Welcome to EverybodyWiki 😃 ! Nuvola apps kgpg.png Log in or ➕👤 create an account to improve, watchlist or create an article like a 🏭 company page or a 👨👩 bio (yours ?)...

Загартування людини

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук


Загартування людини — реакція організму людини у відповідь на сильну дію голоду і холоду, викликану свідомо з метою збереження життя і здоров'я та адаптації до умов життя в природі і суспільстві.

Загартування і стрес[ред.]

Історія[ред.]

Люди використовували загартування як реакцію від голоду і холоду для збереження життя і здоров'я у своєму житті давно. Ісус Христос радив учням обливати ноги холодною водою колись, він свідомо терпів без їжі 40 діб з метою духовного розвитку і навчав людей. Також Будда займався голодуванням, також багато інших людей. Загартування і зимове плавання давно вважалося і вважається народним методом оздоровлення. В наші дні люди часто звертаються за досвідом загартування до практика Іванова Порфирія Корнійовича, Пол Брегга, доктора Герберта Шелтона, професора Ніколаєва Ю. Зараз виникла необхідність науково обґрунтувати досвід загартування. Щоб наука загартування розвивалась, треба знати фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі під час загартування. Для цього можна використати досвід фізіолога Ганса Сельє у вивченні реакції організму на сильні дії, викликані стресовими факторами.

Про теорію стресу Ганса Сельє[ред.]

Ганс Сельє вивчав реакцію організму на сильну дію зовні, він створив теорію стресу. Загартування можна вважати видом стресу. Обливати тіло холодною водою або свідомо терпіти без їжі декілька діб поспіль є стрес. Реакція організму при загартуванні і стресу є однакова. Різниця між загартуванням і стресом існує. Загартування є реакція організму, яка викликана свідомо періодично з метою тренування організму. Стрес є реакція організму у відповідь на будь-які дії зовні, які виникають у житті всякими шляхами.

Стрес (від анг. stress — напруга, тиск)  — неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Реакція організму в двох випадках аналогічна. Сельє пропонував виділити із процесу адаптації три стадії розвитку, вони однакові для загартування і стресу: 1) Тривожності; 2) Резистентності; 3) Виснаження. Вони утворюються за законами діалектики, вони є аналогічні для стресу і загартування по суті. Друга стадія є заперечення першої стадії. Третя стадія є заперечення другої стадії. Подвійне заперечення процесу існує. Процес є незворотній. Теорія загартування і стресу доповнюють одна одну, розкривають суть. Загартування є тренування від стресового впливу. Загартована людина переживає неочікуваний стресовий фактор легше, ніж незагартована. Загартування може запобігати хворобі, викликаній адаптацією, як усякій хворобі.

Загартування[ред.]

Адаптація при загартуванні[ред.]

Адаптація — це є біологічна функція загартування. Загартування забезпечує захист організму від загрозливих та руйнівних впливів, як психічних, так і фізичних. Загартування означає, що людина включилась в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам. При цьому в організмі розвивається функціональний стан, який характеризується комплексом реакцій нервової, гормональної та інших систем організму. Загартування — це є нормальна реакція здорової людини, захисний механізм. Здатність організму до адаптації поступово втрачається з віком.

Фізіологічні зміни в організмі[ред.]

Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію руйнівних впливів. Походження факторів загартування може бути різноманітним. Основними факторами загартування є холод і погане, тобто фактор, який викликає у людини погане відчуття. Це фізичні, соціальні, психічні чинники. Це голод, безсоння. Після впливу на організм стресового подразника активізується функція гіпофізу. Він починає в підвищеній кількості виділяти адренокортикотропний гормон, який у свою чергу стимулює діяльність кори наднирників. Ті ж починають виробляти більше гормонів, зокрема кортикостероїдів. Кортикостероїди стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується (адаптується) до нових умов.

Види загартування[ред.]

Фізіологічний вид[ред.]

