Школи Шишацького району, що припинили своє існування
Порскалівська школа[ред.]
Порскалівська школа - навчальний заклад, що існував у селі Порскалівка з 1894 до кінця 1970-х рр. Відкрита 1 грудня 1894 року тут в орендованій будівлі. У перший рік навчалися 23 хлопчики і 3 дівчинки. Наприкінці 1930-х років школа стала середньою. Під час нацистської окупації припинила роботу. Навчання відновлено у вересні 1943 року. Рішенням Шишацького райвиконкому 30 серпня 1949 року у Порскалівці відкривається семирічна школа. У 1956 році у Порскалівці будується нове приміщення. У листопаді 1960 року у 8-му класі навчалося 9 учнів. Тому клас було закрито, а учнів переведено у Михайликівську школу. У 1973 році Порскалівська восьмирічна школа стала початковою. Із кінця 70-х років школа припинила своє існування.
Вчителі: Микола Кирилович і Надія Тимофіївна Щербань, Варвара Федорівна Клочко, Іван Федорович Лісапов, Іван Іванович Бабак, Катерина Михайлівна Дивинець, Катерина Андріївна Семидідько, Віра Терентіївна Зливко, Мотря Михайлівна та Марія Онисимівна Хорольці, Марія Михайлівна Цап, Катерина Левківна Зливко, Марія Миколаївна Гурин, Марія Іванівна Гаврильєва, священник В.Т.Торський, псаломщиком Костянтин Олександровський, Федір Григорович Асауленко, М.М.Бейгул, Є.Т.Саражин, Г.П. Бойко та його дружина Мотря Микитівна, Є.Н.Мазниця, М.Л.Бейгул, М.К.Коротич, Г.Я.Нетребко, П.П. Гелей, М.О. Явтушенко, Г. І. Черниш, Є. Т. Зливко та Л.І.Цись.
Директори: Михайло Йосипович Воскобійник, Єлизавета Терентіївна Саражин, Іван Федорович Хоролець, Ілля Прокопович Капленко.
На початку ХХ століття у Воликових хуторах відкривається народне училище, яке розміщувалось у хаті псаломщика. Учителем тут була Катерина Яновська, яка закінчила курс Полтавського єпархіального училища. До січня 1904 року законоучителем був священник Жоржівської церкви Торський, а потім стала К.Яновська. Учителем училища призначають випускника Великосорочинської учительської школи Івана Терентійовича Чернявського, 1887 р.н., який працював у навчальному закладі понад 10 років. На початку 20-х років у колишньому великому дерев’яному будинку поміщика Пороховця відкрилася школа. Тут навчалися діти з 6 навколишніх хуторів. З 1928 року школа отримала статус семирічної.
Малобузівська початкова школа Великобузівської сільської ради Шишацького району[ред.]
Історія освіти у Малій Бузові та інших навколишніх хуторах розпочинається у 1898 році, коли було відкрито перше Бузівське училище Шишацької волості. Ці села були у складі парафії Шишацької Христо-Різдвяної церкви. Законовчителями були священники цієї церкви, а вчителем з 1899 року була Ольга Сагарда, дочка священника Решитилівської церкви. А з 1907 року, після закінчення Полтавської семінарії, тут вчителював Пантелеймон Парфентійович Тинянко, який згодом працював у Яреськах, де і прийшло визнання цього педагога. У 30-ті роки у Малобузівській початковій школі працювали Іван Олексійович Кирпота та Надія Яківна Кирпота, які закінчили Київську гімназію і Полтавське єпархіальне училище. У вересні 1943 року Малобузівську школу було зруйновано. У Дуб’янці (на краю села, біля лісу) у жовтні 1943 року Малобузівська школа знову розпочала свою роботу. Вчителями продовжує працювати подружжя Кирпот. На початку 1946 року у школі навчаються понад 60 учнів. Класоводи були в кожному класі. Тому у Малобузівській школі учителями також призначено Катерину Павлівну Циганчук, а згодом Ганну Степанівну Лукашенко. Ранньою весною 1947 року у с. Горобцях(нині с. Зелене) за рахунок коштів колгоспу «Іскра Леніна» було побудовану нову школу на дві класні кімнати. Директором призначають Одарку Василівну Голубицьку (Левцун), а через рік завідувачем школи стає Микола Прокопович Левцун. Згодом у школі починає працювати Андрій Васильович Розкладка, якого у 1953 році призначають директором Гоголівської школи, а замість нього призначено Галину Михайлівну Сулим. У 1970 році колгосп «Іскра Леніна» будує нову цегляну школу з 5 кімнат. У ці роки завідувачкою школи призначено Поліну Григорівну Литвиненко, вчителем – Катерину Микитівну Науменко, які до цього працювали відповідно у Тищенках та Великій Бузові. 1977-1978 навчальний рік для Малобузівської початкової школи був останнім, його провела Галина Михайлівна Кравчун. Приміщення навчального закладу й до цього часу стоїть близько шляху Шишаки-Тищенки, як нагадування про те, що у ХХ столітті тут вирувало шкільне життя.
