Загальне мовознавство
«Загальне мовознавство» (також «Загальна лінгвістика») означає одну з основних наукових дисциплін Мовознавства, поряд з Прикладною та Історичною лінгвістикою.
Значення терміну[ред.]
У цьому вужчому сенсі термін «Загальне мовознавство» є синонімічним до терміну «Теоретична лінгвістика». Водночас визначення меж згаданих Мовознавчих дисциплін та Загального мовознавства може суттєво відрізнятися.
Термін «Загальне мовознавство» також використовується для протиставлення з конкретною Лінгвістикою, тобто спеціальними Мовознавчими дисциплінами окремих філологій, які вивчають конкретні мови, мовні групи чи мовні ареали. Наприклад в рамках Україністики вивчається українська мова, в рамках Германістики — германська група мов, в рамках Балканістики — балканський мовний союз. За такого ширшого тлумачення терміну «Загальне мовознавство», низка аспектів Прикладної та Історичної лінгвістики також зараховується до його предмету.
Предмет[ред.]
Загальне мовознавство насамперед займається вивченням мови людини як природної системи, тобто не розглядає окремі мови, як такі, а займається аналізом загальних ознак і функцій мови. До завдань Загального мовознавства належать зокрема такі, як створення абстрактних моделей будови мови людини, опис та тлумачення загальних Мовних універсалій, загальних закономірностей мовного розвитку та загальних ознак вживання мови. До Загального мовознавства зараховують також дослідження біологічного походження та біологічних основ мови та мовлення.
Загалом Загальне мовознавство є напрямом фундаментальних досліджень мови. Проте воно перебуває в тісному взаємозв'язку з іншими напрямами Мовознавчих досліджень та міждисциплінарних студій. Загальне мовознавство є частиною Когнітивної науки.
Напрями досліджень та окремі дисципліни[ред.]
Завданнями Загального мовознавства є опис складових мовної системи (фонеми, лексеми, різні функціональні одиниці), визначення їхніх функцій та значення, а також можливостей та моделей їхнього поєднання (комбінації звуків, фрази, речення, тексти). З цих даних розробляються різні моделі граматики. Наразі наука виходить з постулату так званої універсальної граматики, тобто біологічно даної основної граматичної структури, що є спільною для всіх природних мов світу. Іншим завданням Загального мовознавства є розробка загальної теорії мови.
Теоретичні дисципліни[ред.]
У вузькому сенсі термін «Загальне мовознавство» відповідає терміну «Теоретична лінгвістика». Загалом Теоретичні мовознавчі дисципліні є ядром Загального мовознавства. Водночас Загальне мовознавство в широкому сенсі охоплює також частину дисциплін Прикладної та Історичної лінгвістики.
Теоретичними дисциплінами Загального мовознавства є такі:
- Фонологія — вивчає структуру звукового складу мови (мовленнєві одиниці та засоби) та їхнє функціонування в мовній системі.
- Граматика — вивчає будову мови.
- Морфологія — вивчає явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови.
- Синтаксис — вивчає словосполучення та речення, їх будову, типи й об'єднання в надфразні одиниці.
- Лексикологія — вивчає лексику (словниковий склад мови)
- Семантика — вивчає значення слів і їх складових частин, словосполук і фразеологізмів.
- Лексична семантика
- Синтаксична семантика
- Текстова семантика
Окрім цих базових дисциплін Загального мовознавства, також існують ще такі, як:
- Лінгвістика тексту
- Філософія мови — вчення про зв'язок між мовою, мислення та реальністю, а також про загальні функції мови.
- Семіотика — вчення про знакові системи.
- Прагматика — розділ семіотики, що висвітлює стосунки між учасниками комунікації, адресантом та адресатом, мовцем і слухачем.
Особливе місце займають такі дві дисципліни, як
- Графеміка, яка досліджує системи письма природних та штучних мов.
- Фонетика — вчення про фізичні властивості звукового складу мови. Фонетика вважається частиною Загального мовознавства, вона тісно пов'язана з фонологією й часто розглядається з нею в комплексі. Фонетика пов'язана не стільки з описом мовної системи, як з такими дисциплінами, як Психолінгвістика, Дослідження мовних патологій, Клінічна лінгвістика, зокрема Логопедія, що є дисципліною Прикладної лінгвістики.
Загально-порівняльні дисципліни[ред.]
Окрім опису мовної структури Загальне мовознавство в широкому тлумаченні займається також описом та аналізом мовних явищ, властивих багатьом мовам світу. Важливими напрямами досліджень тут є:
- Дослідження Мовних універсалій. Проводяться пошуки так званої універсальної граматики, тобто через порівняння фонологічної, морфологічної та синтаксичної систем різних мов, мовознавці виявляють спільні мовні риси.
- Лінгвістична типологія намагається типологізувати всі мови світу за певними критеріями.
- Контрастивна лінгвістика, на відміну від пошуків універсалії, займається як спільними, так і відмінними чи навіть унікальними рисами різних мов.
- Ареальна лінгвістика досліджує мовні союзи, що виникають між різними за походженням мовами на спільній території.
Прикладні дисципліни[ред.]
Внаслідок дуже різних тлумачень поняття «мова» та різних методів Мовознавчих досліджень, а також через загалом інтердисциплінарний характер Мовознавства, проведення чітких меж між Загальним мовознавством та Прикладною лінгвістикою видається проблематичним.
Так, в залежності від проблематики, такі Мовознавчі дисципліни, як Квантитативна лінгвістика та Корпусна лінгвістика можуть зараховуватися як до Загального мовознавства, так і до Прикладної лінгвістики.
Історичні дисципліни[ред.]
Так само не існує наукового консенсусу щодо розмежування Загального та Історичного мовознавства. Якщо Загальне мовознавство розуміють, як дисципліну, яка вивчає загальні принципи, правила, норми й закономірності мовних змін, то певні напрями Історичного мовознавства, принаймні, як аспекти досліджень, мають бути також зараховані до Загального мовознавства. Тут йдеться насамперед про:
- Дослідження Фонології, Морфології, Синтаксису та Лексики (Лексична семантика) в Діахронії (Фонетичні, Граматичні, Лексичні та Семантичні зміни).
- Дослідження загальних принципів виникнення слів та походження Лексики (Етимологія), виникнення мови, занепад мови, відмирання мови.
Мовознавство як дисципліна[ред.]
Окрім того Загальне мовознавство займається темами, які стосуються самого Мовознавства (метарівень). До таких тем відносяться:
- Історія Мовознавства
- Метатеорія Мовознавства
- Методологія Мовознавства
- Допоміжні дисципліни, такі як Лексикографія та дослідження Термінології.
