Jam Factory Art Center

Візуалізація проєкту Jam Factory Art Center розроблена AVR Development

Jam Factory Art Center (укр. Арт Центр Фабрика Повидла^{[що це?]}) – інституція центру сучасного мистецтва, яка втілює проект ревіталізації індустріального приміщення на Підзамчі, у Львові. Мета мистецького центру – сформувати платформу міжнародної професійної співпраці, творення сучасного мистецтва та культури, інноваційних і міждисциплінарних мистецьких та освітніх програм.

Jam Factory Art Center об’єднує різні сфери мистецтва.

Будівля Артцентру – приклад фабрики, збудованої у модерністському неоготичному стилі наприкінці ХІХ століття. Споруда нагадує замок, але спочатку це було підприємство із виготовлення горілчаних напоїв, яке назвали на честь її засновника “Йозеф Кронік і син” (1872). Під час пізнього радянського періоду цей об’єкт перетворили на підприємство з виготовлення повидла та консервованих овочів. Назву “Фабрика Повидла” придумали митці, які почали використовувати ці приміщення у 2009–2010 роках. У 2015 р. комплекс придбала організація Harald Binder Cultural Enterprises, щоб створити міждисциплінарний артцентр.^[1]

Історія простору[ред.]

Село Знесіння, яке увійшло до меж Львова у 1930 році, розташоване одразу за Жовківською рогаткою (митним пунктом) при однойменній вулиці (сучасна Хмельницького). Ця дорога, прокладена у 1770-х, відома як "цісарський гостинець", була важливим елементом інфраструктури, що підштовхував Підзамче та Знесіння до розвитку промисловості. Протягом ХІХ століття тут відкрився ряд підприємств, що зосереджувалися на переробці сільськогосподарських виробів. З прокладенням залізниці Львів-Броди із станцією Підзамче у 1869 році, промислове спрямування цих дільниць посилилося.

Родинний бізнес Кроніків[ред.]

У 1850 році Мозес Кронік звернувся до Францішки Ляшовської, власниці села Знесіння, за дозволом заснувати на своїй приватній території гуральню. Згідно з дозволом, Кронік отримав право виробляти та продавати усі види алкоголю за винятком пива та араку, за що власниці села сплачував 150 флоринів у рік. Не лише Мозес, а й його діти займалися алкогольним бізнесом. З 1912 року фірмаотримала назву "Кронік і син" (Kronik i syn).

Друга світова війна трагічно обірвала життя членів династії Кроніків. Підприємство націоналізувала радянська влада, у документах з 1941 року воно згадується як Львівська алкогольна фабрика №5, де працювали 74 робітники. Відомо, що усіх євреїв Львова у листопаді-грудні 1941 року переселили до ґетта (фабрика залишалася поза його межами), більшість з них були вбиті у ґетті, на місці масових розстрілів у Лисиничах поруч, чи були депортовані до табору смерті у Белжеці. Деякі з членів сім'ї Кроніка загинули у Варшаві, Терезієнштадті та Аушвіці. У 1942-1944 нацисти знищили синагогу та єврейський цвинтар Знесіння, від яких не залишилося й слідів. ^[2]