Галерея Гангрена

Галерея Гангрена — галерея у Львові на Вірменській 25. Заснована Гердієм Олегом, Зоряною Гребенюк, Андрієм Бєляєвим.

Офіційне відкриття — 25 жовтня 2020 року. А 16 червня 2021 галерея закрилася — не продовжили оренду через скарги сусідів.

Історія[ред.]

Передісторія. Знайомство співзасновників[ред.]

Олег Гердій (далі О.) і Зоряна Гребенюк-Кобенко (далі З.) познайомилися на розмальовуванні ніг людей лаком. О. чув виступ "Конюшини", за участі З., з дивними звуками і словами. О. і З. подобалося мистецтво одне одного — кераміка О. і книжка "Діди, трикутники, облизування літаків, кінець і початок світу" і малюнки З. — див. в інтернеті статтю "Хто така Зоза".

Під час карантину З. і О. заприятелювали — у колі митців і порушників карантину. Згодом О. допомагав З. годувати безхатченків перед пам'ятником Ст. Бандери — то щосуботи організовували крішнаїти у помаранчевому. О. запропонував водночас давати безхатченкам малювати, ліпити. Гарні символи: Бандера — націоналізм, безхатьки — свобода, інакшість і занепад, помаранчева форма — помаранчева революція. О. і З. планували мистецько-політичне угруповування з безхатьками і виставкову подорож найбільшими музеями світу.

Андрій Бєляєв — меценат і архітектор Гангрени — на той час хлопець З.

Історія ідеї й назви[ред.]

До Гангрени двоє засновників — Олег і Зоряна окремо мали ідеї галерей. О. задумував як бомжацьку хатинку — з відходів і з відповідним оздобленням. Тоді ж мав назву "Гангрена", згодом обрану однією з назв спільної галереї. У З. була ідея галереї зі старих вікон на Підголоско. Згодом додалася друга назва — Слизька Щелепа, від "танцюючої щелепи" з пісні "Alien Babies", потім відкинули для стислості і менш позитивного ставлення до змінених станів. В обговоренні були ще 274 інші назви тієї ж міри чудовості. Коли О. і З. сварилися, то в О. виникало бажання одноосібно відкрити новий простір "Ампутація". А З. часом казала, що її помешкання — це філія Гангрени — "Слизька щелепа".

Власне історія[ред.]

Зоряна Гребенюк працювала у Правді Б на Вірменській. Куди Олег Гердій заходив для купівлі цікавого і продажу свого ліплення і волентерив, допомагав З. Там вони і почули, що приміщення навпроти звільняється (за карантину закрилася "Ковальня шоколаду", звідки походить графіті "Пи*да шоколаду" на стіні Гангрени). Також З. й О. відвідували тілесні практики в Сомі. Гангрена — логічне продовження і антипод, як Правди Б, так і Соми. Щодо Соми, Гангрена — теж про тілесність, але з відразою. А Правда Б мала політику щодо представлення крові і насилля, яку не поділяли З. й О. І політичні погляди — хіппі і [[комунізм] (на думку О). У той час як декларована ідеологія Гангрени — нарко-націоналізм і панк-капіталізм. Взаємини між Гангреною і Сомою, Гангреною і Правдою Б амбівалентні — власники Гангрени казали людям, що у Правді Б комуністи-хіппі. Але перепродували товари з Правди Б, і взяли контакти авторів. Часом радили Правду Б як надійніше місце для реалізації творів. Із Соми Гангреною було вкрадено коробочку "На храм" для отримання пожертв (на похоронах Гангрени повернуто). Ольга Марусин, співзасновниця Соми і тоді викладачка Академії мистецтв (у неї писала диплом Надюша, працівниця Гангрени) — єдина відгукнулася на заклик Гангрени про збір блювоти людей із вказанням їхнього настрою, думок у цей день. Але ображалася у стосунку з характером виставлення її блювоти — див. у розділі "Сварки, скандали, конфлікти й образи". Маша Демішева, теж учасниця Соми — нещодавно почала знімати фільм про Гангрену. Скоро стрічка номінуватиметься на Оскар.

