You can edit almost every page by Creating an account. Otherwise, see the FAQ.

Шилова Вікторія Віталіївна

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

Вікторія Віталіївна Шилова (4 травня 1972 р., м. Новомосковськ) — українська журналістка зі скандальною репутацією, громадсько-політична діячка. З 2014 року є активним учасником інформаційної війни проти України на боці Росії. Фігурант сайту «Миротворець».

Житєпис[ред.]

Народилася в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Закінчила середню школу № 18.

З 1989 по 1994 роки навчалася в Дніпропетровському Державному університеті спочатку на біологічному, згодом на педагогічному, факультеті іноземних мов (розширений курс англійської мови) та правознавства (лекції з правової системи). Здобула біолого — екологічну вищу освіту.

У 1997 році навчалась на курсі практичного телебачення у Європейському телевізійному центрі в Данії.

З 1999 по 2004 роки навчалась на факультеті телебачення Інституту кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв.

Кар'єра[ред.]

У грудні 1993 року розпочала роботу на дніпропетровському 34 каналі, на посаді редактора.

З лютого 1994 по березень 1995 — керівник служби новин.

З березня 1995 по 2003 — ведуча програми «Обличчям до обличчя» (рос. «Лицом к лицу»). Керівник — консультант проектів «Третій Сектор», «Твій стиль», «ТО — версія».

З грудня 2002 по 2007 роки — керівник об'єднання ранкових інформаційно — публіцистичних програм на 51 каналі.

У 2006 році виключена зі складу Національної спілки журналістів України за радикальну незгоду з колегами.

З 24 січня 2007 по липень 2009 років — Генеральний директор Дніпропетровської обласної телерадіокомпанії.

У 2009 р. занесена НСЖУ до списку ворогів преси. За версією спілки Шилова звільняла незгодних з її кадровою політикою.

Політична діяльність[ред.]

У листопаді 2004 року була учасницею у протестах проти фальсифікації другого туру президентських виборів, на підтримку Віктора Ющенка.

У 2006 р. приймала участь у виборах до місцевих органів влади України за списком Блоку Павла Лазаренка.[1] Обрана до Дніпропетровської обласної ради.

У 2010 р. балотувалась на виборах до місцевих органів влади України, як кандидат на посаду міського голови Дніпропетровська. Обрана депутатом Дніпропетровської обласної ради від міста Новомосковська за списком Партії Регіонів. Увійшла до Партії Регіонів і від неї була обрана заступником голови обласної ради.

Під час перебування на цій посаді Шилову звинувачували у вимаганні грошей з підприємців на фінансування її газети "Правий берег", а також у примусових зборах бюджетників на свої зустрічі, де вона виступала з політичними промовами.

Також Вікторію Шилову неодноразово звинувачували в розпалюванні міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі. Так, у 2011 р., після інциденту на Дніпропетровщині, коли представник вірменської національності вбив міліціонера, вона нібито виступила із закликом виселити всіх вірменів за межі України.

У 2012 р. В. Шилову було виключено з Партії Регіонів, з офіційним формулюванням "за популізм, ксенофобію і шовінізм". У відповідь Вікторія Віталіївна звинуватила заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації Івана Ступака в організації терактів у Дніпропетровську, а голову ОДА Олександра Вілкула у геноциді під назвою "медична реформа".

У 2012 році балотувалась до ВРУ на одномандатному виборчому окрузі №38, як безпартійна.[2]

У грудні 2012 року вступила до Соціалістичної партії України,[3] але в лютому 2013 вийшла з неї, вступивши до Радикальної партії Олега Ляшка.[4] Була заступником голови партії. Олег Ляшко називав її своєю двоюрідною сестрою, однак Шилова це заперечує.[5]

Під час позачергових виборів до Верховної Ради України 17 грудня 2013 року висунула свою кандидатуру від Шевченківського району міста Києва, порушивши таким чином угоду об 'єднаної опозиції, що висунула єдиним кандидатом свободівця Юрія Левченка. За це була виключена з Радикальної партії.[6]

Заснувала і очолила Праву Соціалістичну партію України.

Очолювала громадську організацію "СОЮЗ ТРУДЯЩИХ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА".[7]

У 2014 році балотувалася від партії "Солідарність жінок України" під № 3.[8][9] Партія не пройшла до ВРУ.

Під час Революції Гідності організувала низку провокаційних акцій проти Євромайдану: як - от "гей - парад" біля барикад на Майдані Незалежності, "прибирання" центру міста "незадоволеними киянами" (провокація закінчилася сутичками між майданівцями і учасниками акції), мітинг жінок, що видавали себе за солдатських матерів службовців Беркуту та Внутрішніх військ.

Політичні погляди[ред.]

У жовтні 2011 року власна газета «Правий берег Вікторії Шилової», відзначилась, зокрема, антисемітською публікацією «Чи не докотиться до Дніпропетровщини хвиля погромів» (випуск № 41 (101) від жовтня 2011).[10] У березні 2012 року Шилова була виключена з Партії регіонів із формулюванням «За використання адміністративного тиску з особистою метою і розпалювання міжнаціональної ворожнечі».[11]


Після загарбання Криму Російською Федерацією та початку бойових дій на Донбасі у 2014 р. Вікторія Віталіївна Шилова стала активно виступати на російських телеканалах з "викривальними" промовами проти "нацистської хунти" та "укрокарателів". Заснований нею так званий "рух Антивійна" (у 2013 році[12]) під гаслами "припинення кровопролиття" виступає за повну капітуляцію України та окупацію її території російськими військами.

Також в інтернеті Шилова займається піаром російського кіберзлочинного угруповання "Бєрєгіні", що відзначилось атаками на сервери українських силових структур та засобів масової інформації у 2017 році та протиставленням Галичини решті України.

Примітки[ред.]

Посилання[ред.]


This article "Шилова Вікторія Віталіївна" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Шилова Вікторія Віталіївна.



Read or create/edit this page in another language[ред.]