Скальский Леонтій Іванович

Скальский Леонтій Іванович (23 квітня 1907, село Грушка, Кам'янець-Подільский район (раніше Кам"янець-Подільска область, Староушицький район) - 24 травня 1971, м.Полтава) - український радянський діяч, поважний директор Полтавського УПП УТОГ.

Біографія[ред.]

Народився в селі Грушки, Ярмолінецької волості, Проскурівського повіту, Подільської губернії, поляк за походженням. Закінчив 7 класів сільскої школи. Охрещений в Старо-Ушицькому римо-католицькому парафіяльному костьолі.

Член ВКП(б), парторг.

В 1940 одружився. Мав 2-х дітей.

В цей час працює на навчально-виробничому підприємстві глухих Полтавського облвідділу УТОГ. В архівах Полтавської обласної організації УТОГ присутній наказ № 4 від 28 грудня 1943 року, що з 7 січня 1944 створена майстерня навчально-виробничого підприємства УТОГ по ремонту взуття. Згодом були створені майстерні: по ремонту взуття, швейна, фотомайстерня, скло-друку, майстерня з виготовлення обозів і масла. Підприємство було розташоване по вул. Шевченко, 58.

У 1941 році прийняв присягу та здобув звання старшини роти. Евакуйований в Сталінградську область.

07.10.1942 отримав призов Мачушанським РВК, Сталінградскої області, Мачушанський район. Служив в воєнній частині ЭГ 1359. Останнє місце служби - эг 4163 (ИГ 4163), як старшина господарчого взводу інфекційного шпиталю №4163.

З 1944 займає посаду начальника будівництва у Полтавському обласному відділі УТОГ .

21.IX.1945 був звільнений в запас на 6 місяців за ст.11В гр.II наказу 336 від 1942. Вибув з воїнської частини 22.09.1945 в Полтавский МВК, Українська ССР, Полтавська області, м. Полтави.

З 1946 по 1956 - голова Полтавського обласного відділу УТОГ. У 1953 році без відриву від виробництва закінчив Університет марксизму-ленінізму Полтавського Обкому Компартії України (УМЛ). Серед співробітників мав прізвисько "воєнний".

З 1956 по 1963 - директор Полтавського УПП №1 УТОГ.

З 1963 по 1966 - директор Полтавського УПП УТОГ (після об'єднання УПП №1 та УПП №2).

З 1966 по 1971 - директор Полтавського УПП №2 УТОГ. 3 1 січня 1967 Полтавське УПП № 2, що раніше було частиною «Полтавського УПП суспільства глухонімих», стає підприємством металообробного профілю, що нині називається ППП «Універсал» УТОГ.

Внаслідок раптової хвороби помер 24 травня 1971 року на 64-му році життя. Похований на Боженківському кладовищі м.Полтави.

Нагороди[ред.]

14 червня 1945 року наказом №200/н військам 51-ї армії за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками, і проявлені при цьому доблесть і мужність, нагороджений медаллю "За бойові досягнення".

В нагороджувальному листі 18.05.1945 майор Балаян Р.А. написав:

"Старшина Скальский Л.И. работает в инфекционном госпитале с самого призвания (с 1942 г.). За весь период Отечественной войны показал себя исключительно заботливым как по отношению к больным, так и по отношению к бойцам личного состава госпиталя. Тов. Скальский, помимо своей обязанности старшины, является парторгом, почти всю политическую работу с бойцами и сержантским составом проводил т.Скальский умело и с исчерпывающей полнотой. В боях за Советскую Прибалтику, на всех этапах дислокации госпиталя, оказывал огромную помощь по развертыванию в точно указанные сроки, умел своей работой быть примером для остальных бойцов и санитаров.

Тов. Скальский вполне достоин Правительственной награды медали "За боевые заслуги".