Тищенківська школа Великобузівської сільської ради Шишацького району[ред.]
Заснована у 1925 році, коли у пристосованому колишньому приміщенні поміщика Яковенка відкрили початкову школу. Окрім того, школі виділили 5 десятин землі, основна маса якої була зайнята садом. Розташовувалася ця територія понад дорогою на Сагайдак. Зараз там знаходиться кладовище. Першими вчителями Тищенківської школи були Павло Корнійович Ковбасенко та Іван Степанович Назаренко. У 1930-ті роки тут працювали Ганна Корніївна Клименко, Марія Василівна Чубенко, Марія Терентіївна Кирпота, Ганна Карпівна Малик. На початку жовтня 1941 року поліцаї під керівництвом німецького офіцера проводять арешти радянських активістів і зганяють їх до школи, де проводять допити. Так було знищено 18 активістів з сусідніх з Тищенками хуторів.У вересні 1943 року приміщення школи було зруйновано. Школа відновила свою діяльність у 1946 році, завідувачкою школи призначають Поліну Кір’яківну Коротич, а класоводом – Одарку Василівну Левцун. У серпні 1949 року завідувачкою школи затверджують Євдокію Петрівну Тищенко, а в серпні 1950 року її переводять до Великобузівської школи. Завідувачкою школи призначено знову Поліну Кір’яківну Коротич, класоводом – Катерину Тихонівну Власенко. У 60-х роках завідувачкою призначено Катерину Василівну Чуб, саме тоді колгосп імені Петровського будує нову школу. У ці роки у школі працюють Наталія Павлівну Чуб, Настя Юхимівна Лихач, Поліна Григорівна Литвиненко. Невдовзі школу було закрито.
Маликівщинська (Маликівська )школа Гоголівської сільської ради Шишацького району[ред.]
Школа в селі Маликівщина Шишацької волості було утворена у 1904 році. Хоча в переліку початкових народних училищ Миргородського повіту, складеного директором Миргородського краєзнавчого музею Андрієм Фесенком, цього училища немає, та у цьому списку є Малинківське. Оскільки у той час хутір Маликівщина в більшій частині належав миргородському поміщику О.О. Малинці, то звідси і назва навчального закладу. Підтвердженням цього «Єпархіальні відомості» 3 вересня 1904 року відповідно яких священик церкви Воскресіння Христового села Шафранівки призначається законоучителем новоутвореного Малинківського училища. Під навчальний заклад було пристосовано дві кімнати у добротному будинку поміщика. До революції тут вчителював Григорій Никанорович Кирик, який проживав у Косаревщині. Трохи пізніше поруч почав працювати Григорій Бородюг. У 20-30-х роках у цій школі працювали: Гаврило Михайлович Гнітько, Катерина Федорівна Дятлова. Перед самою війною завідувачем початкової школи призначено Івана Івановича Мартуся. Вчителі: Уляна Микитівна Мартусь, Параска Григорівна Забара (Малик). Під час війни школа була зруйнована. У жовтні 1943 року завідувачкою Малинківської початкової школи призначається Параска Григорівна Малик, а класоводом - Гаврило Миколайович Гнітько. У квітні 1946 року у зв’язку з поверненням з лав радянської армії Івана Івановича Мартуся, його призначають завідувачем, а П.Г. Малик – класоводом. У 1947 році класоводом стала Є.М. Гончаревська. Пізніше класоводами також були Уляна Микитівна Омеляненко, Марія Леонтівна Сердюк (Горішня), Марія Іванівна Білик. У 1976 році Ганна Марківна Легейда провела останні заняття у Малинківській школі.