Фізіологічний вид пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Дві протилежні сторони є в природі: тепле, хороше, холодне, погане. Умови, які викликають тепле і хороше відчуття, можно назвати теплими і хорошими. Люди одягаються до тепла в тілі в хороший одяг. Люди їдять їжу солодку, жирну, смачну досита щодня. Вони живуть у домі з усіма вигодами. Люди люблять хороші і теплі умови життя, вони вважають їх нормальними, стараються їх зберегти. Люди не люблять холоду і поганого, захищають своє тіло від цього. Загартування радить людям приймати дві протилежні сторони природи: тепле і хороше, холодне і погане. Основними факторами загартування є холод і голод, які сприяють еволюції людини.

Психоемоційний вид[ред.]

Психоемоційний вид виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі своїм поняттям, яке залежить від особистих характеристик, віку, життєвого досвіду.

Фактори загартування[ред.]

Іванов пропонує систему загартування.

  • Обливати тіло холодною водою двічі на день вранці і ввечері. Можна обливати ноги спочатку, потім все тіло;
  • Терпіти без їжі і не пити води 42 години з п'ятниці до неділі щотижня. Перед їжею в 12 годин робити вдих і видих на природі і просити тричі: «Учителю, дай мені здоров'я»;
  • Вітатися з усіма людьми, які зустрічаються в житті, знайомими і незнайомими;
  • Допомагати бідним, нужденним, хворим;
  • Не вживати алкоголь, наркотики, не курити.

Перемога себе є стресор. Треба перемагати себе, щоб зміцнити своє здоров'я. Перемагати свої недоліки, вади: жадність, лінощі, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість.

Стадії загартування[ред.]

Три стадії однакові для стресу і загартування. Перед першою стадією люди живуть по-своєму в теплих і хороших умовах, вони хворіють, умирають. Між двома протилежними сторонами існує суперечність, бо люди не отримують життя. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін, які є заперечення теплого і хорошого. Це стадія тривожності і стадія резистентності.

  1. Стадія тривожності. Організм перейшов свідомо до холодних і поганих умов життя. Загартування почалося за системою.Стадія характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.
  2. Стадія резистентності. Перехід до холодного і поганого пов'язано з накопиченням кількості. Кількість переходить в нову якість, яка є запереченням холодного і поганого. Тобто вона переходить в якість "добре і тепле". Якість "добре" домінує. Розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Люди не застуджуються, не хворіють. Існуюча хвороба щезає, а нові хвороби не нападають. Організм отримує здатність запобігати хворобі. Люди отримують здібність допомагати людям в здоров'ї через свої руки. Активізація діяльності на цій стадії сприяє біологічній еволюції людини.
  3. Стадія виснаження. Якості другої стадії накопичують кількість, вона переходить в нову якість, яка є запереченням попереднього хорошого і теплого. Тобто вона переходить у холодне і погане. Знижується стійність та протидія організму до надзвичайних подразників, активність спадає, виникає безсилля. Це є подвійне заперечення. Вплив патогенного фактору не припиняється при загартуванні за одною системою протягом багатьох років, через це розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є необоротними і закінчуються загибеллю організму (смертю).

Тривалість життя людей становить 80 – 90 років, якщо загартування відбувається за однією системою близько 50 років. Це є досвід Іванова. Тривалість життя є основним показником для еволюції людей. Тривалість життя може бути більша, якщо тривалість свідомого терпіння без їжі буде більша 42 годин в тиждень, якщо Ви перейдете на автотрофне живлення.

Очищення організму[ред.]

Організм очищається від токсинів голодуванням[ред.]

Загартування як система складається з основних двох частин: очищення через голодування і збільшення життєвої енергії з допомогою холоду. Пол Брегг відводив велику роль оздоровчому голодуванню у своїй системі[1]. Він говорив, що для очищення організму від продуктів розпаду і всяких токсинів, що в ньому накопичуються, треба проводити добове голодування щотижня і 7 – 10 діб один раз в три місяця. Голодування дає можливість уникнути самоотруєння організму шкідливими речовинами, що накопичуються. Джерелом таких речовин є неправильне харчування, нечиста вода і повітря, ліки. Він говорив про нормальні строки життя: «Я вірю, що кожній людині призначено прожити не менше 120 років». Таємниця міцного здоров’я є, на думку Пол Брегга, криється: «у внутрішньому очищенні і відновленні з допомогою натуральної їжі та інших принципів, таких як чисте повітря, голодування, фізичні вправи, відпочинок». Пол Брегг рекомендує людям слідувати цьому життєвому курсу здоров’я. Тоді кожен день принесе радість, щастя, задоволення від здорового довгого і енергійного життя.

