочатку, як зауважує Д. Дорошенко, «українська демократична інтеліґенція… не виявила належного зрозуміння для справи Православної Церкви й для необхідности перетворити її в Національну Українську Церкву»[1].
Подібні настрої демонстрували й більшість єпархіальних з'їздів. Аналізуючи їх, Н. Полонська-Василенко пише, що тільки два з них «виявили національну свідомість»[2], висловлюючи прагнення до незалежності православної церкви в Україні: Полтавський[3] та Подільський єпархіальні з'їзди[4].
На Всеросійському з'їзді духовенства і мирян (11-12 червня 1917 року, Москва) українська фракція на чолі з І. Морачевським сформулювала такі побажання: 1) свобода церковного самовизначення; 2) соборність і всебічна українізація місцевого церковного життя; 3) якнайскоріше скликання Всеукраїнського церковного з'їзду духовенства та мирян. Також вкотре висловлювалася думка про те, що утворення незалежної Української держави повинне мати як наслідок утворення незалежної церкви[5].
Реалізація вимоги скликати Всеукраїнський церковний з'їзд розпочалася на ІІІ Всеукраїнському військовому з'їзді. Він прийняв резолюцію про автокефалію православної церкви в Україні, її відокремленість від держави та запровадження української мови як богослужбової[6]. З'їзд також сформував Організаційний комітет зі скликання Всеукраїнського церковного собору[4].
Перша сесія Собору тривала з 7 до 23 січня 1918 року, коли її перервав наступ більшовиків на Київ. Проте впливу на загальну ситуацію та проблему юрисдикції Православної церкви в Україні вона не мала[7].
Друга (літня) сесія Собору замість автокефалії проголосила автономію Православної церкви в Україні, при цьому виключивши зі складу Собору Всеукраїнську церковну раду, що ініціювала скликання Собору[джерело?].
Міністр ісповідань Української Держави В. Зіньківський планував
Українські православні юрисдикції, що підтримували автокефалію в 1989—2018 рр.[ред.]
Утворена 1989 року УАПЦ позиціонувала себе як «Церкву Київської традиції, що будує своє життя на засадах автокефалії». Згідно з заявою Архиєрейського собору УАПЦ стосовно об'єднання українських православних церков, «життя Православної Церкви в Україні має будуватися на засадах повної незалежності» та зі збереженням євхаристійного спілкування з іншими помісними православними церквами[8]. У зверненні до патріарха Варфоломія від 26 серпня 2009 року архиєреї УАПЦ «засудили ідеї відновлення російської православної цивілізації або інші секулярні цінності» як можливу основу для об'єднання українських православних юрисдикцій[9].
Історико-канонічна Декларація Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату проголошувала поміж іншим наявність усіх факторів для проголошення автокефалії Православної Церкви в Україні. З точки зору УПЦ КП, «право проголошення автокефалії, за наявності належних умов і підстав, однією з яких є відповідна державно-адміністративна незалежність, належить Собору Церкви, яка проголошує свою автокефалію, а право першою визнати цю автокефалію належить Матері-Церкві» (такою УПЦ КП вважає Константинопольський патріархат)[10].
Ієрархи обидвох церков підписали звернення до Вселенського патріарха, прийняте до розгляду в квітні 2018 року[11]. Як УАПЦ, так і УПЦ КП визнавали незаконним приєднання Київської митрополії до Московського патріархату[12][13].
Проавтокефальні настрої існували також в середовищі УПЦ Московського патріархату. Деякі аналітики виокремлювали так зване проукраїнське крило УПЦ МП[14][15][16]; одним із його медійних речників був Олександр (Драбинко), який заявив, що «альтернативи канонічній самостійності [української] Церкви просто не існує», та заперечив можливість отримання автокефалії від Російської православної церкви, що спричинило би фактичну ізоляцію від світового православ'я[17].
Події 2016—2018 рр. (до Об'єднавчого собору)[ред.]
16 червня 2016 року, напередодні Всеправославного собору, Верховна Рада України ухвалила звернення до патріарха Варфоломія із проханням надати автокефалію православній церкві в Україні, подолати наслідки церковного поділу шляхом скликання об'єднавчого собору та визнати нечинним приєднання Київської митрополії до Московського патріархату[18].