Шафранівська школа Гоголівської сільської ради Шишацького району.[ред.]
Історія освіти у селі Шафранівка Шишацької волості розпочинається з кінця XIX століття, коли у селі відкрили церкву Воскресіння Христового, а при ній школу грамоти. Вчителями цієї школи були диякони чи псаломщики. У 1904 році єпархіальним управлінням. «…лучшей по постановке учебно-воспитательной работы признана Шафрановская школа грамоты Миргородского уезда за руководством Никифора Букшованого…». У 1925 році у колишньому службовому приміщенні Шафранівської церкви була відкрита початкова школа. Першою вчителькою стала Тетяна Павлівна Вертелецька, яка закінчила Сорочинське педучилище. З 1930 року тут працює Галина Степанівна Лукашенко, яку змінили Василь Григорович Онищенко та Парасковія Григорівна Малик. Під час війни, у січні 1942 року у старому приміщенні клубу відкрилася школа. Учителем стала Єфросинія Андріївна Омеляненко, яка тільки закінчила Сорочинське педучилище. Прибиральницею працювала Тетяна Іванівна Шарлай. Діти навчалися тут півтора року. Усередині вересня 1943 року приміщення було спалене. У кінці жовтня 1943 року у пристосованому приміщенні відкрилася школа, де вчителювала Парасковія Григорівна Малик. Згодом вчителем була призначена Марія Никифорівна Дзюба. У липні 1946 року завідувачкою школи призначено Ганну Тимофіївну Кальнобродську. У серпні 1950 року Г.Т.Кальнобродську переводять учителем історії у Чернишівську семирічну школу, а завідувачкою стає Марія Петрівна Павлик, яка працювала тут майже 3 роки. З 90-х років завідувачкою Шафранівської школи працювала Ніна Петрівна Хорольська, а класоводом – Світлана Яківна Омеляненко. У 2009 році школа припинила роботу.
Романківська школа Воскобійницької сільської ради Шишацького району.[ред.]
У 1909 році у центрі села Романки, на землях, які подарувала дворянка Ганна Антонівна Міщенко, Зіньківським земством за допомогою Хуторо-Воскобійницького козачого товариства було збудовано Романківське початкове народне училище. Це була добротна цегляна будівля, яка збереглася до наших днів. На жаль, перші вчителі невідомі. У 20-ти роки тут вчителював Василь Дмитрович Кожушко, а в 30-ті – Варвара Сергіївна Фешетар, Анастасія Карпівна Наріжна. У вересні 1940 року класоводом почала працювати Софія Величко, яка закінчила Сорочинську педшколу. Це був останній навчальний рік. Під час окупації вона була застрелена. 20 жовтня 1943 року Романківська школа знову продовжила свою діяльність. Учителем була призначена Анастасія Карпівна Наріжна, трохи пізніше - Катерина Василівна Рудь, Ганна Григорівна Волик та Катерина Яківна Стеценко. 10 серпня 1947 року у Романках в уцілілому приміщенні земської школи, було вирішено відкрити семирічну школу. Вона стала освітнім центром для дітей всієї Воскобійницької округи. В одному з приміщень у двох кімнатах розмістили молодші класи, в третій кімнаті посадили учнів п’ятого класу. У другому приміщенні у двох класних кімнатах розмістили 6 і 7 класи, а в двох інших - канцелярія і майстерня. Директором нової семирічної школи був призначений фронтовик Андрій Григорович Трикіз, який читав географію. Крім нього географію та історію викладав Мефодій Мефодійович Карпенко. Учителями математики були: Ганна Антонівна Гаврильєва, Олексій Семенович Нос, Іван Іванович Бабак. Філологічні науки викладали: Катерина Василівна Рудь, Ганна Пилипівна Дахно, Варвара Петрівна Наріжна, білологію та хімію - Іван Іванович Даценко, співи – Андрій Мусійович Мусієнко. 1 вересня 1959 року у зв’язку з переходом на обов’язкове восьмирічне навчання Романківську школу перейменували у Воскобійницьку восьмирічну. Однак, ще цілий рік до закінчення будівництва школи у с.Воскобійниках діти навчалися у приміщенні Романківської школи. Через рік була відкрита Воскобійницька восьмирічка, в Романках залишилася працювати початкова школа, яка невдовзі припинила свою діяльність.