На думку Брегга, раціональне голодування є найбільшим відкриттям сучасного людства, з допомогою якого люди отримали можливість омолоджувати себе фізично, розумово, духовно. Завдяки голодуванню людина зберігає свої життєві сили. Роль життєвої сили, за Бреггом, є в забезпеченні видалення з організму токсинів, котрі утворилися в процесі переробки їжі.

Рекомендації для раціонального харчування[ред.]

Повітря, питна вода, всякі синтетичні харчові добавки отруюють людину у великих і малих містах. Щоб цього уникати, треба харчуватися їжею, близькою до натуральних продуктів, стратися уникати хімічно оброблених продуктів. Брегг говорить, що за 24 – 36 годин голодування щотижня можна уникнути більшості токсинів. А якщо можливо, провести 7 – 10 голодування, котре добре очистить організм. Рекомендується проводити голодування під наглядом людини, яка успішно проводить голодування.

Сіль — це не їжа[ред.]

Вважається, що сіль є небезпечний продукт для організму. Сіль не переварюється, не засвоюється організмом. Вона не має харчової цінності, не має вітамінів. Вона шкідлива і може нашкодити ниркам, жовчному і сечовому міхуру, серцю, кровоносним судинам. Вона може бути отрутою для серця. Сіль вживають за звичкою, деякі народи не вживають солі. Брегг вважає, що солі вистачає в овочах, вона може задовольнити нормальні потреби організму. За висновком учених, організму потрібно солі від 0,5 до 1 г в день, така доза може бути засвоєна організмом. Вивести зайву сіль з організму можна з допомогою голодування 24 – 36 годин щонеділі.

Звільнитися від шкідливих звичок[ред.]

Необхідно голодувати, щоб укріпити життєві сили для подолання слабості, нестачі сил, котрі починаються із-за шкідливих звичок. Зменшення енергії організму веде до уповільнення діяльності всієї системи виділення: кишечника, нирок, шкіри, легень. У цих органів не вистачає енергії для функціонування на повну потужність, і токсини не виводяться повністю з організму, накопичуються, приносять шкоду. Токсини впливають на нервову систему, в результаті людина страждає від болі. 99 % хворих страждають із-за неправильного, неприродного харчування. Брегг говорить: «Голодування ставить організм у такі умови, коли вся його життєва сила використовується для очищення і оздоровлення».

Правильна реакція крові[ред.]

За висновком Брегга і багатьох учених, кров людини повинна мати лужну реакцію. У більшості людей кров має кислу реакцію (ацидоз). Ацидоз є наслідком отруєння організму. Брегг рекомендує для нейтралізації кислотності провести голодування 3 – 4 доби, після цього переключитися на лужну дієту, і уникати харчових продуктів з кислою реакцією. До продуктів з лужною реакцією належать свіжі овочі і фрукти, салати із зеленню. 60% раціону людини повинно складатися із фруктів і овочів, сирих і приготовлених. Перед всяким прийомом їжі треба їсти салат із сирих овочів і свіжі фрукти. Кислу реакцію дають такі продукти: цукор, вуглеводи, кофе, чай, алкоголь, вироби з муки, м'ясо, риба. Білок, котрий людина потребує, вона можете отримувати з горіхами, насінням. Ацидоз веде до підвищеного тиску крові. Практики голодування радять не допускати ацидоз.

Біологія про роль голодування. Апоптоз і автофагія[ред.]