На початку значно допоміг архітектор Андрій Бєляєв. Він оплатив половину оренди (іншу — О.) і майже весь ремонт. Але до подальшого адміністрування галереї не долучався.

Початкові ідеї фінансування:

виділити частину приміщення під: БДСМ-секс-шоп, крамницю для похорон або каву.
залучати пожертви — на Спільнокошті і через обіцянки окремим людям зробити їхні кукли-вуду і якщо вони щось пожертвують, то просто подарувати їм.
самим продавати огидну їжу — солодощі у формі гівна, гробиків, трупиків, наливку з нігтів.

Але то не зробили.

Прибутки від продажу мистецьких творів були незначними. Краще йшли книжки і дрібнички — наліпки, слиз, антистреси-павуки (гумовий павук, усередині в прозорому пузирі червона рідина з білими і чорними хробачками — дуже помічний від тривоги), окуляри іншого зору +4, -4. Сувенірку О. брав у крамницях "Від 1 гривні", "Від 2 гривень" — чудові заклади.

Вивіску зробив зі сміттєвого пакету О., бо йому вже не терпілося.

Незабаром З. на два місяці призупинила участь — через особисті проблеми. І відмінні очікування щодо темпу і мети галереї. Див. розділ "Сварки, скандали, конфлікти й образи".

Перед галереєю ще в часи оформлення пиячили. То шкодило роботі й обурювало сусідів. Пиятики проводилися на килимку, подарованому паном Ігорем, кращим шахістом центру. Під час дарування килима штані Ігоря були в крові. Пан Ігор казав, що це самооборона. О. мав сподівання, що оборона не від власника килимка. Пізніше З. придумала виставку пану Ігорю — він, зазвичай скептичний до мистецтва, розмістив там що хотів.

До ремонту приміщення обмальовувалось графіті. О. вже рік до того мальовував вулиці балончиками (приклад — псевдореклама веселих похорон на металевій стіні на Руській: чоловічок посміхається у могилі, поруч тортик і сонечко) тож мав багато балончиків. Серед графіті у Гангрені — "Пи*да шоколаду" (через попередницю — Ковальню шоколаду — яка закрилася), "Вихід платний" та інщі.

Інтер'єр спроектував Андрій Бєляєв: засипати підлогу гравієм, а стелю розфарбувати кольоровими плямками на горі. О. мав на думці галерею як мистецький об'єкт — і пропонував набрати на смітниках реді-мейдів, з аби-чого зробити стіну та декорації, зокрема кишку, що звиватиметься стіною. Але вказали, що це конфліктуватиме з виставками. Інші задумки — клейонки на стінах, стеля, обшита кривими дзеркалами, підлога з оптичними ілюзіями, на зразок Червоної кімнати у Твін-Піксі. Також ідея поділити простір навпіл між З. і О. — з окремим оформленням і виставками. Цю ідею відкинули — хоч О. жалкує: може, вберегло б психічне здоров'я обох.

Після ремонту витрати і зарплата працівникам ішли коштом О., який повернувся до немистецької роботи. Перших працівниць — Надію Собко і Карину Рекман — О. знайшов серед друзів, з огляду на мистецькі зацівлення й експресію, що пасувала Гангрені. Чорні ляльки з виставки Надії Собко слугували експонатом-оформленням Гангрени. До Гангрени О. допомагав Н. С. збирати поховальні вінки на смітниках цвинтаря — так уперше мав справу із поховальною тематикою. Згодом О. повторив то для створення різдвяно-новорічної ялинки з вінків. І в тому ж дусі придбав собі на вродини і приніс у Гангрену домовину, використану і в перфоменсі з носінням напівголої Надюші Б. містом, і в похоронах Гангрени.

Першою виставкою планувалася персональна Поліни Вербицької: зокрема О. хотів виставити великі страшні голови (мертвих немовлят, старих). З. домовилася з Поліною про виставку. Але чомусь передумала.

Натомість перша — найлегша виставка: всіх авторів, чиї роботи сподобалися в Правді Б. До неї долучалися і відвідувачі. Так хтось приніс мертву мишу. І капав на неї своєю кров'ю. Експонат, на жаль, викинули зі страху перед запахом.