Гончарівська школа Яреськівської сільської ради Шишацького району[ред.]
Гончарівське (Голубівське) народне училище було збудоване у 1910 році. Оскільки у той час Голуби були у складі Федунської парафії, то законоучителями були священники Федунської церкви. Перші вчителі не відомі. У 20-ті роки учителями тут працюють Юрій Макарович і Віра Яківна Лихварі. У 30-ті роки завідував училищем Лука Якимович Лещенко, а учителями були Олександр Петрович Мандич та Іван Ілліч Сохань (загинув на фронті). У роки війни приміщення було зруйноване. У листопаді 1943 року у пристосованому приміщенні с. Гончарі (тодішньої Федунської сільської ради) відкрилася школа, яку розпорядженням Шишацького райвиконкому перейменували у Гончарівську. Учителями працюють О. А. Розкладка та К.І.Васильченко. Після закінчення війни до них приєднується Розкладка Іван Петрович, випускник Лубенського учительського інституту, який уже мав 20 років педагогічного стажу. З серпня 1946 року К.І.Васильченко замінює М.Г.Гончаревська, яку перевели з села Криворучки. Завідувачем школи призначається фронтовик О.П.Мандич, який ще до війни закінчив Великосорочинську педшколу і понад 10 років працював у цій школі. Замість Гончаревської починає працювати Олександра Антонівна Розкладка. У квітні 1949 року за найкраще виготовлення наочних посібників та роздаткових матеріалів у початкових класах О.П.Мандич був відзначений республіканською премією. Поруч з ним трудилася Марія Миколаївна Зігаренко, яку перевели з с.Криворучки. У 50-ті роки Гончарі переходять до Яреськівської сільської ради. У 60-ті роки у Гончарівській школі працювали О.П.Мандич та П. І. Грицун. У кінці 60-их років школа припинила своє існування.
Чернишівська школа Шишацької селищної ради Шишацького району[ред.]
Історія освіти сіл Чернишівки, Григорівщини та інших понад 10 хуторів починається у 1910 році, коли відкрилося Чернишівське однокласне училище. Це було цегляне приміщення, що розташовувалося неподалік дороги Шишаки-Гоголеве. У будівлі було три класні кімнати. Між двома класними кімнатами була розсувна перегородка, яка давала змогу утворювати великий зал для проведення загальношкільних чи сільських заходів. У школі була квартира для вчителів. Згодом, поруч із цегляним приміщенням була збудована дерев’яна будівля, обмазана глиною, на дві класні кімнати та 3 кімнати для учителів. Перші вчителі невідомі. У другій половині 20-х років XX століття учителював Данило Григорович Квітковський. На початку 30-х років розпочали свою трудову діяльність Параскева Іванівна Сачавець (Хорольська), Яків Архипович Ткаченко. Жителі Чернишівки згадують, що на початку 30-х років тут працювало подружжя Педанів, а тому називали цю школу Педанів. У 1935 році школа перейшла на семирічне навчання. Першим директором був призначений Тимофій Мусійович Гармаш, котрий з дружиною Дорою Федорівною та сином жив у квартирі цегляної школи. Філологічні дисципліни викладали: Олександр Іванович і Олександра Никонівна Білики; математику: Прокіп Семенович Педан; географію, історію, біологію – Василь Прохорович Вільховик, Олександр Федорович Демидко; німецьку мову – Параскева Іванівна Сачавець (Хорольська). Д.