Яцухно Віктор Анатолійович
| Яцухно Віктор Анатолійович | |
|---|---|
| Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | |
| Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | |
| Ім'я при народженні | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Прізвисько | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Народження |
Помилка скрипту: Не існує модуля «Infocards». Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Смерть |
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Поховання |
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. : [[Файл:{{ #property:p1442}}|140px|alt=зображення місця поховання|center]] |
| Національність | українець |
| Країна |
 СРСР →  Україна |
| Приналежність | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Вид збройних сил |
 Радянська армія Збройні сили |
| Освіта | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Партія | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Член | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Звання | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Командування | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Війни / битви | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Титул | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Рід | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Діти (Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found.) | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Автограф | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Нагороди | Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. |
| Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | |
| Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:Sources-utils' not found. | |
Яцухно Віктор Анатолійович (24 серпня 1961 м. Чортків Тернопільської області) — український військовий, полковник (07.03.2014), громадський діяч. Займається генеалогічними дослідженнями, бібліографіями та краєзнавством. Особисте фото знаходиться в музеї «Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс» (експозиція «На чужих війнах»).
Біографія[ред.]
Народився 24 серпня 1961 в м. Чортків Тернопільської області.
09.1968-06.1978 — вчився в Чортківській ВШ І-ІІ ст. № 4, з 1974 ЗОШ І-ІІІ ст. № 7. Брав участь у районних та обласних олімпіадах з математики та географії. Був капітаном футбольної команди. Закінчив школу на «відмінно».
Служба в Збройних силах Радянського Союзу та Збройних силах України
08.1978-07.1981 — Харківське вище військове авіаційне інженерне училище. Був капітаном у футбольної команди за Київський військовий округ. Отримав диплом з відзнакою техніка-механіка за спеціальністю «Вертольоти та авіадвигуни».
08.1981-05.1983 — військова служба Далекосхідного військового округу, авіаційний полк на посаді начальника групи обслуговування вертольотів і двигунів ескадрильї. Засвоїв вертольоти Мі-8 та Мі-24 всіх модифікацій.
06.1983-08.1984 — брав участь в Афганській війні. Служив на аеродромі "Баграм" в окремій вертолітній ескадрильї на посаді начальника групи обслуговування вертольотів і двигунів (НГО В і Д). Під час служби був призначений старшим групи з відновлення авіатехніки з «вимушених» майданчиків. Очолюваною ним групою були відремонтовані 5-ть вертольотів (з площадок в Панджшерській та в Чарикарській долині провінції Парван) і повернуті на базовий аеродром. Під час служби в Афганській війні (1979–1989), ст. л-т Яцухно в складі екіпажів Мі-8 і Мі-24 виконав близько 200-х бойових вильотів на різні завдання.
08.1984-08.1986 — військова служба в Далекосхідному військовому окрузі в полку на посаді НГО В і Д та інженера вертольотів і двигунів. Отримав свідоцтво про право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР (12.1985).
09.1986-06.1990 — Київське вище військове авіаційне інженерне училище. Був капітаном у футбольній команді та КВН. Під час навчання в Київському ВВАІУ в 1987 організував Спілку офіцерів, які проходили службу в ДРА, очоливши її спочатку на своєму курсі, потім у 1987-1988 на факультеті, а з 1988 став головою Спілки Київського ВВАІУ, до якої згодом приєдналися учасники бойових дій тодішніх районів м. Києва: Залізничного, Солом’янського, Жовтневого. Пліч-о-пліч працювали в правлінні Спілки разом із заступником голови Української Спілки ветеранів Афганістану (УСВА) В.І.Аблазовим і редактором газети «Третій Тост» В.М.Січевим. Отримав диплом інженера-механіка за спеціальністю «Літальні апарати та силові установки».
08.1990-10.1998 — військова служба в м. Броди Львівської області, авіаційний полк на посаді керівного складу інженерно-авіаційної служби.
Склав присягу до Збройних сил України 01.1992. Є учасником бойових дій (1996).
Пенсіонер Міністерства оборони України. З 12.12.2016 - інвалід 2 групи (контузія в Афганістані).
Трудова діяльність
02.2002-07.2004 — Генеральний директор ТОВ «САВВА ЛТД», м. Кишинів, Республіка Молдова.
09.2004-01.2011 — Генеральний директор ТОВ «ЕЛЕГАНС ЛТД», м. Київ.
02.2011 - по цей час — Національний центр «Мала академія наук України», м. Київ.
01.2015-04.2019 — Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, м. Київ.
Громадська діяльність[ред.]
1987-1988 — голова Спілки офіцерів, які проходили службу в Афганістані, м. Київ.
1988-1990 — голова Спілки Київського ВВАІУ, до якої згодом приєдналися учасники бойових дій тодішніх районів м. Києва.
З 1997 член Спілки офіцерів України.
З 05.1999 голова Бродівської Спілки ветеранів війни в Афганістані, воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах та членів сімей загиблих. В травні 2001 року в місті Броди за сприяння Спілки відкрито пам’ятний обеліск «Побратимам Брідщини полеглим у воєнних конфліктах». З 06.2001 рішенням правління Бродівської Спілки ветеранів війни в Афганістані, воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах та членів сімей загиблих, був обраний почесним головою цієї організації.
02.2002-07.2004 — радник голови СВА Республіки Молдова.
З 06.2005 член Української Спілки ветеранів Афганістану, активно приймає участь у ветеранському русі м. Києва (Солом’янського та Шевченківського районів). Приймає участь у вирішенні питань соціального захисту учасників бойових дій, інвалідів війни та сімей загиблих воїнів, про увіковічення подвигу нашого народу в Другій світовій війні, а також у проведенні щорічного дитячого фестивалю «Ветерани – Молодь – Майбутнє».