Планувалося, що на відкриття прийдуть у латексі митці Володимир Кауфман (керівник галереї Дзиги) і художник Олександр Ройтбурт. І їхні костюми будуть мати вирізи в області геніталій, які з'єднуватимуться прозорою трубкою і нею між ними бігатимуть багатоніжки. З поміркованості цю акцію відклали. Натомість зі скандального на відкритті був музичний виступ З. і Юри Кобенко з елементами перфоменсу, оголення і публічного збочення.

Десь за місяць після З. повернулася до участі. На думку О., у деструктивному настрої. Див. скарги О. у розділі "Сварки, скандали, конфлікти й образи".

В галереї проводилися виставки, перфоменси, кінопокази, вечірка плачу, майстеркласи, біблійні читання і малозмістовні сварки, бійки. Див. окремі розділи щодо цього.

16 червня 2021 завершився термін оренди. Власники не продовжили її з огляду на скарги сусідів — зокрема священників —, які не поділяють естетику Гангрени. Див. зокрема про це в інтерв'ю співзасновника. Відбулося свято похорон Гангрени. І зараз про неї знімається кіно, чекайте в кінотеатрах.

Про перспективи після смерті Гангрени див. розділ "Що далі. Посмертне майбутнє Гангрени"

Виставки[ред.]

Без назви — колективна виставка багатьох авторів, авторок.

Доброта. Істота. Добре. Добренько. — релігійна виставка

Посмертні соки — Юрій Іванцик
Коротке і дивне
Виставка Зози і Кашапова
Виставка Лісовського і Петровського «[НЕ]приховані емоції»

Конічний Каплюх — Чабаненко, Грінчук і Мирослав Ягода

Я та космос в моїй голові — персональна виставка Світлани Псьоти

Перформанси у Гангрені і біля неї[ред.]

Буто-перформанс на відкритті Гангрени
Самотність — перформанс авторства Олександра Андріяша.

Чотири людини мастурбували по кутках галереї. Після перформансу відбувся скандал — була зруйнована робота — кольорове поні — мисткині Дар'ї Санькової. Після чого авторка та ще декілька мисткинь припинили співпрацю з Гангреною.

Прогулянка центром з Надюшою в домовині

Кінопокази[ред.]

В галереї демонструвались такі фільми й мультфільми:

Пі
Американський психопат
Справжні монстри
Токсичний месник
Людська багатоніжка 2
Бомж з дробовиком
Зелений слоник
Екзистенція
Сальний душитель
Бівис і Батхед

Митці, що працювали в галереї, або активно допомагали[ред.]

Олег Гердій — митець, письменник, автор книжки "Діди, трикутники, облизування літаків, кінець і початок світу"
Зоряна Гребенюк-Кобенко — мисткиня, майбутня меркиня, буто-перфомерка
Карина Рекман — художниця, вчиться на сакральному в ЛНАМ
Надія Собко — мисткиня, керамістка, закінчила кераміку Львівській академії мистецтв
Кубік (Юрій Кобенко) — художник, композитор
Юрій Іванцик — митець, скульптор, вчиться на скульптура у Львівській академії мистецтв
Надюша Бородіна — мисткиня, Богиня, випускниця дизайну Львівській академії мистецтв
Петро Петровський — скульптор, композитор, саунддизайнер
Олександр Андріяш — поет-акціоніст, спалював себе, підривав радянський танк
Костя Грек — письменник, журналіст, неодноразово писав статті про Гангрену і знявся в короткометражці "Це — ГАНГРЕНА!!!"
Пан Ігор, шахіст
Олег Капітан-Вовчик-Братик — недовго підміняв у кінці в Гангрені
Ромко — долучився до чергувань вже в кінці. Був помічний і працьовитий.

Сварки, скандали, конфлікти й образи[ред.]

Перші суперечки виникали — через назву, оформлення. Що визначило б характер галереї. З. мала сумнів, чи хоче бачити там саме огидне й експресивне. О. наполягав на шокуючій назві.

Може, сварок можна було б уникнути, якби засновники домовились (і таке пропонувалось З.) поділити приміщення навпіл — дві галереї з різними назвами і виставками. Але ідею не підтримали архітектор Андрій й О.