І. Квітковський – класовод, музика і співи. У молодших класах викладала Педан. У середині вересня 1943 року майже всі хати Чернишівки були спалені. Залишилася одна хата Данила Марусенка. На початку жовтня у цій хаті розпочала працювати школа. Учні сиділи на підлозі. Завідувачкою школи призначають Ганну Тимофіївну Кальнобродську, а класоводом – Надію Петрівну Величко, яка працювала три місяці. На початку 1944 року її змінює Ганна Тимофіївна Сіренко. У лютому1946 Кальнобродську переводять у Шафранівську школу , а замість неї призначають Параскеву Іванівну Сачавець. На початку 1946-1947 навчального року у Чернишівській школі навчалося 63 учні. У цей час школою завідувала Лідія Василівна Нехаєва з Яновщини, яка замінила Величко. У серпні 1947 року завідувачем школи призначають Якова Архиповича Ткаченка, який до цього працював у Пришибі. 13 серпня 1948 року у Чернишівці відкривається семирічна школа, директором якої стає Я.А. Ткаченко, а Г.Т. Кальнобродська – його заступником та учителем історії. У тому році до 5 класу набрали 25 учнів, у 6-й – 28, у 7-й – 24 учні. До Чернишівської школи ходить частина дітей із Малобузівської, Маликівщинської початкових шкіл. Учителями працюють: І.Г. Кіріченко, О.Л. Гришко – математика, П.У. Сачавець – українська мова, Т.М. Жаботинська – російська мова і література, Є.М. Тищенко – іноземна мова. У молодших класах уроки проводили: Антоніна Марківна Малик, Г.М. Гаценко. На початку 50-х років колгоспом будується шкільне приміщення, яке складалося з трьох класних кімнат, учительської. Будівля збереглася до цього часу. У той час у школі часто мінялися учителі. Так з1950 по 1955 рік у Чернишівській школі викладали математику І.Т. Кіріченко, В.Г. Кулинченко, О.П. Розкладка, В.В. Пащенко, А.Ф. Рябчун, О.С. Нос. 10 серпня 1957 року на посаду директора школи був призначений Олександр Федорович Демидко. У 1959 році школа у Чернишівці отримала новий статус – вона стала восьмирічною. У 1967 році місцевий колгосп імені Ілліча будує нове приміщення Чернишівської школи. Директор, учителі прикладають багато зусиль по облаштуванню школи, її подвір’я. Ще на початку 50-х років у школу приїхало працювати подружжя Бондаренків. Продовжують викладати математику Олексій Семенович Нос і Галина Максимівна Недобачій, географію - Гордій Кальнобродський. Наприкінці 60-х - на початку 70-х років починають працювати молоді педагоги Валентина Іванівна Арапчій, Клавдія Федорівна Гусарин, Анастасія Максимівна Савенко, Галина Василівна Демидко. У червні 1973 року директором призначають Григорія Степановича Бондаренка. З 1963 р. по 1966 р. у школі працює самодіяльний художник Кармазин Микола Панасович, він був учителем малювання, фізкультури, а також діловодом школи. У лютому 1975 року директором школи призначили Володимира Васильовича Хурсу, який до цього працював завідувачем Шишацького райвно. У серпні 1985 року Хурсу призначають директором Шишацької середньої школи, а в Чернишівці директором стає Анатолій Пилипович Петренко, який до цього викладав біологію у Михайликівській, Яреськівській, Шишацькій школах, був інспектором райвно. У 80-90 роках у молодших класах школи працювали : Г.М.Кравчук, В.І.Лесик, Н.С.Савенко; фізику і математику викладали: Г.В.Демидко, Т.О.Легейда, Т.С.Легейда; мови і літературу: Т.А.Науменко, В.А.Онищенко, О.М.Чернобель; біологію і хімію: І.М.Шевченко; історію і географію: А.М.Савенко; фізкультуру: К.Я.Легейда; трудове навчання і малювання: Я.Д.Ходіс. У ці роки у школі навчалося близько 100 учнів. Кожного року чернишівські школярі під керівництвом К.Я. Легейди, Я.Д.Ходоса здійснювали піші походи в горах Криму та Карпат. Чернишівська школа постійно входила у число призерів спортивних, туристичних змагань та виступів учасників художньої самодіяльності восьмирічних шкіл району. У 2003-2004 навчальний рік школа розпочала із 53 учнями. Та вже 4 вересня більшість батьків перевели дітей до Шишацької школи. Школа призупинила свою діяльність.
