Допоміжне приміщення
Допоміжне приміщення, або допоміжні приміщення багатоквартирного будинку — приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку[1] та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, візкові, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).[2],[3]
Допоміжне приміщення має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.[4] Допоміжне приміщення може бути розташоване поза межами дво- або багатоквартирного будинку.[4]
Площа допоміжних приміщень багатоквартирного будинку не входить до загальної площі житлових будинків.
Призначення допоміжних приміщень[ред.]
Допоміжні приміщення призначені для забезпечення експлуатації і обслуговування житлового будинку.[3]
Відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до допоміжних належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Без доступу до допоміжних приміщень неможлива експлуатація будинку.[3]
Допоміжні приміщення у гуртожитках[ред.]
Допоміжними приміщеннями у гуртожитках є вестибюлі з вітальнями, місця для чергового по гуртожитку, кухні, комори для зберігання особистих речей, спортивного та господарського інвентарю, білизни та для зберігання прибирального інвентарю, кімнати для чистки і прасування одягу, вбудованих шаф, передпокоїв при житлових кімнатах, коридори загального користування, а також площа лоджій, балконів і терас, включаючи площу санітарно-гігієнічних приміщень (умивальних, душових, туалетів, кімнат для особистої гігієни), приміщень культурно-побутового призначення (кімнат для відпочинку, занять в гуртках, короткочасного перебування дітей, фотолабораторій, радіовузлів всередині гуртожитків, приміщень для прання, сушіння та прасування одягу) та медичного обслуговування.
Право власності на допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку[ред.]
Законодавча та нормативна база[ред.]
Питання права власності на допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку регулюються наступними правовими актами:
- Цивільний кодекс України
- Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»
- Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»
- Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»
- Закон України «Про місцеве самоврядування»
- Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»
- Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76
- Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 N 4-рп/2004
- Закон України № 2392-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель"
Спільна сумісна власність співвласників багатоквартирного будинку[ред.]
Допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безплатно і окремо приватизації не підлягають (відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 ).
Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Згідно з частиною другою ст.382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частина допоміжних приміщень є неподільним майном, тобто неподільною частиною житлового будинку, яка перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню. Інша частина допоміжних приміщень є загальним майном - це ті приміщення, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об’єднання (комори, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо), що перебувають у спільній частковій власності, і законодавцем не вказана неможливість їх відчуження.[5]
Отже, допоміжні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, можуть знаходитись як у спільній сумісній, так і у спільній частковій власності залежно від цільового призначення цих приміщень.[5]
Особливості правового статусу допоміжних приміщень[ред.]
Допоміжні приміщення житлового комплексу можуть відноситься як до загального так і до неподільного майна.[2]
Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій.[6]
Допоміжні нежитлові приміщення є місцями загального користування, складовою частиною житлового будинку та не можуть бути передані у користування або у власність іншим особам без згоди всіх співвласників зазначеного будинку.[7]
Порядок користування допоміжними приміщеннями[ред.]
Ч. 2 ст. 369 ЦК України визначено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх власників.[1]
Співвласник має право вільно користуватися спільним майном, в тому числі допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.[1]
Зобов’язання співвласників стосовно допоміжних приміщень[ред.]
На співвласників багатоквартирного будинку покладаються відповідні зобов’язання стосовно допоміжних приміщень:[1]
1. забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан допоміжних приміщень багатоквартирного будинку;
2. забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту допоміжних приміщень багатоквартирного будинку;
3. використовувати допоміжні приміщення багатоквартирного будинку за призначенням;
4. додержуватися чистоти в допоміжних приміщеннях.
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 Кому належать допоміжні приміщення у багатоквартирних будинках (комори, горища, підвали) і яким чином здійснюватиметься розпорядження та користування таким майном?
- ↑ 2,0 2,1 Допоміжні приміщення: що воно таке, кому належить та яка з них користь?
- ↑ 3,0 3,1 3,2 Нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку
- ↑ 4,0 4,1 Різниця допоміжного та нежилого приміщення в житловому комплексі
- ↑ 5,0 5,1 І. П. Івашова. Цивільно-правове регулювання здійснення права користування житлом в кондомініумах
- ↑ Правовий статус допоміжних приміщень у багатоквартирних будинках
- ↑ Допоміжні нежитлові приміщення є місцями загального користування та не можуть бути передані в оренду без згоди всіх співвласників
Джерела[ред.]
- Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»
- Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду"
- Державний комітет статистики України. Наказ Про затвердження форми державного статистичного спостереження N 1-житлофонд (річна) (Роз'яснення, розд.1) N 246 від 27.06.2002
This article "Допоміжне приміщення" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Допоміжне приміщення.
