Синтагмема

Синтагмема є мінімальною інтонаційною одиницею мовлення. За визначенням Л.Щерби, основною ознакою синтагми є її фонетична і смислова єдність. Фонетична єдність синтагми досягається синтагматичним наголосом, що і об'єднує фонетичні одиниці в одне ціле (різати яблуко, читати вірші).

Засобами синтагматичного членування є паузи (перерви у звучанні) або просодичні частотні та темпоральні засоби мовлення (зміна руху частоти основного тону, темпу, ритму).

Синтагма структурно неоднорідна — вона може складатися з одного фонетичного слова, словосполучення чи їхньої сукупності. Нерідко синтагма (лінгвістика) складається з одного вигуку, частки, сполучника.

Є декілька критеріїв, за якими можна членувати мовлення на синтагми. Зазвичай основним критерієм виділяють семантичний — на основі наявності певного значеннєвого блоку як семантичної структури.

Синтаксичний критерій — зумовлений синтаксичними зв'язками в тексті — група підмета, група присудка тощо. Цей критерій споріднений з семантичним, адже семантичні блоки, як правило, збігаються з синтаксичними. Однак кожен диктор залежно від ситуації та власного осмислення тексту визначає межу синтагми, часто порушуючи при цьому норми синтаксису.

Ще одним критерієм є пунктуаційний, коли членування мовленнєвого потоку здійснюється завдяки розділовим знакам. Критерій набуває ваги, коли йдеться про начитане мовлення, особливо коли диктор читає текст вперше.