Самарівська школа Великоперевізької сільської ради Шишацького району[ред.]
. Історія освіти сіл Самарі, Швадрони, Петренки, Боханів Баранівської волості розпочинається у 1911 році, коли відкрилося Швадронське (Самарівське) народне училище. На 1 січня 1914 року у цьому закладі навчалося 45 учнів, 25 з яких були хлопчики. Розміщувалося цегляне велике приміщення у центрі села, де нині клуб. З відомих перших учителів у селі Самарі був Федір Іванович Півинський (репресований). У 30-ті роки Швадронське (Самарівське) народне училище було перейменоване на Самарівську школу тут працювали Федір Григорович Марченко, Настя Яківна Півинська, Яків Ількевич. Під час війни школа продовжувала діяти, де вчителем була Софія Василівна Петренко. У вересні 1943 року приміщення німці підірвали. В листопаді 1943 школа відновила свою роботу у хаті Назара Троневського. Тут працювала Марія Петрівна Дерій. У 1957 році відкрили нове приміщення школи, яке збудував колгосп ім. Шевченка. у той час завідувачкою школи працювала Ганна Григорівна Новак, а класоводом – Анастасія Степанівна Шульга. У 1970 році школу у Самарях закрили. Учителі та більшість учнів перейшли у Великоперевізьку школу, а частина у Пришибську середню. Через рік приміщення перебудували під сільський клуб. Приміщення збереглось.
Хвощівська школа Шишацької селищної ради Шишацького району[ред.]
Історія освіти у селі Хвощове та в навколишніх хуторів починається з 1913 року коли земство відкрило народне училище. Про це повідомляють єпархіальні відомості від листопада 1913 року, коли призначають законно учителем цього училища священника Христо – Різдвяної церкви містечка Шишаки Михайла Новіцького. Школа розміщувалась біля лісосмуги між сучасними селами Ходосиха і Хвощове та носила вона назву Ходосихівської. У той час хутір Хвощове на південних схилах балки і тільки у 1936 році новосели почали будуватись «на горі». Саме тоді виникають перші вулиці, які називали «нове село» тепер це територія сучасного Хвощового. Перші викладачі училища не відомі.Після революції учителем тут був Михайло Тимофійович Дяченко. У кінці 20-х років у Хвощівській школі розпочали працювати Михайло Тимофійович Яценко та Олександр Федорович Сукачов який славився, як завзятий книголюб. У нього була прекрасна бібліотека. Згодом у школі розпочала працювати Зінаїда Іванівна Чаленко. У жовтні 1943 року у двох кімнатах селянської хати на схилі, тепер там садиба Івана Макаровича Бабича, відновила свою роботу школа. Першим вчителем став Михайло Тимофійович Дяченко. Класоводом працювала Мотря Василівна Чуб. Літом 1944 року її на рік замінила Параска Іванівна Сачавець. У серпні 1945 року завідувачем школи став фронтовик Олександр Федорович Сукачов із сусіднього хутора Сукачі. А в серпні наступного року на посаду завідувача призначили Максима Григоровича Чорнобая, за його заявою. До цього він працював директором Шишацької школи. У цей час учителями працюють: Мотря Федорівна Голубицька, яка ще до війни закінчила Миргородську гімназію; Галина Данилівна Ігнатова, випускниця Великосорочинського училища 1947 року та М.Т. Дяченко . У серпні 1951 року Чорнобая М.Г. переводять учителем природознавства до Шишацької школи, а у Хвощове призначають Ольгу Петрівну Цимбалій. У той час у школі навчалось понад 60 учнів. Крім того у школі працює вечірня школа робочої молоді, яку очолює Мотря Федорівна Голубицька. На початку 50-х років у Хвощовому за тракторною бригадою будується шкільне приміщення. У 50 – і роки минулого століття у школі працюють Галина Митрофанівна Бородай та Мотрона Кіндратівна Панчошка. А в 60-х до них приєднується Марія Кір’яківна Смага. У липні 1966 року урочисто провели на пенсію старійшого педагога Хвощового О.Ф. Сукача. Початкова школа проіснувала у с. Хвощове до середини 70-х років ХХ століття та була закрита. Відновила свою роботу Хвощівська початкова школа у новозбудованому приміщенні школи-садка 1 вересня 1988 року. Завідувачкою школи на той час було призначено Аллу Борисівну Хомлюк. Із 1988 по 2005 рік школою завідували: Мороз Володимир Миколайович, Чернобель Олександр Миколайович, Чернобель Ніна Миколаївна. На той час у різні роки навчалося у Хвощівській початковій школі від 8 до 28 дітей. У 2005 році школа призупинила свою діяльність.
