Туризм у Яремчі
Яремче — центр туризму і відпочинку на Прикарпатті. Місто оточено горами, які на півночі і півдні переходить у мальовничі пагорби, вкриті густими хвойними і листяними лісами. Тут розташовані численні санаторії, у тому числі для хворих на туберкульоз легенів, будинки відпочинку, туристичні бази та готелі. Історія туризму популярного українського курорту сягає австрійських часів. Курорт почав активно розвиватися після будівництва у 1893—1894 рр. залізниці Станиславів — Керешмезе (Ясіня)
Кінець ХІХ — перша третина ХХ століття[ред.]
| Текст вилучений зі статті через підозру в порушенні авторських прав |
 Текст, що раніше перебував на цій сторінці, запідозрено в порушенні авторських прав на текст із таких джерел: Дата, коли було знайдено порушення: 1 січня 2021. Тому, хто повісив цей шаблон: На сторінку обговорення користувача, який розмістив цю статтю, варто додати повідомлення |
|
Не редагуйте статтю зараз, навіть якщо ви збираєтеся її переписати. Додержуйтеся вказівок нижче.
У випадку, якщо новий текст написано не буде, цю статтю буде вилучено через тиждень після появи цього попередження (детальніше див. документацію шаблону). Вихідний текст цієї статті з можливим порушенням копірайту можна знайти в історії змін. Зверніть увагу, що розміщення у Вікіпедії матеріалів, автор яких не надав явного дозволу на їхнє використання відповідно до ліцензії GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах, може бути порушенням законів про авторське право. Користувачів, які додають до Вікіпедії такі матеріали, може бути тимчасово позбавлено права редагувати статті. Незважаючи ні на що, ми завжди раді вашим оригінальним статтям. Дякуємо. Цю сторінку внесено до категорії Вікіпедія:Можливе порушення авторських прав. |
Стараннями В. Луцького 11 серпня 1902 року присілок Яремче було номінально відділено від села Дори (про це писала тодішня газета «Кур'єр Станіславський»). Фактично лише 17 жовтня 1909 року крайовий сейм у Львові остаточно надав Яремчу статусу окремого населеного пункту. Головою громади в результаті виборів 30—31 травня 1911 року став відставний скарбовий урядник Б. Макаревич. Емблемою на печатці села Яремче було зображення оленя, що біжить вправо (по-геральдичному).
У міжвоєнний період туристів приваблював відпочинок у таких пансіонатах та віллах Яремча: «Рай», «Маритон», «Гуцулка», «Пристань», «Генеціана», «Морське око», «Вільгрот», «Львів'янка», «Стокрутка». Кімнати були від скромних до класу «люкс». Вартість пансіонату — від 4 до 8 злотих денно.
Великою популярністю користувався купелево-інгаляційний заклад доктора Йозефа Матушевського. В ньому було кількадесят кабін для мінеральних і ароматичних ванн, інгаляторій, тераси для сонячно-повітряних ванн, відділ гідропатичних процедур. Заклад працював круглорічно. Лікування коштувало 7 злотих з особи денно без обмежень перебування. Державні службовці самоврядування, пенсіонери, військові та їхні родини отримували 35 % знижки. Лікарі були звільнені від оплати.
В Яремчі прагнули забезпечити гостям належні умови. Електростанція тут функціонувала з 1926 року і належала С. Штруму. Електрівня містилась на тодішній вулиці Пілсудського, на відстані 200 м від залізничного вокзалу. Перед Другою світовою війною роботою закладу керував механік В. Волянюк. Тариф був фантастичним навіть для тих часів — 3,8 злотих за кВт/год.
Післявоєнний період[ред.]
Після війни в Яремчі розпочався період відбудови.
| Текст вилучений зі статті через підозру в порушенні авторських прав |
Текст, що раніше перебував на цій сторінці, запідозрено в порушенні авторських прав на текст із таких джерел: Дата, коли було знайдено порушення: 1 січня 2021. Тому, хто повісив цей шаблон: На сторінку обговорення користувача, який розмістив цю статтю, варто додати повідомлення |
|
Не редагуйте статтю зараз, навіть якщо ви збираєтеся її переписати. Додержуйтеся вказівок нижче.
У випадку, якщо новий текст написано не буде, цю статтю буде вилучено через тиждень після появи цього попередження (детальніше див. документацію шаблону). Вихідний текст цієї статті з можливим порушенням копірайту можна знайти в історії змін. Зверніть увагу, що розміщення у Вікіпедії матеріалів, автор яких не надав явного дозволу на їхнє використання відповідно до ліцензії GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах, може бути порушенням законів про авторське право. Користувачів, які додають до Вікіпедії такі матеріали, може бути тимчасово позбавлено права редагувати статті. Незважаючи ні на що, ми завжди раді вашим оригінальним статтям. Дякуємо. Цю сторінку внесено до категорії Вікіпедія:Можливе порушення авторських прав. |
Побудовано в 1965 році за проектом Івана Бондарчука, ресторан-музей «Гуцульщина», який втілив кращі традиції гуцульської архітектури. Дерев'яна будівля зведена без єдиного цвяха.
