Хорташко Галина Петрівна

Хорташко Галина Петрівна (25.02.1944 р.) – поетеса, учителька, відмінник народної освіти, член літературно-мистецького об’єднання «Колос».

Життєвий шлях[ред.]

Хорташко Галина Петрівна народилася 25 лютого 1944 року у с.Гільче Грубешівського повіту (тепер це уже територія Польщі). У 1946 р. сім’ю поетеси переселили у Івано-Франківську область, а вже у 1955 р. сім’я повертається ближче до рідних місць та оселяється у с. Войславичі, Сокальського району Львівської області, де поетеса проживає і досі. У ранньому віці поетеса втратила матір, якій було лише 31 р, а згодом і дідуся. Цим трагічним подіям Галина Петрівна присвятила вірш «Істина», який написала 1 січня 1999 р. Закінчила Забузьку середню школу, згодом Бродівське педучилище. Після його закінчення працювала за скеруванням один рік у Скадовській школі-інтернат на Херсонщині. Вийшла заміж та повернулась у Войславичі. Спочатку працювала вчителем молодших класів, потім – вчителем української мови та літератури. Закінчила заочно Луцький педагогічний інститут імені Лесі Українки. Пропрацювала у школі сорок років. У 2017 р. втратила чоловіка, через що на деякий час зникло бажання писати.

Творчий шлях[ред.]

Свій перший вірш Галина Хорташко написала у четвертому класі. У 1965 р. вступила у літературно-мистецьке об’єднання «Колос» та почала друкуватися в районній та обласній пресі, зокрема у газеті «Голос з-над Бугу». Надрукувала добірку віршів в поетичній антології педагогів України «Самоцвіти», в журналах «Українська мова і література в школі» (1996 р.), «Дивослово» (2001). Перший надрукований вірш – «Сповідь»:

Щемить душа: ну чим я завинила?

Вже скронь моїх торкнулась сивина,

А виявляється – не те робила,

Не так учила і не тим жила.

Нам всякі «ізми» заплювали душу,

А ми несли їх дітям, як святе.

Тепер відверто визнати я мушу:

Полова то була, зерно не те.

Простіть мені спонтанну ту провину.

Єдине радує в ту мить,

Що в ріднім краї не одну дитину

Я вчила мову рідную любить.

Прости мені, моя Вкраїно мила,

Не тих героїв шанувала стільки літ.

Як добре, що з очей полуду змила

І встигла зрозуміти новий світ.

Тепер відверто кажу, що на серці,

І вільно йду в неділю в Божий храм.

Тепер мені уже й не страшно вмерти:

Своїм онукам правду передам.

У 2004 р. у Львівському видавництві «Край» поетеса видала першу збірку «Акорди серця», а у 2005 р. – збірку для дітей «Вишиванка для Романка», яку присвятила найменшому онукові Роману. З 2004 року вірші Галини Хорташко друкуються у альманасі «Соколиний край». Галина Хорташко має дві підготовлені збірки: «На долі крутих віражах» і дитячу «А Романко вже школярик».