Буденне буття людини
Буденне буття людини, буденність – ключовий концепт метаантропології і заснованого на ній філософського психоаналізу й андрогін-аналізу, запропонований філософом і психоаналітиком Н. Хамітовим. Цей концепт окреслює вимір людського буття, яке є результатом реалізації волі до самозбереження і волі до продовження роду. Сприйняття буденного буття як самоцінності гальмує актуалізацію неповторно-особистісного начала[1].
Поняття буденності широко використовує М.О. Бердяєв. Буденність виступає для нього охолодженням пристрастно-людяного в людині. У З. Фрейда зустрічаємо поняття «буденне життя». М. Гайдеггер у «Бутті та часі» та у низці пізніших творів користується поняттями «буденна присутність», «присутність в її повсякденності», «повсякденна присутність», «буденність», характеризуючи їх через принципову безособовість (das Man). К. Ясперс для означення буденності використовує поняття «наявне буття» – Daseіn – цей термін у нього, на відміну від М. Гайдеггера, означає саме буденність.
Буденне буття можна охарактеризувати як підкореність Іншому та іншим, невизначеність власного шляху та небажання вибору. Це насолода несвободою, відсутністю відповідальності, що низводить людину до рівня об’єкту. В буденному бутті можна виявляти величезну зовнішню активність, однак вона завжди задана із-зовні, а не внутрішньо, глибинно. Це добре виразив М. Гайдеггер, який, називає буденність «заспокоєністю у невласному бутті».
Література[ред.]
- Хамітов Н.В., Крилова С.А. Людина і культура: словник. Філософська антропологія, філософія культури, культурологія. К.: КНТ, 2022. 295 с.
- Хамітов Н. В. Філософська антропологія: актуальні проблеми. Від теоретичного до практичного повороту. 3-е видання, виправлене і доповнене. К.: КНТ, 2019. 394 с.
Примітки[ред.]
This article "Буденне буття людини" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Буденне буття людини.
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