Дужче сварилися через темпи, що треба вже щось робити. Незабаром З. на два місяці призупинила участь у ній — через особисті проблеми. Крім того З. казала, їй більше пасує без поспіху, на чілі, і їй важливе не лише мистецтво, а й життя. Що було проти очікувань О. і викликало перманенте обурення і фрустрацію. О. на початках через психологічні проблеми волів вирішувати менеджерські й комунікаційні питання через З. І казав, що З. — начальниця. Але перекладання керівної функції погано закінчувалося для сподівань О. — розпач, що робота на тиждень тривала півтора місяці.

Окрема сварка була раз щодо графіті "П*зда шоколаду" — О. написав то коло входу. Сусід-священник висловив своє негативне ставлення. І З. його підтримала, то замалювали. На що О. образився як на вияв цензури.

На відкритті вхід у Гангрену був прикрашений надутими презервативами, пофарбованими у різні кольори. На що обурився сусід священник і переймаючись наслідками на психіку дітей, попросив зняти презервативи. Що було виконано.

Також сусіди, особливо священник, нарікали на гучну музику. Після скарг музику стишували.

На першій виставці була представлена блювота Ольги Марусин. (як раніше писали, вона єдина відгукнулася на оголошення приносити блювоту в галерею з підписом почуттів чи думок у день блювання) О. підписав поруч на папірці, що це блювота Ольги Марусин, викладачки Академії мистецтв. О. не спало на думку запитати Ольгу Марусин, чи можна так підписувати її блювоту. І та образилася на такий підпис, як на неналежне ставлення до її мистецького твору і до неї.

Після повернення З.у сварках О. вказував їй на недостатню залученість. На думку ж З., вона внесла належний вклад у роботу: своїми соціальними зв'язками — Андрієм Бєляєвим, робітниками, сусідами тощо. І що вона дала послугу О. — робити все, що хоче (правда, він про то не просив).

Тоді ж З., ображена на Риму з Правди Б, вхопила в Гангрені картину Андрія Бєляєва, з яким на той час розійшлася, і гупнула нею козел, на якому стояли роботи. Деякі зазнали ушкоджень. На першій виставці З. порвала обличчя на витворі О. — опудалі, обличчя було фотографією особи, яка дратувала З. Також З. пройшлася взуттям по малюнкам О., стверджуючи, що без злого наміру і що їм нічого не сталося. На що О. теж мав негативну реакцію.

За присутності З. у Гангрені Надія С. відмовилася чергувати через шкідливу психологічну атмосферу. А З. виставила вимогу звільнити Надію С., бо та не привіталася після останніх подій. З. припустила, що її хочуть позбавити участі в Гангрені і що О. з працівницями вважають галерею своєю. Через сварки на порожньому місці і конфліктування за владу персонал змінювався і далі. Так у галереї почала працювати художниця Надюшка Бородіна, теж приятелька О., на психологічно-фізичну підтримку якої в конфліктах О. сподівався. Надюша у свою чергу крім мистецької складової додала в Гангрені до алкогольної, як і друзі і фанати, що до неї приходили.

О. теж був відповідальний за скандал і збитки у зв'язку із пиятикою. Після відкриття виставки Михайла Скопа, О. відкрив двері п'яній компанії (він і працівниця галереї теж у її складі) продовжувати пиятику в галереї. Після чого один із присутніх пошкодив частину роботи. Автор наступного дня забрав експонати і відмовився від співпраці з галереєю.

Причиною найбільшої сварки між засновниками стало руйнування експонату Дар'ї Санькової — великого кольорового поні. Його розбив Валерій, запрошений допомагати в Гангрену З. Провину заперечував. Після встановлення, що це навмисне вчинив він, З. і Кубік все одно наполягали на продовженні чергувань В. у Гангрені, схоже, просто всупереч обуренню і вимогам О. Через знищення роботи Дар'ї Санькової авторка відмовилася від персональної виставки, як і загалом від співпраці з Гангреною. Те ж саме зробили її подруги, які виставлялися в галереї. З. висловлювала байдужо-веселе ставлення до нанесеної шкоди і сказала іншим авторам, що запитали про уламки поні, що якщо будуть виставляти роботи тут, мають розуміти, що з ними таке може статися. Після руйнування поні працівниця Карина за підтримки З. повісила портрет В. як працівника місяця. Що викликало обурення О. — він зняв фото і видалив публікацію у фейсбуці. Карина образилася на то як на цензуру. І пояснювала фото працівника місяця як іронічний твір, який О. зруйнував. Але О. не зрозумів іронії. Згодом В. усе ж припинив чергування в галереї — бо йому за то не платили.