Нагороди[ред.]
Державні[ред.]
- Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (1988)
- Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту» («Грамота Президії Верховної Ради СРСР воїнів-інтернаціоналістів») (1988)
- Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу» (1989)
- Медаль «За бездоганну службу» 3 ступеня (СРСР) (1989)
- Нагрудний знак «Ветеран війни» (Україна) (1994)
- Президента України — медаль «Жукова» (1998)
- Президента України — медаль «Захиснику Вітчизни» (1999)
- Президента Республіки Білорусь — медаль «В пам'ять 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану» (1999)
- Президента України — Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану» (2014)
Недержавні[ред.]
- Голови Президії УСВА – медаллю «За заслуги» І, ІІ, ІІІ ступеня (1999, 2004, 2010)
- Голови Президії Молдова СВА – медаллю «15 років виведення військ з Афганістану» (2004)
- Голови Президії УСВА – медаллю «70 років створення повітряно-десантних військ СРСР» (2004)
- Правління Київської міської СВА – знаком «За віру та мужність» (2008)
- Голови Президії УСВА – медаллю «20 років виведення військ з Афганістану» (2009)
- Голови Президії УСВА «Почесна Грамота» (2009)
- «Президії Ради ГО «Білоруський СВВА» – медаллю «За заслуги» ІІ ступеня» (2011)
- «Грамота» – Першого заступника голови Бродівської райдержадміністрації, голови Бродівської районної ради (2011)
- Орден «25 років виведення військ з Афганістану», Бродівська СВВ в Афганістані (2014)
- Медаль «200 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка» за особистий вагомий внесок у розвиток освіти, науки та культури (2014)
Родина[ред.]
Батько — Анатолій Хомич (16.07.1924-15.07.2006). У 11.1943 був призваний на строкову службу до лав Радянської армії. З 01.1944 до 05.1945 - учасник Другої світової війни, з 08.1945 до кінця Другої світової війни – учасник війни з Японією (мінометчик). Навчався у складі медико-санітарного батальйону (Далекосхідний фронт). Демобілізувався у 1949 р., всього провів у армії 6 років. У 1950 навчався у Чернігівському медичному коледжі. У 1954 закінчив навчання, працював фельдшером у Чортківському районі. У 1959 служив у медичному військовому полку, а потім у війському шпиталі м. Чортків.
Мати — Віра Кузьмівна (Юрчук) (25.07.1931-19.01.2015). У 1950-1954 вчилася в Кременецькому педагогічному інституті на філологічному факультеті. Працювала вчителем у Чортківському районі. У 1960 працювала вчителям української мови і літератури в ЗОШ І-ІІІ ст. № 6, № 2 м. Чорткові.
Брат – Володимир (1965). 1982-1987 — Харкївське вище військове авіаційне інженерне училище. Отримав диплом інженера-механіка за спеціальністю «Літаків і двигунів». Військова служба в Казахстані. З 1994 військова служба в Україні. У 1997 брав участь у миротворчій операції в колишній Югославії (UNTAES). Пенсіонер Міністерства оборони України (з 1998).
Донька – Юлія (1990). 2007-2014 — навчалася в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана на факультеті міжнародної економіки і менеджменту. 2009-2010 — Español (desambiguación) в Universidad de La Habana. 2012-2013 — Master en Dirección de Marketing y Gestión Comercial в EAE Business School. Володіє англійською та іспанською мовами.
Наукові інтереси[ред.]
Займається генеалогічними дослідженнями, бібліографіями та краєзнавством. Працює в сфері розвитку системи виявлення та підтримки обдарованих і талановитих дітей та молоді в регіонах. З 2013 по сьогоднішній час займається дослідженням матеріалів документальної шевченкіани, значна кількість яких знаходиться в державних архівах України. Відзначений Подякою Благодійного фонду науки та освіти імені Г.Сковороди за значний внесок у розвиток вітчизняної освіти, науки та культури (03.2014).
Основні праці Яцухно В. А. наведені нижче:
- "Тяжіння роду". «Чернігівське земляцтво. Отчий поріг». Леонід Русич, Київ, 05.2011, ст. 6.
- "Науково-освітній Інтернет-портал «Тарас Григорович Шевченко»" (Портал Шевченка). Про Шевченка. ІІІ: Архівні документи «Яцухно Віктор Анатолійович – від розробників розділу». 5. Корисні посилання. ІІІ: Архіви. З 03.2014.
- "Церкви села Городише". Товариство «Чернігівське земляцтво». Віктор Яцухно, член Менського відділення земляцтва, 02.2015
- "Церкви села Городише". «Світ-інфо». Чернігівська обласна газета. Віктор Яцухно, член Менського відділення, 05.2015, стор.12
- "Герої з берегів Дягової". «Отчий поріг». Віктор Яцухно, краєзнавець, 06.2015, стор.11.
- Реєстр архівних документів, пов’язаних з життям, творчістю та вшануванням пам’яті Тараса Григоровича Шевченка : Монографія / С.О.Довгий, М.А.Попова, В.В.Приходнюк, О.Є.Стрижак, В.А.Яцухно. – К.: Центр розвитку особистості «УНІКУМ», 2017 – 250 с.
- Віктор Яцухно. "Поет України" (Олексій Довгий). «Літературно-публіцистичне видання». К., 2019 – 264 с. (в друці)
- С.О.Довгий, В.А.Яцухно. "Дягова тече у майбутнє". «Популярно-публіцистичне видання». К., 2019 – 360 с. (в друці)
This article "Яцухно Віктор Анатолійович" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Яцухно Віктор Анатолійович.