Свою підтримку звернення ВРУ висловив Світовий конгрес українців[19].
19-20 квітня 2018 року відбулося засідання Синоду Константинопольського патріархату, на якому аналізувалося питання стосовно церковної ситуації в Україні[20]. Він офіційно прийняв до розгляду звернення Президента України Петра Порошенка (що його підтримала Верховна Рада[21][22] та ієрархи УПЦ (КП) й УАПЦ[23]). Перед цим (9 квітня) Петро Порошенко зустрівся з Варфоломієм у Стамбулі[24].
У травні 2018 року делегація, яка складалася з трьох митрополитів Вселенського патріархату, розпочала візити до помісних православних церков задля інформування про українську справу[25].
1 липня Константинопольський патріарх заявив, що «Константинополь ніколи не видавав дозволу передавати території України будь-кому, крім права хіротонії Київського митрополита у Москві на умовах його обрання соборно в Києві на місцевому Соборі та при безумовному згадуванні Вселенського Патріарха»[26]. А 31 серпня Варфоломій повідомив російського патріарха Кіріла, що «Вселенський Патріархат вирішив використовувати всі шляхи, щоб вирішити питання надання автокефалії Українській православній церкві. Рішення було ухвалено в квітні. І [Фанар імплементує] це рішення» (згідно зі словами представника Варфоломія, митрополита Гальського Емануїла)[27].
На відкритті Архієрейського собору Константинопольської церкви 1 вересня 2018 року патріарх Варфоломій виголосив доповідь, у якій згадав численні приклади того, як «Москва впродовж багатьох століть розпоряджалася Київською митрополією, православною церквою в Україні, без відома Константинополя»[28]. Наступного дня собор погодився, що Вселенський патріархат має повноваження надавати автокефалію іншій церкві без будь-яких узгоджень[29].
У рамках підготувань до надання автокефалії Православній церкві в Україні Вселенський патріарх 7 вересня 2018 року призначив двох екзархів для взаємодії з церковними ієрархами та українською владою: архієпископа Даниїла Памфілійського зі США та єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади[30].
Наприкінці вересня Вселенська Патріархія оприлюднила корпус документів, які доводять, що зв'язок Московського патріархату з територією історичної Київської митрополії тримається на порушенні православного канонічного права[31][32].
На засіданні, яке відбулося з 9 по 11 жовтня 2018 року, Синод Константинопольського патріархату підтвердив рішення про те, щоби приступити до надання автокефалії Православній Церкві в Україні. Також Синод постановив відновити ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, поновити «у своєму єпископському або священицькому сані» Філарета (Денисенка), Макарія (Малетича) та «їхніх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин», скасував «зобов'язання Синодального листа 1686 року, …який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя»[33][34].
3 листопада 2018 року Президент Порошенко та Патріарх Варфоломій підписали Угоду «Про співробітництво та взаємодію між Україною та Вселенським Константинопольським Патріархатом»[35]. Згідно з нею в Києві засновується Представництво Вселенського патріарха[36], розташоване в Андріївській церкві[37]. Перша архиєрейська літургія Патріаршої Ставропігії в ній відбулася 13 грудня 2018 року[38].
27-29 листопада 2018 року в Стамбулі Вселенський Патріархат провів засідання Священного Синоду, де, окрім інших питань, обговорювався текст Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні. У комюніке за результатами синоду згадувалося про створення проекту статуту нової помісної церкви[39].
Об'єднавчий собор 15 грудня 2018 року[ред.]
Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква ухвалили участь в Об'єднавчому соборі на рівні Архиєрейських соборів (очікується участь 40 ієрархів УПЦ КП та 14 архиєреїв УАПЦ, а також священиків і мирян). Для участі в Соборі зареєструвалися також два митрополити УПЦ Московського патріахату — Олександр (Драбинко) та Симеон (Шостацький)[40][41]. На Соборі головує представник Вселенського патріархату митрополит Галльский Еммануїл (Адамакіс).
Собор працює в закритому режимі.
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ 4,0 4,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
|
|
Це незавершена стаття про православ'я. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article "Православна церква в Україні" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Православна церква в Україні.