Види лексичних запозичень

Відносно того, якими шляхами запозичуються слова, запозичення бувають: прямі — з мови в мову: стьожка, повидло, ковадло запозичені безпосередньо з польської; башлик, сарай, карий — із татарської; нім.:rar (франц.: rare) нім.: Onkel (франц.: oncle) нім.:Kolchos (рос.: колхоз) [22, c. 154] Також можлива подальша асиміляція мовної оболонки запозиченого слова залежно від звукового устрою національної мови. Давні запозичення сприймались завдяки усному спілкуванню, тому вони показують повну асиміляцію їх фонетичної та граматичної форми: Kohl (lat.:Caulis), Straße (lat.: Strata), Grenze (слав.:граница).

Запозичення пізніших періодів з'являються загалом через художню та наукову літературу. Останнє загалом характерно для термінологічної лексики До другого виду належать опосередковані запозичення — через інші мови: індійське sakkhara — арабське sukkar — італійське zuchero — німецьке Zucker — українське цукор; тюркське ходжа — російське хозяин — українське хазяїн. Цей вид також відомий, як калька або Übersetzunglehnwort, Lehnübersetzung. Специфічним різновидом запозичень є лексичні кальки. Це слово або вираз, скопійовані засобами рідної мови з іншої мови, тобто кожна значуща частина оригіналу буквально перекладається і займає в перекладі таке ж місце, як і в оригіналі. Наприклад, укр. промова з нім. Ursprache, землеробство з лат. agricultura. Також серед запозичень розрізняють: власне запозичення — слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ще не завершився; наприклад: бюро, журі, ательє, тротуар — із французької мови; джентльмен, траулер — з англійської; бухгалтер, ландшафт — із німецької; такі слова мають невластиві українській мові сполучення звуків, форми; запозичення значень — українське слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник; наприклад, політичні поняття «правий», «лівий» запозичено з французької мови — droit, gauche: у часи французької революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а прихильники радикальних дій монтаньяри — ліворуч; словотвірні запозичення — використання іншомовних морфем; наприклад, грецький елемент теле- «далеко» увійшов до таких українських слів, як телебачення, телезв'язок, телепередача, телеприймач, телеустановка, телеуправління. До запозичень належать серед іншого інтернаціоналізми, екзотизми та варваризми.

Інтернаціоналізми — слова, які засвоєні більшістю мов світу з мови народу, що створив або ввів у загальний вжиток позначені ним предмети: спорт, філософія, комбайн.

Екзотизми — слова і вирази, які засвоєні з інших мов, але позначають предмети, явища мовної дійсності, у їх семантиці відображені поняття з життя інших народів: назви установ і організацій: сейм, меджліс; грошових одиниць: євро, фунт стерлінгів; назви одягу: кімоно, чалма.

Варваризми — іншомовні слова або вислови, які не стали загальновживаними, і є не повністю засвоєними мовою: авеню, місіс. Варваризми не тільки не перекладаються, а й часом зберігають на письмі чужомовну графічну передачу: тет-а-тет і tête-a-tête, альма матер і alma mater.

Джерела[ред.]

Виноградов В. В. Великий русский язык. — М.: Мысль, 1945.
Добромодов И. Г. Бродячие слова (Об иноязычных лексических заимствованиях),:Русская речь.− № 1.−1971.