Поступово, настрій З. змінився і конфлікти з О. стали рідшати. Цьому сприяло, що О. рідше з'являвся через роботу. А З. із часом імовірно, побачила, що її не збираються позбавляти втілення в Гангрені мистецьких ідей. Згодом З. там мала спільну виставку — її і Кашапова.

Після весняного локдауну почастішали словесні випади від сусідів. Однією з причин була розміщена в Гангрені домовина. Яку кілька разів для привернення уваги виносили на вулицю — і сусід обіцяв викликати поліцію.

Інший сусід обурювався і погрожував фізично через книжку статей Степана Бандери. Численні екземпляри якої О. купив і розмістив у галереї, аби роздаровувати для популяризації. Що сусід розцінював як провокацію (хоча як він, так і О. прихильники націоналізму): розміщення книжки Ст. Бандери (з портретом на обкладинці) у неналежному контексті — серед, як він казав, "шизи". Пропозицію О. взяти всі екземпляри книжки у подарунок, аби краще її використати сусід відкинув. Той же сусід виявив злість щодо зовнішнього вигляду працівниці Надюші і щодо постерів на дверях.

Ближче до кінця оренди орендодавці розповіли про скарги сусідів, зокрема священників, на Гангрену. І що оренда не продовжиться. І висловили побажання, аби галерея звільнила приміщення раніше строку (якщо враховувати строгий карантин, коли галерея не працювала) попри попередні домовленості. Згодом вони погодилися дочекатися кінця терміну. Але, імовірно під впливом сусідів галереї, почали ставити додаткові вимоги — щоб Гангрена зобов'язалася в останні тижні не виставляти нічого на огляд на вулицю чи на фасад і зробила перелік запланованих заходів з докладним описом. Обіцянку нічого не розміщувати на фасаді галерея усно дала. Але вона була по-різному потрактована О. і З. І з якогось погляду порушена. Як згодом і щодо виносу труни: носили труну з напівоголеною працівницею Надюшою площею Ринок. Але власники приміщення вже нічого з цього приводу не казали.

16-того червня відбулося свято похорон Гангрени. Розміщена на вулиці атрибутика похорон — домовина, вінки, лампадки (поруч із вгощеннями і подарунками публіці) — імовірно стала причиною появи працівників поліції і національної гвардії. Але ті задовольнилися письмовими поясненнями події, її причин і намірів.

Ідейне підгрунтя. Політична і мистецька позиція і прагнення засновників галереї[ред.]

Задекларована ідеологія Гангрени — нарко-націоналізм і панк-капіталізм. Хоча публіка вказувала, що панк переважно лівий, у галереї задекларований альтернативний, правий, панк. У засновників є різниця у поглядах щодо анархізму (З. прихильно ставиться) і до історичних і політичних постатей: О. роздаровував у Гангрені книжки статей Ст. Бандери. І батончики Рошен, зазначаючи "від Порошенка". Як популяризацію ідей першого і висловлення підтримки другому. Але З. казала, що не любить ні перше, ні друге, зокрема через своє негативне ставлення до пошановування керівників. Усе ж З. не заважала такій діяльності О.

Дехто через контекст вбачав у таких виявах переконань протилежне — глузування з них. Але О. то заперечує.

На думку О., Гангрена, на жаль, на ділі не слідувала капіталізму: більшість учасників не виявляли зацікавленість у вищих продажах попри домовленість про відсоток із прибутку. Як не виявляли і відповідальність за майно в галереї (експонати авторів і товари придбані О.).

