Табірні пісні

Табірні пісні (також таборівки^{[джерело?]}) або піонерські пісні (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) — піджанр^[1] піонерського або табірного фольклору. Народні, а також улюблені народом або перероблені авторські пісні, що виконувалися дітьми в піонерських таборах, в походах і просто у дворах. Усна творчість дітей (віком, переважно, 11—15 років) в Радянському Союзі.

Основні теми та типи пісень[ред.]

Жанр не має конкретних меж. Але, деякі основні теми є, а саме це:

авторська пісня — пісенний жанр, що виник у середині XX століття в СРСР; Окремі твори з'явилися ще в 1930-х (романтичні пісні П. Кограна і Г. Лепеського, найвідомішою з яких є «Бригантина», а також ранні пісні Михайла Анчарова). Зазвичай (хоч і не завжди) автори пісень цього жанру є водночас авторами і віршів, і музики — звідси назва.
- перероблені, коли за основу бралися авторські і змінювалися.
- ті, що стали народними, малозмінювані.;
народна пісня — найбільш розповсюджений вид народної музики, продукт колективної усної народної творчості, що роками складається в пісню.
лірика про любов; ліричні твори не мають чітко окресленого сюжету‚ для них характерні віршова форма‚ велика кількість художніх засобів‚ високий рівень емоційності. У переносному значенні лірика може означати ліричний настрій або стиль (емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань). Тематика ліричних пісень — це кохання щасливе і нерозділене, вірність, зрадливість, розлука.
деякі хуліганські варіації.

Приклади[ред.]

Докладніше: Піонерський фольклор

Авторська: «Милая моя, солнышко лесное»;
Лірика про любов: «Все косы твои да бантики»;
Хуліганські варіації: «Смуглянка»; «Ёкарный бабай, чудище лесное»;«И нет нам покоя ни ночью ни днём».