Ці процеси в клітинах підтверджують спосіб очищення організму голодуванням на клітинному рівні. Голодування для очищення організму науково обгрунтоване. Процес очищення організму від старих, хворих клітин пояснює науково явище апоптоз. При голодуванні стара клітина гине і розпадається на частини, а інша сусідня стара клітина ділиться на дві молоді, одна з них займає вільне місце. Так через деякий час вся маса клітин поступово заміняється на молоді. Цей механізм запускає голодування. При цьому залишається багато невикористаних частин клітин, їх треба поступово використовувати. Виведення невикористаних частин клітин відбувається через механізм, який називається автофагія. У процесі будівництва клітин утворюються звалища із невикористаних частин клітин, звалища збільшуються, якщо в організм неперервно надходять поживні речовини, залишки стають токсинами для організму. Коли надходження поживних речовин для клітин припиняється при голодуванні, тоді клітини починають вживати речовини із звалища. Автофагія це є поїдання клітиною своїх залишків, яке запускається одноденним голодуванням організму.

Крім Пол Брегга, інші люди рекомендують оздоровлюватися голодуванням. Порфирій Іванов рекомендує для очищення організму від токсинів проводити сухе голодування 42 години щотижня і шість діб декілька раз на рік.

Захворювання, викликані стресом[ред.]

Хоча синдром адаптації має захисний та пристосувальний характер, в деяких випадках відповідна реакція організму може виявитись не адекватною умовам, які її викликали. Вона може бути сильнішою ніж треба, надто слабкою або спотвореною. І тоді ця реакція стає причиною наступних патологічних змін в організмі. Ці патологічні зміни Г. Сельє назвав «хворобами адаптації». Вирішальне значення мають не стільки сильні, але рідкісні зворушення, скільки неприємності, які діють постійно день в день. Вони непомітно підточують сили людини та викликають хронічні патологічні процеси.

Ішемічна хвороба серця. Найбільш розповсюдженим розладом серцево-судинної системи, який виникає в результаті частого психоемоційного збудження є ішемічна хвороба серця та атеросклероз. У процесі дії стресора активізується гіпофіз, гіпоталамус, наднирники, виділяється адреналін. В результаті підвищується пульс, артеріальний тиск, дихання. У крові збільшується рівень жироподібних речовин — ліпідів. Якщо організм не витрачає їх м'язовими зусиллями, жир відкладається на внутрішній поверхні стінки судин. Згодом там утворюється сполучна тканина, накопичується кальцій. На цих ділянках звужується просвіт судин, погіршується їх пружність, розвивається атеросклероз, а згодом і ішемічна хвороба.

Артеріальна гіпертензія або гіпертонічна хвороба виникає в результаті порушення тонусу судин, який регулюється нервовою системою. Якщо люди постійно стикаються з ситуаціями, при яких підвищується психоемоційне напруження, тонус судин весь час залишається високим, патологічним щодо повсякденних потреб організму. Це призводить до підвищення артеріального тиску.

Виразкова хвороба. Постійні розлади нервової системи відіграють певну роль, а в деяких випадках і провідну у виникненні захворювань шлунково-кишкового тракту, таких як гастрит та виразка шлунку і 12-палої кишки. В нормальних умовах шлунковий сік діє тільки на їжу, яка потрапляє у шлунок. Під час стресу, в результаті збудження нервової системи, шлунковий сік починає виділятись не залежно від того є у шлунку що перетравлювати чи нема. Він порушує цілісність слизової оболонки шлунку та 12-палої кишки. Коли це продовжується тривалий час, на ній виникають ерозії, а згодом і виразки. Довготривалий стрес значно погіршує функції та можливості імунної системи. А при зниженні імунітету у людини частіше загострюються хронічні хвороби, важче перебігають запальні, бактеріальні, вірусні та інші захворювання.

Психічні хвороби. До психоемоційних наслідків стресу можна віднести депресію, «синдром хронічної утоми», неврози, зокрема істерію та психастенію. Синдром хронічної втоми можна спостерігати чи не у кожної другої людини що працює. Неврози розвиваються частіше у людей, яких за типом темпераменту можна віднести до холериків та меланхоліків. Істерія — результат слабкого типу нервової системи. Вона характеризується перевагою емоційних реакцій, близьких до безумовних рефлексів. Тобто процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. В такому стані людина плутає вигадане з дійсним, втрачає критичне відношення до свого оточення, стає дуже знервованою, образливою.