Населений пункт з 1977 року віднесено до категорії міст обласного підпорядкування з включенням в його межі таких населених пунктів: м. Яремче з мікрорайонами Ямна та Дора, смт. Ворохта, с. Татарів, с. Микуличин, с. Яблуниця, с. Вороненко, с. Поляниця. На базі сіл утворені Татарівська, Микуличинська, Яблуницька та Поляницька сільські ради та Ворохтянська селищна рада. В межі Яблуницької сільської ради входить с. Вороненко. Тому територія м. Яремче з підпорядкованими населеними пунктами називається територією Яремчанської міської ради.
Період незалежності[ред.]
| Текст вилучений зі статті через підозру в порушенні авторських прав |
Текст, що раніше перебував на цій сторінці, запідозрено в порушенні авторських прав на текст із таких джерел: Дата, коли було знайдено порушення: 1 січня 2021. Тому, хто повісив цей шаблон: На сторінку обговорення користувача, який розмістив цю статтю, варто додати повідомлення |
|
Не редагуйте статтю зараз, навіть якщо ви збираєтеся її переписати. Додержуйтеся вказівок нижче.
У випадку, якщо новий текст написано не буде, цю статтю буде вилучено через тиждень після появи цього попередження (детальніше див. документацію шаблону). Вихідний текст цієї статті з можливим порушенням копірайту можна знайти в історії змін. Зверніть увагу, що розміщення у Вікіпедії матеріалів, автор яких не надав явного дозволу на їхнє використання відповідно до ліцензії GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах, може бути порушенням законів про авторське право. Користувачів, які додають до Вікіпедії такі матеріали, може бути тимчасово позбавлено права редагувати статті. Незважаючи ні на що, ми завжди раді вашим оригінальним статтям. Дякуємо. Цю сторінку внесено до категорії Вікіпедія:Можливе порушення авторських прав. |
В 1996 р. на братській могилі воїнів УПА був встановлений пам'ятник «Борцям за волю України» за проектом львівського скульптора Петра Штаєра, архітектор — Ігор Петришин.
У місті Яремче природною основою економіки є і залишається туристично-рекреаційна галузь, що і зумовлює майже повну відсутність великих промислових підприємств.
Місто співпрацює з програмами європейської співдружності (TACIS), фондами Карпатського Єврорегіону, «Відродження», Еко-Ліс. Налагоджено ділові стосунки з підприємницькими структурами Німеччини, Польщі, країн СНД, Угорщини, Чехії, Ізраїлю в галузях туризму та деревообробної промисловості, Чехії та Польщі — в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Місто Яремче входить в Асоціацію міст України та Асоціацією населених пунктів Гуцульщини. Укладено угоди про співпрацю в галузі туризму з меріями міст України та зарубіжжя, а саме:
- Опольським воєводством (м. Намислув, Республіка Польща);
- Малопольським воєводством (м. Альверня, Республіка Польща);
- Земля Тюрингія (м. Ерфурт, Німеччина).
Сувенірні ринки Яремче є туристичними об'єктами і економічно вигідними водночас. Це — мекка народно-прикладного мистецтва. Тут представлені не окремі його види, а практично всі. З умілих і працьовитих рук місцевих майстрів виходять писанки, різблені, інкрустовані й випалені дерев'яні вази, шкатулки, тарілі, ложки, діжки, різноманітний керамічний посуд, куманці, кахлі, скульптурки, вишиті й ткані сорочки, рушники, килими й верети, ліжники, вироби з бісеру, металу й шкіри.
Джерела[ред.]
- Туризм та відпочинок на Гуцульщині у другій половині XIX — першій третині XX століть / В. Клапчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства НАН України ім. І. Крип'якевича, 2008. — Вип. 17. — С. 80-87.
- Василевський В. М., Мула Д. О. // Яремча — В кн.: Історія міст і сіл Української РСР. В 26-ти т. Івано-Франківська область. — К., 1971, с.425-434.
- Клапчук В. З історії Яремчанської курортної зони (первіснообщинний лад — 1930-і роки) / В. Клапчук. О. Клапчук / Хрестоматія з Гуцульщинознавства. — Косів: Писаний Камінь; Снятин: Прут Принт, 2001. — С. 242—251.
- Флис С. Історичний нарис про Яремче: Географія, топоніміка, місто-курорт / Світлана Флис // Грегіт. — 2007. — № 2 — с.27-33.
This article "Туризм у Яремчі" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Туризм у Яремчі.
