Розміщення населення в Росії

Розміщення населення в Росії — розміщення населення по території Російської Федерації залежно від місцевості та регіону. Відрізняється крайньою неоднорідністю. Велика частина населення розміщена в «трикутнику міст»: Санкт-Петербург—Іркутськ—Сочі.

Історія[ред.]

У XVII столітті Москва стала невпинно зростати за рахунок завойованих колоній, але суміжні з нею райони не заселялися через невигідність економічного становища центру Росії в зоні ризикованого землеробства. У XX столітті активно освоювався, в тому числі депортованими українцями, Далекий Схід і Сибір. Однак, і сьогодні, більше 2/3 населення Росії проживають в південній кліматичній зоні степів, там де проживали впродовж тисяч років народи: кімерійці, скіфи, сармати, гуни, печеніги, половці, татари, українці та інші народи.

Сучасність[ред.]

За особливостями розселення людей, щільності населення, переважаючими типами населених пунктів, ступенем господарського освоєння в РФ розрізняють дві головні зони розселення (розміщення), що простягнулися з заходу на схід: «основна зона» і «зона Півночі». Вони склалися історично під впливом соціально-економічних факторів і природних.

Розміщення за регіонами[ред.]

Найбільше число жителів проживає у столичному Московському регіоні (Москві та області). Це 10,4 млн і 6,6 млн осіб відповідно. Друге місце займає Санкт-Петербург і область — 4,6 млн і 1,6 млн осіб.

Велика частина населення Російської Федерації розміщується в західній частині країни. У північних і далекосхідних регіонах спостерігається стабільний відтік населення.