Ознаки стресового напруження.  Важливо навчитись виявляти у себе ознаки стресової напруги та переводити ці сигнали зі сфери почуттів (емоційної) у сферу розуму (раціональну) і тим самим ліквідувати небажаний стан. Ознаки стресової напруги: 1) Неможливість зосередитись на будь-чому; 2) Занадто часті помилки в роботі; 3) Погіршення пам'яті; 4) Постійне відчуття втоми; 5) Дуже швидке мовлення; 6) Думки зникають; 7) Безпричинні болі у голові, спині, шлунку; 8) Робота не надає колишнього задоволення; 9) Втрата почуття гумору.

Запобігання захворюванню, викликаному стресом[ред.]

Загартування за системою може запобігти будь-якому захворюванню, викликаному стресовим фактором.

Загартування допомагає вирішити глобальні проблеми людства[ред.]

Екологічні проблеми, різкі зміни клімату, потепління, залежить від росту світової економіки. Уряд кожної країни робить усе, щоб ВВП щорічно зростав. Інтереси людей є споживацькі в природі, потреби людей ростуть щодня. Можливості природи і Землі є обмежені, сили і резерви скоро вичерпаються. Люди будуть гинути, якщо вони не змінять свої потреби в природі. Щоб зберегти клімат і природу, людям не треба такий щорічний ріст економіки. Потреби людей повинні свідомо постійно зменшуватися, тоді люди зможуть вижити в природі. Загартування допомагає виховати у людей свідомість необхідності зменшення своїх потреб у житті. При цьому буде зберігатися здоров'я і життя людей, люди будуть задоволені.

Діалектика, три закони[ред.]

  • Дві протилежні сторони є в природі, вони існують в єдності і боротьбі. Всі речі мають протилежні властивості та тенденції розвитку. Вони перебувають в єдності, одна без одної не існує. Протилежні сторони взаємодіють постійно в формі боротьби, її результатом є розвиток. Між ними виникають суперечності, які є джерелом, змістом, рушійною силою саморозвитку світу. Процес закінчується переходом до двох нових протилежних сторін.
  • Подвійне заперечення є в природі. Об'єкти розвиваються шляхом подвійного заперечення. Кожний ступінь є синтезом попередніх ступенів, і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру початкового ступеня розвитку. Подвійне заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни об'єктів. Розвитку об'єктів не існує без заперечення попередніх форм. Заперечення відображає не знищення об'єкта, а момент його переходу в нову якість, в якій зберігаються елементи і властивості його попереднього якісного стану, тобто фіксує спадкоємність.
  • Взаємний перехід якісних і кількісних змін. Кількісні зміни поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їхню міру, і зумовлюють у них корінні зміни. Якість переходить у кількість, а кількість переходить у нову якість. Нова якість є запереченням початковій якості. Так виникають заперечення в процесі еволюції. Три закони діалектики відбуваються в кожному еволюційному процесі.

Джерела[ред.]

  • Мурза В. П. Фізична реабілітація. Навчальний посібник. — Київ: «Олан», 2004. — 559 с. (укр).
  • Патологическая физиология. Учебник для медицинских вузов/ Под редакцией А. Д. Адо, М. А. Адо, В. И. Пыцкого, Г. В. Порядина, Ю. А. Владимирова. — М.: Триада-Х, 2002. — 616 с. (рос.)
  • Белянская В. Как правильно голодать. Народные и научные методы лечебного голодания. — М: Современный литератор, 2002. — 320 с. (рос). ISBN 985-456-104-6.
  • Л. О. Зіганшина. Світоглядні засади вчення Порфирія Іванова. Київ  2012. http://www.parshek.com/upload/book88.pdf

Посилання[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Пол Брегг. Диво голодування.


This article "Загартування людини" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Загартування людини.