Щодо початкових планів З. і О. на мистецтво в Гангрені. Були розбіжності в тому, що:

О. хотів приміщення більш як експонат сам по собі --- кишка, горло, печера з дивними об'єктами.
З. висловлювала побажання виставляти і просто гарне мистецтво.
О. хотів там і ніби крамничку жахів, безкінечний Гелоувін. Що не спочатку не сподобалося З., але після наведення прикладів із кіно, ніби такі плани узгодили.

Щодо робіт над оформленнями галереї. З. не хотіла поспішати, а працювати над галерею під настрій, як для розваги чи в ході спілкування з друзями. О. ж сердився, бо думав, що так мине весь строк оренди. До відкриття Гангрени з початку оренди минуло майже два місяці.

Взаємини з іншими закладами й організаціями[ред.]

Фацет — сусідня ресторація. Власниця розповіла про приміщення, яке потім і зайняла Гангрена.

За потреби позичали галереї стільці, пускали користуватися туалетом і дозволяли вішати оголошення про події. Співзасновники Гангрени — постійні відвідувачі закладу, ще задовго до відкриття галереї. З конфліктів — щодо оплати комунальних (електрика і газ ішли в галерею через приміщення ресторану). І щодо деяких гостей галереї або публіки, що збиралася коло неї.

Правда Б — крамниця-галерея навпроти. З. довгий час працювала там. Аж до відкриття галереї.

А О. туди відносив на продаж свої роботи — з глини і полімерки, а також книжку "Діди, трикутники, облизування літаків, кінець і початок світу". Щось купував і цікавився місцем. Потім волонтерив під час змін З. з наміром влаштуватися на роботу. Згодом засновники Гангрени і її працівники робили каву у Правді Б за грошову компенсацію. Пізніше З. мала конфлікт із Римою з Правди Б і туди майже не заходила. О. приписував Правді Б ідеологію хіппі й комунізму з огляду на висловлювання Рими на політичні теми. Рима таку ідеологію заперечує і декларує прихильність до анархізму. О. вбачає шкідливість і в анархізмі. Водночас до кінця існування Гангрени Правда Б позичала драбину. О. і З. перед заснуванням Гангрени були обурені преференціями в репрезентації в Правді Б — твір з зображенням розчленованого тіла приховано за іншими товарами, аби не відлякувати відвідувачів.

Сома — участь З. й О. в різних подіях там, зокрема заняттях "Абстрактного пальця". Теж про тіло.

Допомога й участь у відкритті і виставках інших відвідувачів Соми.

Дзига
АйконАрт — галерея сакрального мистецтва навпроти. Медіаторка позичала цигарки. О. регулярно малював відгуки на виставки АйконАрт.
Ya Gallery — товаришування з персоналом (особливо, Наталею Маруняк), поради з його боку. Зацікавлення Гангреною з боку Павла Гудімова і Олександра Ляпіна. Про Гангрену й одного із засновників було надруковано і в книжці про наївне мистецтво України — проекті Я-галереї. А Олександр Ляпін надіслав на першу виставку Гангрени свої картини.
Речі від 1 гривні, Речі від 2 гривень — найбільше джерело дрібних цікавинок. Печера скарбів.
Криївка — теж поділяє погляди націоналізму. О. купляв для перепродажу й дарування речі відповідного спрямування. І запрошував туди для навернення в націоналізм і патріотизм людей дотичних до Гангрени.

Музика[ред.]

Зоряна Гребенюк-Кобенко давно є учасницею гурту "Конюшина". В його ж складі художниця Ольга Стеблак, що допомагала Гангрені і виставлялася в ній, і Юрій Кобенко (Кубік). Олег Г. якось теж до того долучився — склав пісню для гурту про ампутацію.

Друга назва галереї (згодом відкинута) — Слизька щелепа — надихалася піснею й відео німецького гурту Easter — Alien Babies.

У закладі проводилися концерти — зокрема

Кубіка (Юрія Кобенко) — шумне, панківське.

Перед відкриттям Гангрени влаштував у ній концерт-ревіння, яке привело до галереї натовп сусідів, зокрема похилого віку, які рідко полишають помешкання. Із обіцянками виклику поліції. Потім таке не повторювалося

Насті (прізвище уточнюється) — електроніка, космо-футуризм
Ольги Стеблак перед похоронами Гангрени
гурту кількох сусідів іноземного походження (на разі імена невідомі)
Петра Петровського — електроніка, на відкритті його виставки і окремо.