Головківська школа Яреськівської сільської ради Шишацького району[ред.]
Історія освіти Бухунів, Головків розпочинається у 1924 році, коли відкривається початкова школа, яка була розміщена на пагорбі с.Головки (звідси назва школи). Першим учителем школи став Степан Степанович Самсоненко, який пізніше працював директором Яреськівської школи, головою колгоспу. Учителями до війни тут працювали Павло Панасович Тимченко, Дмитро Данилович Мусієнко, Прокіп Іванович Луценко. Школа з 30-х років до початку 50-х років носила назву Шевченківської, за назвою колгоспу, в с.Бухуни. Часто село називали Шевченки. 11 жовтня 1943 року було прийнято наказ по райвно про затвердження учителями Шевченківської початкової школи Г.С. Лукашенко, Л.П.Леонтович. Згодом до них приєднується М.В.Дзюба, яку у жовтні 1946 року обрали секретарем райкому комсомолу. У серпні 1946 року Г.С.Лукашенко направляють класоводом у Воронянщину, а Л.Б.Леонтович – у Яреськи. Замість них присилають Н.Г. Мацюцю, Г.О.Хабло, Г.М.Чубенко та К.В.Зінченко. У 1949 році завідувачем школи призначають Павла Панасовича Тимченка, класоводами – А.З. Тимченко, У.С.Волощук. На початку 1951-1952 навчального року замість П.П.Тимченка був призначений Василь Васильович Ярош. Через рік його змінює Дмитро Данилович Мусієнко, а клосоводом продовжує працювати Уляна Сидорівна Волощук. Згодом у школі працює Н.В.Данилейченко, З. М. Мусієнко. В 1955 році колгосп будує нове приіщення школи, яке розташоване біля Бурсуківського сільського клубу. У той час у школі працюють Г.С.Лукашенко, Г.М.Бородай з Хвощового. Пізніше тут працює Р.В.Кузьмич, яка закінчила природничий факультет Полтавського педагогічного інституту. З нею працювали М.П.Бухун, Н.Г.Кушнір,Т.І.Устименко. Учителі Ольга Володимирівна Розкладка та Тетяна Іванівна Устименко провели останній 2008-2009 навчальний рік у цій школі.Дітей було переведено до сусідніх навчальних закладів.
Білашівська школа Федунської сільської ради Шишацького району[ред.]
Навачльний заклад проіснував з 1943 по 1962 рік. За рахунок коштів місцевого колгоспу збудоване нове шкільне приміщення. 30 серпня 1949 року школа отримала статус семирічної. У 1962 році школу закрили.
У жовтні 1943 року у с.Білаші відкрито початкову школу.
Директори: Дарія Опанасівна Стороженко, Поліна Іванівна Убийвовк, Порфирій Миколайович Півинський,Василь Ларіонович Баленко, Дарія Купріянівна Наріжна.
Вчителі: Ганна Степанова, Євдокія Макарівна Чеберко, Н.Г.Ярещенко, М.П.Фесенко, М.М.Чеберко, Г.М.Кузьменко, Н.С.Омельченко, М.Г. Поправка, В.Г.Зливко, А.Г.Копиця, М.І.Зеленська, М.С,Балашова, Д.Г,Мальчик, М.К.Шкуратько, М.Д.Баленко, Є.В.Бутенко, П.А.Білецький, К.А. Семидідько, М.П.Білаш, М.Т.Поправка.
This article "Школи Шишацького району, що припинили своє існування" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Школи Шишацького району, що припинили своє існування.
