Чорне яблуко: Роман про Архипа Тесленка

«Чорне яблуко» - перший в українській літературі роман про Архипа Тесленка. Разом із романами «Троянда ритуального болю» (2010) та «Маски опадають повільно» (2011) (присвяченими Василеві Стефанику та Володимирові Винниченку) складає так звану «психобіографічну трилогію» письменника-універсала Степана Процюка. Вийшов друком у ВЦ «Академія» в рамках серії «Автографи часу» на початку 2013 року. Презентований у лютому 2013 року.

Сюжет[ред.]

Мовні та стилістичні особливості роману[ред.]

Кожен з трьох романів психобіографічної трилогії унікальний і з мовної точки зору. З перших сторінок «Чорного яблука» помітне використання Процюком регіональних особливостей мовлення представників різних верств населення (для прикладу: «почувствовать» (с. 9, Оленка), «є отдєльним народом», «довжно буть безпечно» (с. 25, нотаріус Кисловський), «ліворуцьонер» (як приклад народної етимології, с. 78), «Забудеш усе, даже, як звать твою маму!» (с. 89, нічліжник Сергій), «Оце покуріть би! Душу би оддав за сигаретку!» (с. 128, невідомий в´язень)). Цілком характерними є й окремі слова: «каптанок» (с. 22), «милашка» (с. 30), «назюзюканий» (с. 108), «махун» (ст. 109) як евфемізм статевого члена, українські лайливі слова на кшталт «харциз» (с. 55), «глуха тетеря», «ідоляка» (с. 108) та інші. Окрім того, у романі зустрічаються фрагменти російською мовою, передані дореволюційним («...царствуй на славу, на славу намъ...» (с.75)), сучасним правописом (пряма мова деяких персонажів і тогочасні романси) або транскрибовані українськими літерами. Наприклад: «Нет, не атказиваюсь, ваше височайство...» (с. 66, Ярема), «Потому шо чєлавєку нічєво нє положено знать!» (с. 89, нічліжник Павло), «Так будєт лучче, палітіческій! Ти, вижу, хітрая сволоч!» (с. 129, Дебелий).

Вперше у психобіографічній трилогії Процюк зображає побутування кримінальних злочинців - саме тому вживає жаргон і згрубілу російську лексику: «маруха», «звіздец прібалдєнний», «урил би скатіну» (с.128-129), «падонок», «вальтонулся малость» (с. 138) та інші. Контрастні до емоційного настрою Архипа сцени статевих зносин між сільською молоддю у клуні, історія повії Галі, яка згідно з романом є причиною деяких комплексів головного героя, також містять подібні слова, використання яких є цілком вмотивованим: «шльондра» тощо (с. 109). Вони звучать при виконанні норм сільської моралі та звичаїв, пов´язаних зі втратою цнотливості - Процюк надає цій події влучне означення «танець варварів» (с. 109). Процитований вислів, а також інші, дає можливість говорити про іншу сторону мовного аспекту роману. Вони наче служать ідентифікаторами і роблять тексти Процюка безперечно впізнаваними, естетично самодостатніми, хоча подекуди можуть звучати дисонансом для читача (у своїй рецензії на «Троянду ритуального болю» Марія Микицей називає їх «процюкізмами», а Олег Соловей - «специфічними неологізмами у вигляді лексичних зрощень»): «оцупки потреби кумиризації», «сугестивна переконливість» (с. 76), «білі флюоресценції мученика за правду» (с. 101), «енергетичний позирк Високого» (с. 131) тощо. У «Чорному яблуку» відлунюється і медичність Процюкової прози, наприклад: «...фіолетові груші нагадували чоловічі статеві органи в стадії гострого запалення й порушення кровообігу» (с. 14).