Також часто вмикали музику, зокрема більш раннє і панківське Ніка Кейва (The Birthday Party, Nick Cave and the Bad Seeds. Вмикали і, наприклад, Lebanon Hanover. Через гучну музику були зауваження від сусідів, особливо священника. Але тоді в Гангрені вибачалися і стишували музику.

Мар'ян Пиріжок — про гнойну рану на закритті Гангрени. Остання пісня.

Бібліотека[ред.]

У Гангрені була бібліотека — книжки з неї продавалися, а більше дарувалися і позичалися. Книжки обрані і куплені О. відповідно до особистих вподобань, поглядів і для самопросування (найбільш продаваний товар Гангрени — його книжка "Діди, трикутники, облизування літаків, кінець і початок світу".

Неповний перелік книжок:

Біблія — під час релігійної виставки проводили біблійні читання і малювання за нею.

Зоряна Г. висловлювала належність до християн, а Олег Г. симпатію до них з мистецьких, філософських і морально-практичних міркувань.

Ст. Бандера: "...коли один скаже: Слава Україні!" — збірка статей Ст. Бандери.

Було куплено десятки примірників і здебільшого роздаровано охочим для просування патріотичних поглядів. Теж в очах публіки, як і з релігійною тематикою, це мало і негативне ставлення — див. розділ "Сварки, скандали, конфлікти й образи"

Баскія — про творчість художника, видавництва Ташен
"Діди, трикутники, облизування літаків, кінець і початок світу" — авторства Олега Г.
Збірка ілюстрацій із середньовічних біблій. Там є химерні і жорстокі, зокрема як когось розпилюють навпіл.
Основи дискретної математики, підручник.
Костя Грек — "Досить бути провінцією".
Андрій Бондар — "І тим що в гробах"
Девід Лінч — "Кімната снів"
Станіслав Лем — "Кіберіада. Казки роботів"
Тарас Шевченко — різні частини Кобзаря, видані окремими книжечками
Цікава математика
Професор Астрокіт і світ атомів
Вахтанґ Кебуладзе — "Чарунки долі"
Книга Йова — частина Біблії, видана окремо з експресивними ілюстраціями
Ніч чужинців — збірка віршів Катріни Хаддад-Розкладай
Лів Стрьомквіст — «Заборонений плід»
Джон Маккейн — Буремна хвиля. Добрі часи, праведні справи, великі битви та інші звитяги
Філіп Дік — Убік
Качка, смерть і тюльпан
Мій друг засумував

Що далі. Посмертне майбутнє Гангрени[ред.]

Співзасновники мали ідеї продовжити Гангрену де-інде. І вмовляли власників не закривати її. Але все ж робили це непослідовно — наслідок втоми, брак часу і бажання, невиправдані сподівання. Зокрема власники приміщення пропонували варіанти в іншому місці, але це зі слів О., було б музеєм самим собі і засланням у Сибір порівняно з центром.

Потім О., пригадавши негативну частину досвіду з галерею, все ж схилився до рішення не намагатися шукати нове місце Гангрені.

Тим часом у З. давно в планах є проект галереї у переході коло парку Франка за сприяння міської влади.

О. кілька разів озвучував плани відкрити у майбутньому кав'ярню-галерею "Ампутація" або "Надмірність". Але поки не відчуває настрою і сил на то. То ж можливо, того так і не станеться. І ще в нього є (імовірно, шкідлива) ідея про галерею-корову: водити туристичним центром корову, вішати на неї мистецькі твори і сувенірку.

Також декілька людей підозрілого вигляду розпитували засновників Гангрени про її створення і діяльність. І висловлювали плани відкрити схоже за мірою свободи, але краще — тож чекаємо.

Посилання[ред.]

This article "Галерея Гангрена" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Галерея Гангрена.

Facebook Page

🐤 Twitter Follow us on Twitter !

Read or create/edit this page in another language[ред.]

Галерея Гангрена in English